Постанова

від 12.02.2024 по справі 910/8775/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/8775/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Станіка С.Р.

Тищенко А.І.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023

у справі № 910/8775/23 (суддя -Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

до Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"

про стягнення 95 400, 68 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулось із позовом до Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" про стягнення заборгованості у сумі 95 400,68 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 100/115 від 02.08.2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 95 400, 68 грн основної заборгованості, 2 684, 00 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 17.11.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8775/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8775/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Університетом у грудні місяці платіжними дорученнями № 548 та 549 від 28.12.2021 перераховано відповідачу 179 026,00 грн з ПДВ за поставлену електроенергію без розподілу, тобто заборгованість складає не 95 400, 68 грн а 45 115 грн, якщо не враховувати штучно занижені показники фактичного споживання електроенергії за жовтень та листопад місяці 2021 року створені шляхом маніпуляцій з показниками зі сторони відповідача та оператора системи розподілу «ДТЕК Київські електромережі».

Апелянт просить суд зобов`язати позивача надати правильні розрахунки за відповідні спірні місяця 2021 року та врахувати на те, що позивач, фінансується з державного бюджету, коли в умовах війни в країні є важливим наявність грошей та своєчасне фінансування.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8775/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/8775/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8775/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8775/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

18.12.2024 (згідно дати звернення через систему «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що формування рахунків на сплату електричної енергії відповідачу відбувалось на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії, отриманих від адміністратора комерційного обліку та на підставі цих даних складались акти приймання-передавання товарної продукції (копії звітів містяться в матеріалах справи).

У відзиві позивач зазначає, що відповідно до Звітів щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії, складених ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у жовтні 2021 Споживачем Державний заклад вищої освіти «Університет менеджменту освіти» було спожито 12726 кВт/год, у листопаді 2021 - 12315 кВт/год. та у грудні 2021 - 66083 кВт/год.

27.12.2024 (згідно дати звернення через систему «Електронний суд») від відповідача надійшла відповідь на відзив, яку обґрунтовано тим, що фактично позивачу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» за відповідний період з жовтня по грудень 2021 Університетом було перераховано з урахуванням послуги з розподілу 275 109,55 грн (з ПДВ), тобто виставлену заборгованість позивачем у сумі 95 400,68 грн створено штучно за рахунок занижених показників фактично спожитої електроенергії Університетом у жовтні 2021 на 28033 кВТ/год, у листопаді 2021 на 19978 кВт/год, а в грудні 2021 різницю в показниках жовтня та листопада 2021 включено до витрат за споживання електроенергії, що склало 66081 кВт/год та проведено розрахунок з використанням найбільшого тарифу, що діяв у грудні 2021- 4,59996226415 грн.

Щодо вимоги відповідача про зобов`язання позивача надати правильні розрахунки за відповідні спірні місяця 2021, вона міститься в тексті апеляційної скарги та за своєю суттю є клопотанням про витребування, яке відхиляється судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції та передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

В свою чергу, відповідач не був позбавлений права подати власний розрахунок до суду першої інстанції у строк передбачений законодавством.

Дослідивши обставини, що викладені в клопотанні відповідача (скаржника), колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Зважаючи на те, що заявником не обґрунтовано неможливість подання такого клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2021 та 29.11.2021 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено два договори № 100/115 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 1.2 договорів умови цих дговорів розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 2.1 договорів постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до умов п. 5.7 договорів оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 9 Комерційної пропозиції, яка є Додатком 2 до цих Договорів визначено, що Договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання Споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктами 4.12., 4.13 Правил також передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується непобутовим споживачем протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка.

Відповідно до пункту 4 комерційної пропозиції Постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг (далі - Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття- передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження Споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку Споживача без зауважень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за грудень 2021 року у відповідача наявна заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 95 400,68 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між сторонами Договори, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договорами енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення закріплено і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП № 2594 від 03.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 66 083 кВт/год на загальну суму 274 427,36 гри. з ПДВ.

Позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 100/115/12/1 від 20.12.2021 та Акт прийняття-передавання товарної продукції № від 31.12.2021 на суму 274 427,36 грн.

Відповідач не підписав та не повернув позивачу його екземпляр вищевказаного акту, при цьому незгоди з виставленим рахунком та вказаними обсягами споживання електричної енергії не висловлював.

Більше того, 23.12.2021 відповідач надіслав позивачу листа № 01-02/675, в якому просив акт за грудень 2021 року на суму 274 427,36 грн розділити на три акти: на суму 55 147,35 грн., на суму 123 879,33 грн. та на суму 95 400,68 грн.

Однак відповідач направив позивачу листа № 01-02/43 від 25.01.2022, в якому зазначив про незгоду із заборгованістю та вказав, що передав оператору системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за період з жовтня по грудень 2021 року інші обсяги споживання електричної енергії.

15.02.2022 позивач звернувся до оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» з листом № 16/2/02/1/15980 про надання інформації щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії відповідачем у спірний період.

16.09.2022 ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» надіслало відповідь на вказаний лист позивача, в якій зазначено, що відповідачем у жовтні 2021 року спожито 12 726 кВт/год, у листопаді 2021 року 12 315 кВт/год та у грудні 2021 року було спожито 66 083 кВт/год електричної енергії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зазначені позивачем обсяги спожитої відповідачем у грудні 2021 року електричної енергії також підтверджуються інформацією наданою Оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у вищевказаному листі, тому заперечення скаржника щодо обсягів виставлених позивачем спожитої електричної енергії є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень №№ 548, 549 від 28.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача 179 026,68 грн в якості оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року.

Доказів повної оплати за спожиту відповідачем у грудні 2021 року електричну енергію суду не подано.

Посилання відповідача на належну оплату за спожиту у спірний період електричну енергію необґрунтовані, оскільки доказів такої оплати суду не подано.

Відтак, строк виконання грошових зобов`язань відповідача за спірний період є таким, що настав.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції враховуючи невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором, яке підтверджується матеріалами справи, доказів повної оплати боргу матеріали справи не містять, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 95 400,68 грн (274 427,36 - 179 026,68).

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/8775/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8775/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Державний заклад вищої освіти "Університет менеджменту освіти".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді С.Р. Станік

А.І. Тищенко