Постанова

від 12.02.2024 по справі 461/6444/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6444/23 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 33/811/97/24 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Андріяш Наталії Валеріївни на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 14 грудня 2023 року,

з участю представника Львівської митниці Кіри О.С.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено стягнення 121 476,51 гривень штрафу в дохід держави.

Вилучений, згідно протоколу про порушення митних правил № 0663/20900/23 від 03.06.2023, транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2004, двигун дизель, робочий об`єм циліндрів 2461 см3 конфісковано в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання товару на складі митниці в сумі 76649,66 гривень.

Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 536,8 грн судового збору.

Згідно постанови судді 01.06.2023 в зону митного контролю пункту пропуску «Угринів - Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці у напрямку в`їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор» громадянином України ОСОБА_2 ввезено зовнішньоекономічний товар: «Легковий автомобіль вживаний: марка VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2004, двигун дизель, робочий обєм циліндрів 2461 см3», який переміщувався власним ходом у митному режимі імпорт за попередньою митною декларацією типу ІМ EE №23UA205000731462U9.

Як підставу для переміщення вказаного товару гр. ОСОБА_3 до митного контролю подав наступні документи: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) без номера від 31.05.2023; рахунок-фактуру (Invoice) №857 від 31.05.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; довіреність №857 від 31.05.2023.

Відповідно до поданих документів та попередньої митної декларації типу ІМ EE 23UA205000731462U9. вказаний транспортний засіб ввозився на митну територію України у митному режимі імпорт, продавцем якого зазначена компанія «LAB Consulting s.r.o.» (05921, SNP 142/3, Svit, Slovakia), покупцем TOB «ІНДЕВОР+» (45603, Волинська обл., Луцький р-н., с. Струмівка. вул. Рівненська. 134А, Україна, код СДРПОУ 43451380). а його вартість заявлена 2600,00 євро, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 102 128,52 гривень.

Під час здійснення митного контролю, на вимогу посадової особи митниці надати документи, які підтверджують факт митного оформлення товару на території Євросоюзу, гр. ОСОБА_3 надав митну декларацію Республіки Польщі (MRN) 23PL412020E0656705 від 31.05.2023.

Відповідно до інформації, які містилась у наданій митній декларації, встановлено, що одержувачем товару (Легковий автомобіль вживаний: марка VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 ) є приватна особа ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) (Міга 45, s. Afrikanowka. UA), підставою для її оформлення є рахунок-фактура (код №380) KAUFVERTRAG від 30.05.2023, а його вартість становить 14115 польських злотих, що згідно з курсом Національного банку України відповідає сумі 121 476,51 гривень.

З метою перевірки законності переміщення вказаного товару через митний кордон України 01.06.2023 Львівською митницею скеровано лист №7.4/20-01/14/13557 до компанії «Dansped s.c. Juszczyk D., Pater І.» якою здійснювалось митне оформлення транспортного засобу на території Республіки Польщі.

02.06.2023 на лист Львівської митниці засобами електронного зв`язку отримано відповідь від компанії «Dansped s.c. Juszczyk D.. Pater І.», а також копії документів, що були підставою для експорту товару (Легковий автомобіль вживаний: марка VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 ) з території Республіки Польщі, а саме: митна декларація Республіки Польщі (MRN) 23PL412020E0656705 від 31.05.2023 року, рахунок-фактура KAUFVERTRAG від 30.05.2023 та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .

Відповідно до отриманих документів, з території Євросоюзу на адресу ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) (Міга 45, s. Afrikanowka. Kharkovskaja obi., UA) переміщується товар (Легковий автомобіль вживаний: марка VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 ), продавцем його є ОСОБА_6 (32584 Lohne), а його вартість становить 3000 євро.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Андріяш Н.В. вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з грубим порушенням норм МК України, КУпАП, прямих норм Конституції, без з`ясування обставин справи за відсутності будь-яких доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України. Звертає увагу на те, що місцевий суд, в порушення вимог закону, розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , позбавивши його права на захист, хоча його захисником подавалося клопотання про відкладення. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , не є особою, яка в силу положень МК України підлягає притягненню до відповідальності, оскільки діяв виключно як водій-перевізник автомобіля, на підставі оформленої на його ім`я довіреності, що наявна в матеріалах справи. Акцентує увагу на те, що ОСОБА_1 не є покупцем та отримувачем товару. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що 05 липня 2023 року санкція ст. 483 МК України визнана неконституційною Конституційним судом України.

Просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник адвокат Андріяш Н.В., будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі в розгляді справи не з`явилися, проте, адвокат Андріяш Н.В. подала клопотання про розгляд справи у їх відсутності, відтак, апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності правопорушника ОСОБА_1 та його захисника адвоката Андріяш Н.В.

Заслухавши думку представника Львівської митниці Кіри О.С., який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 486, 489 МК України суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримавшись вищезазначених вимог закону, об`єктивно з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній.

Так, ч.1 ст. 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно зУКТ ЗЕДта його митної вартості.

Згідно зіст.495МК Українидоказами усправі пропорушення митнихправил єбудь-якіфактичні дані,на основіяких увизначеному закономпорядку встановлюютьсянаявність абовідсутність порушеннямитних правил,винність особиу йоговчиненні таінші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Викладений усудовому рішеннівисновок пронаявність удіях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 0663/20900/23 від 03.06.2023 року; копією паспорту, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, контрольного талону, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) без номера від 31.05.2023 року; рахунком-фактурою (Invoice) №857 від 31.05.2023 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; довіреністю №857 від 31.05.2023 року; митною декларацією Республіки Польщі (MRN) 23PL412020E0656705 від 31.05.2023 року, рахунком-фактурою KAUFVERTRAG від 30.05.2023, листами та іншими матеріалами справи, яким дана належна правова оцінка з чим погоджується і апеляційний суд, та наведене спростовує доводи апеляційної скарги.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

За таких обставин, апеляційні доводи адвоката Андріяш Н.В. не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, і його дії вірно кваліфіковано за вказаною нормою Закону, оскільки останній вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та його вартості, неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості.

Щодо покликань апелянта в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у відсутності ОСОБА_1 , то на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права поновлені шляхом подачі апеляційної скарги, на розгляд якої він також не з`явився.

Що стосується доводів адвоката Андріяш Н.В. про те, що місцевим судом при прийнятті рішення у справі стосовно ОСОБА_1 , проігноровано позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України, то такі заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.

Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Краєва проти України (Krayeva v.Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) Європейський суд з прав людини, констатувавши, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (частина перша статті 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив, зокрема, що: «накладення штрафу як таке становитиме втручання у право, гарантоване абзацом першим статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки воно позбавляє особу, якої це стосується, певної частки майна, а саме суми, яку має бути сплачено» (§ 23); «щоб бути сумісним зі статтею 1 Першого протоколу, захід (втручання) має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним, мати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства й основоположними правами особи» (§ 24).

За частиною першою статті 483 Митного кодексу, згідно з якою заявницю було визнано винною, штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов`язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання. Суд уже зазначав, що подібна жорстка система не здатна забезпечити потрібний справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом права власності особи (§31).

Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Отже, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Вказана позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України».

Суд вказав, що захід у вигляді конфіскації відповідає загальному суспільному інтересу, підкресливши, що необхідний баланс не буде досягнуто, якщо на відповідного власника майна буде покладено «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення від 11 липня 2019 року ( п. п. 26, 27).

Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини, «стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти „справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід враховувати практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов`язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст.483 Митного кодексу (справа «Краєва проти України» (заява №72858/13)).

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ, від 06.11.2008 року по справі «Ісмаїлов проти Росії», встановлено, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, стягнення повинне бути пропорційним, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У випадку, якщо суд дійде висновку, що стягнення у вигляді конфіскації майна не забезпечить балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту права власності конкретної особи, то він має право не накладати таке стягнення навіть у випадку, коли воно передбачене положеннями МК України як обов`язкове.

Відповідно до ч. 1 ст. 465 МК України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Відтак, апеляційний суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу суперечитиме положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05.07.2023 року та у рішеннях ЄСПЛ, які наведені вище, не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, буде непропорційним і не узгоджуватиметься з принципом верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду в частині накладення стягнення, необхідно змінити як таку, що не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05 липня 2023 року.

Крім цього, на думку апеляційного суду, на підставі ст. 541 МК України, особа, звільняється від сплати витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці, у випадку коли автомобіль повернуто особі.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвокатаАндріяш Н.В.- задоволити частково.

Постанову суддіГалицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України змінити в частині накладення адміністративного стягнення та стягнення витрат за зберігання товару на складі митниці.

Виключити з резолютивної частини постанови судді вказівку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2004, двигун дизель, робочий об`єм циліндрів 2461 см3 та стягнення з ОСОБА_1 витрат за зберігання товару на складі митниці в сумі 76649,66 гривень.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.