Рішення

від 06.02.2024 по справі 347/2900/23

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2900/23

Провадження № 2/347/88/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Заячук М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської селищної ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся в суд із наведеним позовом до ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що 04.02.1999 року він зареєстрував шлюб з відповідачем у виконавчому комітеті Акрешірської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що зроблено у Книзі реєстрації актів про одруження запис за № 1.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як стверджує позивач, в останній період більшість часу ОСОБА_3 знаходиться за межами території України, стосунки із нею розладились, через різні погляди на життя, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. Шлюбних відносин не підтримують.

На час перебування відповідача за межами території України, їхній неповнолітній син постійно проживає з ОСОБА_1 , якого він утримує.

У зв`язку із наведеним позивач просив розірвати шлюб зареєстрований 04.02.1999 року у виконавчому комітеті Акрешірської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 1, після розірвання шлюбу залишити прізвище відповідача « ОСОБА_6 » та визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 висловив доводи аналогічні позовній заяві. Сторони не підтримують сімейних відносин. Ствердив, що з часу припинення фактичних шлюбних відносин, неповнолітній син проживає з ним, та для нього створені всі необхідні умови для проживання та навчання. Відповідач в основному проживає та працює за кордоном, та не заперечує, щоб неповнолітній син проживав разом із ним.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала. Ствердила, що більше двох років не проживає з позивачем, а проживає та працює в Республіці Польща. Там також проживає її старша дочка з сім`єю. Шлюб носить формальний характер, оскільки сторони фактично не підтримують подружніх відносин. Кожен живе своїм життям. Позивач ствердила, що не заперечує, щоб їх неповнолітній син залишився на проживання з батьком. Вважає, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що скільки себе пам`ятає, то проживає разом із батьком. З мамою спілкується по телефону, коли вона телефонує. Також спілкується часто з сестрою, яка проживає в Польщі. Арсен ствердив, що проживає разом із батьком ОСОБА_1 , та дідусем ОСОБА_7 ОСОБА_8 , цілком усвідомлено ствердив, що бажає і надалі проживати разом із батьком.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської селищної ради, Заячук М.Б. наданий ними висновок щодо визначення місця проживання дитини підтримали в повному обсязі. Ствердили, що проживання дитини, з врахуванням заяви матері ОСОБА_3 яка підтвердила, що не заперечує, щоб дитина проживала із батьком, не суперечить інтересам дитини.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 07.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду на 12.12.2023 року.

12.12.2023 року в підготовчому судовому засіданні оголошено переву.

Ухвалою від 25.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 рік.

Заслухавши учасників судового провадження, заслухавши думку неповнолітнього ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 04 лютого 1999 року, сторони зареєстрували шлюб 04 лютого 1999 року у виконкомі Акрешірської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що зроблено запис за № 1 (а.с. 5).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Згідно з копією витягу Реєстру територіальної громади від 28.09.2023 року 2023/00736639, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відповідно до копії довідки про склад сім`ї № 251 від 01.10.2023 року, виданої Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , входить, зокрема, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Згідно з довідкою від 26.2023 року № 77/02.2-18, виданою Текучанським старостинським округом Яблунівської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована с. Текуча, прис. Сухий Потік, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.24).

Відповідно до висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 23.01.2024 року № 14-1/2024, комісія з питань захисту прав дитини Яблунівської селищної ради вважає за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43-44).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивача припинити шлюбні відносини з відповідачем та визначити місце проживання малолітнього сина.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, однак на даний час не проживають разом та не підтримують сімейних відносин. Позивач ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, про, що однозначно і категорично ствердив у тексті позовної заяви. Відповідач ОСОБА_3 позов визнала.

Беручи до уваги взаємостосунки, що склалися між подружжям, небажання позивача надалі підтримувати сімейні взаємовідносини, визнання позову відповідачем, а також те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, суд вважає, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання малолітньої дитини з позивачем, то суд доходить такого висновку.

