Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/13259/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/13259/23за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект"

про стягнення 525278,30 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

Від позивача: Старча А.В.

Від відповідача: Паламарчук М.А.

У судовому засіданні 08.02.2024 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" про стягнення заборгованості в розмірі 525278,30 грн, з яких: 376664, 77 грн - основного боргу, 27502, 90 грн - інфляційних втрат, 5789,29 грн - 3% річних, 96488,10 грн - пені та 18833,24 грн - 5% штрафу, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311956 від 13.07.2018 в частині здійснення оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишено без руху.

30.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із доданими до неї доказами.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

28.09.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, мотивоване повним та всебічним з`ясуванням обставин справи та уникненням сумнівів у належності та достовірності доказів.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 № 05-23/1152/23, в зв`язку зі звільненням судді Баранова Д.О., у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/13259/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 прийнято справу до розгляду, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Відмовлено відповідачу у розгляді справи в порядку загального позовного провадження.

14.11.2023 та 17.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судового засідання.

Ухвалою суду від 21.11.2023 призначено у справі судове засідання на 14.12.2023.

14.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване оплатою заборгованості у повному обсязі та не заявленням позивачем, при звірці розрахунків, штрафних санкцій.

В судове засідання 14.12.2023 представники сторін не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 14.12.2023 сторін повідомлено про перерву в судовому засіданні до 01.02.2024.

В судовому засіданні 01.02.2024 оголошено перерву до 08.02.2024, в зв`язку з не явкою позивача. Визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання.

06.02.2024 від позивача надійшла заява про часткове закриття провадження у справі на суму основного боргу, в зв`язку з його оплатою.

В судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача підтримав подане клопотання про часткове закриття провадження у справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

13.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (енергопостачальна організація) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним науково-дослідним об`єднанням "УкрНДІагропроект" (абонент) укладено договір № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.3.1 договору, абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 3, 4 додатку № 4 до договору, в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Абоненти, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплих джерел енергопостачальної організації, та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 8.1, 8.5 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

31.10.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № Р-311956/2022/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2018 № 311956 відповідно до пункту 1 якої, споживач визнає та підтверджує заборгованості перед КП "Київтеплоенерго" за договором від 13.07.2018 № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.10.2022 загальною сумою 700000,00 грн з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2 угоди споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтень 2022 - березень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами згідно тарифних груп.

Згідно п. 3 угоди споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2018 № 311956.

При проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди споживач зобов`язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП "Київтеплоенерго" кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди (п. 4 угоди).

Відповідно до п. 8, 9 угоди у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ. Ця угода є невід`ємною частиною договору від 13.07.2018 № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Дана угода укладена у двох автентичних примірниках, вступає в дію з дня підписання її сторонами і діє до 31.03.2023 (п. 10 угоди).

Суду надано додаток № 1 до угоди, згідно якого відповідач мав оплачувати реструктуризовану заборгованість: жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023 у сумі по 116666,67 грн, лютий 2023, березень 2023 у сумі по 116666,66 грн, загалом 700000,00 грн до 25 числа кожного місяця.

Сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2022 на суму дебіторської заборгованості позивача у розмірі 700000,00 грн.

Відповідач, порушуючи умови Угоди несвоєчасно здійснював оплату заборгованості, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду міста Києва з заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 376664,77 грн, втрат від інфляції у розмірі 27502,90 грн, 3% річних у розмірі 5789,29 грн, пені у розмірі 96488,10 грн, штрафу у розмірі 18833,24 грн, нараховані за зазначене прострочення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).

Водночас, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).

За приписами частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 ЦК України).

Згідно з умовами Угоди про реструктуризацію заборгованості сторонами було визначено строки та порядок оплати визнаної відповідачем заборгованості.

Як вказувалося вище, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем своєчасно оплати за спожиту теплову енергію внесено не було, строки виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем порушено.

Відповідач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, в підтвердження обставин оплати грошових коштів за спожиту теплову енергію та в рамках угоди про реструктуризацію: № 31 від 31.10.2022 на суму 50000,00 грн, № 53 від 29.11.2022 на суму 50000,00 грн, № 81 від 27.12.2022 на суму 50000,00 грн, № 111 від 30.01.2023 на суму 80000,00 грн, № 136 від 27.02.2023 на суму 100000,00 грн, № 168 від 27.03.2023 на суму 100000,00 грн, № 202 від 27.04.2023 на суму 80000,00 грн. Отже станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем було сплачено кошти у сумі 510000,00 грн. Проте, оскільки, платіжні інструкції містили призначення платежу: оплата за теплову енергію згідно договору № 311956, а не на угоду про реструктуризацію, позивачем було зараховано кошти у сплату заборгованості за угодою про реструктуризацію у сумі 99001,20 грн. Крім того, позивачем було здійснено коригування суми боргу за угодою про реструктуризацію у бік зменшення заборгованості відповідача на суму 224334,03 грн.

Сторони підписали акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2023, в якому дебіторська заборгованість позивача становила 432458,34 грн, з яких сума боргу за угодою про реструктуризацію становила 376664,77 грн, сума поточної заборгованості - 55793,57 грн.

В процесі розгляду справи, відповідач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату суми основного боргу: № 326 від 31.08.2023 на суму 52458,34 грн, № 351 від 29.09.2023 на суму 80000,00 грн, № 377 від 31.10.2023 на суму 100000,00 грн, № 381 від 15.11.2023 на суму 130000,00 грн, № 403 від 01.12.2023 на суму 20000,00 грн, № 405 від 11.12.2023 на суму 50000,00 грн. Загальна сума, сплачена згідно зазначених платіжних інструкцій становить 432458,34 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено станом на день розгляду справи оплату відповідачем грошових коштів у сумі 432458,34 грн, що включають заборгованість за угодою про реструктуризацію, яку позивач заявляв до стягнення в рамках даної справи - 376664,77 грн та поточну заборгованість у розмірі 55793,57 грн.

В зв`язку з оплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 376664,77 грн, позивач подав заяву про закриття провадження у справі в цій частині, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги викладене, суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 376664,77 грн.

Наразі, після закриття провадження у справі в частині позовних вимог, предметом розгляду у даній справі лишаються штраф у розмірі 18833,24 грн з, пеня за період з 26.10.2022 по 30.04.2023 у розмірі 96488,10 грн, 3% річних за період з 26.10.2022 по 30.04.2023 у розмірі 5789,29 грн та втрати від інфляції за період з 26.10.2022 по 30.04.2023 у розмірі 27502,90 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 26.10.2022 по 30.04.2023, здійснений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 5789,29 такою, що підлягає стягненню з відповідача.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено, що позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції у сумі 1,073 за період з 26.10.2022 по 30.04.2023, натомість вірним сукупним індексом інфляції за зазначений період є 1,047. В зв`язку з зазначеним з відповідача згідно перерахунку суду підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 17645,15 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн суд відзначає наступне.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Позивач у позові посилається на п. 3.3 договору, в обґрунтування стягнення х відповідача пені, проте договір № 311956 від 13.07.2018 не містить п. 3.3. Однак п. 7 додатку № 4 до договору передбачає, що абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості, нарахованого на підставі пункту 8 Угоди про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, позивач є виконавцем, а відповідач - споживачем, тобто на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та 5% штрафу за період 26.10.2022 по 30.04.2023 за порушення строків оплати теплової енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскільки дане нарахування було здійснено в період дії карантину.

З огляду на наведені вище висновки суду, позовні в частині стягнення пені та штрафу підлягають залишенню без задоволення.

Водночас, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є спеціальними заходами відповідальності, а отже, приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на вказані нарахування не розповсюджуються.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд не приймає доводи відповідача з приводу того, що при звірці розрахунків сторонами підписано акт з нульовим сальдо, оскільки, зазначений акт стосується суми основної заборгованості та не обмежує право позивача нарахувати та стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції.

Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог. Суд в тому числі покладає судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими було закрито, з огляду на ту обставину, що спір виник з вини відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/13259/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" про стягнення 525278,30 грн в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 376664,77 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" (03035, місто Київ, Солом`янська площа, будинок 2; ідентифікаційний код: 00726783) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) втрати від інфляції у розмірі 17645 (сімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 5789 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 6001 (шість тисяч одну) грн 49 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 9857,75 грн, пені у розмірі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.02.2024

Суддя І.В.Усатенко