Рішення

від 08.02.2024 по справі 179/1519/23

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1519/23

2/179/78/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

справа № 179/1519/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Салтисюк Ю.В., звернувся до суду із позовною заявою до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2019 року по момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживав разом з ОСОБА_3 , так як позивач доглядав за матір`ю.

За життя мати позивача являлась власницею земельної ділянки, площею 3,756 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її майно. У березні 2023 року позивач звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, однак, 14.03.2023 року нотаріусом було надано лист про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач не погоджується з відмовою нотаріуса, оскільки на момент смерті своєї матері він постійно проживав разом із спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,756 га, цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташованої на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Ухвалою від 29 серпня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та по ній було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року витребувано від державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3

13.11.2023 року представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, згідно якої просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,756 га, цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташованої на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05.12.2023 року закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що 02.11.2023 року державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої зазначено, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини та не підтверджено факт постійного сумісного проживання разом із спадкодавцем на день смерті. Однак, строк для прийняття спадщини не було пропущено, оскільки позивач на момент смерті своєї матері постійно проживав разом із спадкодавцем та в силу ст. 1268 ч. 3 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснивши, що він з 2019 року проживав разом зі своєю матір`ю та здійснював догляд за своєю матір`ю, вважав, що він спадщину прийняв.

Представник відповідача - Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської областіу судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі та на виконання ухвали суду надала копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .

Вислухавши думку сторін, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 10).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 3,756 га, цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094. (а.с. 9).

Згідно листа державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. від 14.03.2023 року зазначено, що термін прийняття спадщини сплив 19.04.2022 року. Згідно до змісту постанови УМУ від 28.02.2022 року № 164 щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, тобто до 19.08.2022 року. ОСОБА_1 не було подано заяви про прийняття спадщини в шестимісячний термін після смерті ОСОБА_3 та в додатковий термін. Тому вбачається , що шестимісячний термін з урахуванням додаткового пропущений. Факт постійного сумісного проживання та реєстрації за однією адресою зі спадкодавцем по день її смерті не підтверджується. (а.с. 12).

Згідно постанови державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. від 02.11.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропущенням терміну для прийняття спадщини, не підтвердженим фактом постійного сумісного проживання разом з спадкодавцем по день смерті. (а.с. 71 зворотна сторінка).

На виконання ухвали суду від 27.09.2023 року надано копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 38-51), з якої вбачається, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно довідки виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 14.03.2023 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19.09.1979 року, але проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті згідно записів по господарської книги № 08 номер об`єкта по господарському обліку № 08-0659-1. (а.с. 50).

Згідно довідки виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 14.03.2023 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19.09.1979 року, але проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті згідно записів по господарської книги № 08 номер об`єкта по господарському обліку № 08-0659-1 та мала склад сім`ї: ОСОБА_1 син, ОСОБА_4 невістка, ОСОБА_5 онука, ОСОБА_6 онука, ОСОБА_7 правнука. (а.с. 49).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є депутатом Чернеччинської сільської ради, та проживає на сусідній вулиці з позивачем ОСОБА_1 , тому їй відомо, що померла ОСОБА_3 на протязі останніх трьох років постійно проживала разом зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 була дуже старенька, не могла себе обслуговувати, тому її син ОСОБА_1 забрав мати до себе. ОСОБА_3 померла у віці 100 років у жовтні 2021 року. У ОСОБА_3 був свій будинок в с. Мусієнкове, однак останні три роки в цьому будинку ніхто не проживав, оскільки ОСОБА_3 проживала разом з сином ОСОБА_1 . Похованням ОСОБА_3 займався її син ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 . З позивачем ОСОБА_1 він проживає на одній вул. Центральній, їх будинки знаходяться поруч через 2 будинки. Протягом останніх 3 років свого життя ОСОБА_3 проживала разом з сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядав за своєю старенькою матір`ю ОСОБА_3 . Він постійно бачив ОСОБА_3 у дворі будинку її сина. Йому відомо, що у ОСОБА_3 був свій будинок у с. Мусієнкове, але оскільки вона була старенька, то проживала у будинку сина. Похованням ОСОБА_3 займався її син ОСОБА_1 .

В силу положеньстатті 1216 ЦК Україниспадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положеньстатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Частинами першоюта другоюстатті 1223ЦК Українипередбачено,що правона спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складала, отже, спадкування на належне спадкодавцю майно здійснюється за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК).

Строк, визначений ст. 1270 ЦК України в такому випадку застосовується для відмови від спадщини, а не для її прийняття.

В свою чергу, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, законодавець в означеній ситуації висунув вимогу про обов`язковість і постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 провадження № 61-19265св21).

Частиною 1 статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Встановлення зазначених обставин є необхідним для вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Згідно із пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(у редакції, чинній на момент винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

У разі наявності спору про право цивільне, такі факти підлягають розгляду в позовному провадженні разом з вимогою матеріального характеру.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Таким чином, у судовому порядку в спадкових правовідносинах підлягають встановленню факти родинних відносин, постійного проживання на час відкриття спадщини лише щодо осіб, які є відповідно спадкоємцем та спадкодавцем, та лише у разі, якщо від їх встановлення залежить виникнення права на спадкування.

У разі, якщо від встановлення таких фактів не залежить виникнення права на спадкування, вони не підлягають встановленню в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті разом з сином, що підтверджується довідкою Чернеччинської сільської ради від 14.03.2023 року та показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Таким чином, державна реєстрація померлої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті за адресою її реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами, якими є зазначені вище довідки органу місцевого самоврядування - Чернеччинської сільської ради від 14.03.2023 року, згідно якої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті згідно записів по господарської книги № 08 номер об`єкта по господарському обліку № 08-0659-1 та мала склад сім`ї: ОСОБА_1 син, ОСОБА_4 невістка, ОСОБА_5 онука, ОСОБА_6 онука, ОСОБА_7 правнука. (а.с. 49 50).

Також факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в судовому засіданні підтверджується і показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Показання свідків є належним засобом доказування, на якому може ґрунтуватися судове рішення про встановлення факту.

Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зроблено правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Касаційний цивільний суд погодився з позицією щодо встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього, що підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав.

Правові висновки у вказаних справах ґрунтуються на тому, що факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджується не лише фактом їх реєстрації за однією адресою, а й іншими належними і допустимими доказами.

Застосування такого підходу щодо встановлення факту спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини незалежно від факту їх реєстрації за однією адресою відповідає положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», нормам Книги шостої ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, оскільки спрямоване на безперешкодну реалізацію спадкоємцем своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 станом на день її смерті.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 1ст. 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд враховує положення статей 1296-1299 ЦК України, відповідно до яких питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як визначено у п . «г» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Так в судовому засіданні встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 023508, виданого 27.02.2004 року на підставі розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 885-р від 01.12.2003 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 3,756 га, цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094. (а.с. 9).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . Мати позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин між померлою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_1 на момент смерті своєї матері ОСОБА_3 фактично проживали за однією адресою, таким чином, спадкоємець ОСОБА_1 проживав з померлою матір`ю на день її смерті.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за номером 40/2022 Магдалинівською державною нотаріальною конторою була зведена спадкова справа. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звертався ОСОБА_1 , який є сином померлої ОСОБА_3 , однак позивачу постановою державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори від 02.11.2023 року було відмовлено у вчинені нотаріальної дії. Інших спадкоємців судом не встановлено.

Суд приймає до уваги в обґрунтування позову позивача той факт, що позивач вичерпав усі наявні заходи для отримання спадщини після померлої матері ОСОБА_3 , але не може у нотаріальній конторі отримати свідоцтво на спадщину, оскільки постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті його матері.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 3,756 га, цільове призначення земельної ділянки «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», розташованої на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222387200-01-002-0094.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Чернеччинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 20241361, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Гупалівка, вул.Савченко Романа, 40А.

Третя особа - державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, код ЄДРПОУ 02890819, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Магдалинівка, вул.Центральна,32.

Суддя А.О. Чорна