Рішення

від 09.02.2024 по справі 215/1484/20

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/1484/20

2/215/892/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року Тернівський районнийсуд містаКривого РогуДніпропетровської областіу складі:головуючого судді КоноваленкаМ.І.,за участю:секретаря КоломійчукК.Ю.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі №7Тернівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областіцивільну справуза позовною ОСОБА_1 доДержави Українав особіТернівського відділудержавної виконавчоїслужби м.Кривий РігГоловного територіальногоуправління юстиціїу Дніпропетровськійобласті про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у справі №215/73/17,

В С Т А Н О В И В:

23.01.2023 в суд надійшла вказана позовна заява, в обґрунтування якої позивач зазначила, що вона подала скаргу від 12.12.16 до начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, яка не була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» та ЗУ «Про державну службу». За захистом своїх прав вона звернулася в суд, який визнав протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо нерозгляду її скарги від 12.12.16. Протиправною бездіяльністю відповідача здоров`ю позивача спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити її порушені права, її життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала їй моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов`язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законом строки, про що також позивач зазначає у своїх письмових поясненнях від 26.10.2023. Зазначає, що вона до цього часу не отримала від відповідача рішення, постанови, тобто правових актів на її скаргою від 12.12.16. Просить стягнути за рахунок державного бюджету на її користь в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи органів державної влади, в сумі 1300 000 грн..

Про дату, час та місце підготовчого судового засідання сторони повідомлені належним чином, не з`явилися.

17.04.2023 позивачем суду надано письмові пояснення (а.с.144), в яких підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.152,164,170,180), в судове засідання не з`явилися, про причину своєї неявки суд не повідомив. Жодних заяв, клопотань, відзив на позов суду не надавав.

Ухвалою від 12.02.2023 прийнято до розгляду і відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження. Позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою Тернівськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 17.04.2023відповлено узадоволенні клопотаньпозивача вх.№4824,№4825,№4826,№4827та №5366.

Ухвалою від 17.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.05.2023, 07.07.2023, 19.09.2023, 26.10.2023 справа знімалася з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті, або оголошенням повітряної тривоги в умовах воєнного стану.

18.12.2023 справа знімалася з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.02.2024 відповлено у задоволенні клопотань позивача вх.№10061 та №14000.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від09.02.2024постановлено проводити заочний розгляд справи.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, відповідно до ч.3ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 визнано протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 12.12.2016. Зобов`язано Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Пономаренко Л.В. розглянути усі вимоги скарги ОСОБА_1 від 12.12.2016, що підтверджується копією виконавчого листа №215/73/17 (а.с.103).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законодавство пов`язує право звернення за судовим захистом з думкою фізичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об`єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті.

Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших, наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Постанова ВС від 13.05.2020 у справі №638/8636/17-ц).

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (Постанова ВП ВС від 08.04.2020 у справі №180/1560/16-а).

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі №215/73/17 визнано протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка виразилась у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 12.12.2016 року по суті звернення. Однак, вказана обставина не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди.

Позивач належних та допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а також причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою їй моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила, суду не надала. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

За такихобставин,оцінюючи належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,враховуючи,що позивачемне надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України судові витрати, від яких звільнений позивач, необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити взадоволенні позову ОСОБА_1 доДержави Українав особіТернівського відділудержавної виконавчоїслужби м.Кривий РігГоловного територіальногоуправління юстиціїу Дніпропетровськійобласті про відшкодування моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у справі №215/73/17.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Копію рішення направити сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК України,заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем сторонам в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення складено суддею без проголошення 09.02.2024 року.

СУДДЯ: