Ухвала

від 27.02.2024 по справі 545/4005/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4005/21 Номер провадження 22-з/814/92/24 Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача (за первісним позовом) - адвоката Крекотеня О.А.,

представника відповідача (за первісним позовом) - адвоката Карнарука А.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Крекотеня О.А., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

та заяву представника Приватного підприємства «Л.В.С.» В. Савченка про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Л.В.С.» про відшкодування збитків та моральної шкоди

та зустрічним позовом Приватного підприємства «Л.В.С.» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення коштів

УСТАНОВИВ:

В провадженні Полтавського апеляційного суду перебувала вищевказана цивільна справа.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Л.В.С.» директора В. Савченка - задоволено частково:

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 інфляційних витрат у сумі 105 162,39 грн, трьох відсотків річних у сумі 12 824,88 грн та збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 15 000,00 грн - скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог;

Уточнено рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року, що стягненню з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 підлягає загальна сума в розмірі 448 125,22 грн.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 5 811,90 грн змінено, зменшивши суму до 4 482,14 грн, та в частині стягнення з Приватного підприємства «Л.В.С.» на користь ОСОБА_1 витрат за проведення експертизи в розмірі 4 152,94 грн змінено, зменшивши суму до 3 202,75 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року - залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Л.В.С.» 1 994,64 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

15.02.2024 до Полтавського апеляційного суду через канцелярію суду (в паперовій формі) від адвоката Крекотеня О.А., що представляє інтереси позивача ОСОБА_1 за первісним позовом, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у справі у загальній сумі 82 000 грн, оскільки попри те, що до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції від 06.02.2024 ним подавалась заява 05.02.2024 разом із доказами понесення правничих витрат, однак питання їх розподілу судом апеляційної інстанції у постанові вирішено не було.

21.02.2024 в заперечення на дану заяву від адвоката Карнарука А.В., що представляє інтереси ПП «Л.В.С.» (відповідача за первісним позовом), до Полтавського апеляційного суду, надійшли дві заяви: про повернення без розгляду заяви адвоката Крекотеня О.А. про ухвалення додаткового рішення на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України у зв`язку із тим, заявником не долучено доказів їх надіслання ПП «Л.В.С.», а також про відмову у задоволенні заяви адвоката Крекотеня О.А. про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат, понесених у суді першої інстанції, оскільки питання їх розподілу судом першої інстанції не вирішувалось, доказів таких витрат позивач до суду першої інстанції не подавав. Тому вважає, що, відповідно до ч. 9 ст. 83, ч. 8 ст. 141 ЦПК України такі докази витрат на правничу допомогу в частині витрат у суді першої інстанції слід визнати недопустимими доказами, які не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги. Окрім того, зазначено, що заявником порушено процесуальний строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на подачу до суду доказів витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, оскільки постанова апеляційного суду ухвалена 06.02.2024, а заява адвоката Крекотеня О.А. про ухвалення додаткового рішення подана ним до апеляційного суду тільки 15.02.2024. Також зазначено, що не надано доказів фактичної оплати ОСОБА_1 послуг адвоката у загальній сумі 82 000 грн.

Також, 21.02.2024 від директора ПП «Л.В.С.» В. Савченка до Полтавського апеляційного суду через канцелярію суду (в паперовій формі) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення ПП «Л.В.С.» витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Л.В.С.» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000 грн.

Вирішуючи вказані заяви, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд здійснює розподіл судових витрат за загальним правилом під час ухвалення рішення по суті, що знаходить своє відображення в резолютивній частині.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, в силу вимог статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається, серед іншого, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо питання розподілу витрат судом апеляційної інстанції не вирішено у постанові за результатом апеляційного перегляду справи, це є підставою для ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України визначено, серед іншого, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. ч. 3-5 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

З урахуванням наведених норм процесуального права можна дійти висновку, що процесуальний закон відрізняє процесуальний порядок подання до суду доказів, що підтверджують витрати сторони у зв`язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 141 ЦПК України, якою встановлено процесуальний строк для подачі доказів до суду - до закінчення судових дебатів або (за відповідно зробленою заявою) - протягом п`яти днів після ухвалення рішення), та процесуальний порядок подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення (ст. 270 ЦПК України, яка не встановлює процесуальний строк для подачі такої заяви, окрім зазначення, що така заява може бути подана до закінчення строку на виконання рішення).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.02.2024 судом апеляційної інстанції ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ПП «Л.В.С.» на рішення суду першої інстанції задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасоване в частині, а в частині змінене.

За результатом апеляційного перегляду справи позов ОСОБА_1 задоволено на 77,12%, а апеляційну скаргу ПП «Л.В.С.» - на 22,88 %.

В силу ч. 13 ст. 141, ст. 382 ЦПК України у такому випадку (скасування або зміни судового рішення) апеляційний суд здійснює новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з постанови апеляційного суду, апеляційним судом здійснено лише розподіл судового збору. Питання розподілу витрат сторін, понесених ними на професійну правничу допомогу у справі не вирішувалось.

Щодо заяви ПП «Л.В.С.» від 21.02.2024 про розподіл витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції

21.04.2024 до апеляційного суду від представника ПП «Л.В.С.», директора В. Савченка (відповідач за первісним позовом (особа, що подала апеляційну скаргу) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення ПП «Л.В.С.» витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Л.В.С.» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000 грн. До клопотання додано: договір про надання правничої допомоги від 12.01.2022; додатковий договір № 1 від 16.02.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 12.01.2022; акт виконаних робіт від 21.02.2024 на суму 12 000 грн; квитанція № 9 від 21.02.2024 про оплату на суму 12 000 грн.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ПП «Л.В.С.» зазначено в апеляційній скарзі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які включали: судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 8 717,85 грн та витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із подачею апеляційної скарги у сумі 7 500 грн. (а.с. 121 т. 2). Разом із тим, до апеляційної скарги не було додано доказів на підтвердження правничих витрат. Такі докази не було подано до апеляційного суду також до закінчення судових дебатів.

Надаючи докази правних витрат в суді апеляційної інстанції разом із клопотанням від 21.02.2024, ПП «Л.В.С.» не обґрунтувало неможливість їх подачі у встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк, не порушило питання поновлення такого строку, а тому заява (клопотання) ПП «Л.В.С.» від 21.02.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо несвоєчасного подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу наведений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якої можна дійти висновку, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (див. п. п. 57, 58 постанови).

Щодо заяви ОСОБА_1 від 15.02.2024 про ухвалення додаткового рішення

Як встановлено вище, ПП «Л.В.С.» було подано апеляційну скаргу на рішення Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив; попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у зв`язку із подачею ПП «Л.В.С.» апеляційної скарги, не був заявлений ОСОБА_1

05.02.2024, до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, до Полтавського апеляційного суду через канцелярію суду (у паперовій формі) представником ОСОБА_1 , адвокатом Крекотенем О.А., була подана заява про долучення доказів витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката у справі (як у суді першої, так і апеляційної інстанції), а саме: договір про надання правничих (юридичних) послуг № 975 від 01.11.2021 та Акт прийому-передачі наданих правничих (юридичних) послуг № 1 від 16.01.2024 (а.с. 151 - 155 т. 2). Доказів надіслання цієї заяви разом із долученими доказами правничих витрат іншій стороні не було долучено до заяви. Не надіслання цих доказів іншій стороні у справі (ПП «Л.В.С.») також підтвердив адвокат Крекотень О.А. і в судовому засіданні 06.02.2024.

15.02.2024 від адвоката Крекотеня О.А. до апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, подання якої не обмежено строком відповідно до положень статті 270 ЦПК України, на відміну від подання доказів правничих витрат (ч. 8 ст. 141 ЦПК України), які повинні бути подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Доводи представника ПП «Л.В.С.» щодо порушення заявником процесуального строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України для подання до суду доказів правничих витрат, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Докази витрат позивача на правничу допомогу подані позивачем до апеляційного суду з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України (до закінчення судових дебатів), разом із заявою від 05.02.2024.

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Однак, заявником ані до заяви від 05.02.2024, ані до заяви від 15.02.2024 про ухвалення додаткового рішення не було надано доказів надіслання доказів понесених правничих витрат іншій стороні у справі - ПП «Л.В.С.».

Враховуючи те, що ОСОБА_1 попередньо орієнтовних витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не заявлялось у заяві по суті справи (відзив на апеляційну скаргу не подавався), докази таких витрат всупереч вимогам ч. 9 ст. 83 ЦПК України не було ним надіслано (надано) іншій стороні у справі - ПП «Л.В.С.», останнє було позбавлено можливості заперечити проти розміру заявлених до стягнення витрат, що суперечить принципу змагальності у цивільному судочинстві.

Під час вирішення подібних спорів суди мають ураховувати останню правову позицію Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/7190/21 (провадження № 61-10857св23) Верховний Суд зазначив: «встановивши порушення установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу (докази), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення…доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи правила частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, не врахували, що докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України й, відповідно, застосувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи, а саме повернення заяви без розгляду (частина четверта статті 186 ЦПК України), також не заслуговують на увагу з огляду на таке. Як вірно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, провадження № 14-382цс19, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, додані до заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення документи є доказами витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи. Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення статті 83 ЦПК України, яка регулює порядок подання доказів.».

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв`язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви. У зв`язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Принцип змагальності у цивільному судочинстві, полягає, зокрема, у тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так як позивачем у порушення свого процесуального обов`язку не було направлено відповідачу у справі всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат, такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги, та, враховуючи спеціальний порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, передбачений ст. 270 ЦПК України, яким визначено, що за результатом розгляду такої заяви суд або ухвалює додаткове рішення (вразі задоволення заяви), або постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в ухваленні додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 , адвоката Крекотеня О.А., про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції слід відмовити.

В частині заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, до витрат на професійну правничу допомогу у справі у загальній сумі 82 000 грн позивачем були включені як витрати у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, так і у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Так, згідно з умовами Договору № 975 від 01.11.2021 (п. 4) сторони домовились, що розмір гонорару та порядок проведення розрахунків: за послуги передбачені цим договором клієнт сплачує на рахунок адвоката гонорар на підставі акту прийому - передачі наданих правничих (юридичних) послуг з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката в сумі 2 000 грн (дві тисячі гривень). Розрахунки між сторонами мають бути проведені протягом шести місяців з дня підписання акту прийому - передачі наданих правничих (юридичних) послуг. Вищевказаний акт прийому - передачі наданих Правничих (юридичних) послуг складається сторонами на наступний день після звершення розгляду справи в суді першої інстанції, однак у разі подання буд-якою із сторін спору апеляційної скарги, вищевказаний акт складається в строк до першого судового засідання в суді апеляційної інстанції і до нього включаються всі послуги надані адвокатом як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і послуги пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У випадку подання буд-якою із сторін спору касаційної скарги складається окремий акт прийому - передачі наданих правничих(юридичних) послуг в строк до першого судового засідання в суді касаційної інстанції до якого включаються послуги надані адвокатом пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з Актом прийому-передачі наданих правничих (юридичних) послуг № 1 від 16.01.2024 до вказаного Договору вбачається, що вартість наданих послуг в загальній сумі становить 82 000 грн, а саме:

Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, вивчення судової практики та дослідження наявних у замовника документів, складання та направлення досудової вимоги (4 години витраченого адвокатом часу) - 2 000 грн.

Формування правової позиції по справі і складання та подання до суду позовної заяви з додатками (3 години) - 2 000 грн.

Вивчення відзиву поданого відповідачем, складання та подання до суду відповіді на відзив з наплавленням його копії стороні по справі (4 години) - 2 000 грн.

Вивчення зустрічного позову поданого відповідачем, складання та подання до суду відзиву на зустрічний позов з наплавленням його копії стороні по справі (5 годин) - 2 000 грн.

Складання та подання до суду клопотання про проведення судової експертизи (2 години) - 2 000 грн.

Складання та подання до суду заяви про виклик свідків (2 години) - 2 000 грн.

Складання та подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог з наплавленням її копії стороні по справі (3 години) - 2 000 грн.

Складання та подання до суду письмових пояснень щодо клопотань відповідача про зобов`язання позивача доплатити належну суму судового збору та залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху (4 години) - 2 000 грн.

Ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції (3 години) - 2 000 грн.

Участь в судових засіданнях в суді першої інстанції (3 години) - 2 000 грн.

Вивчення апеляційної скарги поданої відповідачем (5 годин) - 2 000 грн.

Надання клієнту усних консультації по справі (5 годин) - 2 000 грн.

Як вбачається з матеріалів ОСОБА_1 в першій заяві по суті справи було заявлено розмір орієнтовних правничих витрат у зв`язку із розглядом справи у сумі 40 000 грн.

Заяву про компенсацію таких витрат та докази їх понесення позивач повинен був подати до суду першої інстанції, однак, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим судом у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України такі докази не подавались стороною позивача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , місцевим судом не вирішувалось питання про компенсацію понесених позивачем витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, що виключало можливість нового розподілу таких витрат апеляційним судом під час ухвалення постанови 06.02.2024.

Враховуючи межі перегляду справи апеляційним судом (ст. 367 ЦПК України), докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Подаючи такі докази до суду апеляційної інстанції позивачем не було обґрунтовано неможливості їх подачі до суду першої інстанції.

Доводи представника відповідача з цього приводу є обґрунтованими.

Той факт, що за умовами пункту 4 Договору № 975 від 01.11.2021 сторони ( ОСОБА_1 та адвокат Крекотень О.А.) узгодили певний порядок складення акту прийому - передачі наданих правничих (юридичних) послуг, а саме: складення його вразі подання апеляційної скарги будь якою стороною в строк до першого судового засідання в суді апеляційної інстанції із включенням до нього наданих адвокатом послуг як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, - свідчить лише про певну домовленість між сторонами цього договору, яка не впливає на процесуальний обов`язок та не змінює процесуального обов`язку дотримуватись вимог закону щодо подання доказів до суду.

У постанові від 27.04.2023 у справі № 755/11605/21 (провадження № 61-11935св22) Верховний Суд зазначив, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, в ухваленні додаткового рішення в цій частині заявлених позивачем витрат на правничу допомогу слід відмовити саме з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

В ухваленні додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 , адвоката Крекотеня О.А., про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу у справі - відмовити.

Заяву представника Приватного підприємства «Л.В.С.» В. Савченка про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.П. Пікуль

О.О. Панченко