Постанова

від 23.05.2024 по справі 910/13259/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/13259/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2024:

від позивача: Старча А.В.

від відповідача: Паламарчук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 08.02.2024 (повний текст складено та підписано 13.02.2024)

у справі № 910/13259/23 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект"

про стягнення 525278,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) з позовом до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 525278,30 грн, з яких: 376664, 77 грн - основного боргу, 27502, 90 грн - інфляційних втрат, 5789,29 грн - 3% річних, 96488,10 грн - пені та 18833,24 грн - 5% штрафу, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311956 від 13.07.2018 в частині здійснення оплати за отримані послуги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311956 від 13.07.2018 в частині здійснення оплати за отримані послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 закрито провадження у справі № 910/13259/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" про стягнення 525278,30 грн. в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 376664,77 грн.

Позов задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" (03035, місто Київ, Солом`янська площа, будинок 2; ідентифікаційний код: 00726783) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) втрати від інфляції у розмірі 17645 (сімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 5789 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 6001 (шість тисяч одну) грн.. 49 коп., з підстав доведеності та обгрунтованості вимог позивача в цій частині;

- в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 9857,75 грн, пені у розмірі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн. - відмовлено, з тих підстав, що нарахування позивачем пені та 5% штрафу за період 26.10.2022 по 30.04.2023 за порушення строків оплати теплової енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскільки дане нарахування було здійснено в період дії карантину.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (28.02.2024 згідно штемпеля поштової установи на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить:

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" про стягнення заборгованості в частині відмови в стягненні пені в розмірі 96 488 грн. 10 коп., та штрафу в розмірі 18 833 грн. 24 коп. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити;

- стягнути з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" пеню у розмірі 96 488 грн. 10 коп., та штрафу в розмірі 18 833 грн. 24 коп.;

- стягнути з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судові витрати в суді апеляційної інстанції у розмірі 4026 грн. 00 коп..

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні пені в розмірі 96 488 грн. 10 коп., та штрафу в розмірі 18 833 грн. 24 коп. порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- між позивачем та відповідачем укладено Договір №311956 від 13.07.2018 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, споживання теплової енергії у гарячій воді. Таким чином договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу;

- до правовідносин сторін підлягають застосуванню пункт 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), спеціальне законодавство у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання";

- суд встановив наявність заборгованості в розмірі 376 664,77 грн., і відповідно, позивач скористався правом на нарахування пені в сумі 96 488,10 грн. та штрафу в розмірі 18 833,24 грн., і надав достатньо доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/13259/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/13259/23.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, справу № 910/13259/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 прийнято справу № 910/13259/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23, яке оскаржується в частині відмови в стягненні пені в розмірі 96 488 грн. 10 коп. та штрафу у розмірі 18 833 грн. 24 коп.

01.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла заява на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/13259/23, до якої долучено оригінали платіжних інструкцій (платіжна інструкція № 17596 від 27.03.2024 на суму 516 грн. 00 коп. та платіжна інструкція № 16729 від 28.02.2024 на суму 4026 грн. 00 коп.) про сплату судового збору у розмірі 4542,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23.

В свою чергу, суддя Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.04.2024 по 05.04.2024 включно, з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно, з 15.04.2024 по 17.04.2024 включно перебувала у відпустці і вирішення питання щодо даної апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13259/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 23.05.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.05.2024 з?явився представник скаржника - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивача).

Відповідач - Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об`єднання "Укрндіагропроект" представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином засобами поштового зв?язку (рекомендоване відправлення про вручення ухвали - 0600262629837).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представника відповідача - відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2024 підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" про стягнення заборгованості в частині відмови в стягненні пені в розмірі 96 488 грн. 10 коп., та штрафу в розмірі 18 833 грн. 24 коп. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об`єднання "Укрндіагропроект" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" пеню у розмірі 96 488 грн. 10 коп., та штрафу в розмірі 18 833 грн. 24 коп..

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

13.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (енергопостачальна організація) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним науково-дослідним об`єднанням "УкрНДІагропроект" (абонент) укладено договір № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.3.1 договору, абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 3, 4 додатку № 4 до договору, в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Абоненти, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплих джерел енергопостачальної організації, та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 8.1, 8.5 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

31.10.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № Р-311956/2022/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2018 № 311956 відповідно до пункту 1 якої, споживач визнає та підтверджує заборгованості перед КП "Київтеплоенерго" за договором від 13.07.2018 № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.10.2022 загальною сумою 700000,00 грн з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2 угоди споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом жовтень 2022 - березень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами згідно тарифних груп.

Згідно п. 3 угоди, споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.07.2018 № 311956.

При проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов`язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП "Київтеплоенерго" кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди (п. 4 угоди).

Відповідно до п. 8, 9 угоди, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ. Ця угода є невід`ємною частиною договору від 13.07.2018 № 311956 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Дана угода укладена у двох автентичних примірниках, вступає в дію з дня підписання її сторонами і діє до 31.03.2023 (п. 10 угоди).

Позивачем до матеріалів справи надано додаток № 1 до угоди, згідно якого відповідач мав оплачувати реструктуризовану заборгованість: жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023 у сумі по 116666,67 грн, лютий 2023, березень 2023 у сумі по 116666,66 грн, загалом 700000,00 грн до 25 числа кожного місяця.

Сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2022 на суму дебіторської заборгованості позивача у розмірі 700000,00 грн.

Як вказував позивач у позові, відповідач, порушуючи умови Угоди несвоєчасно здійснював оплату заборгованості, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду міста Києва з заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 376664,77 грн, втрат від інфляції у розмірі 27502,90 грн, 3% річних у розмірі 5789,29 грн, пені у розмірі 96488,10 грн, штрафу у розмірі 18833,24 грн, нараховані за зазначене прострочення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами Угоди про реструктуризацію заборгованості сторонами було визначено строки та порядок оплати визнаної відповідачем заборгованості.

Також, позивачем у позові було заявлено до стягнення 376 664,77 грн. основного боргу, оскільки відповідачем своєчасно оплати за спожиту теплову енергію внесено не було, строки виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем порушено, проте, під час розгляду справи судом першої інстанції долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, в підтвердження обставин оплати грошових коштів за спожиту теплову енергію та в рамках угоди про реструктуризацію: № 31 від 31.10.2022 на суму 50000,00 грн, № 53 від 29.11.2022 на суму 50000,00 грн, № 81 від 27.12.2022 на суму 50000,00 грн, № 111 від 30.01.2023 на суму 80000,00 грн, № 136 від 27.02.2023 на суму 100000,00 грн, № 168 від 27.03.2023 на суму 100000,00 грн, № 202 від 27.04.2023 на суму 80000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем було сплачено кошти у сумі 510000,00 грн., проте, оскільки, платіжні інструкції містили призначення платежу: оплата за теплову енергію згідно договору № 311956, а не на угоду про реструктуризацію, позивачем було зараховано кошти у сплату заборгованості за угодою про реструктуризацію у сумі 99001,20 грн., а також позивачем було здійснено коригування суми боргу за угодою про реструктуризацію у бік зменшення заборгованості відповідача на суму 224334,03 грн.

Сторони підписали акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2023, в якому дебіторська заборгованість позивача становила 432458,34 грн, з яких сума боргу за угодою про реструктуризацію становила 376664,77 грн, сума поточної заборгованості - 55793,57 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату суми основного боргу: № 326 від 31.08.2023 на суму 52458,34 грн, № 351 від 29.09.2023 на суму 80000,00 грн, № 377 від 31.10.2023 на суму 100000,00 грн, № 381 від 15.11.2023 на суму 130000,00 грн, № 403 від 01.12.2023 на суму 20000,00 грн, № 405 від 11.12.2023 на суму 50000,00 грн. Загальна сума, сплачена згідно зазначених платіжних інструкцій становить 432458,34 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено станом на день розгляду справи оплату відповідачем грошових коштів у сумі 432458,34 грн, що включають заборгованість за угодою про реструктуризацію, яку позивач заявляв до стягнення в рамках даної справи - 376664,77 грн та поточну заборгованість у розмірі 55793,57 грн.

В зв`язку з оплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 376664,77 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині, і що учасниками спору не оскаржується.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 26.10.2022 по 30.04.2023 в розмірі 5789,29 грн., та інфляційні втрати в розмірі 17645,15 грн., і що учасниками спору не оскаржується.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн , суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову в цій частині, з чим скаржник не погоджується в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи скаржника в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач у позові посилається на п. 3.3 договору, в обґрунтування стягнення з відповідача пені, проте договір № 311956 від 13.07.2018 не містить п. 3.3. Однак п. 7 додатку № 4 до договору передбачає, що абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, нарахованого на підставі пункту 8 Угоди про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно змісту укладеного між сторонами договору, позивач є виконавцем, а відповідач - споживачем, тобто на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та 5% штрафу за період 26.10.2022 по 30.04.2023 за порушення строків оплати теплової енергії - є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскільки дане нарахування було здійснено в період дії карантину. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн - задоволенню не підлягають, і суд першої інстанції відмовив обгрунтовано у їх задоволенні.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено в оскаржуваній позивачем частині обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у стягненні з відповідача пені в сумі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн. В решті рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось в даному апеляційному провадженні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні в оскаржуваній позивачем частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні в оскаржуваній позивачем частині, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 96488,10 грн та штрафу у розмірі 18833,24 грн., ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 910/13259/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/13259/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 12.06.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала