Рішення

від 08.02.2024 по справі 398/2279/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2279/23

провадження №: 2/398/335/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"08" лютого 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

прокурора Поташенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023 року перший заступник керівника Олександрійської оружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.09.2022 року відповідача ОСОБА_1 , як депутата сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. Судове рішення набрало законної сили 03.10.2022 року. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки визначені Законом, перед голосуванням 11.11.2020 року на 38-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради та проголосував за рішення №490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку за №3520380400:51:000:0339 загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилось у голосуванні 11.11.2020 року на 38-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку за №3520380400:51:000:0339 загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, постановою Олександрійського міськрайонного суду від 22.09.2022 у справі № 398/3020/22 встановлено наступні факти, які не потребують доказування при розгляді даної справи: ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки, визначені Законом, перед голосуванням 11.11.2020 року на 38-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 в умовах реального конфлікту інтересів на вищевказаній сесії сільської ради взяв участь в голосуванні за рішення № 490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. 19.11.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339 площею 0,1200 га. Таким чином, з власності держави в особі територіальної громади Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, незаконно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339 площею 0,1200 га.

Процесуальні дії по справі.

15 червня 2023 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

02.10.2023 року від представника відповідача Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області Кривоноса А.І. надійшов відзив на позовну заяву. В якому з позовними вимогами прокурора не погоджується. Зазначає, що відповідно до ст.12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно ст. 35 Земельного кодексу громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Порядок безоплатної приватизації ділянок громадянами передбачений у ст. 118 Земельного кодексу. Відповідно до п. «в» ч.1 ст.121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0, 12 гектара.

Рішенням сесії Олександрівської сільської ради Олександрійського району №490 від 11.11.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за №3520380400:51:000:0339, загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення, за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

19 листопада 2020 року державний реєстратор Приютівської селищної ради Олександрійського району на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування зареєстрував право власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку (номер запису про право власності: 39392420).

Посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що кожна фізична та юридична особа маж право мирно володіти своїм майном. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного врядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Установлено, що відповідач користується земельною ділянкою протягом тривалого часу, мав потенційне право на надання йому ділянки у власність у вказаному розмірі й реалізував це право. Позбавлення його такого права власності фактично не має державного чи суспільного інтересу, оскільки з володіння відповідача воно не вибуває. Це лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність не з вини відповідача, а в наслідок недбальства державних органів.

09.10.2023 року від Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області зазначає, що втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу пропорційності, який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Підставою для представництва в суді інтересів держави став факт грубого порушення норм ЗУ «Про запобігання корупції» під час голосування на сесії Олександрівської сільської ради та прийняття незаконного рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .. В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом ОСОБА_1 , оскільки останній не позбавляється права повторного звернення до органу місцевого самоврядування для отримання земельної ділянки в законний спосіб, тому доводи адвоката Кривоноса А.І. є необґрунтованими.

27.10.2023 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області закрито підготовче провадження у цивільній справі.

Позиція учасників справи

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обґрунтування викладені у позові, просив визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради від 11.11.2020 року № 490 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва площею 0,1200 га з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 5 368 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області - адвокат Кривонос А.І. надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позову заперечують в повному обсязі, просять відмовити.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є акти органів місцевого самоврядування (ч.4 ст.11 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України)

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з даним позовом на захист порушених інтересів держави. Позов прокурора має на меті захист інтересів держави з метою усунення негативних наслідків, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, реалізуючи, таким чином, передбачене ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» право на звернення до суду із позовною заявою в статусі позивача.

В даному випадку орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Олександрівська сільська рада Олександрійського району, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району, приймала рішення, що є предметом спору, а тому не може звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки позивач і відповідач будуть співпадати в одній особі.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності надання дозволу на виготовлення та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для передачі у приватну власність, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Підстави припинення права власності визначені ст. 346 ЦК України та за правилом ч.2 вказаної статті право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування(п. «г» ч.3 ст.152 ЗК України).

Як вбачається із ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України). Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст. 122 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч.1 ст. 125 ЗК України).

Згідно із ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.09.2022 у справі № 398/3020/22 розглянуто об`єднані в одне провадження справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, щодо депутата Олександрівської сільської ради Олександрійського району ОСОБА_1 (8 протоколів за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП).

Відповідно до вказаної постанови суду ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», та являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки, визначені Законом, перед голосуванням 11.11.2020 року на 38-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , в умовах реального конфлікту інтересів на вищевказаній сесії сільської ради взяв участь в голосуванні за рішення № 490 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Судом встановлено, що правонаступником Олександрівської сільської ради є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, виходячи з наступного.

Об`єднана територіальна громада, в розумінні ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», вважається утвореною з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

За цим Законом об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, а також сільських, селищних рад, що приєдналися до об`єднаної територіальної громади, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Припинення сільських, селищних рад шляхом об`єднання та приєднання до об`єднаної територіальної громади відбувається за спеціальними правилами, визначеними Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

Законом встановлено, що припинення юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється без повідомлення про неї органу, що здійснює державну реєстрацію, а також без збирання вимог кредиторів, отримання їхньої згоди.

Таким чином, з моменту прийняття на пленарному засіданні новообраної ради рішення про реорганізацію сільських, селищних рад, які приєдналися (об`єдналися) до об`єднаної територіальної громади, їх повноваження, як юридичної особи, припинено не зважаючи на відсутність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Попельнастівської сільської ради від 25.11.2020 року № 18 проголошено про початок реорганізації Олександрівської сільської ради шляхом її приєднання до Попельнастівської сільської ради. Пунктом 2 цього ж рішення проголошено Попельнастівську сільську раду правонаступником всього майна, прав та обов`язків Олександрівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут та далі за текстом положення законів наводяться в редакціях, чинних станом на час вчинення адміністративного правопорушення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно з ч. 12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно з ч. 10 тієї статті названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

З аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу. Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.

Якщо Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано правовий статус, склад та повноваження і порядок дій органів місцевого самоврядування, то терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції».

Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Згідно ст. 1 «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції".

Згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є депутати місцевих рад.

Згідно ч. 1 ст. 28 «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

В даному випадку у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів в момент участі в голосуванні за рішення № 490 від 11.11.2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до абз. 11, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Як передбачено ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Альтернатива у вказаній статті зазначена, виключно, щодо вибору способу оскарження рішення прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку), і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним, у порядку, встановленим процесуальним законом

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справах № 237/2574/17, № 237/2242/17, від 31.10.2018 у справі № 810/2500/16.

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина четверта статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною четвертою статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, для встановлення факту порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Таким чином, рішення Олександрівської сільської ради від 11.11.2020 №490 прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, а тому воно є незаконним.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Правові акти органу місцевого самоврядування, що не належать до нормативних, є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такі акти можуть бути визнані незаконними лише у судовому порядку.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства беззаперечно становить суспільний інтерес.

На підставі статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи особливу суспільну значущість земель, незаконна передача у власність земельних ділянок свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони земель, ефективного використання земельних ресурсів.

19.11.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339 площею 0,12 га.

Таким чином, з власності держави в особі Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, незаконно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339 площею 0,12 га.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Таким чином, законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У частині третій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на даний час міститься положення про те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 16, ст. 387 ЦК України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, наявні підстави для витребування у ОСОБА_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (яка є правонаступником Олександрівської сільської ради) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,12 га з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339, що розташована на території Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведеного, позов першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської обласної в інтересах держави до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурор заявив про відшкодування судових витрат за сплату судового збору в розмірі 5368 грн.

Оскільки за результатом розгляду справи вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, витребування земельної ділянки, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради № 490 від 11.11.2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на території Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339, площею 0,1200 га.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:51:000:0339 площею 0,1200 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Кіровоградської обласної прокуратури (р/р 848201720343100001000004600 в Державній Казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року.

Суддя Я.М.Подоляк