В позовній заяві, позивач ОСОБА_1 просив встановити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним ОСОБА_1 .

Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 23.01.2024 року № 14-1/2024, комісія з питань захисту прав дитини Яблунівської селищної ради вважає за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі ст. 141 СК мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що місце проживання дитини, яка не досягла 14 років визначається за згодою батьків та самої дитини, і лише у разі не досягнення ними згоди з цього питання, спір між батьками може бути вирішений судом або органом опіки та піклування.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом

В основному, під спором про право розуміють опір, перешкода у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Спір про право може виникнути виключно у разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

З іншого боку, необхідною умовою порушення судового провадження є наявність певного спору, конфлікту, що виник із суспільних відносин, які опосередковуються правом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як встановлено під час розгляду справи, спільна дитина сторін проживає та зареєстрована разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою про склад сім`ї, виданою Яблунівською селищною радою Косівського району Івано-Франківської області.

Крім того, від відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, просить шлюб розірвати та визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .

Вище наведені докази в сукупності та встановлені судом обставини справи вказують на те, що між сторонами не існувало та не існує спору щодо визначення місця проживання дитини, їх спільний син, за взаємною згодою батьків, проживає та зареєстрований із батьком ОСОБА_1 безперервно по теперішній час, і мати дитини жодних заперечень з приводу проживання сина із батьком не має і не мала і суд встановив, що між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки місцем проживання дитини є місце, визначене за згодою батьків.

Про факт відсутності спору також безпосередньо свідчать ті обставини, що відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання їх дитини із позивачем, не чинила і не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, не подала відзиву на позов чи зустрічний позов, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання дитини разом із нею.

А тому, на переконання суду, правових підставдля вирішенняпитання провизначення місцяпроживання дитиниіз батькомна часрозгляду справинемає,оскількидитина зареєстрованаі фактичнопроживає збатьком ійого правоне оспорюється.

За змістом положень, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

На час пред`явлення позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, питання щодо проживання дитини з батьком між батьками дитини було врегульоване за взаємною згодою відповідно до ст. 160 ч. 1 СК України.

Будь-якихпідстав вважати,що правобатька дитинина визначеннямісця проживаннясина ізним невизнається,заперечується матір`юдитини чибудь-кимнаразі немає,докази протаке відсутні.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі встановивши в сукупності всі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо вимогипозивача,про залишеннявідповідачу прізвища,набутого ушлюбі.

Так, статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд зазначає, що зміна чи залишення прізвища є особистим немайновим правом фізичної особи, і відповідно до ст. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.

Зміна прізвища, отриманого під час реєстрації шлюбу на дошлюбне або залишення на шлюбному прізвищі залежить виключно від волевиявлення особи, яка бажає чи не бажає змінити своє прізвище.

А відтак, саме особа, яка бажає змінити прізвище, повинна звернутися до органів ДРАЦС з відповідною заявою, у встановленому порядку.

За таких обставин цій частині позов до задоволення не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином,у зв`язкуіз визнаннямвідповідачем позову,до початкурозгляду справипо суті(а.с.49),і задоволеннямпозовних вимог,з відповідачапідлягає стягненнюна користьпозивача судовийзбір урозмірі 536,80грн.,сплачений нимпід часзвернення зпозовом досудуза вимогу про розірвання шлюбу, а інші 50% судового збору в розмірі 536,80 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 104, 110, 112, 113, 161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 263-265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 04.02.1999 року у виконавчому комітеті Акрешірської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що зроблено запис у Книзі реєстрації актів про одруження за № 1 розірвати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 50% судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок за вимогу про розірвання шлюбу.

Повернути ОСОБА_1 з державногобюджету 50%судового збору,що складає536(п`ятсоттридцять шість)гривень 80(вісімдесят)копійок,сплаченого нимпри зверненнідо судуз позовомза вимогу про розірвання шлюбу, згідно квитанції № 0.0.3247555121.1 від 13.10.2023 року.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула