Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/9773/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/9773/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

(повний текст рішення складено 20.11.2023)

у справі № 910/9773/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України

до Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс"

про виселення та стягнення 886 008,10 грн

за участю представників:

від позивача: Мащенко І.В.

від відповідача: Віданова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем математичних машин і систем Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення ПНВП "Синапс" з нежитлових приміщень, площею 370,88 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 42, в корпусі "Кисловодськ", та стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення цього об`єкта оренди у сумі 886 008,10 грн за період з 01.01.2020 по 31.03.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено повністю; виселено відповідача з нежитлових приміщень площею 370,88 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 42 в корпусі "Кисловодськ"; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у сумі 886 008,10 грн за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, а також 15 974,13 грн судового збору та 3 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк дії договору припинився 01.11.2019, проте об`єкт оренди не був повернутий орендодавцю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПНВП "Синапс", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/9773/23 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Скаржник наполягає, що договір оренди не припинився 01.11.2019, а був пролонгований, оскільки відповідач продовжував користуватись орендованими приміщеннями, а позивачем не заявлялась вимога про їх звільнення, позивач приймав орендну плату і 31.01.2020 сторонами було укладено ще один договір на додаткові приміщення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 за апеляційною скаргою ПНВП "Синапс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/9773/23 відкрито апеляційне провадження; справу призначено до розгляду на 06.02.2024.

17.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/9773/23 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.12.2016 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було укладено договір, на умовах якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне приміщення, загальною площею 295,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42, на першому поверсі будівлі корпусу "В", що перебуває на балансі позивача, з метою використання: "інше використання нерухомого майна (виробництво)" (пункти 1.1, 1.2 договору). Договір було укладено на підставі дозволу Президії НАН України (постанова Бюро президії НАН України від 16.11.2016 № 246).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна за договором від 07.12.2016, який є додатком № 1 до договору.

16.05.2017 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до договору, якою доповнено п. 1.1 договору новими абзацами, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно:

- складське приміщення, площею 857,21 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42 в корпусі "Кисловодськ", що перебуває на балансі позивача, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 28.02.2017 становить за незалежною оцінкою станом на цю дату 2 030 730,00 грн;

- виробничі приміщення, площею 127,46 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42, в корпусі "Кисловодськ", що перебуває на балансі позивача, вартість яких згідно з висновком про вартість майна від 28.02.2017 становить за незалежною оцінкою станом на цю дату 430 305,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання: для розміщення складу підприємства та іншого використання (виробництва) (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1).

16.05.2017 між позивачем та відповідачем було підписано відповідний акт приймання-передачі майна згідно з додатковою угодою № 1.

Згідно із п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це Майно, розпорядження ним. Відповідач не має права викупу орендованого майна. Власником майна залишається держава, органом управління - НАН України, а відповідач лише користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він укладений строком до трьох років, що діє з 07.12.2016 до 31.10.2019 включно.

01.02.2019 між позивачем та відповідачем було складено акт повернення майна НАН України до договору, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв з оренди нерухоме державне майно: складське приміщення, площею 486,33 кв.м.; виробничі приміщення, площею 127,46 кв.м.

Таким чином, після 01.02.2019 у подальшій оренді за договором залишились складські приміщення, загальною площею 370,88 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2017 року - 37 247,76 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Орендна плата перераховується відповідачем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 3.4 договору).

За доводами позивача, відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором, оскільки несвоєчасно сплачував орендну плату за договором.

Так, орендодавець направляв орендарю претензію від 25.01.2019 148/№9-10 із проханням погасити заборгованість за договором за орендною платою та відшкодувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надані комунальні послуги й податок на землю у загальні сумі 140 150,58 грн. У цій претензії також зазначалося, що в разі непогашення заборгованості, договір буде припинено в односторонньому порядку.

Орендар розмір зазначеної заборгованості за договором не оспорив, та у відповідь на вищевказану претензію своїм листом від 07.02.2019 № 019.БХ.90207 повідомив орендодавця, що з причин тимчасових фінансових труднощів підприємства він на поточний момент не в змозі здійснити в повному обсязі оплату зазначеної заборгованості. Цим листом відповідач гарантував погашення заборгованості у сумі 70 000,00 грн в строк до 28.02.2019, а залишок заборгованості в сумі 70 150,58 грн в строк до 15.03.2019.

Позивач зазначає, що заборгованість за договором у вказані відповідачем строки у гарантійному листі також не було погашена, тому він 03.05.2019 вручив уповноваженому представнику орендаря претензію від 03.05.2019 № 148/9-20, у якій довів до відома орендаря, що відповідно до пункту 10.6 договору, у зв`язку із несплатою орендарем протягом трьох місяців орендних платежів, припиняє в односторонньому порядку з 01.05.2019 дію договору. У цій претензії містилася примітка про наявність у орендаря заборгованості за договором станом на 01.05.2019 у сумі 254 017,23 грн.

У відповідь на зазначену претензію, орендар своїм листом від 03.06.2019 повідомив орендодавця, що у травні 2019 року він заплатив частину боргу у сумі 80 000,00 грн, 03.06.2019 здійснив платіж у сумі 10 000,00 грн, зобов`язувався у червні 2019 року сплатити борг за договором у сумі 100 000,00 грн та гарантував погашення усієї заборгованості в строк до 01.08.2019, а також просив не припиняти дію договору.

Претензією від 04.06.2019 № 148/9-23 орендодавець проінформував орендаря, що у зв`язку з систематичним порушенням ним умов договору, а саме несплатою орендарем орендних платежів протягом п`яти місяців, орендаря буде відключено 6 червня 2019 року від мереж електропостачання. У цій претензії містилася примітка про наявність заборгованості у сумі 206 516,23 грн.

Претензією від 07.12.2020 № 148/9-32 орендодавець проінформував орендаря про те, що станом на 07.12.2020 заборгованість орендаря по орендній платі за орендовані приміщення, не відшкодовані витрати балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг та податку на землю за договором оренди становить 164 607,31 грн.

Претензією від 28.12.2020 № 148/9-37 орендодавець довів до відома орендаря, що у разі подальшого невиконання орендарем умов договору в частині повернення складських приміщень, розміщених в корпусі "Кисловодськ", відповідно до пункту 10.9 договору, з 1 січня 2021 року орендарю буде донараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

У зв`язку із не поверненням відповідачем частини орендованих складських приміщень, площею 370,88 кв.м., після припинення дії договору позивачем і пред`явлено до суду цей позов.

Оцінюючи доводи відповідача про автоматичну пролонгацію на підставі статті 764 ЦК України строку дії договору оренди та досліджуючи питання дострокового розірвання договору за ініціативою орендодавця з 01.05.2019 (як про це зазначено в претензії позивача від 03.05.2019 № 148/№ 9-20) , місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що строк дії договору від 07.12.2016 № 294-О припинився 01.11.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Так, за своєю правовою природою договір від 07.12.2016 № 294-О є договором найму (оренди) державного майна. На спірні правовідносини сторін, що випливали з договору, поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020; далі - Закон).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Подібні положення погоджені сторонами у пункті 10.6 договору.

Таким чином, виходячи із вказаних положень закону і договору, позивач не мав права в односторонньому порядку розірвати договір у зв`язку із простроченням внесенням відповідачем орендних платежів, а лише міг ініціювати відповідний позов у судовому порядку. Отже, договір після 01.05.2019 продовжував діяти.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідне положення Закону відображено сторонами у пункті 10.6 договору, за яким чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з статтею 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Разом із тим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, зміст вищевказаних претензій орендодавця від 03.05.2019 № 148/№ 9-20, а також від 04.06.2019 № 148/№ 9-23 свідчить про явне і однозначне волевиявлення останнього на відсутність його волі на продовження дії договору, тобто про наявність у орендодавця заперечень на продовження дії договору у зв`язку із систематичними простроченнями та несплатою орендних платежів понад п`яти місяців.

Суд також враховує, що у самому договорі сторонами передбачені умови його пролонгації. Так, у пункті 10.4 договору передбачено, що продовження терміну дії договору оренди, строк дії якого закінчується, за умови належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, відсутності заперечення позивача проти продовження та при обов`язковій наявності дозволу НАН України оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Тобто, у договорі, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, чітко визначено, що однією з необхідних умов для продовження договору є наявність дозволу органу уповноваженого управляти майном - Національної академії наук України на таке продовження.

Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Майно є власністю держави, органом управління орендованого майна є Національної академії наук України, а позивач є лише його балансоутримувачем, що зокрема вказано й у пунктах 1.1, 2.2 Договору.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними і допустимими доказами наявність дозволу Національної академії наук України на продовження дії договору. Також умовою такого продовження було належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором, однак матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати орендних платежів (обов`язок передбачений п. 3.4 договору). Як вказувалося вище, у позивача також були заперечення на продовження орендних правовідносин з відповідачем за договором.

Щодо посилань відповідача на те, що ним після 01.11.2019 здійснювалися орендні платежі за договором, а позивачем вказані кошти від відповідача приймалися та не поверталися, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, позивачу.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що строк дії договору припинився 01.11.2019.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 10.7 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.8 договору).

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, матеріалами справи не підтверджується факт того, що відповідач у встановлений у пункті 10.7 договору строк повернув позивачу орендоване майно в повному обсязі, відсутні докази повернення й на момент вирішення спору судом, то місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про задоволення позову в частині примусового повернення майна на користь позивача (виселення відповідача).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до пункту 10.9 договору якщо відповідач не виконує обов`язку щодо повернення майна, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Тому позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном (без включення до її складу податку на додатну вартість) за час прострочення з 01.01.2020 до 31.03.2023 у загальній сумі 886 008,10 грн. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вказаної неустойки, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 3 статті 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, не доведено підстав для звільнення від відповідальності за порушення обов`язку щодо повернення орендованого майна.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/9773/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/9773/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9773/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка