Рішення

від 08.02.2024 по справі 916/3400/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3400/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінеліної Т.Г. , за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 4, корпус Б, офіс 223, код ЄДРПОУ 37145824) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Плант (65012, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1, каб. 5, код ЄДРПОУ 44046814) про стягнення 1 217 282,20 грн.

Представники:від позивача - не прибули; від відповідача - не прибули.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Плант про стягнення 1 217 282,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/3400/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 18.09.2023р. підготовче засідання відкладено на 09.10.2023р.

Ухвалою від 09.10.2023р. підготовче засідання відкладено на 13.11.2023р.

Ухвалою від 13.11.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні на 11.12.2023р.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

За власною ініціативою суд повідомляв відповідача про розгляд справи через сайт судової влади , оголошення від 16.10.2023р., а.с.70.

Суд зазначає, що відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою вілповілальністю "ГРАНУМ ПЛАНТ" (далі - Відповідач - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Груп Сервіс" (далі - Позивач - Постачальник) 14 січня 2022 року укладено договір поставки №220117 від 17 січня 2022 року (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов?язується поставити у зумовлені строки покупцеві фотосепаратор, а Покупець зобов?язується прийняти Товар і сплатити за нього грошові суми, зазначені в Специфікації до Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад Постачальника в м. Київ, тобто постачання зі сплатою мита до м. Києва, відповідно до тлумачення терміну за Інкотермс 2010.

25 липня 2022 року Товар на загальну суму 1 301 799,90 грн. (з ПДВ) був поставлений Відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною № PH-0000059 від 25.07.2022 року та Товарно-транспортною накладною №250722 від 25.07.2022 року. Відповідні документи були підписані представниками сторін з проставленням мокрої печатки.

Відповідно до п. 4.4. Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін актів приймання-передачі або накладних.

Відповідно до умов Специфікації, оплата поставленого товару здійснюється у п?ять етапів, шляхом внесення п?яти платежів:

1. Частина платежу протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації.

2. Частина платежу протягом 5 робочих днів після офіційного повідомлення Постачальником про знаходження товару на складі Постачальника у м. Київ.

3. Частина платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

4. Частина платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

5. Частина платежу протягом 90 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

Проте, станом на момент подачі цієї позовної заяви Відповідач своє зобов`язання щодо поставки товару частково, а саме 20.01.2022 року - 130 200 грн., 09.02.2022 року - 128 800 грн., 18.07.2022 року - 100 000 грн, 22.07.2022 року - 200 000 грн, 29.9.2023 року - 100 000 грн., 05.12.2022 року - 100 000 грн..

Таким чином сума була виплачена не в повному обсязі, що в подальшому потягло виникнення заборгованості в сумі 897 222, 27 грн.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу 210 961,93 грн. неустойки, інфляційні витрати в розмірі 84 838, 68 грн., та 3% річних в сумі 24 259,32грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 220117 від 17.01.2022р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою вілповілальністю "ГРАНУМ ПЛАНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Груп Сервіс" 14 січня 2022 року укладено договір поставки №220117 від 17 січня 2022 року, відповідно до якого Постачальник зобов?язується поставити у зумовлені строки покупцеві фотосепаратор, а Покупець зобов?язується прийняти Товар і сплатити за нього грошові суми, зазначені в Специфікації до Договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад Постачальника в м. Київ, тобто постачання зі сплатою мита до м. Києва, відповідно до тлумачення терміну за Інкотермс 2010.

25 липня 2022 року Товар на загальну суму 1 301 799,90 грн. (з ПДВ) був поставлений Відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною № PH-0000059 від 25.07.2022 року та Товарно-транспортною накладною №250722 від 25.07.2022 року. Відповідні документи були підписані представниками сторін з проставленням мокрої печатки.

Відповідно до п. 4.4. Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін актів приймання-передачі або накладних.

Відповідно до умов Специфікації, оплата поставленого товару здійснюється у п?ять етапів, шляхом внесення п?яти платежів:

1. Частина платежу протягом 5 робочих днів з моменту підписання Специфікації.

2. Частина платежу протягом 5 робочих днів після офіційного повідомлення Постачальником про знаходження товару на складі Постачальника у м. Київ.

3. Частина платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

4. Частина платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

5. Частина платежу протягом 90 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами.

Згідно з п. 3 специфікації № 1 до договору поставки загальна вартість товару становить 1 301 799,90 грн., в тому числі ПІДВ 20% - 216 966,65 гри, що дорівнює 46000,00 Доларів США за курсом продажу Долара США, встановленим ПАТ «ПриватБанк» на 17.01.2022 - 28.30 грн.

Відповідно до розділу 4 специфікації, оплата товару здійснюється в наступній послідовності:

Протягом 5 робочих днів з моменту підписання цієї Специфікації Покупець сплачує постачальнику попередню оплату в розмірі 260 359, 98 грн., що дорівнює 9200.00 Доларів США.

Другу частину вартості Товару в розмірі 390 539,97 , в тому числі ПІДВ 20% - 65 090,00 грн, що дорівнює 13 800,00 Доларів США, Покупець сплачує Постачальнику протягом 5-ти робочих днів після офіційного повідомлення Постачальником про знаходження Товару на складі Постачальника в м. Київ.

Третю частину вартості Товару в розмірі 216 919,50, в тому числі ПІДВ 20% - 36 153,25 грн, що дорівнює 7 665,00 Доларів США, Покупець сплачує Постачальнику протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими сторонами.

Четверту частину вартості Товару в розмірі 216 919,50 грн., в тому числі ПІДВ 20% - 36 153,25 грн, що дорівнює 7 665,00 Доларів США, Покупець сплачує Постачальнику протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими сторонами.

Решту вартості Товару в розмірі 217 060,95 грн., в тому числі ПІДВ 20% - 36 176,82 грн, що дорівнює 7 670,00 Доларів США, Покупець сплачує Постачальнику протягом 90 календарних днів з моменту поставки Товару, факт якої засвідчується актом прийому-передачі або видатковою накладною, підписаною уповноваженими сторонами.

Позивах виконав свої зобов?язання за договором в повному обсязі, поставив товар, що підтверджується видатковою накладною №PH-0000059 від 25.07.2022 року, товарно-транспортною накладною №250722 від 25.07.2022 року.

Проте, станом на момент подачі цієї позовної заяви Відповідач своє зобов`язання щодо поставки товару частково, а саме 20.01.2022 року - 130 200 грн., 09.02.2022 року - 128 800 грн., 18.07.2022 року - 100 000 грн, 22.07.2022 року - 200 000 грн, 29.9.2023 року - 100 000 грн., 05.12.2022 року - 100 000 грн..

Таким чином сума була виплачена не в повному обсязі, що в подальшому потягло виникнення заборгованості в сумі 897 222, 27 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 897 222, 27 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №220117 від 17.01.2022р., що зумовило нарахування 210 961,93 грн. неустойки, інфляційних витрат в розмірі 84 838, 68 грн., та 3% річних в сумі 24 259,32грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі не сплати Покупцем за Товар у строк, зазначений в специфікаціях до цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми, яка не була сплачена в зумовлені строки за кожний тиждень прострочення оплати за Товар.

Згідно з п. 8.2. Договору, Період нарахування неустойки (пені, штрафу) по Договору складає 1 календарний рік, що передує зверненню до Суду.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 210 961, 93 грн. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 24259,32грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 24 259, 32 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 84 838, 68 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 84 838, 68 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правової допомоги №23-6 від 01.02.2023р., ордер серії ВЕ №1094663 від 02.08.2023р., а також акт наданих послуг №2 від 20.07.2023 року на суму 7 200 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7200 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 4, корпус Б, офіс 223, код ЄДРПОУ 37145824) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Плант (65012, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1, каб. 5, код ЄДРПОУ 44046814) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Плант (65012, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1, каб. 5, код ЄДРПОУ 44046814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС ГРУП СЕРВІС (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 4, корпус Б, офіс 223, код ЄДРПОУ 37145824) основну заборгованість в розмірі 897 222 ( Вісімсот дев`яносто сім тисяч двісті двадцять дві) грн. 27 коп., неустойку в розмірі 210 961 (Двісті десять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн. 93 коп., 3% річних в розмірі 24 259 (Двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 32 коп., інфляційні витрати в розмірі 84 838 (Вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 18 259 (Вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 (Сім тисяч двісті) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна