Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/12340/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/12340/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, повний текст якого складено та підписано 12.02.2024

у справі № 910/12340/23 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України

про стягнення 21 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атум Енерджі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» про стягнення 62 779,70 грн.

Позов мотивовано тим, що за період з 01.02.2018 по 01.04.2018 у відповідача виникла заборгованість із сплати за використану теплову енергію на підставі Договору у розмірі 21 000,00 грн, право вимоги якої було придбано на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12340/23 у позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» суму заборгованості в розмірі 21 000,00 грн та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Суд виходив з того, що наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 21 000,00 грн за надані згідно Договору послуги підтверджено матеріалами справи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2023 був повідомлений під розписку про розгляд справи 19.12.2023, проте суд першої інстанції самостійно, на думку відповідача, здійснив відкладення розгляду справи на 06.02.2024;

- ухвала суду першої інстанції про відкладення розгляду справи на 06.02.2024 була постановлена 01.12.2023, тобто, за словами скаржника, за 18 календарних днів до перенесеного протокольною ухвалою суду судового засідання (19.12.2023) та без будь якого відмова відповідача;

- за твердженням відповідача, суд першої інстанції не дослідив поданий ним відзив на позовну заяву, а лише вказав, що такий було подано.

Відповідач вважає за необхідне вказати такі основні аргументи відзиву на позовну заяву:

« - позивач як на основну підставу звернення вказує про наявність виникнення у відповідача боргу за поставлену (не ним) теплову енергію за лютий-березень 2018 року у розмірі 21000 грн. При цьому позивач звернувся до суду із вказаним позовом до суду лише 03.08.2023, тобто через 5 років;

- діючий керівник відповідача, - Григор`янц А. був призначений на посаду лише в 3-му кварталі 2022 року, будь яких листів, чи письмових вимог про наявність відповідного боргу, позивач не надсилав, про що підтверджено матеріалами справи;

- Мінреінтеграції 25.04.2022 затвердило Перелік громад, що розташовані в районах проведення бойових дій або які є тимчасового окупованими, яким виключено м. Київ з даного переліку, що означало нормальне відновлення життєдіяльності та комунікації у м. Києві. Звідси можна зробити висновок, позивач (за основним своїм КВЕДом, згідно ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері права, 69.10 (https://opendatabot.Ua/c/32826328)), будучи у рівних правах з іншими суб`єктами господарювання, міг звернутись із вказаним позовом до суду з даним позовом ще з квітня 2022 року в будь який спосіб (в електронній формі через Підсистему "Електронний суд" або шляхом надсилання на електронну адресу суду), проте цього не зробив, з невідомих для відповідача причин. Звернувся до суду лише 03.08.2023;

- відповідач також вбачає за необхідне зауважити про наявність дотичної до даних правовідносин позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 щодо того, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами;

- відповідач зазначає, що позивач, згідно заявленого ним КВЕД є фахівцем в галузі права, а відтак достеменно знав про всі обставини, які пов`язані із строком позовної давності, що ще раз доводить правоту відповідача з даного питання;

- Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих Доказів, Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18));

- позивач у позові не просить про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду із цим позовом. Хоча саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17);

- згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, був відмінений. Тоді як згідно вхідної печатки суду на позовної заяві, така позивачем подана до суду лише 03.08.2023, тобто 34 календарні дні. ».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12340/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/12340/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

28.03.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12340/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.05.2024.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Зокрема, відзив мотивовано тим, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 року розгляд справи №910/12340/23 з 19.12.2023 року перенесено на 06.02.2024 року о 10:30 год. у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, тобто у судді були законні підстави для перенесення судового засідання на іншу дату, а твердження відповідача з приводу незаконного перенесення судового засідання - не відповідає дійсності;

- щодо посилань ДП «Готельний комплекс «Феофанія» на пропуск ТОВ «Київенерго-Борг» строків позовної давності для звернення до суду з позовом, слід зазначити суд вірно дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності;

- звертаємо увагу Суду, що Відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі не заперечував, що в нього наявний борг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2003 року № 3020001 у розмірі 21 000,00 грн;

- місцевий господарський суд правильно визначив суть правовідносин між сторонами та не припускався порушень ні норм матеріального, ні норм процесуального права при прийнятті рішення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго») (постачальник, енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Готельний комплекс «Феофанія» Національної академії наук України (споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5, №6, №7, № 8, № 9, №11 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту; температурний графік роботи теплових мереж ПАТ "Київенерго"; тарифи на теплову енергію; порядок розрахунків за теплову енергію; схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента; акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін; умови припинення постачання теплової енергії; довідку дані по будинках (спорудах) ДП ГК «Феофанія» НАН України, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від тепломереж енергопостачальної організації станом на 01.06.2003; реквізити сторін.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ "Київенерго-борг") на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394 грн.

30.08.2021 між позивачем та АТ "К.Енерго" підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,00 грн., в тому числі заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 у сумі 21 000,00 грн (додаток № 1 до цього акту п. 736).

До матеріалів справи долучено вимогу позивача про сплату заборгованості у розмірі 21 000,00 грн №207 від 12.08.2022 за Договором №3020001. Докази направлення не долучені до матеріалів справи.

Відповіді на вказаний лист відповідачем не надано.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 21 000,00 грн, право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на пропущення позивачем строку позовної давності, у зв`язку з чим в позові слід відмовити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Укладений договір є договором надання житлово-комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов`язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ "Київенерго-борг") на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394 грн.

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну кредитора від 12.08.2022, в якому повідомив про наявність у відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3020001 від 01.06.2003 та просив перераховувати заборгованість на рахунок ТОВ "Київенерго-борг".

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач став новим кредитором за Договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором.

На підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг згідно Договору у спірний період до позовної зави додано дублікати облікових карток за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року.

Також, в матеріалах справи наявна довідка про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію за період з 01.01.2006 року по 01.01.2021 року.

Згідно цієї довідки сума боргу становить 21 000,00 грн та відомості обліку споживання теплової енергії ДП ГК «Феофанія» НАН України за спірний період.

Пунктом 5 додатку 4 до Договору передбачено обов`язок абонента щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії №4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 2, 3 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 03 числа місяця наступного за звітним. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Доказів виконання відповідачем п. 5 додатку 4 до Договору щодо отримання вказаних документів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, а також ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та доведеність факту наявності у відповідача заборгованості за Договором у спірний період в розмірі 21 000,00 грн.

Зазначене відповідачем не заперечується на стадії апеляційного розгляду справи.

Щодо повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що його представник в судовому засіданні 17.10.2023 був повідомлений під розписку про розгляд справи 19.12.2023, проте суд першої інстанції самостійно, на його думку, здійснив відкладення розгляду справи на 06.02.2024.

Також відповідач додав, що ухвала суду першої інстанції про відкладення розгляду справи на 06.02.2024 була постановлена 01.12.2023, тобто, за словами скаржника, за 18 календарних днів до перенесеного протокольною ухвалою суду судового засідання (19.12.2023) та без будь якого відмова відповідача.

У змісті наведених доводів, колегія суддів зазначає наступне, що відповідно до частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно матеріалів справи, судове засідання, призначене на 19.12.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Ухвалою суду від 01.12.2023 судове засідання призначено на 06.02.2024. Зазначену ухвалу суд направив відповідачу на його юридичну адресу: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 14-б. (а.с. 80).

Колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи. Тому саме скаржник за наведених обставин має належним чином обґрунтувати та довести суду поважність причин пропуску строку, зокрема довести, що неотримання примірника судового рішення або його отримання поза межами строку на апеляційне оскарження сталося з незалежних від нього обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3309/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17.

Водночас, в матеріалах справи наявне повернення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 01.12.2023 про призначення справи до розгляду на 06.02.2024, яке направлялося на адресу Державного підприємства "Готельний комплекс "Феофанія" Національної академії наук України, з відміткою відділення поштового зв`язку про причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою". (а.с.82-84).

Відтак, суд першої інстанції надіслав скаржнику копію ухвали про призначення справи до розгляду за його юридичною адресою, і повернення повідомлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", в силу частини третьої статті 120 і пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, вважається врученням судового рішення, тому доводи скаржника щодо неналежного повідомлення про перенесення розгляду справи на 06.02.2024 визнається необґрунтованим (подібний висновок щодо застосування положень статей 120, 242 ГПК України наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у cправі №916/905/23).

Зазначаючи про неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача щодо дати та часу судового розгляду, скаржник не наводить обґрунтування неможливості своєчасно дізнатися про стан розгляду справи та прояву ним добросовісної та розумної обачності, звичайної зацікавленості станом своїх справ, отримання направленої йому кореспонденції тощо. До того ж, скаржник був ініціатором про розгляд справи з викликом сторін в судовому засіданні.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику ЄСПЛ, колегія суддів звертає увагу на те, що надсилання листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, провадження № 11-268заі18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

З урахуванням наведеного колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо неповідомлення його про відкладення розгляду справи на 06.02.2024 ухвалою від 01.12.2023.

Щодо позовної давності

Ключові доводи скаржника зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції про поважність причин пропуску позовної давності у цій справі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Водночас за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон), відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, якими, з урахуванням затвердженого Законом України від 27.07.2023 №3275-IX Указу Президента України від 26.07.2023 №451/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. строком на 90 діб.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом 03.08.2023.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв на усій території України і станом на 03.08.2023 (дата подання позовної заяви), позивач звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах позовної давності.

Отже, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу в межах строку позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності в цьому випадку, оскільки позивачем не пропущена визначена чинним законодавством позовна давність, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо її пропуску є безпідставними, а відтак відхиляються колегією суддів.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони фактично зводяться до власного трактування норм права, не впливають на законність оскаржуваного судового рішення, та спростовуються сталою судовою практикою Верховного Суду щодо застосування строків позовної давності у період дії карантину та введення воєнного стану.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, оскаржене рішення відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12340/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова