Постанова

від 24.01.2024 по справі 910/7642/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. Справа№ 910/7642/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Хіноцька О.І. (посвідчення адвоката № 2198 від 27.01.2023)

від відповідача: Лопатнікова А.В. (посвідчення адвоката № 004096 від 19.02.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 (повний текст рішення підписано 27.09.2023)

у справі № 910/7642/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про повернення коштів у сумі 305 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про відновлення балансу банківського рахунку UA393052990000026004010704674 позивача шляхом повернення несанкціоновано списаних коштів у сумі 305 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відмовлено у позові повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/7642/23 повністю, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку позивача, відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань із забезпечення схоронності належних позивачу коштів, знехтувано повідомленням позивача про можливі шахрайські дії, акаунт позивача в Системі "Приват24 для бізнесу" не було заблоковано.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем, без законних на те підстав, було здійснено неналежні перекази коштів, які обліковувались на банківському рахунку позивача, відкритому у відповідача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що спірні платежі відбулися за наявності ідентифікації електронного засобу та користувача Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД", адже:

По - перше, спірні платежі ініційовані через особистий акаунт позивача в "Приват24 для Бізнесу", вхід до якого захищений паролем встановленим позивачем.

По - друге, всі розрахункові документи підписані КЕП директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" Данилюк М.М., що вбачається з поданих позивачем історій вихідних платежів № 4416, № 4422, №4425, №4426 в "Приват24 для Бізнесу". КЕП захищений окремим паролем встановленим та відомим виключно позивачу.

Разом з цим, відповідач зауважує на тому, що грошові кошти за платіжними дорученнями № 4422 від 04.04.2022, № 4425 від 04.04.2022 № 4426 від 04.04.2022 в загальному розмірі 255 000,00 грн, не вибули з власності позивача, так як були перераховані на рахунок директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" Данилюк М.М. в Акціонерний банк "УНІВЕРСАЛ БАНК".

З огляду на викладене, відповідач стверджує, що в будь-якому випадку, позивач не зазнав жодних збитків у правовідносинах з відповідачем через перерахування коштів на його же рахунок в іншому банку, які б могли бути покладені на відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/7642/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024, справу № 910/7642/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/7642/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 24.01.2024.

В судове засідання, яке відбулося 24.01.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.03.2016 між позивачем в особі директора Заставської (яка змінила прізвище на Данилюк) М.М. (директор позивача) та відповідачем було підписано анкету-заявку на комплексне обслуговування (далі - анкета-заявка).

У вищевказаній анкеті-заявці було зазначено дані керівника (директора) Заставської (яка змінила прізвище на Данилюк) М.М., а саме номер телефону НОМЕР_1 , та дані відповідальної особи за платежі ОСОБА_1 , а саме номер телефону НОМЕР_2 .

Номер телефону директора позивача (який є особистим, а не корпоративним (робочим) номером телефону) позивачем було зазначено як фінансовий номер.

03.03.2016 між позивачем і відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

03.03.2016 на підставі поданої заявки на відкриття рахунку позивачу було відкрито поточний рахунок у позивача.

10.10.2016 між позивачем і відповідачем було підписано договір приєднання № 604644 про розміщення грошових коштів на поточному депозиті.

Предметом даного договору є внесення клієнтом та прийняття відповідачем тимчасово вільних коштів (вкладу), у тому числі з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 щодо порядку розміщення грошових коштів на поточному депозиті.

В позові позивач посилався на те, що 03.04.2022 о 22:59 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" Данилюк М.М. втратила технічну можливість здійснювати керування своїм номером телефону НОМЕР_1 , який використовується як фінансовий номер до особистих банківських карток Данилюк М.М. та як фінансовий номер до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД", відкритих в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк", про що було повідомлено оператора гарячої лінії ПриватБанку - 3700.

Додатково позивач зазначив, що відповідальна особа за платежі, головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" ОСОБА_1 зв`язалась зі спеціалістом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" Поліщук О. з метою вилучення номеру телефону НОМЕР_1 , як фінансового номера і здійснення всіх необхідних дій задля убезпечення банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД".

Далі, як стверджував позивач, о 23:51 спеціалістом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" було повідомлено, що подана заявка на вилучення фінансового номера була опрацьована та фінансовий номер було вилучено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що як свідчать матеріали справи, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" має відкриті рахунки в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк", як фізична особа.

Місцевим господарським судом встановлено, що функціонування інтернет-банкінгу, який належить Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк" влаштований таким чином, що фінансовий номер має прив`язку до фізичної особи. Тобто, номер телефону НОМЕР_1 в інтернет-банкінгу ПриватБанк використовувався як фінансовий номер Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" і як фінансовий номер фізичної особи Данилюк М.М .

Разом з цим, на думку позивача, даний номер мав бути вилученим з усіх акаунтів, де він зазначався, а також, працівники Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" повинні були заблокувати всі акаунти, як фізичної так і юридичної особи, оскільки, зі сторони позивача двічі було наголошено щодо можливих шахрайський дій щодо його номеру телефону.

За твердженням позивача, увійти до системи "Приват24 для бізнесу" директор позивача не мала технічної можливості, то лише близько 09:00 години 04.04.2022 в телефонному режимі з персональним менеджером Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" Балакір М., дізналася, що на банківському рахунку позивача було здійснено низку банківських операцій, які мали наслідком списання коштів, зокрема:

- перерахування грошових коштів у сумі 305 944,95 грн з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" НОМЕР_3 , банк Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" НОМЕР_4 , банк Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (час проведення банківської операції 23:44 (03.04.2022));

- перерахування грошових коштів у сумі 305 000 грн з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" НОМЕР_4 , банк Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", шляхом поділення суми: на три платежі на особистий рахунок директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" Данилюк Мирослави Миколаївни НОМЕР_5 , банк Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК" (Monobank): у сумі 100 000 грн з призначенням платежу - на хоз.нужди (час проведення банківської операції 02:31 (04.04.2022)); у сумі 100000 грн з призначенням платежу - на хоз.нужди (час проведення банківської операції 03:48 (04.04.2022)); у сумі 55 000 грн з призначенням платежу - на хоз.нужди (час проведення банківської операції 03:55 (04.04.2022)) та четвертий платіж як благодійний внесок на ЗСУ у сумі 50000 грн із перерахуванням на спеціальний рахунок Національного Банку України UA843000010000000047330992708, з призначенням платежу - благодійна допомога по програмі "Допомога ЗСУ" без НДС (час проведення банківської операції 00:42 (04.04.2022)).

У подальшому, як зазначив позивач, вищезазначені суми були перераховані на інші банківські рахунки різних фізичних осіб, які є невідомими для позивача.

Отримавши дану інформацію, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД", в цей же день, було подано на адресу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заяву щодо події, яка відбулася, з проханням вжити заходів для повернення коштів в сумі 305 000 грн. Однак, відповідь на дану заяву, станом на цей день, відсутня.

Тоді ж, 04.04.2022, позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення невстановленими особами до Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Відомості про вказані обставини в заяві 04.04.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022181010000614, і позивачу надано статус потерпілого. У подальшому для організації проведення досудового розслідування було змінено підслідність у кримінальному провадженні за Криворізьким РУП ГУНП у Дніпропетровській області, тобто за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначив позивач в суді першої інстанції, досудове розслідування досі триває. Грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" не повернуті.

За період з квітня - по серпень 2022, позивачем було надіслано ряд листів на адресу відповідача з вимогою повернути списані кошти, відповіді на які, по суті поставлених питань, не були надані, лише зазначено, що правові підстави для задоволення вимог щодо повернення коштів відсутні.

При цьому, позивач наголошував на тому, що всі транзакції, внаслідок яких були перераховані грошові кошти з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД", здійснено з 00:42 до 03:55 04.04.2022.

Враховуючи вищенаведене, на думку позивача, відповідач мав право та можливість визначити геопозиціювання за номером телефону (згода позивача надавалась при підписанні заяви про приєднання до умов та правил надання банківський послуг від 03.03.2016) і виявити, що на момент вчинення спірних операцій в Системі "Приват24 для бізнесу" цей номер телефону використовувався у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, тоді як, позивач знаходиться у місті Рівному, до того ж у нічний час (позаробочий час, як позивача, так і відповідача), а відтак, встановити відсутність волі позивача на зарахування та списання коштів або ж зобов`язати особу пройти її ідентифікацію та перевірити чи це дійсно належний користувач.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань із забезпечення схоронності належних позивачу коштів, знехтувано повідомленням позивача про можливі шахрайські дії, акаунт позивача в Системі "Приват24 для бізнесу" не заблоковано.

Таким чином, на переконання позивача, відповідачем, без законних на те підстав, було здійснено неналежні перекази коштів, які обліковувались на банківському рахунку позивача, відкритому у Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Приватбанк".

У зв`язку з чим, на думку позивача, у відповідача є обов`язок повернути (зарахувати) на відповідний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" кошти у розмірі 305 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відмовлено у позові повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.

Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

За змістом ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша ст. 1067 Цивільного кодексу України).

Статтею 341 Господарського кодексу України, зокрема, передбачено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Для здійснення розрахунків суб`єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов`язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника.

Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

За змістом ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-ІІІ визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-11 (був чинним на момент списання грошових коштів, втратив чинність 01.08.2022), Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (була чинна на момент списання грошових коштів, втратила чинність 01.08.2022), Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (була чинна на момент списання грошових коштів, втратила чинність 01.08.2022).

Відповідно до п. 14.16 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до ч. 2 п.п. 32.3.2 п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Пунктом 1 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням затвердженого Постанова Правління Національного банку України 05.11.2014 №705 (далі - Положення) встановлено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на незаконного права або повноважень. Емітент має право передати електронний платіжний засіб, емітований на ім`я користувача, довіреній особі або представнику користувача.

Емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу (п. 2 розділ 6 Положення).

Відповідно до п. 6 розділу 6 Положення користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Пунктом 7 розділу 6 Положення емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Згідно із п. 8 розділу 6 Положення емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до п. 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 14 розділу 6 Положення емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Зупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов`язань користувача й емітента, що виникли до часу зупинення або припинення зазначеного права.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані зокрема: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача як юридичної особи були відкриті рахунки у відповідача, фінансовим номером позивача у Банку було закріплено особистий номер телефону директора позивача НОМЕР_1 , що визнається обома сторонами.

Факт перерахування коштів на спірну суму з рахунку позивача підтверджується меморіальними ордерами, а також виписками з Приват24 для бізнесу, копії яких позивачем долучено з позовною заявою.

Судом першої інстанції встановлено, що Данилюк М.М. 03.04.2022 починаючи з 23:49:41 розмовляючи з працівником ПриватБанку не уточнила інформації стосовно того, що вона є директором юридичної особи - ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" і щодо необхідності заблокувати рахунки, які відкриті на саму юридичну особу. Натомість, зі звукозапису розмови вбачається, що Данилюк М.М. просила заблокувати її номер телефону та усі її картки, а на уточнююче питання працівника Банку "у вас картки як фізичної особи або є ще підприємницькі картки? " вона відповіла "у мене карточки як фізичної особи".

Наведені обставини підтверджують, що директор позивача не просила заблокувати рахунки, які були відкриті на юридичну особу - позивача.

З доданих відповідачем до пояснень роздруківок з лог-файлом (файли які містять системну інформацію про роботу сервера або комп`ютера та певні дії користувача або програми) входів в акаунт Приват24 клієнта Данилюк М.М. та скріншотом з інформацією про зміни в акаунті користувача Приват24 вбачається наступне:

- було змінено пароль в акаунті та 03.04.2022 о 23:15:17 здійснено вхід в акаунт Приват24 клієнта. Після цього 03.04.2022 мала місце лише ще одна авторизація в акаунт о 23:24:09;

- 03.04.2022 о 23:44 автоматично створений та здійснений переказ коштів в сумі 305944,95 грн з депозитного рахунку ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" в АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_3 на поточний рахунок ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" в АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_4 ;

- 03.04.2022 о 23:49:12 здійснено вхід в акаунт Приват24 для бізнесу клієнта - ТОВ "РІВА-ТРЕЙД", що робиться обранням відповідної функції в Приват24;

- 03.04.2022 23:49:30 створено відбиток пальця (кваліфікований електронний підпис SmartID) в акаунті Приват24 ТОВ "РІВА-ТРЕЙД";

- 03.04.2022 о 23:49:41 - звернення Данилюк М.М. на гарячу лінію АТ КБ "ПриватБанк" 3700 з телефонного номеру НОМЕР_6 , який належить Заставській Марії Михайлівні , з повідомленням про необхідність блокування її карт фізичної особи та фінансового номеру телефону НОМЕР_1 ;

- 03.04.2022 о 23:51:00-23:51:01 АТ КБ "ПриватБанк": 1) заблоковані картки Данилюк М.М. №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , що вбачається з Журналу заявок "Операції з пластиковими картками", 2) знята ознака фінансовості номеру телефона НОМЕР_1 , як свідчить історія змін клієнтський даних Данилюк М.М. ;

- 04.04.2022 о 00:42 відправлений на опрацювання банками підписаний за допомогою SmartID вихідний платіж № 4416 на суму 50000 грн з поточного рахунку ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" № НОМЕР_4 на рахунок Національного банку України № НОМЕР_12 . Платіжне доручення № 4416 від 04.04.2022 та історія його створення з Приват24 для бізнесу ТОВ "РІВА-ТРЕЙД";

- 04.04.2022 о 02:31 відправлений на опрацювання банками підписаний за допомогою SmartID вихідний платіж № 4422 на суму 100000 грн з поточного рахунку ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" № НОМЕР_4 на рахунок Данилюк М.М. № НОМЕР_5 , банк АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";

- 04.04.2022 о 03:48 відправлений на опрацювання банками підписаний за допомогою SmartID вихідний платіж № 4425 на суму 100000 грн з поточного рахунку ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" № НОМЕР_4 на рахунок Данилюк М.М. № НОМЕР_5 , банк АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК";

- 04.04.2022 о 03:55 відправлений на опрацювання банками підписаний за допомогою SmartID вихідний платіж № 4426 на суму 55000 грн з поточного рахунку ТОВ ""РІВА-ТРЕЙД" № НОМЕР_4 на рахунок Данилюк М.М. № НОМЕР_5 , банк АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що всі дії третіх осіб, в яких було задіяно фінансовий номер телефону Данилюк М.М. та ТОВ "РІВА-ТРЕЙД" НОМЕР_1 , зокрема аторизація в акаунті Данилюк М.М. та вхід в акаунт ТОВ "РІВА-ТРЕЙД", мали місце до звернення Данилюк М.М. до Банку та зняття фінансовості відповідного номеру в системі Банку.

З пояснень позивача вбачається, що директорка позивача у телефонній розмові з особою яка представилась працівником Київстар, передала дані щодо коду з смс, яке надійшло на її номер телефону 03.04.2022 о 19:57 год. Саме після передачі коду з смс у Данилюк М.М. почалися технічні збої з телефонним зв`язком.

Всі платежі були ініційовані третіми особами за наявності зробленої раніше (до 03.04.2022, 23:49:41) авторизації в Приват24 за допомогою новоствореного (до 03.04.2022, 23:49:41) SmartID. Тобто, без використання фінансового номеру телефону НОМЕР_1 та/або карток Данилюк М.М. , які на момент створення платежів вже були заблоковані.

Крім того, судова колегія бере до уваги той факт, що вихідні платежі загалом на суму 255000 грн були переведені з рахунку позивача на рахунок Данилюк М.М. № НОМЕР_5 , банк АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", тобто, фактично кошти які перебували у володінні на рахунку у ПриватБанку позивача як юридичної особи перейшли у володіння директора позивача тільки на рахунок іншого банку. А вже потім, з рахунків на іншому банку відбулося перерахування коштів іншим особам, які за твердженнями позивача йому невідомі.

Водночас, договором банківського обслуговування від 02.03.2016, укладеним між сторонами, до якого входять Умови та правила банківського обслуговування АТ КБ "ПриватБанк", п. 3.1.3.2.7 Умов та правил (в редакції чинній станом на 03.04.2022- 04.04.2022) передбачено, що підписання електронних розрахункових документів у Системі "Приват24 для бізнесу" здійснюється шляхом накладення Клієнтом:

- кваліфікованого електронного підпису;

- простого електронного підпису. Сторони узгодили, що в разі неможливості використання Клієнтом Кваліфікованого електронного підпису внаслідок тимчасової неможливості надання таких послуг Акредитованим центром сертифікації ключів Банку, підписання електронних розрахункових документів у Системі "Приват24 для бізнесу" може здійснюватися шляхом накладення Клієнтом Простого електронного підпису за умови надання Банком такої технічної можливості.

Відповідно до п. 3.1.3.7.2 Умов та правил Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення уповноваженими/довіреними особами Клієнта відомостей про логін та пароль та/або передачі КЕП третім особам.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей" суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що саме через дії відповідача відбулось безпідставне списання грошових коштів у сумі 305 000 грн з рахунків позивача.

Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що надані до матеріалів справи докази підтверджують обставини того, що списання таких коштів відбулося до повідомлення відповідача про блокування фінансового номеру позивача.

Відтак, місцевий господарський суд надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВА-ТРЕЙД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/7642/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/7642/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко