Постанова

від 06.02.2024 по справі 545/4005/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4005/21 Номер провадження 22-ц/814/371/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Крекотеня О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційнускаргу представника Приватного підприємства «Л.В.С.» директора В. Савченка на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року

у справізапервіснимпозовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Л.В.С.» про відшкодування збитків та моральної шкоди

та зустрічнимпозовом Приватного підприємства «Л.В.С.» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства«Л.В.С.»,відповідно дозаяви прозбільшення позовнихвимог (а.с.16-17т.2),прохав стягнутиз ПП«Л.В.С.» на його користь 13 800 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортного засобу; збитки, завдані знищенням транспортного засобу з урахуванням нарахувань по статті 625 ЦК України у загальній сумі 502 312,49 грн (з якої: 384325,22 грн вартість втраченого автомобіля, 105162,39 - інфляційне збільшення, 12824,88 грн 3% річних), упущену вигоду у зв`язку із неможливістю користуватись транспортним засобом у сумі 15 000 грн та спричинену моральну шкоду у сумі 50000 грн.

В обґрунтування позову вказував, що 05.04.2019 строком до 05.02.2023 між ним (Наймодавець) та Приватним підприємством «Л.В.С.» в особі директора Лесь В.С. (Наймач) було укладено договір найму (оренди) належного йому транспортного засобу - вантажнийспеціалізований сідловий тягач - Е марки RENАULT, модель MAGNUM 460, 2008 року випуску, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 5341 16.01.2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , видане ТСЦ 5341 16.01.2019.

Однак, в подальшому, відповідач належним чином не виконував умови договору, а саме не сплачував Наймодавцю орендну плату у строки та на умовах, визначених цим Договором та не повідомляв Наймодавця про всі заплановані перевезення вантажів по Україні та за її межами шляхом направлення відповідних документів щодо запланованого перевезення.

Також, відповідачем було порушено умову договору щодо забезпечення збереження транспортного засобу.

09.03.2021 за адресою с. Гоптівка, Дергачівського району Харківської області по вул. Прикордонна на території пункту пропуску «Гоптівка» на виїзд з України, з вини їх водія сталося загорання належного позивачу автомобіля RENAULT MAGNUM 460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль повністю згорів.

У лютому 2022 року ПП «Л.В.С.» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , прохаючи стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 167 975,61 грн, посилаючись на те, що за час дії Договору найму Приватним підприємством «Л.В.С.» на транспортний засіб - автомобіль RENAULT, модель MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_2 було закуплено запчастин та отримано послуг по технічному обслуговуванню на загальну суму 167 975,61 грн, які ОСОБА_1 повинен їм повернути.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Л.В.С.» про відшкодування збитків та моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендну плату згідно з Договором найму (оренди) транспортного засобу від 05 квітня 2019 року в сумі 13 800,00 грн; збитки, завдані у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в сумі 384 325,22 грн; інфляційні втрати в сумі 105 162,39 грн; три проценти річних (штрафні санкції) в сумі 12 824,88 грн; збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 000,00 грн та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн, а всього: 581 112,49 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 811,90 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 4 152,94 грн.

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Л.В.С.» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення коштів - відмовлено.

Судові витрати, понесені Приватним підприємством «Л.В.С.» по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви в розмірі 2 519,64 грн, витрат за проведення експертизи в розмірі 8 305,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн віднесено за рахунок Приватного підприємства «Л.В.С.».

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням в частині задоволення первісного позову не погодився відповідач, ПП «Л.В.С.», та оскаржив його в апеляційному порядку через уповноваженого представника.

В апеляційній скарзі зазначено на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, та що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказували, що всупереч умовам укладеного договору оренди від 05.04.2019, місцевий суд невірно визначив залишкову вартість автомобіля. Вважає, що залишкова вартість автомобіля повинна складати 182 812,50 грн.

Невірно місцевий суд вирішив позовні вимоги і в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних за ст. 625 ЦК України. Вважає, що дія зазначеної норми на дані правовідносини не поширюється.

Безпідставно місцевий суд дійшов висновку про наявність упущеної вигоди, не врахувавши факт одностороннього розірвання позивачем договору оренди, забравши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди належними доказами не були підтверджені позивачем, а розмір стягнутої шкоди не відповідає критеріям розумності та справедливості.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

щодо процесуальної можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно дост.372ЦПКУкраїнисуд апеляційноїінстанціївідкладаєрозгляд справивразінеявки усудовезасіданняучасника справи,щодоякогонемає відомостейпроврученняйому судовоїповістки,абозайого клопотанням,колиповідомленіним причининеявкибудевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ПП «Л.В.С.», адвокат Карнараук А.В., у судове засідання 06.02.2024 не з`явився, будучи належним чином повідомлений судом про дату час і місце розгляду справи, 05.02.2024 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю прийняти участь у даному судовому засідання через стан здоров`я. Доказів на підтвердження поважності причини неявки не надано.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що причина неявки адвоката скаржника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Скаржник, інтереси якого представляє адвокат Карнарук А.В., реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) за строки розгляду справи, неявка сторін адвоката скаржника не є перешкодою для перегляду справи апеляційним судом.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 05 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Л.В.С.» було укладено договір найму (оренди) належного йому транспортного засобу, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокирченко Т.П. та зареєстровано в реєстрі за № 450, що підтверджується копією даного договору, а також копією довідки, виданої Територіальним сервісним центром МВС №5341 від 12.10.2021, які додані до позовної заяви.

Предметом договорунайму є спеціалізований автомобіль - спеціалізований вантажнийсідловий тягач - Е марки RENАULT, модель MAGNUM 460, 2008 року випуску, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 5341 16.01.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , видане ТСЦ 5341 16.01.2019.

Відповідно до п. 1.3 Договору, цільове призначення предмету найму: здійснення вантажних перевезень. Територія перевезень - по Україні та за її Межами, з правом участі у міжнародному русі.

Згідно з п. 2.1 Договору до обов`язків наймодавця входить:

пп. 2.1.1 Протягом 3-х днів пісня набуття чинності Договору, за актом прийому-передачі передати Наймачу ТЗ, технічний стан, обладнання та комплектація яких відповідав вимогамПравил дорожнього рухуУкраїни, інструкції заводу-виробника ТЗ, державних стандартів, чинних нормативно-правових актів, технічної документації.

пп. 1.1.2 Передати наймачу документацію, яка потрібна для експлуатації ТЗ.

пп. 2.1.3 3астрахувати предмет договору у 3-й денний трок після підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору до обов`язків наймача входить:

пп. 2.3.1 Прийняти Предмет договору в триденний строк після підписання цього Договору.

пп. 2.3.2 Використовувати предмет Договору виключно з метою здійснення перевезення вантажів в Україні та за її межами.

пп. 2.3.3 Письмово повідомляти Наймодавця про всі заплановані перевезення вантажів по Україні та за її межами шляхом направлення відповідних документів щодо запланованого перевезення.

пп. 2.3.4 Сплачувати Наймодавцю орендну плату у строки та на умовах, визначених цим Договором.

пп. 2.3.5 Підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.

пп. 2.3.6 Нести витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, забезпечувати його збереження, забезпечувати ТЗ паливно-мастильними матеріалами, а також сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

пп. 2.3.7 Допускати до керування ТЗ осіб, які мають посвідчення водія та кваліфікацію необхідні для керування ТЗ відповідної категорії.

пп. 2.3.10 Після припинення дії Договору протягом 3х днів за актом повернути ТЗ Наймодавцю у технічному стані, що відповідає вимогам підпункту 2.1.1 Договору з урахуванням нормального зношення ТЗ за час найму, та повернути документацію згідно підпункту 2.1.2 Договору.

Згідно з п. 3 Договору встановлено плату за користування (орендну плату):

пп. 3.1 Розмір плати за користування ТЗ становить 600 (шістсот) гривень на місяць.

пп. 3.2 Сума договору становить 23 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень.

пп. 3.3 Орендна плата перераховується на поточний рахунок Наймодавця одним платежем до 01 січня кожного року за попередній рік.

Відповідно до п. 4.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і нотаріального посвідчення та діє чотири роки, тобто до п`ятого квітня дві тисячі двадцять третього року (05.04.2023 р.).

Згідно з п. 4.3 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним договором Сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

06 квітня 2019 року на виконання умов вище вказаного Договору ОСОБА_1 , як Наймодавець, передав ПП «Л.В.С.», як Наймачу, транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а Наймач, ПП «Л.В.С», прийняв даний транспортний засіб, як предмет договору, а також зареєстрував за собою у встановленому законом порядку право на користування даним ТЗ строком до 05.02.2023, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06.04.2019 серії НОМЕР_4 .

09.03.2021 директор ПП «Л.В.С.» зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що 09.03.2021 за адресою с. Гоптівка, Дергачівського району Харківської області по вул. Прикордонна на території пункту пропуску «Гоптівка» на виїзд з України, з вини їх водія сталося загорання належного позивачу автомобіля RENAULT MAGNUM 460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобіль повністю згорів.

Задовольняючи позовнівимоги ОСОБА_1 щодо стягненнязаборгованості зорендної плати,місцевий судвиходив зтого,що впорушення умовукладеного міжсторонами договорута нормчинного законодавства,відповідач запервісним позовомжодного разуне здійснивсплату позивачу,як Наймодавцю, орендної плати у строки та на умовах визначених Договором. Так, Договір найму (оренди) транспортного засобу було укладено 05.04.2019, розмір орендної плати становить 600 (шістсот) гривень на місяць, період оплати до 01 січня кожного року за попередній рік, автомобіль було пошкоджено внаслідок пожежі 09.03.2021, договір розірвано 22.07.2021. А тому з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню заборгованість за орендну плату за період 05.04.2019 - 31.12.2019 (9 місяців), з 01.01.2020 - 31.12.2020 (12 місяців) та з 01.01.2021 - 09.03.2021 (2 місяці) по 600,00 грн, а всього: 1 300,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування збитків, заданих у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, місцевий суд установив, що відповідач за первісним позовом в порушення норм цивільного законодавства та умов укладеного договору, не забезпечив збереження орендованого транспортного засобу, після припинення дії договору не повернув наймодавцеві його транспортний засіб у стані, в якому він був одержаний наймачем, не усунув погіршення речі, які сталися з його вини, та не відшкодував збитків, завданих йому у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу внаслідок пожежі. Як встановлено, причиною пожежі внаслідок якої сталося загорання та пошкодження автомобіля RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_2 , став вибух побутового газового балону ємністю 5 літрів, який водій ОСОБА_2 перевозив в кабіні автомобіля та використовував для живлення газопостачанням газового обладнання для приготування їжі, при чому водій не мав в наявності відповідно оформлених перевізних документів для перевезення небезпечних вантажів, а автомобіль не відповідав вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також не мав відповідного маркування і свідоцтва про допущення до перевезення небезпечних вантажів, оскільки автомобіль не був обладнаний для перевезення небезпечних вантажів, а приватне підприємство «Л.В.С» не мало дозволу від Держпраці на виконання робіт із зберігання балонів зі стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх наповнення, спорожнення та ремонту, а також на монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування та реконструкцію «посудин, що працюють під тиском понад 0.05 МПа», до яких відносяться газові балони. З наведеного, місцевим судом зроблено висновок, що пошкодження транспортного засобу сталося з вини ОСОБА_2 , який працював водієм на ПП «ЛВС» та під час виконання своїх службових обов`язків перевозив в салоні автомобіля газовий балон, та з вини самого ПП «Л.В.С.», який не мав довільних документів на перевезення небезпечного вантажу та використання газових балонів, внаслідок чого відбулось загорання транспортного засобу в результаті якого ОСОБА_1 було завдано збитків у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу.

Згідно з Висновком експерта № 407-408 від 28.10.2022, складеним судовим експертом Полтавського відділення ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за результатами проведення автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 545/4005/21 - величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки RENAULT модель MAGNUM 460, 2008 року випуску, шасі (рама, кузов) № № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пожеж, що сталась 09.03.2021, станом на 09.03.2021 та станом на час огляду приймається у розмірі його ринкової вартості на момент пошкодження 09.03.2021 і складає: 384 325,22 грн (триста вісімдесят чотири тисячі триста двадцять п`ять гривень двадцять дві копійки). (а.с. 241-264 т. 1)

Враховуючи те, що згідно з вищевказаних положень цивільного законодавства, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, та враховуючи наявність вини відповідача за первісним позовом у заподіянні шкоди, вищевказана сума збитків підлягає стягненню з відповідача, ПП «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 в повному обсязі.

Врахувавши вимоги ст. 625 ЦК України, місцевий суд також дійшов висновку, що стягненню з відповідача, ПП «Л.В.С.» підлягає вище вказана сума матеріально збитку (сума заборгованості) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає 502 312,49 грн, виходячи з наступного розрахунку:

Основна сума заборгованості за період з 10.12.2021 (дата звернення до суду з позовом) по 22.11.2022 (дата проведення розрахунку) складає 384 325,22 грн (розмір матеріального збитку).

Індекс інфляції за весь період = (100.6 : 100) х (101.3 : 100) х (101.6 : 100) х (104.5 : 100) х (103.1 : 100) х (102.7: 100) х (103.1 : 100) х (100.7: 100) х (101.1 : 100) х (101.9: 100) х (102.5: 100) х (100.7 : 100) х (100.7 : 100) = 1.273629

Інфляційне збільшення = 384325.22 х 1.273629 - 384325.22 = 105 162,39 грн.

Штрафні санкції = (сума заборгованості) х 3% х (кількість днів прострочення): (кількість днів у році) = 384 325.22 х 3% х 406 : 365 = 12 824,88 грн.

Щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, місцевий суд зазначив, що як вбачається з умов Договору найму (оренди) транспортного засобу, його було укладено строком на чотири роки, тобто до 05.04.2023 (п. 4.1 Договору). Розмір орендної плати за користування ТЗ становив 600 гривень на місяць. Таким чином, якщо б право позивача за первісним позовом не було порушено і 09.03.2021 його автомобіль не було знищено внаслідок пожежі, договір би продовжував свою дію і позивач міг би за звичайних обставин реально одержувати доходи до закінчення строку дії договору, а отже вказані недоотримані доходи також підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом, як упущена вигода, з розрахунку за період з 01.03.2021 - 31.12.2021 (10 місяців), з 01.01.2022 - 31.12.2022 (12 місяців) та з 01.01.2023 - 01.04.2023 (3 місяці) по 600,00 грн, а всього: 15 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з наступного.

Внаслідок протиправних дій з боку відповідача, ПП «Л.В.С.», які виразились в невиконанні умов договору та призвели до знищення майна ОСОБА_1 , а саме належного йому на праві власності автомобіля RENAULT MAGNUM 460, д.н.з. НОМЕР_2 , йому було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях та моральних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку зі знищенням його майна, оскільки вказаний автомобіль має досить високу вартість, а відповідач за первісним позовом впродовж тривалого часу відмовляється відшкодувати завдані збитки, заперечує свою вину, не відшкодував збитків до цього часу і він не знає чи відшкодує він їх взагалі. Крім того, вказаний автомобіль був джерелом доходу ОСОБА_1 , а внаслідок його знищення він залишився без доходу, який мав намір отримувати від його оренди, що також завдає йому додаткових моральних страждань та душевних переживань. Протиправна поведінка відповідача за первісним позовом, яка виражається в повній його байдужості до подій, що трапились, в його небажанні йти на компроміси та знаходити спільні шляхи вирішення даної проблеми, а також категорична відмова відповідача відшкодувати йому збитки, відсутність навіть обіцянок з боку відповідача, ПП «Л.В.С.» хоч частково відшкодувати шкоду, також завдає йому неабияких душевних страждань та моральних переживань. На даний час ОСОБА_1 не має коштів щоб самостійно відновити знищений пожежею автомобіль або купити собі аналогічний, що ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище, а відмова відповідача відшкодувати його вартість, що призвело до необхідності для звернення до суду з вказаним позовом, також завдає йому неабияких душевних страждань та моральних переживань, оскільки він не розуміє, на який період часу затягнеться розгляд справи в суді, яким саме буде рішення суду та коли саме відповідач зможе виконати рішення суду у випадку задоволення позову та коли саме зможе відшкодувати йому завдані збитки.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення моральної шкоди, місцевий суд, дотримуючись принципів розумності і справедливості, враховуючи покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо моральних страждань ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із моральними стражданнями ОСОБА_1 у зв`язку із знищенням його майна, буде сума у розмірі 50000 грн, враховуючи подальшу поведінку відповідача за первісним позовом ПП «Л.В.С.», яка виразилась у відсутності хоча б часткового відшкодування завданих збитків позивачу за первісним позовом.

Відмовляючи взадоволенні зустрічногопозову ПП «Л.В.С.» до ОСОБА_1 , місцевий суд установив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказати у справі, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору до обов`язків Наймодавця входить відшкодувати Наймачу документально підтверджені витрати, що пов`язані із капітальним ремонтом (поліпшенням) предмету найму, заміною агрегатів, вузлів, іншого.

Згідно з ч. 3ст. 776 ЦК України, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, як вбачається з вищевказаного, умови договору повністю відповідають положенням цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, як вбачається з вищевказаної норми права та умов договору, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, а наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту виключно в тому випадку, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі у розумний строк, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору.

Доказів того, що ПП «Л.В.С.», як Наймач, під час дії договору, повідомляло ОСОБА_1 , як Наймодавця, про те, що виникла необхідність чи невідкладна потреба в проведенні капітального ремонту речі (транспортного засобу), не проведення якого перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 жодних погоджень на проведення ПП «Л.В.С.» робіт з капітального ремонту орендованого транспортного засобу не надавав та жодних повідомлень з боку ПП «Л.В.С.» про те, що ТЗ потребує капітального ремонту він не отримував, так само як і не отримував жодних повідомлень чи вимог від ПП «Л.В.С.» про відшкодування вартості ремонту чи зарахування вартості ремонту в рахунок плати за найм речі; жодних документальних підтверджень того, що ПП «Л.В.С.» дійсно було проведено вказані роботи на вказані суми також відсутні. Окрім цього, ПП «Л.В.С.» до зустрічного позову не надало жодних доказів на підтвердження того, що предмет договору найму (автомобіль) дійсно потребував капітального ремонту, не проведення якого перешкоджало його використанню відповідно до призначення та умов договору.

Відповідно до п. 2.3.6 Договору, до обов`язків наймача входить нести витрати пов`язані з використанням транспортного засобу, забезпечувати його збереження, забезпечувати ТЗ паливно-мастильними матеріалами, а також сплачувати податки, збори, та інші обов`язкові платежі.

Також, згідно з ч. 1ст.776ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як вбачається з вище вказаного, умови договору, в даному випадку, також - повністю відповідають положенням цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, як вбачається з вище вказаної норми права та умов договору, поточний ремонт речі, переданої у найм, так само як і витрати пов`язані з використанням транспортного засобу проводяться наймодавцем за його рахунок, а отже твердження ПП «Л.В.С.» про те, що наймодавець зобов`язаний відшкодувати Наймачу понесені ним документально підтверджені витрати на проведення поточного ремонту, є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання ПП «Л.В.С.» на п. 2.1.6 Договору, як на підставу того, що Наймодавець несе витрати пов`язані з поточним ремонтом речі, оскільки в даному пункті вказано, що до обов`язків наймодавця входить відшкодувати Наймачу документально підтверджені витрати, що пов`язані із капітальним ремонтом (поліпшенням) предмету найму, заміною агрегатів, вузлів іншого, також не заслуговують на увагу, оскільки в даному пункті договору йдеться саме про капітальний ремонт предмету найму та пов`язаних з ним заміною агрегатів, вузлів, іншого.

Так, відповідно до п. 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженогоНаказом Міністерства транспорту України № 102 від 30.03.1998:

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових;

технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Окрім цього, ПП «Л.В.С.», як Наймач, під час дії договору жодного разу не повідомляло ОСОБА_1 , як Наймодавця, про факт проведення поточного ремонту його автомобіля чи про необхідність відшкодування його вартості. Також, ПП «Л.В.С.», не надано до свого позову жодного належного та допустимого доказу того, що вказаний поточний ремонт в дійсності було проведено на автомобілі, а придбані ним запчастини та агрегати в дійсності були замінені на автомобілі, який є предметом договору. Так, до зустрічного позову не додано жодних актів прийому-передачі робіт або наданих послуг спеціалізованими підприємствами, установами чи організаціями, які б підтверджували проведення вказаних робіт на автомобілі, а також актів дефектовки, які б підтверджували необхідність проведення поточного ремонту автомобіля та заміну відповідних частин, вузлів і агрегатів.

Таким чином, оскільки позивачем за зустрічним позовом, ПП «Л.В.С.», не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався, як на підстави своїх вимог, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Рішення місцевогосуду вчастині відмовив задоволеннізустрічного позову ПП «Л.В.С.» в апеляційному порядку не оскаржено, апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо даної частини судового рішення, отже, в цій частині рішення місцевого не переглядається апеляційним судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо відшкодування вартості предмета оренди та стягнення компенсаційних витрат за ст. 625 ЦК України.

У відповідностііз вимогами ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 05.04.2019 між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір найму транспортного засобу. (а.с. 22-23)

У відповідності з вимогами ст. 779 ЦК України наймач зобов`язанийусунути погіршенняречі,які сталисяз йоговини. Уразі неможливостівідновлення речінаймодавець маєправо вимагативідшкодування завданихйому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Статтею 803 ЦК України визначено, що наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Місцевий суд, вірно оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку, що причиною знищення транспортного засобу є винні дії наймача, ПП «Л.В.С.».

Згідно з Висновком експерта № 407-408 від 28.10.2022 року складеного судовим експертом Полтавського відділення ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за результатами проведення автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 545/4005/21 - величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки RENAULT модель MAGNUM 460, 2008 року випуску, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пожеж, що сталась 09.03.2021, станом на 09.03.2021 та станом на час огляду приймається у розмірі його ринкової вартості на момент пошкодження 09.03.2021 і складає: 384 325,22 грн (триста вісімдесят чотири тисячі триста двадцять п`ять гривень двадцять дві копійки). (а.с. 241-246 т. 1 )

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що при визначенні розміру збитків та визначення вартості автомобіля необхідно врахувати амортизацію транспортного засобу за період дії договору оренди з 05.04.2019 по 05.04.2023, та що розмір амортизаційних відрахувань буде складати 168 187,50 грн, а відтак, розмір збитків буде становити 182 812,50 грн є необґрунтованими.

В даному випадку, враховуючи факт знищення автомобіля, розмір амортизаційних відрахувань не враховується.

Також, при вирішенні питання про відшкодування збитків не має значення та обставина, що сторони визначили вартість автомобіля у сумі 351000 грн, оскільки визначенню підлягає ринкова вартістьавтомобіля станом на час його знищення, тобто на 09.03.2021, яка склала 384 325,22 грн згідно з висновком експерта.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невірного застосування судом першої інстанції до правовідносин ст. 625 ЦПК України, апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року в справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21) зазначено, що: «грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі».

Доводи апеляційноїскарги проте,що положеннястатті625ЦКУкраїнине поширюютьсяна деліктніправовідносини є необґрунтованими, оскільки положення статті625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, у тому числі на ті, що виникають внаслідок завдання шкоди (з деліктів).

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що стягнення судом першої інстанції витрат за статтею 625 ЦК України є передчасним.

В даній правовій ситуації, предметом позову є стягнення заподіяної позивачу шкоди внаслідок знищення предмету оренди та у позові порушено питання про стягнення вартості предмету оренди, ринкова вартість якого станом на 09.03.2021 становить 384 325,22 грн. До ухвалення рішення суду та набрання ним законної сили щодо стягнення вартості знищеного предмету оренди, відсутні підстави вважати, що боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, що може виникнути на підставі рішення суду.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсаційних витрат за ст. 625 ЦК України (індексу інфляції та 3% річних) задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення орендної плати та упущеної вигоди

У відповідностіз вимогамист.782ЦК України наймодавець маєправо відмовитисявід договорунайму івимагати поверненняречі,якщо наймачне вноситьплату занайм речіпротягом трьохмісяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, відповідачем, ПП «Л.В.С.» не надано жодного доказу на підтвердження сплати орендної плати у період з 05.04.2019 - 09.03.2021 по 600,00 грн на місяць, як визначено розділом 3 Договору, що становить загальну суму 13 800,00 грн.

Стягнення з ПП «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості відповідає як умовам укладеного між ними Договору, так і нормам матеріального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначені висновки місцевого суду не оспорює.

Щодо стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди

Відповідно до статей15,16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Устатті 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 ЦК Україниєдоходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Зазначена норма кореспондується з положеннямистатті 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно,-у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З аналізу вказаних норм цивільного права вбачається, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідна сукупність таких підстав: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Ці підстави уможливлюють висновок про те, що стягнення упущеної вигоди є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановленозаконом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме: протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) вказала, що добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2021 ОСОБА_1 направив ПП«Л.В.С.» заяву про відмову від договору найму. В заяві зазначив, що причиною відмови від договору є з нездійснення ним плати за договором протягом трьох місяців.

Таким чином,з моментуотримання даноїзаяви ПП«Л.В.С.»22.07.2021договір орендиу відповідностііз вимогамист.ст.651,653,782ЦК України вважається розірваним.

Здійснивши своє волевиявлення на одностороннє розірвання договору оренди згідно із законом, ОСОБА_1 повинен був знати, що після розірвання договору оренди він втратить право на отримання орендної плати, у тому числі, упущену вигоду.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПКУкраїни. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду в частині відшкодування моральної шкоди та розміру відшкодування є вірними.

Як встановлено вище, з вини відповідача було знищено належний позивачу на праві власності автомобіль вартістю більше 350000 грн та позивач був позбавлений об`єктивної можливості ним користуватися після спливу дії договору оренди.

Визначений місцевим судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн не суперечить засадам розумності та справедливості і не свідчить про безпідставне збагачення позивача.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків місцевого суду не спростували.

Зазначений висновок не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14, на яку посилався скаржник в апеляційній скарзі.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.п.3,4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду в частині стягнення компенсаційних нарахувань за ст. 625 ЦК України та упущеної вигоди в сумі 15000 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині задоволених позовних вимог за первісним позовом (щодо стягнення збитків у зв`язку із знищенням транспортного засобу у сумі 384325,22 грн та моральної шкоди у сумі 50000 грн) рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПП «Л.В.С.» рішення суду першої інстанції не оскаржується, а отже, не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо перерозподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 282 ЦПК України в постанові апеляційного суду, зазначається, зокрема, новий розподілсудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої інстанції,-у випадкускасування абозміни судовогорішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За подачу позову до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір (враховуючи збільшення позовних вимог) у загальній сумі 5811,90 грн (а.с. 1 т. 1, а.с. 37 т. 2).

За проведення експертизи у справі ОСОБА_1 було сплачено 4152,94 грн (а.с. 229 т. 1)

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року стягнуто з ПП «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 вказані витрати у повному обсязі.

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, сплаченого позивачем за подачу позову до суду у сумі 5811,91 грн та витрат на проведення експертизи у сумі 4152,94 грн необхідно змінити, стягнувши їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме зменшивши суму судового збору з 5811,91 грн до 4482,14 грн, та витрат на проведення експертизи - з 4152,94 грн до 3202,75грн (із розрахунку, що позов задоволено на 77,12% (448125,22 грн сума задоволених позовних вимог / 581112,49 грн ціна позову х 100)).

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

За подачу апеляційної скарги ПП «Л.В.С.» сплачено судовий збір у сумі 8717,85 грн.

Апеляційна скарга ПП «Л.В.С.» задоволена на 22,88%.

Відповідно, з ОСОБА_1 на користь ПП «Л.В.С.» необхідно стягнути 1994,64 грн (8171,85 х 22,88%) судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Л.В.С.» директора В. Савченка - задовольнити частково.

Рішення Полтавськогорайонного судуПолтавської областівід 03травня 2023року в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 інфляційних витрат у сумі 105 162,39 грн, трьох відсотків річних у сумі 12 824,88 грн та збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 000,00 грн - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Уточнити рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року, що стягненню з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 підлягаєзагальна сумав розмірі448125,22грн.

Рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від03травня 2023року в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 5 811,90 грн змінити, зменшивши суму до 4482,14 грн, та в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 витрат за проведення експертизи в розмірі 4 152,94 грн змінити, зменшивши суму до 3202,75 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від03травня 2023року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Л.В.С.» 1994,64 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.П. Пікуль

О.О. Панченко