Постанова

від 07.02.2024 по справі 914/2572/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа №914/2572/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівІ.Б. Малех

Б.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» б/н від 18.12.2023 (вх. № 01-05/3829/23 від 18.12.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 (повний текст рішення складено 01.12.2023, м. Львів, суддя О.Д. Запотічняк)

у справі № 914/2572/23

за позовом: фізичної особи-підприємця Редя Надії Омелянівни, с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих», м. Львів

про стягнення 323 516,22 грн та повернення об`єкту оренди.

за участю представників:

позивача: Копцюх Н.Р.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Редя Надія Омелянівна звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» про стягнення 323 516, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором оренди будівлі № 21/02 від 03.09.2021 року в частині оплати орендних платежів за період з червня 2022 року по червень 2023, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» утворилась заборгованість у розмірі 301 445,52 грн.

За несвоєчасне виконання зобов`язання щодо сплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 16 173,15 грн інфляційних втрат та 5 897,55 грн - 3 % річних.

Оскільки відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань не виконав, не перераховував орендної плати протягом 3 місяців підряд, позивач звернуся з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» звільнити та повернути будівлю шляхом виселення з нежитлового приміщення, загальною площею 680,1 кв.м.. що розташоване за адресою: Львівська обл. с. Суховоля. вул. Липова, 9в. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» на користь Фізичної особи підприємця Редя Надія Омелянівна 323 516,22 грн заборгованості та 7536,74 грн судового збору.

Місцевий господарський суд дослідивши матеріали справи встановив, що заборгованість Відповідача перед Фізичною особою підприємцем Редя Н.О. станом на 09.08.2023 р. складає 301 445,52 грн. Дана заборгованість виникла та нарахована позивачем за грудень 2021 року та період з 01.06.2022 по 09.08.2023.

Відповідач доказів сплати заборгованості або повернення орендованого майна не надав, відтак, суд першої інстанції вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 301 445,52 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що такий здійснено вірно, відтак вказав, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в розмірі 5897,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 16173,15 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позивач повідомив відповідача листом про відмову від договору оренди та з проханням повернути об`єкт оренди, однак відповідачем жодних дій не вчинено, місцевий господарський суд дійшов висновку зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Стрих» повернути об`єкт оренди Фізичній особі підприємцю Редя Н.О. шляхом виселення його з нежитлового приміщення загальною площею 680,1 м2, що розташоване за адресою: Львівська обл., с. Суховоля, вул. Липова, 9в.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» подало апеляційну скаргу б/н від 18.12.2023 (вх. № 01-05/3829/23 від 18.12.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не користується спірним приміщенням із лютого 2023 року, оскільки позивач унеможливлює доступ відповідача до спірного приміщення, а відтак позбавляє можливості його використовувати у власних інтересах.

Відтак, апелянт вважає, що у боржника, яким є відповідач не виникає обов`язку щодо внесення орендних платежів за договором, починаючи із лютого 2023, оскільки він не використовує приміщення внаслідок протиправних дій позивача. Тому розмір заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача підлягає зменшенню.

Разом з тим, вимога про повернення спірного об`єкта оренди не підлягає до задоволення, оскільки відповідач і так ним не користується та не має доступу.

Фізична особа-підприємць Редя Надія Омелянівна подала до суду відзив (Вх. №01-04/825/24) на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

На адресу апеляційного господарського суду 07.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (Вх. №01-05/377/24) та клопотання про відкладення розгляду справи (Вх. №01-04/946/24).

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача, проти зупинення провадження та відкладення розгляду справи заперечив. Надав пояснення по суті справи, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 07.02.2024 представник відповідача не з`явився.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів вказує наступне.

У поданому клопотанні (Вх. №01-05/377/24) відповідач просить суд зупинити провадження до набрання законої сили рішення у справі №914/80/24.

Подане клопотання мотивоване тим, що у провадженні Господарського суду перебуває справа №914/80/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» до фізичної особи-підприємця Редя Надії Омелянівни про витребування майна з незаконного володіння.

Предметом розгляду апеляційної скарги є неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не користується і не має доступу до об`єкта оренди тривалий час, хоча там зберігається майно, яке позивач перешкоджає останньому забрати.

Предметом позову у суді першої інстанції є витребування майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні.

Відтак, відповідач вважає, що розгляд цієї справи об`єктивно неможливий до розгляду справи №914/80/24.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегією суддів встановлено, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за договором оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, разом з тим, відповідач зазначає, що предметом справи № 914/80/24 у суді першої інстанції є витребування майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні.

Судова колегія не вбачає жодного зв`язку між цими двома справами, матеріали даної справи містять усі необхідні докази і відомості для розгляду даної справи, а відповідачем не зазначено, відсутність яких саме доказів не дозволяє суду самостійно розглянути дану справу по суті.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості апеляційного перегляду рішення від 28.11.2023 в даній справі №914/2572/23 до вирішення справи №914/80/24, відтак, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження слід відмовити.

Розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 10.01.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач скористався своїм правом на подання відзиву. Відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

03.09.2021 року між Фізичною особою - підприємцем Редя Надією Омелянівною ( далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «CТРИХ» (далі Орендар) було укладено договір оренди будівлі № 21/02 (далі Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування будівлю, що визначена у ньому Договорі (надалі - Будівля). Адреса будівлі, що передається за Договором: м. Суховоля, вул. Липова, 9 в. Загальна площа Будівлі 680.1 кв. м., передається для підприємницького використання. Кадастровий номер земельної ділянки на якому знаходиться будівля 46209877 00:04:000:0134.

Відповідно до п. 2.1 Договору Будівля передається за актом прийому-передачі.

03.09.2021 Сторонами був підписаний Акт прийому передачі будівлі, що засвідчило факт передачі Будівлі в оренду ТОВ «БК «СТРИХ».

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору розмір місячної орендної плати складає суму у гривнях еквівалентом 525,00 доларів США. Kvpc визначається як середній між купівлею та продажею у АТ «Приватбанк». Розрахунок між сторонами може здійснюватися також в іноземній валюті. Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 25 числа розрахункового місяця на рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 8.1 Договору строк Договору починає свій перебіг з моменту його підписання 2021 року та закінчується 01.09.2024 року.

Як вбачається з виписки АТ «Приватбанк» за період з 01.09.2021 по 26.06.2023 відповідачем були проведені наступні оплати орендної плата за Договором оренди будівлі №21/02 від 03.09.2021р.: 14 070.00грн. - за жовтень 2021 р., 13 860,00грн.- за листопад 2021р., 14 700,00грн. - за січень 2022р., 14 805,00грн. - за лютий 2022р., 15 356,25грн. за березень 2022р., 15 356,25грн. - за квітень 2022р., 15 356,25грн. - за травень 2022р.

Внаслідок не сплати орендних платежів, позивач 08.08.2023 надіслав на адресу відповідача листа про відмову від договору оренди будівлі №21/ 02 від 03.09.2021р. з вимогою сплатити заборгованість за орендними платежами та негайного повернення Будівлі та звільнення її від речей та будівельного сміття Орендаря, яке там знаходиться.

Відтак, за період з 01.12.2021 по 09.08.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за орендними платежами склала 301 445,52 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором, не сплати орендних платежів протягом 5 місяців підряд, позивач звернуся з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 301 445,52 грн, 16 173,15 грн інфляційних втрат, 5 897,55 грн - 3 % річних та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: м. Суховоля, вул. Липова, 9 в.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст спірного договору № 21/02 від 03.09.2021, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами оренди будівлі № 21/02 від 03.09.2021 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед ФОП Редя Н.О. станом на 09.08.2023 р. складає 301 445,52 грн. Дана заборгованість виникла та нарахована позивачем за грудень 2021 року та період з 01.06.2022 по 09.08.2023.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представник відповідача доказів сплати заборгованості та повернення орендованого майна не надав.

Відтак колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 301 445,52 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5897,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 16173,15 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що такий здійснено вірно, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в розмірі 5897,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 16173,15 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.1. ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Частиною 2 ст. 65 1 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач порушив взяті на себе зобов?язання за договором оренди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, що порушує таку істотну умову договору як розрахунки за договором (розділ 5 Договору).

Внаслідок не сплати орендних платежів, позивач 08.08.2023 надіслав на адресу відповідача листа про відмову від договору оренди будівлі №21/ 02 від 03.09.2021 з вимогою сплатити заборгованість за орендними платежами та негайного повернення Будівлі та звільнення її від речей та будівельного сміття Орендаря, яке там знаходиться.

Враховуючи, що позивач повідомив відповідача листом про відмову від договору оренди та з проханням повернути об`єкт оренди, однак відповідачем жодних дій не вчинено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Стрих» повернути об`єкт оренди ФОП Редя Н.О. шляхом виселення його з нежитлового приміщення загальною площею 680,1 м2, що розташоване за адресою: Львівська обл., с. Суховоля, вул. Липова, 9в.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач з лютого 2023 року не використовує спірне приміщення, відтак відсутні підстави для нарахування орендної плати за цей період та відсутні підстави для задоволення позовних вимог для повернення об`єкту оренди, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Колегія суддів вказує, що апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин, апелянт не вказує та не надає жодних належних доказів про те які дії ним вчинялись, щоб усунути перешкоди в користуванні, а також які дії вчинялись для того, щоб розірвати спірний договір укладений з позивачем та повернути орендоване приміщення.

Відтак, колегія суддів, такі доводи апеляційної скарги оцінює критично з огляду на їх необгрунтованість.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі №914/2573/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Стрих б/н від 18.12.2023 (вх. № 01-05/3829/23 від 18.12.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2023 у справі № 914/2572/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяІ.Б. Малех

Суддя Б.Д. Плотніцький