Постанова

від 31.01.2024 по справі 736/1270/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 січня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1270/22

Головуючий у першій інстанції Чурупченко М. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/45/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В., Шапко В.М., Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І. від 17 березня 2023 року, місце ухвалення рішення м. Корюківка, у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання зобов`язання,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання зобов`язання, в якому, збільшивши позовні вимоги заявою від 22.11.2022 року, остаточно просив: розірвати договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції, укладений 26.07.2021 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , у зв`язку із істотним порушенням відповідачем договору; стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача завдані збитки у сумі 906 570 грн., 2 994 894 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 15 300 грн. штрафу за невиконання взятих зобов`язань, а всього: 3 916 764 грн. Позивач також ставив питання про стягнення з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору та інших понесених витрат. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що він орендує земельну ділянку в Корюківському районі. 26.07.2021 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції, відповідно до якого відповідач повинен був розчистити його орендовану земельну ділянку від деревини та викупити деревину за зниженою ціною. Проте, як стверджує позивач, відповідач умов договору не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , було задоволено повністю. Судом розірвано договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції, укладений 26.07.2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у сумі 906 570 (дев`ятсот шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн., 2 994 894 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, станом на 22.11.2022 року, 15 300 (п`ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. штрафу за невиконання взятих зобов`язань, всього: 3 916 764 (три мільйони дев`ятсот шістнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на загальну суму 29 297 (двадцять дев?ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 40 коп., що включають: сплату судового збору - 13 397 (тринадцять тисяч триста дев`яносто сім) грн. 40 коп.; підготовку позовної заяви та копій документів адвокатом - 7 000 (сім тисяч) грн.; виготовлення копій до позовної заяви - 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.; участь адвоката у судових засіданнях - 7 000 (сім тисяч) грн.; інші витрати, направлені на збір доказів, направлення кореспонденції - 400 (чотириста) грн.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також вирішити питання про розподіл судових витрат, в порядку статті 141 ЦПК України, на підставі доказів, які будуть надані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року є необґрунтованим, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції від 17.03.2023 року, не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому оскаржуване рішення суду від 17.03.2023 року, підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи правомірність вимог про розірвання спірного договору, вказав на те, що договір, станом на день звернення позивача до суду, та на момент ухвалення рішення, є чинним, тобто, не є припиненим, розірваним чи визнаним недійсним, і з огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розірвання спірного договору. Апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки спірним договором строк надання послуг не визначений, а відтак, кінцевою датою виконання зобов`язань відповідача є дата завершення строку дії договору, а саме 01.09.2021 року, а тому строк дії договору, а відтак, i строк надання послуг, завершився саме 01.09.2021 року, і тому саме з цієї дати між сторонами виникли правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, i саме цієї дати договір втратив свою чинність, тому він не може бути розірваним у судовому порядку. Доводи апеляційної скарги також зазначають, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 906 570 грн., суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку з приводу наявності факту заподіяння збитків, доведеності їх розміру, а також наявності причинного зв`язку між діями відповідача та збитками. Враховуючи предмет договору, зобов`язання сторін за договором та ті наслідки, настання яких сторони очікували від виконання умов договору, а саме, отримання результату робіт у вигляді території земельної ділянки, на якій здійснено розпилювання покорчованих дерев з відділенням деревини, спиляні (видалені) саморослі дерева та інші зелені насадження з відділенням деревини, гілкові відходи згруповано в кучі для ix подальшої утилізації позивачем; отримання оплати за деревину в розмірі 100 грн. за 1 куб.м, із застосуванням при обрахуванні вказаної одиниці коефіцієнту 0,62, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків у розмірі ринкової вартості деревини, що визначена згідно звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року, не відповідає характеру тих правовідносин, що склалися між сторонами за договором, їх правам та обов`язкам, які визначені умовами договору. За доводами апелянта, обраний позивачем речово-правовий спосіб захисту суперечить змісту зобов`язальних правовідносин за договором. На думку апелянта, обраний позивачем спосіб захисту спрямований не на виконання зобов`язальних правовідносин, порушення яких зі сторони відповідача має місце, на думку позивача, а на отримання безпідставно великого доходу - сума заявлених позовних вимог в розмірі 3 916 764 грн. в 48 разів перевищує ту суму, яку позивач мав отримати в якості сплати за деревину, згідно умов договору: 630 куб.м х 100 грн. = 63 000 грн. Апелянт вважає, що позивач міг правомірно вимагати від відповідача: примусового виконання умов договору, a6o відшкодування вартості витрат позивача на самостійне усунення недоліків, в частині надання послуг з порубки дерев; застосування до відповідача неустойки за невиконання грошового зобов`язання, в частині здійснення розрахунку за вивезену деревину, виходячи із ціни, погодженої у договорі. Застосування абз.2 ч.3 статті 22 ЦК України, на який посилається позивач, на думку апелянта, є безпідставним, оскільки, по-перше, відносини між сторонами мають зобов`язально-договірний характер, по-друге, твердження позивача про те, що відповідач здійснював поставку отриманої за договором деревини (деревини з ділянки, яка орендується позивачем) до закладів освіти Сумської, Полтавської, Вінницької та Житомирської областей, згідно договорів поставки дров (деревини), укладених з ним, як з переможцем тендерів, є припущенням, що не може бути покладено в основу судового рішення. Апелянт критично ставиться до наданого позивачем звіту про оцінку майна, вказуючи на те, що оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність, що дозволяє дійти висновку про те, що вказаний доказ не може бути використаний, як належний навіть виключно з цієї обставини, не враховуючи того факту, що у даному випадку, визначення ринкової вартості деревини повинно було здійснюватись у відповідності до Закону України Про судову експертизу, тобто судовим експертом, який за наслідком проведеної експертизи повинен був скласти саме висновок експерта, а не звіт про оцінку майна, огляд якого оцінювачем навіть не здійснювався, що призвело до того, що оцінювач визначав ринкову вартість 630 куб.м деревини породи береза, тоді як долучений до матеріалів справи акт дає змогу чітко встановити, що деревини типу береза спиляно лише 569 куб.м, а іншу частину склали дерева інших порід. Доводи апеляційної скарги вказують, що відсутні підстави для нарахування пені, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, тому вона не може нараховуватись на збитки. Також безпідставним, на думку апелянта, є застосування передбаченого умовами договору заходу відповідальності у вигляді нарахування 2% від суми боргу, за кожен день прострочення фінансового зобов`язання (п.6.5. укладеного договору). порушення якого мало місце 16.02.2022 року, тобто, після закінчення строку дії договору - 01.09.2021 року. Апелянт не погоджується зі стягненням з нього на користь позивача 15 300 грн. штрафу за невиконання зобов`язань, оскільки відповідач не відмовлявся від виконання зобов`язань за договором, а пунктом 6.4. укладеного договору передбачено відповідальність за одноразову відмову, в той же час, позивачем нараховано цілих 9 випадків необґрунтованої відмови відповідача, на думку позивача, від виконання свої зобов`язань. Доводи апеляційної скарги стверджують, що із наведеного позивачем переліку порушень переважна більшість є надуманими, які ґрунтуються на оціночних судженнях позивача a6o є такими, що викликані діями самого позивача. За доводами апеляційної скарги, позивачем пропущено річний строк позовної давності, в частині вимог про стягнення пені та штрафів, про що представником відповідача заявлялось в суді першої інстанції, проте, судом до уваги вказане прийнято не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тібеж К.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник відповідача - адвокат Кордюк В.П. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 (судове засідання апеляційного суду 11.10.2023 року) та його представник - адвокат Тібеж К.І. просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року.

В судове засідання апеляційного суду 31.01.2024 року позивач, відповідач, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 18.12.2020 року на публічному аукціоні ОСОБА_1 було отримано перемогу щодо одержання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7422486500:03:002:0205, площею 24,4760 га, яка розташована у межах Корюківської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада. Того ж дня ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки та сплачено річну орендну плату за неї на рахунок, вказаний у підписаному договорі. Відповідно до цільового призначення вказаної земельної ділянки, вона належить до категорії земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме категорії - рілля (а.с.17-20, том 1).

30.12.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував вказаний договір оренди у державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та набув право оренди щодо вказаної земельної ділянки (а.с.21-22, том 1).

Після набуття відповідних прав, позивачем за участю спеціаліста землевпорядника виділено межі зазначеної земельної ділянки та перенесено їх в натурі на місцевості.

Згідно пункту 5.1. вказаного договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Вказана земельна ділянка має використовуватися у відповідності до правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п.8.4. вказаного договору, ОСОБА_1 , як орендар, зобов`язаний приступити до користування земельною ділянкою після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як зазначалось позивачем, ним було встановлено, що в ході тривалого безгосподарського використання вказаної земельної ділянки, вона заросла чагарниками та поодинокими деревами (молодняком), без видалення яких було неможливо розпочати її обробіток і розорювання, відповідно до отриманих документів. За даних обставин, у квітні 2021 року позивачем було найнято техніку, яка здійснила розкорчування дерев та чагарників на зазначеній земельній ділянці, на площі 8 га. Після цього, з метою продовження очищення вказаної земельної ділянки та забезпечення можливості приступити до господарювання на ній, ОСОБА_1 розпочав пошук особи, яка б в рахунок отриманої від розчищення ділянки деревини та чагарників, виконала вказані роботи.

26.07.2021 року між позивачем, як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як виконавцем, було укладено Договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції (а.с.33-38, том 1).

Відповідно умов п.1.1. укладеного договору, виконавець за завданням замовника надає послуги з розчищення та рубки (видалення) деревини на території земельної ділянки кадастровий номер 7422486500:03:002:0205, розташованої на території: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада, загальною прощею 24,476 га, та набуває переважне право на викуп такої у повному обсязі за домовленою ціною, що складає 100 гривень за 1 метр кубічний. При обрахуванні вказаної одиниці застосовується коефіцієнт 0,62.

Відповідно до п.1.2. вказаного договору, послуги з розчищення та рубки деревини на вказаній у договорі земельній ділянці полягали у розпилюванні покорчованих дерев з відділенням деревини, на яку виконавець набуває права переважного викупу, в межах зазначеної земельної ділянки, з подальшим групуванням гілкових відходів у кучі для утилізації встановленим порядком, та спилюванні (видаленні) саморослих дерев та інших зелених насаджень (кущів, чагарників, тощо) з відділенням деревини, на яку Виконавець набуває права переважного викупу, в межах зазначеної земельної ділянки, з подальшим групуванням гілкових відходів у кучі для утилізації встановленим порядком. При цьому, вказаним договором було визначено, що послуги з розчищення та рубки деревини надаються Виконавцем поетапно з переходом до кожного наступного етапу, після підписання відповідного акту між замовником та виконавцем про виконання попереднього. До договору додавалася відповідна погоджена схема етапів з надання послуг, де було картографічно відображено межі ділянок, де виконавець надає послуги під час кожного етапу виконання договору.

Окремо Розділом 3 даного договору, було визначено обов`язок виконавця якісно та вчасно надавати передбачені у п 1.2. договору послуги замовнику, що включає в себе: суцільне видалення зелених насаджень, деревини; пиляння, деревини із залишковою висотою стовбура від землі не менше 0,5 метрів; складання гілок та інших частин деревини, які не входять у обсяг, визначений п.1.5. цього Договору, у кучі для подальшої утилізації замовником встановленим порядком; відділення деревини, на яку набуває права виконавець, відповідно до п.1.5. цього договору.

Серед інших обов`язків виконавця, пунктами 3.4. та 3.5. даного договору було погоджено сторонами, що виконавець має приступати до надання послуг поетапно, після підписання актів із замовником про виконання кожного попереднього етапу, відповідно до п.1.4. цього договору, та підписувати і передавати замовнику завершальний акт про виконання робіт, після виконання всіх етапів, вказаних у п.1.4. цього договору.

Відповідно до п.5.8. даного договору, на замовника покладався обов`язок здійснити оплату послуг виконавця, шляхом реалізації останньому деревини, отриманої від виконання робіт, по узгодженій сторонами ціні в порядку, встановленому розділом 7 цього договору. Відповідно до вказаного розділу, деревину, отриману від виконання робіт, виконавець має право вивозити у зручний для нього час, із завчасним повідомленням замовника про таку дію. При кожному вивезенні даної деревини виконавець та замовник проводять спільний обрахунок відвантаженої деревини (встановлюють кубатуру) та визначають її погоджену вартість. Після визначення вартості відпускної деревини, виконавець сплачує замовнику погоджену суму щодо відвантаженої деревини, після чого набуває право власності на зазначену деревину та здійснює її вивезення із земельної ділянки, де надаються послуги.

Пунктом 7.4. вказаного договору визначено, що вивезення виконавцем чи іншими особами деревини, отриманої від виконання робіт, без проведення спільного обрахунку відвантаженої деревини (встановлення кубатури) замовником і виконавцем та проведення оплати за таку забороняється.

Після підписання даного договору, визначення схеми етапів його виконання на місцевості, уточнення на місцевості загальних меж земельної ділянки, де мали надаватися послуги, виконавець приступив до виконання договору.

Як зазначав у позові ОСОБА_1 , виконавець розпочав роботи з очищення території, шляхом відібрання деревини серед розкорчованих дерев та чагарників, відповідно до початкового етапу, при цьому, не складаючи гілки у кучі та не вживаючи заходів до групування відділених корчів.

На зауваження ОСОБА_1 , що відповідач фактично лише вибирає деревину, не прибирає територію, як це між сторонами договору було домовлено, останній повідомив, що спочатку його робітники виберуть деревину, а в подальшому він трактором згорне решту (гілки та корчі), і цим фактично очистить територію, і таким чином буде ефективно використано час та сили задіяних робітників. Крім того, виконавець зауважив, що договором не передбачено регламентування почерговості дій з надання послуг при виконанні конкретного етапу.

За доводами ОСОБА_1 , він періодично прибував на ділянку, оглядав територію, роботи підходили до завершення на розкорчованій ділянці, при цьому, на ділянці зберігалися та накопичувалися об`єми деревини, що отримувалася від очищення території. Позивач вказував, що робітники відповідача здійснювали вибирання стовбурів деревини, а гілки і корчі залишалися на місцях, територія не прибиралася. Кожного разу при спілкуванні із виконавцем, останній запевняв замовника, що після вибору стовбурів деревини, ділянка буде зачищена. При цьому, було погоджено вивезення чотирьох автомобілів RENAULT MAGNUM 440, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом PACTON TХD 336, д.н.з. НОМЕР_2 із завантаженням деревини, об`ємом 50 метрів кубічних у кожен, з наступною оплатою замовнику після завершення першого етапу виконання договору.

За доводами ОСОБА_1 , 30.10.2021 року він прибув на земельну ділянку, та виявив, що виконавець самовільно перейшов на вирізання стоячих дерев на ділянці, взагалі припинивши вибирання стовбурів з виваленої частини ділянки, залишивши при цьому неприбраними гілки, корчі, чагарники та решту відходів, та самовільно вивіз отриману деревину. При цьому, перший етап виконання даного договору завершено не було, частина стовбурів і дерев залишалася у межах виконання першого етапу ділянки. Після цього ОСОБА_1 повідомив відповідача щодо порушення умов укладеного договору, оскільки відповідач самовільно вибрав деревину, а гілки і всі корчі та залишки деревини залишив на своєму місці, при цьому, перейшов до випилювання стоячих дерев, дозволу на вирізання яких він не отримував, оскільки ще не завершені розрахунки по виконанню першого етапу договору, в тому числі, не підписано визначені договором акти. При цьому, позивачем було вказано відповідачу на необхідність надання проміжних документів, щодо об`єму вивезеної деревини на цей час та завершення очищення та прибирання території, визначеної першим етапом договору.

За доводами позивача, 03.11.2021 року при особистій зустрічі сторін договору, відповідач його повідомив, що ділянку першого етапу, де вже вибрано деревину, він почне розчищати з 12.11.2021 року, і того ж дня надасть ОСОБА_1 документи щодо об`єму вивезеної деревини станом, на 02.11.2021 року.

12.11.2021 року у вечірній час, оскільки ОСОБА_1 ніхто не зателефонував, він прибув на земельну ділянку подивитися, чи розпочалися роботи по очищенню території. На території земельної ділянки він виявив відповідача із робітниками та три автомобілі, на які здійснювалося завантаження деревини. Також вказані особи проводили завантаження своєї техніки, яка перед цим тралила відібрані колоди. На запитання ОСОБА_1 , що відбувається на його ділянці, відповідачем було повідомлено, що жодних документів на даний час щодо об`єму вивезеної ним деревини він надавати не збирається, надасть їх пізніше, коли матиме час, зараз він завантажить решту деревини і свою техніку: трактор та навантажувач, яка працювала на ділянці з початку робіт, і буде їхати на свою базу у м.Ромни, а розрахунок відбудеться у м.Мена 15.11.2021 року, коли він підготує всі необхідні документи та відповідні акти. Додатково було погоджено, що оскільки очищення території не відбулося, як того вимагають умови договору, то відповідач оплатить вивезену деревину по ринковій ціні, і сторони підпишуть акт, яким узгодять всі спірні питання щодо порушення відповідачем умов укладеного договору.

За твердженнями сторони позивача, 15.11.2021 року відповідач у визначений час не прибув до м.Мена, не надав ОСОБА_1 документи щодо об`єму вивезеної деревини, не здійснив її оплату, не надав акту узгодження спірних питань. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 , і відповідач повідомив, що жодних документів щодо об`ємів вивезеної деревини він надавати ОСОБА_1 не буде, грошові кошти сплачувати не буде, прибиранням території має займатися ОСОБА_1 самостійно.

Після звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів 17.11.2021 року (а.с.41, том 1), до нього надійшов лист-вимога від ОСОБА_2 №18, датований 18.11.2021 року, згідно якого відповідач визнав наявність між сторонами договірних відносин від 26.07.2021 року, виконання ним першого етапу даного договору, вивезення із вказаної земельної ділянки, станом на 02.11.2021 року, 630 метрів кубічних деревини, отриманої внаслідок виконання умов договору, та можливість оплати ним 63 000 грн. замовнику, у зв`язку з чим, просив надати рахунок для оплати вказаного об`єму деревини за ціною 100 грн. за метр кубічний (а.с.42-43, том 1).

Оскільки, на думку позивача, фактично відповідач усунувся від виконання взятих на себе за укладеним договором зобов`язань, в частині очищення території, ОСОБА_1 вживав заходів щодо документування фактів допущених відповідачем порушень, уклавши 20.12.2021 року договір №288 з ДСЛП Київлісозахист про спеціальне обстеження земельної ділянки загальною площею 24,4760 га, кадастровий номер 7422486500:03:002:0205, яка знаходиться в адміністративних межах Корюківської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області (за межами с.Перелюб) (а.с.127-128, том 1).

З метою встановлення стану виконання умов спірного договору, було обстежено земельну ділянку з кадастровим номером 7422486500:03:002:0205, площею 24,4760 га, яка розташована у межах Корюківської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада, та зафіксовано допущені виконавцем порушення умов спірного договору (а.с.71, том 1).

А саме, було встановлено, що в межах земельної ділянки, де виконався перший етап договору, лише на частині її відділено деревину від гілок, корчів та інших залишків деревини, при цьому, на жодному метрі квадратному такої території її не очищено, гілки та залишки деревини не згруповані, поодинокі чагарники та кущі не видалені. На земельній ділянці, за межами частини такої, де виконувався перший етап робіт, виявлено самовільне вирізання стоячих дерев, зі зрізами стовбурів від землі від 10 до 20 сантиметрів, у кількості 868 дерев, при цьому, гілки та залишки деревини не прибрані та розкидані по всій території ділянки. Відділені стовбури дерев у межах ділянки відсутні. Із результатів, отриманих обстеженням ділянки, встановлено прямий факт повного невиконання ОСОБА_2 обов`язків, визначених договором, та самовільне вивезення без будь-якої оплати деревини, яка знаходилася на даній ділянці. Останнє самовільне вивезення деревини зафіксовано 17.11.2021 року.

З метою встановлення розміру завданих збитків, спричинених самовільним заволодінням отриманою деревиною, станом на 02.11.2021 року, у вказаному відповідачем об`ємі - 630 метрів кубічних, було залучено експерта та отримано відповідний висновок щодо ринкової вартості такої.

В отриманому від ПП Агентство по експертній оцінці майна Дисконт-К Звіті про оцінку майна: деревини, породи береза об`ємом 630 метрів кубічних. Деревина була вивезена з земельної ділянки кадастровий номер: 7422486500:03:002:0205, що розташована у межах Корюківської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада, зазначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на засадах незалежної оцінки, станом на 02.11.2021 року, складає 538 650 грн. (а.с.44-70, том 1).

З метою незалежного документування фактів невиконання умов договору відповідачем, 21.12.2021 року, на підставі клопотання ОСОБА_1 , комісією у складі: громадянина ОСОБА_1 , головного лісопатолога ДСЛП Київ лісозахист ОСОБА_3 , провідного лісопатолога ДСЛП Київ лісозахист ОСОБА_4 , було проведено обстеження вказаної земельної ділянки, та складено відповідний акт, в якому, серед іншого встановлено, що центральна частина обстежуваної ділянки зрубана, більша частина зрубаних дерев викорчувана. Ліквідна лісопродукція із ділянки вивезена. Порубкові залишки не прибрані, підліскові чагарники не вирубані. Пні викорчуваних дерев згорнуті в купи та лежать посеред ділянки (а.с.101-126, том 1).

Крім того, комісійно було проведено інструментальну зйомку зрубаної ділянки та виконаний суцільний перелік пнів дерев, із обміром їх діаметрів біля шийки кореня та встановлено орієнтовний об`єм отриманої ліквідної деревини.

Комісією також було встановлено, що на площі біля 1,9 га дерева зрубані з кореня, де не відбулося розкорчування. Загальний стан очищення зрубу незадовільний.

Вищезазначені документи, на думку позивача, підтверджують факт невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами даного спору договором, в частині надання послуг з очищення вказаної території.

Підписаним сторонами договором було встановлено зобов`язання відповідача, в частині очищення території земельної ділянки від деревини та залишків рослинності, і як форму оплати такої дії, було визначено занижену вартість деревини, по якій відповідач мав переважне право її викупити. При цьому, ринкова вартість 1 метру кубічного отриманої деревини складала 855 гривень, що на 755 гривень більше запропонованої ціни викупу в укладеному між сторонами договорі.

Пунктом 5.8. договору визначено, що обов`язком замовника є здійснити оплату послуг виконавця, шляхом реалізації останньому деревини, визначеної у п.1.5. цього договору, по узгодженій сторонами ціні в порядку, встановленому розділом 7 цього договору, що вказує на оплатний характер договору.

За твердженнями позивача, внаслідок умисних дій відповідача, який приховуючи свої дійсні наміри щодо небажання виконання взятих на себе зобов`язань, в частині очищення території, з метою заволодіння деревиною, яка становила значну цінність, у період часу з 27.07.2021 року по 02.11.2021 року самовільно, без підписання будь-яких документів, що погоджували об`єм вивезеної деревини, заволодів деревиною, як було визнано відповідачем, у об`ємі 630 метрів кубічних, вартість якої, відповідно до Звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року, становить 538 650 грн.

Станом на день пред`явлення позову, відповідно до отриманого від ПП Агенство по експертній оцінці майна Дисконт-К Звіту про оцінку майна: деревини, породи береза об`ємом 630 метрів кубічних. Деревина була вивезена з земельної ділянки кадастровий номер: 7422486500:03:002:0205, що розташована у межах Корюківської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада, зазначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на засадах незалежної оцінки, станом на 05.10.2022 року складає 906 570 грн. (а.с.100-119, том 2).

За доводами позивача, відповідно до даних публічної інформації, відповідач здійснював постачання за тендерами іншим замовникам деревини паливної у період, коли відбулося вивезення деревини із земельної ділянки ОСОБА_1 , тобто з 26.07.2021 року по 02.11.2021 року (а.с.183-250, том 1, а.с.1-41, том 2).

31.01.2022 року ОСОБА_1 було скеровано претензію ФОП ОСОБА_2 , із вимогою відшкодування ринкової вартості вивезеної деревини, належної ОСОБА_1 , об`ємом 630 метрів кубічних із земельної ділянки кадастровий номер 7422486500:03:002:0205, у період часу з 26.07.2021 року по 02.11.2021 року. Відповідно до вказаної претензії, кінцевим строком такої оплати було визначено 15.02.2022 року (а.с.140-142, том 1). Вказана претензія була отримана відповідачем 11.02.2022 року (а.с.146, том 1). Серед іншого, у вказаній претензії було повторно (перший раз - у повідомленні про порушення умов договору від 30.10.2021 року (а.с.39-40, том 1)) надано необхідні реквізити для проведення зазначеної оплати. При цьому, вказаним документом пропонувалося відповідачу у позасудовому порядку вирішити наявний спір, але відповіді на даний документ позивачем отримано не було.

Відповідно до пунктів 7.1.-7.4. укладеного між сторонами спору договору, деревину виконавець має право вивозити у зручний для нього час, із завчасним повідомленням замовника про таку дію. При кожному вивезенні деревини виконавець та замовник проводять спільний обрахунок відвантаженої деревини (встановлюють кубатуру) та визначають її погоджену вартість. Після визначення вартості відпускної деревини, виконавець сплачує замовнику погоджену суму щодо відвантаженої деревини, після чого набуває право власності на зазначену деревину та здійснює її вивезення із земельної ділянки, де надаються послуги. Вивезення виконавцем чи іншими особами деревини без проведення спільного обрахунку відвантаженої деревини (встановлення кубатури) замовником і виконавцем, та проведення оплати за таку забороняється.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що в ході судового розгляду даної справи було встановлено факт вивезення деревини відповідачем, без її відповідної оплати, та без здійснення сторонами договору спільних замірів об`ємів вивезеної відповідачем деревини. Терміном виконання зобов`язання, в частині оплати товару, є час, що має передувати такому вивезенню.

Відповідно до п.6.5. укладеного між сторонами спору договору, сторона, винна у порушенні перед іншою стороною фінансових зобов`язань за цим договором, сплачує 2 відсотки від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п.6.4. договору, за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановленого станом на 01 січня 2021 року.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що в ході судового розгляду даної справи її матеріалами підтверджено факт істотного порушення відповідачем умов укладеного із позивачем 26.07.2021 року договору, що вказує на необхідність його розірвання у судовому порядку. Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 17.03.2023 року, що із встановлених обставин прослідковується умисне невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Договором було встановлено зобов`язання відповідача, в частині очищення території земельної ділянки від деревини та залишків рослинності, і як форму оплати такої дії, було визначено занижену вартість деревини, по якій відповідач мав переважне право її викупити. Ринкова вартість 1 метру кубічного отриманої деревини складала 855 гривень, що на 755 гривень більше запропонованої ціни викупу у договорі. Пунктом 5.8. укладеного між сторонами договору визначено, що обов`язок замовника є здійснити оплату послуг виконавця, шляхом реалізації останньому деревини, визначеної у п.1.5. цього договору, за узгодженою сторонами ціною, в порядку встановленому розділом 7 цього договору, що вказує на оплатний характер договору. Суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 17.03.2023 року, що внаслідок умисних дій ОСОБА_2 , який приховуючи свої дійсні наміри щодо небажання виконання взятих на себе зобов`язань, в частині очищення території, з метою заволодіння деревиною, яка становила значну цінність, у період часу з 27.07.2021 року по 02.11.2021 року самовільно, без підписання будь-яких документів, що погоджували об`єм вивезеної деревини, заволодів деревиною, як було ним визнано, у об`ємі 630 метрів кубічних, вартість якої, відповідно до Звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року, складає 538 650 грн. Станом на день пред`явлення позову, відповідно до отриманого від ПП Агенство по експертній оцінці майна Дисконт-К Звіту про оцінку майна: деревини, породи береза об`ємом 630 метрів кубічних. Деревина була вивезена з земельної ділянки кадастровий номер: 7422486500:03:002:0205, що розташована у межах Корюківської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, Перелюбська сільська рада, зазначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки, визначена на засадах незалежної оцінки, станом на 05.10.2022 року складає 906 570 грн. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем завдано прямі збитки позивачу у сумі 906 570 грн., які підлягають до відшкодування. У оскаржуваному рішенні від 17.03.2023 року суд першої інстанції визнав встановленим факт вивезення відповідачем деревини без відповідної її оплати, без здійснення спільних замірів її об`ємів. Терміном виконання зобов`язання в частині оплати товару, є час, що має передувати такому вивезенню. З моменту самовільного вивезення деревини відповідачем допущено порушення та прострочення зобов`язання. Документально підтвердженою датою початку прострочення відповідачем є 16.02.2022 року, що вказує на необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 відсотків від суми 538 650 грн., що складає 10 773 грн. за кожен день прострочення зобов`язання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення зобов`язання: 12 днів у лютому 2022 року, 31 день у березні 2022 року, 30 днів у квітні 2022 року, 31 день у травні 2022 року, 30 днів у червні 2022 року, 31 день у липні 2022 року, 31 день у серпні 2022 року, 30 днів у вересні 2022 року, 31 день у жовтні 2022 року, 21 день у листопаді 2022 року. Всього відповідачем допущено прострочення, що становить на день пред`явлення позову 278 днів. Шляхом множення кількості днів прострочення - 278 на суму 10 773 грн., за кожен такий день, судом першої інстанції визначено загальну суму пені, згідно ч.3 статті 549 ЦК України та п.6.5. укладеного між сторонами спору договору, яка становить 2 994 894 грн. В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції також встановлено одноразові необґрунтовані відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, і кожна з яких вказує на необхідність сплати штрафу у розмірі 1 700 грн., як це визначено умовами договору, на загальну суму 15 300 грн., зокрема за: самовільний перехід до розчищення та рубки деревини незалежно від погоджених етапів (порушення п.п.1.3., 3.4. договору); неподання та непідписання поетапних та завершального акту про виконання робіт (порушення п.3.5. договору); негайне неприпинення надання послуги після допущення порушень виконання умов договору (порушення п. 3.9. договору); несплата в повному обсязі за набуту деревину (порушення п.п. 3.11., 7.3. договору); невиконання обов`язків в частині суцільного видалення зелених насаджень, деревини (порушення абз.1 п.3.1. договору); невиконання обов`язків в частині пиляння, деревини із залишковою висотою стовбура від землі не менше 0.5 метрів (порушення абз.2 п.3.1. договору); невиконання обов`язків в частині складання гілок та інших частин деревини у кучі для подальшої утилізації замовником встановленим порядком (порушення абз.3 п. 3.1. договору); непроведення спільного обрахунку відвантаженої деревини (встановлюють кубатуру) та невизначення її вартості (порушення п.7.2. договору); самовільне вивезення отриманої деревини (порушення п.7.4. договору). Із посиланням на ч.2 статті 651 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що по справі доведено факт істотного порушення відповідачем умов укладеного 26.07.2021 року між сторонами спору договору, що вказує на необхідність його розірвання у судовому порядку.

В доводах апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи правомірність вимог про розірвання спірного договору, вказав на те, що договір, станом на день звернення позивача до суду, та на момент ухвалення рішення, є чинним, тобто, не є припиненим, розірваним чи визнаним недійсним, і з огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність розірвання спірного договору. Апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки спірним договором строк надання послуг не визначений, а відтак, кінцевою датою виконання зобов`язань відповідача є дата завершення строку дії договору, а саме 01.09.2021 року, а тому строк дії договору, а відтак, i строк надання послуг, завершився саме 01.09.2021 року, і тому саме з цієї дати між сторонами виникли правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, i саме цієї дати договір втратив свою чинність, тому він не може бути розірваним у судовому порядку.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вони суперечать п.8.1. укладеного 26.07.2021 року між сторонами даного спору договору, яким визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не довше 01 вересня 2021 року (а.с.33-38, том 1). В той же час, згідно вказаного пункту договору чітко визначено, що даний договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а частина формулювання але не довше 01 вересня 2021 року стосується погодженого сторонами договору строку виконання зобов`язань. Необгрунтованим є також твердження відповідача відносно того, що з 01.09.2021 року виникли правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, оскільки по справі достовірно встановлено, і вказана обставина не оспорюється сторонами, що договір, з приводу виконання якого розглядається спір, було укладено 26.07.2021 року, у зв`язку із чим, і правовідносини (зобов`язання) сторін виникли у цей момент і діяли, як і спірний договір, до моменту його розірвання судом.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 906 570 грн., суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку з приводу наявності факту заподіяння збитків, доведеності їх розміру, а також наявності причинного зв`язку між діями відповідача та збитками. Враховуючи предмет договору, зобов`язання сторін за договором та ті наслідки, настання яких сторони очікували від виконання умов договору, а саме, отримання результату робіт у вигляді території земельної ділянки, на якій здійснено розпилювання покорчованих дерев з відділенням деревини, спиляні (видалені) саморослі дерева та інші зелені насадження з відділенням деревини, гілкові відходи згруповано в кучі для ix подальшої утилізації позивачем; отримання оплати за деревину в розмірі 100 грн. за 1 куб.м, із застосуванням при обрахуванні вказаної одиниці коефіцієнту 0,62, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків у розмірі ринкової вартості деревини, що визначена згідно звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року, не відповідає характеру тих правовідносин, що склалися між сторонами за договором, їх правам та обов`язкам, які визначені умовами договору. За доводами апелянта, обраний позивачем речово-правовий спосіб захисту суперечить змісту зобов`язальних правовідносин за договором. На думку апелянта, обраний позивачем спосіб захисту спрямований не на виконання зобов`язальних правовідносин, порушення яких зі сторони відповідача має місце, на думку позивача, а на отримання безпідставно великого доходу - сума заявлених позовних вимог в розмірі 3 916 764 грн. в 48 разів перевищує ту суму, яку позивач мав отримати в якості сплати за деревину, згідно умов договору: 630 куб.м х 100 грн. = 63 000 грн. Апелянт вважає, що позивач міг правомірно вимагати від відповідача: примусового виконання умов договору, a6o відшкодування вартості витрат позивача на самостійне усунення недоліків, в частині надання послуг з порубки дерев; застосування до відповідача неустойки за невиконання грошового зобов`язання, в частині здійснення розрахунку за вивезену деревину, виходячи із ціни, погодженої у договорі. Застосування абз.2 ч.3 статті 22 ЦК України, на який посилається позивач, на думку апелянта, є безпідставним, оскільки, по-перше, відносини між сторонами мають зобов`язально-договірний характер, по-друге, твердження позивача про те, що відповідач здійснював поставку отриманої за договором деревини (деревини з ділянки, яка орендується позивачем) до закладів освіти Сумської, Полтавської, Вінницької та Житомирської областей, згідно договорів поставки дров (деревини), укладених з ним, як з переможцем тендерів, є припущенням, що не може бути покладено в основу судового рішення. Апелянт критично ставиться до наданого позивачем звіту про оцінку майна, вказуючи на те, що оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність, що дозволяє дійти висновку про те, що вказаний доказ не може бути використаний, як належний навіть виключно з цієї обставини, не враховуючи того факту, що у даному випадку, визначення ринкової вартості деревини повинно було здійснюватись у відповідності до Закону України Про судову експертизу, тобто судовим експертом, який за наслідком проведеної експертизи повинен був скласти саме висновок експерта, а не звіт про оцінку майна, огляд якого оцінювачем навіть не здійснювався, що призвело до того, що оцінювач визначав ринкову вартість 630 куб.м деревини породи береза, тоді як долучений до матеріалів справи акт дає змогу чітко встановити, що деревини типу береза спиляно лише 569 куб.м, а іншу частину склали дерева інших порід.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, очікуваним наслідком виконання укладеного договору для позивача було виконання робіт відповідачем, що включає в себе, крім наведеного відповідачем у апеляційній скарзі переліку, також суцільне видалення зелених насаджень, деревини на всій земельній ділянці, загальною площею 24,4760 га, пиляння деревини на ній із залишковою висотою стовбура від землі не менше 0,5метрів, складання, не лише гілок, як вказує відповідач, а і інших частин деревини, які не входять до обсягу, що в подальшому планувався для реалізації по ціні 100 грн. за 1 метр кубічний. Жодного із цих очікуваних позивачем наслідків виконання умов укладеного із відповідачем договору, для ОСОБА_1 не настало. Твердження відповідача щодо необхідності захисту прав позивача шляхом звернення до суду із вимогою про зобов`язання вчинення відповідачем певних дій, встановлених договором, не можуть заслуговувати на увагу, оскільки навіть за умови ухвалення відповідного судового рішення, його буде неможливо виконати, адже на площі понад 7,9 га виключається можливість повернення стовбурів вже спиляних дерев до висоти не менше 0,5 м від землі.

Твердження апеляційної скарги відносно того, що позивач не спонукав відповідача до належного виконання умов укладеного ними договору, не вказував відповідачу на порушення умов договору, спростовуються наданими позивачем доказами, які містяться у матеріалах даної цивільної справи, в тому числі, листами, які неодноразово позивачем скеровувалися відповідачу, повідомленням про порушення умов договору від 30.10.2021 року, тощо.

На думку апеляційного суду, є необґрунтованими доводи апелянта щодо завищення ціни отриманої деревини, оскільки на підтвердження вказаних доводів відповідач мав надати в ході судового розгляду справи документи, які підтверджують вказані аргументи, але жодних належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77,80 ЦПК України, доказів на спростування визначеної у Звіті про оцінку майна ринкової вартості вивезеної деревини, відповідачем суду надано не було. При цьому, Звіт про оцінку майна відповідачем не оспорювався, відповідних клопотань про призначення по справі судової експертизи, з метою встановлення вартості деревини, яка була вивезена відповідачем з ділянки позивача, відповідачем не заявлялось.

Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки під час розгляду даної справи було встановлено, що внаслідок порушень відповідачем умов укладеного із позивачем договору, позивач втратив деревину, яка перебувала у його власності, вартістю 906 570 грн., не отримавши при цьому тих результатів, які бажав отримати внаслідок укладення договору від 26.07.2021 року. Тобто, неправомірними діями відповідача позивачу було спричинено матеріальну шкоду у розмірі ринкової вартості належної йому деревини, а саме, в сумі 906 570 грн.

Доводи апеляційної скарги вказують, що ціна деревини, яку мав сплатити відповідач позивачу, становить 100 грн. за метр кубічний, а тому відсутні підстави застосовувати для розрахунку розміру зобов`язання відповідача перед позивачем її ринкову ціну. Проте, апелянтом не враховано, що вказана пільгова ціна - 100 грн. за кубічний метр деревини, була прямо прив`язана до виконання ним обов`язків з очищення території земельної ділянки, які не були відповідачем виконані, тому підстави для застосування зазначеної пільгової ціни, відсутні.

В доводах апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність підстав для нарахування пені та штрафів, оскільки пеня не може нараховуватися на збитки, а наявність підстав для стягнення штрафів позивачем по справі не доведено.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Укладеним між сторонами даного спору 26.07.2021 року договором було встановлено зобов`язання відповідача, в частині очищення території земельної ділянки позивача від деревини та залишків рослинності, і як форму оплати такої дії, було визначено занижену вартість деревини, по якій відповідач має переважне право її викупити. При цьому, ринкова вартість 1 метру кубічного отриманої деревини складала 855 гривень, що на 755 гривень більше запропонованої ціни викупу в укладеному договорі.

Пунктом 5.8. даного договору визначено, що обов`язком замовника є здійснити оплату послуг виконавця, шляхом реалізації останньому деревини, визначеної у п.1.5. цього договору, по узгодженій сторонами ціні в порядку, встановленому розділом 7 цього договору, що вказує на оплатний характер укладеного договору.

У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок умисних дій відповідача, який приховуючи свої дійсні наміри щодо небажання виконання взятих на себе зобов`язань, в частині очищення території, з метою заволодіння деревиною, яка становила значну цінність, у період часу з 27.07.2021 року по 02.11.2021 року самовільно, без підписання будь-яких документів, що погоджували об`єм вивезеної деревини, заволодів деревиною, як це було ним визнано, у об`ємі 630 метрів кубічних, вартість якої, відповідно до Звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року, складає 538 650 грн.

Фактично, під час судового розгляду даної справи було встановлено факт вивезення деревини відповідачем без її оплати, без здійснення спільних замірів її об`ємів. Таким чином, відповідач не виконав свого зобов`язання в частині оплати товару - отриманої деревини. Терміном виконання зобов`язання в частині оплати товару є час, що має передувати такому вивезенню.

Відповідно до п.6.5. укладеного договору, сторона, винна у порушенні перед іншою стороною фінансових зобов`язань за цим договором, сплачує 2 відсотки від суми боргу за кожний день прострочення.

Тому, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, доведено наявність підстав для нарахування пені за прострочення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати товару - отриманої деревини.

Відповідно до п.6.4. вказаного договору, за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановленого станом на 01 січня 2021 року.

Під час розгляду справи судом встановлено одноразові необґрунтовані відмови відповідача від виконання своїх зобов`язань, кожна з яких окремо вказує на необхідність сплати штрафу у розмірі 1 700 гривень, як це передбачено умовами укладеного договору, на загальну суму 15 300 грн. Зокрема, судом встановлено допущені відповідачем наступні відмови від виконання своїх зобов`язань: самовільний перехід до розчищення та рубки деревини незалежно від погоджених етапів (порушення пунктів 1.3., 3.4 договору); неподання та непідписання поетапних та завершального акту про виконання робіт (порушення п.3.5. договору); негайне неприпинення надання послуги після допущення порушень виконання умов договору (порушення п.3.9. договору); несплата в повному обсязі за набуту деревину (порушення пунктів 3.11., 7.3. договору); невиконання обов`язків в частині суцільного видалення зелених насаджень, деревини (порушення абз.1 п.3.1. договору); невиконання обов`язків в частині пиляння деревини із залишковою висотою стовбура від землі не менше 0,5 метрів (порушення абз.2 п.3.1. договору); невиконання обов`язків в частині складання гілок та інших частин деревини у кучі для подальшої утилізації замовником встановленим порядком (порушення абз.3 п.3.1. договору); непроведення спільного обрахунку відвантаженої деревини (встановлюють кубатуру) та невизначення її вартості (порушення п.7.2. договору); самовільне вивезення отриманої деревини (порушення п.7.4. договору). Факту вчинення вказаних порушень умов договору відповідачем в ході судового розгляду даної справи не спростовано, всі ці відмови стосувалися виконання зобов`язань відповідача, встановлених у різних пунктах укладеного договору, і тому всі вони є одноразовими, що є підставою для сплати штрафу у розмірі 1 700 грн. за кожну таку відмову, як це визначено умовами договору, на загальну суму 15 300 грн.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром пені за прострочення виконання зобов`язання, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю правовою природою пеня (частина 3 статті 549 ЦК України) є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 30.03.2021 року у справі №902/538/18, які, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховуються апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, було встановлено зобов`язання відповідача в частині очищення території земельної ділянки від деревини та залишків рослинності, і як форму оплати такої дії, було визначено занижену вартість деревини, по якій ФОП ОСОБА_2 мав переважне право її викупити. При цьому, ринкова вартість 1 метру кубічного отриманої деревини складала 855 грн., що на 755 грн. більше запропонованої ціни викупу у договорі. Пунктом 5.8. укладеного сторонами спору договору визначено, що обов`язком замовника є здійснити оплату послуг виконавця, шляхом реалізації останньому деревини, визначеної у п.1.5. цього договору, по узгодженій сторонами ціні, в порядку, встановленому розділом 7 цього договору, що вказує на оплатний характер укладеного договору.

Відповідно до п.6.5. даного договору, сторона, винна у порушенні перед іншою стороною фінансових зобов`язань за цим договором, сплачує 2 відсотки від суми боргу за кожний день прострочення.

Оскільки внаслідок неналежного виконання ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, в частині очищення території, він втратив переважне право на викуп деревини за заниженою вартістю, а саме, 100 грн. за метр кубічний, але у період часу з 27.07.2021 року по 02.11.2021 року самовільно, без підписання будь-яких документів, що погоджували об`єм вивезеної деревини, заволодів деревиною, як було ним визнано, у об`ємі 630 метрів кубічних, та не сплатив її ринкову вартість (оскільки втратив право придбати її за 63 000 грн. - по 100 грн. за метр кубічний), яка відповідно до Звіту про оцінку майна від 30.12.2021 року складала 538 650 грн., позивач вважав за необхідне застосувати до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 2 відсотків від суми боргу, за кожний день прострочення, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені відповідачем, як це передбачено умовами укладеного договору (п.6.5.).

Згідно розрахунку позивача, з яким погодився суд першої інстанції, період прострочення відповідачем свого зобов`язання, на дату подання позову становить 278 днів, пеня у розмірі 2 відсотків від суми 538 650 грн. складає 10 773 грн., за кожен день прострочення зобов`язання, і тому загальна сума пені, передбаченої п.6.5. договору, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 994 894 грн.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №727/9352/17.

Апеляційним судом встановлено, що у зв`язку із простроченням відповідачем свого зобов`язання в сумі 538 650 грн. (на дату початку прострочення), рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16.02.2022 року по 22.11.2022 року, у розмірі 2 994 894 грн. (із розрахунку 2% від розміру грошового зобов`язання у сумі 538 650 грн. за 278 днів прострочення).

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, що значно більше перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що зменшення неустойки (зокрема пені), відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін спору, виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру заподіяних позивачу відповідачем збитків, тобто до суми 906 570 грн. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, тому при зменшенні її розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків у своєму фінансовому становищі, а відповідач не отримає несправедливий, невиправдано обтяжливий чи навіть непосильний фінансовий тягар.

Відповідно до приписів ч.13 статті 141 ЦПК України, також підлягає зміні рішення суду першої інстанції від 17.03.2023 року в частині розподілу судових витрат між сторонами. Оскільки позов ОСОБА_1 в частині вимоги майнового характеру задоволено частково - на 46,68%, пропорційному зменшенню підлягає розмір відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат, які підлягають стягненню на його користь з відповідача, а саме, до 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 77 коп., з яких: 5 790 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 65 коп. - в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору, 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 12 коп. - в рахунок часткового відшкодування понесених витрат на професійну правову допомогу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.03.2023 року змінити, виклавши абзаци 1-4 його резолютивної частини у наступній редакції:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції, укладений 26.07.2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у сумі 906 570 (дев`ятсот шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн., 906 570 (дев`ятсот шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання станом на 22.11.2022 року, 15 300 (п`ятнадцять тисяч триста) грн. - штрафу за невиконання взятих зобов`язань, всього: 1 828 440 (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч чотириста сорок) грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 77 коп., в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат, з яких: 5 790 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 65 коп. - в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору, 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 12 коп. - в рахунок часткового відшкодування понесених витрат на професійну правову допомогу.

В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.03.2023 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 369, 374; п.4 ч.1,ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року змінити, виклавши абзаци 1-4 його резолютивної частини у наступній редакції:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір про надання послуг та подальшу реалізацію отриманої продукції, укладений 26.07.2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у сумі 906 570 (дев`ятсот шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн., 906 570 (дев`ятсот шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання станом на 22.11.2022 року, 15 300 (п`ятнадцять тисяч триста) грн. - штрафу за невиконання взятих зобов`язань, всього: 1 828 440 (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч чотириста сорок) грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 77 коп., в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат, з яких: 5 790 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 65 коп. - в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору, 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 12 коп. - в рахунок часткового відшкодування понесених витрат на професійну правову допомогу.

В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: