Рішення

від 06.02.2024 по справі 910/12340/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/12340/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", м. Київ

до Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України, м. Київ

про стягнення 21 000,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Розпаченюк А.С. (адвокат за довіреністю №2501/Юр-1 від 25.01.2023 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України суми заборгованості в загальному розмірі 21 000,00 грн, яка виникла за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 від 01.06.2003 року.

Ухвалою від 22.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

28.08.2023 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 04.09.2023 року розгляд справи №910/12340/23 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання в справі призначено на 17.10.2023 року.

В засіданні 17.10.2023 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 19.12.2023 року.

Засідання 19.12.2023 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою від 01.12.2023 року засідання в справі призначено на 06.02.2024 року.

13.12.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні 06.02.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго») (постачальник, енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5, №6, №7, № 8, № 9, №11 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту; температурний графік роботи теплових мереж ПАТ "Київенерго"; тарифи на теплову енергію; порядок розрахунків за теплову енергію; схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента; акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін; умови припинення постачання теплової енергії; довідку дані по будинках (спорудах) ДП ГК «Феофанія» НАН України, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від тепломереж енергопостачальної організації станом на 01.06.2003; реквізити сторін.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ "Київенерго-борг") на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394 грн.

30.08.2021 між позивачем та АТ "К.Енерго" підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,00 грн., в тому числі заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 у сумі 21 000,00 грн (додаток № 1 до цього акту п. 736).

До матеріалів справи долучено вимогу позивача про сплату заборгованості у розмірі 21 000,00 грн №207 від 12.08.2022 за Договором №3020001. Докази направлення не долучені до матеріалів справи.

Відповіді на вказаний лист відповідачем не надано.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 21 000,00 грн, право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на пропущення позивачем строку позовної давності, у зв`язку з чим в позові слід відмовити.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений договір є договором надання житлово-комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов`язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач стверджує, що за період з 01.02.2018 по 01.04.2018 у відповідача виникла заборгованість із сплати за використану теплову енергію на підставі Договору у розмірі 21 000,00 грн, право вимоги якої було придбано на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго".

Так, 25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ "Київенерго-борг") на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394 грн.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну кредитора від 12.08.2022, в якому повідомив про наявність у відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 від 01.06.2003 та просив перераховувати заборгованість на рахунок ТОВ "Київенерго-борг".

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач став новим кредитором за Договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором.

На підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг згідно Договору у спірний період до позовної зави додано дублікати облікових карток за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію за період з 01.01.2006 року по 01.01.2021 року, відповідно до якого сума боргу становить 21 000,00 грн та відомості обліку споживання теплової енергії ДП ГК «Феофанія» НАН України за спірний період.

Суд відзначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, 910/17660/19 від 16.02.2021, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

В контексті викладеного слід зауважити, що пунктом 5 додатку 4 до Договору передбачено обов`язок абонента щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії №4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 2, 3 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 03 числа місяця наступного за звітним. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Доказів виконання відповідачем п. 5 додатку 4 до Договору щодо отримання вказаних документів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, а також ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність та доведеність факту наявності у відповідача заборгованості за Договором у спірний період в розмірі 21 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 21 000,00 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, відповідачем заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду із даними позовними вимогами.

Щодо вказаної заяви суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу статтею 258 Цивільного кодексу України, визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" від 19.08.2022 № 928 було продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайного стану.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 03.08.2023, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу відбулось в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності в даному випадку відсутні.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає суми основного боргу в розмірі 21 000,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (ідентифікаційний код 00290446, місцезнаходження: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 14-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (ідентифікаційний код 32826328, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13) суму заборгованості в розмірі 21 000,00 грн (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 12.02.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