Рішення

від 01.02.2024 по справі 925/954/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/954/21(925/1302/23)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Звєздічев М.О. - арбітражний керуючий;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Торг- 2005" ( м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (м. Київ) про визнання недійсним пункту генерального договору фінансового лізингу та стягнення 1 620 187,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- визнання недійсним п. 11.9 генерального договору фінансового лізингу № 239-Г, укладеного 25.05.2017 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ТОВ "Союз-Торг- 2005";

- стягнення 1 620 187,00 грн. сплачених як відшкодування вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 239-01//05/17-Г від 25.05.2017 Генерального договору фінансового лізингу № 239-Г від 25.05.2017.

Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження як складова частина справи про банкрутство, розгляд якої за правилами спрощеного позовного провадження не допускається згідно п4) ч. 4 ст. 247 ГПК України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Позивач в ході розгляду справи на запитання суду уточнив, що заявлені позовні вимоги є самостійними і тому не просить їх розглядати як основну та похідну позовну вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує (а.с. 71-82), також відповідач заявляє про пропуск строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, яку просить застосувати.

У відповіді на відзив від 14.11.2023 (а.с. 100-102) позивач проти пропуску строку позовної давності заперечив і вважає, що право на пред`явлення позову про стягнення з відповідача грошових коштів виникло у позивача в день припинення цього договору, а саме 24.07.2019, закінчення цього строку припадає на 24.07.2022, а в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану 24.02.2022 відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всі документи, які подавалися в справу її учасниками на всіх стадіях розгляду, суд приєднав до матеріалів справи та оцінив в якості доказів, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та заперечення представників обох сторін, які надавалися в ході розгляду справи, і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

Ухвалою від 10.08.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство. визначено розмір вимог ініціюючого кредитора, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Звєздічева М.О., до обов`язків якого віднесено розшук майна боржника, встановлення та стягнення дебіторської заборгованості.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2021 ТОВ "Союз-Торг-2005" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що 25.05.2017 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" (далі - Лізингодавець, відповідач по справі) та ТОВ "Союз-Торг 2005" ( далі - Лізингоодержувач, позивач по справі) було укладено генеральний договір фінансового лізингу (а.с. 22-30). Відповідно до умов Договору Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно, найменування, марка, модель комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід`ємною частиною Генерального договору, а Лізингодавець зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі відповідно до умов цього Генерального договору та відповідного Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викопною вартістю, визначеного у відповідному договорі ( п. 1.1. договору).

Всі платежі за користування відповідним Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача.

Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду ( комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у Додатках до цього Генерального договору та /або до відповідного Договору (п. 2.1. договору).

Перший лізинговий платіж (визначений під порядковим номером 1 в Графіку платежів) включає:

* Авансовий платіж, що є частиною компенсації вартості предмета лізингу та включає вартість ПДВ;

* Адміністративний платіж (у разі його наявності за відповідним Договором) , що є платою за організаційні заходи , пов`язані з підготовкою та укладенням Договору фінансового лізингу, та включає вартість ПДВ.

Оплата таких платежів здійснюється не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка платежів відповідного Договору. Після прийому - передачі Предмета лізингу та за Актом у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачем авансовий платіж та адміністративний платіж зараховуються Сторонами як лізингові платежі (п. 2.3. договору).

Протягом всього терміну дії відповідного договору Предмет лізингу є власністю Лізингодавця ( п. 8.1. договору).

Право власності на предмет лізингу переходить до Лізингододержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами (в т.ч. неоплаченої викупної вартості Предмета лізингу), неоплачених витрат Лізингодавця, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків Лізингодавця за Договорами, укладеними в межах цього Генерального Договору або за будь-якими іншими Договорами, які були або будуть укладені між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, що підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним Сторонами ( п. 8.3. договору).

У разі вилучення предмета лізингу, розірвання відповідного Договору з причин, зазначених у Генеральному Договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені платежі Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування Предметом лізингу за відповідним Договором (п. 11.9. договору).

Додатками до Договору фінансового лізинг від 25.05.2017 є Графік внесення лізингових платежів та Специфікація (а.с. 36, 37). Графік платежів змінювався Додатковою угодою № 1 від 08.06.2017 року на період з 29.05.2017 по 08.06.2020 (а.с. 39,40).

На виконання умов договору фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 відповідач, ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", набуло у свою власність та передало 08.06.2017, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений ТОВ "Союз-Торг-2005" транспортний засіб (Лексус LX 450d 2017 р.випуску), а ТОВ "Союз-Торг-2005" прийняв Предмет лізингу та зобов`язався своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 року та вимог Закону України Про фінансовий лізинг.

При цьому перший лізинговий платіж у сумі 1 620 187,00 грн. мав бути здійснений лізингоодержувачем 29.05.2017 р. та є відшкодуванням вартості предмета лізингу.

Також додатковою угодою № 1 від 08.06.2017 до Договору фінансового лізингу сторони змінили загальну вартість предмету лізингу, включаючи ПДВ на 3 417 706,14 грн., а загальну суму лізингових платежів на 5 347 743,21 грн. та виклали в новій редакції Графік внесення лізингових платежів.

Загальна сума лізингових платежів - 5 347 743,21 грн. включає в себе:

3 417 706,14 грн. - відшкодування вартості предмета лізингу;

1 930 037,07 грн. - винагорода (комісія) лізингодавця.

Між сторонами немає спору, що на виконання умов Договору фінансового лізингу лізингоодержувач-позивач протягом 30.05.2017-31.05.2017 сплатив лізингодавцю 1 620 187,00 грн., а саме:

30.05.2017 р. - 620187,00 грн.;

31.05.2017 р. - 460000,00 грн.;

31.05.2017 р. - 540000,00 грн., що підтверджується витягом з банківської виписки. Призначення вказаних платежів: "Авансовий платіж згідно договору № 239-01/05/17-Г від 25.05.2017 ".

Позивачем та відповідачем підтверджено, що предмет лізингу фактично був переданий лізингоодержувачу у володіння та користування 08.06.2017 р., про що сторонами підписано акт прийому-передачі предмету лізингу.

21.07.2017 між АТ ТАСКОМБАНК та ТОВ УЛФ-ФІНАНС було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 21/07-2017 (а.с. 41 оборот), за яким відповідач, як Первісний кредитор, уступив АТ ТАСКОМБАНК (як Новому кредитору), права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, в т.ч. і стосовно ТОВ "Союз-Торг 2005"

Сторонами не заперечується, що на користь АТ ТАСКОМБАНК відповідачем було відступлено права за договором фінансового лізингу №239-01/05/17-Г до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 року з оформленням Актами приймання-передачі.

В подальшому 28.12.2017 між АТ ТАСКОМБАНК та ТОВ УЛФ-ФІНАНС було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ (а.с. 45), за яким відносини сторін щодо відступлення права вимоги на користь АТ ТАСКОМБАНК були повернуті у попередній стан.

Так, за умовами цього договору АТ ТАСКОМБАНК (первісний кредитор) відступив ТОВ УЛФ-ФІНАНС (Новому кредитору) права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, в т.ч. і стосовно ТОВ "Союз-Торг 2005" в т.ч. ДФЛ №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 року (Додаток № 1 а.с. 48).

15.04.2019 року між ТОВ УЛФ-ФІНАНС, АТ ТАСКОМБАНК та ТОВ Союз- Торг-2005 укладена відповідна додаткова угода до договору фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 року до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 року про заміну Лізингодавця з АТ "Таскомбанк" на ТОВ "УЛФ-Фінанс" (а.с. 50).

22.07.2019 ТОВ УЛФ-ФІНАНС та ТОВ Союз-Торг-2005 уклали Договір про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 , згідно умов якого ТОВ Союз-Торг-2005 зобов`язалось сплатити до 23.07.2019 суму заборгованості у розмірі 1 374 771,42 грн. (а.с. 50 оборот -51).

22.07.2019 між ТОВ УЛФ-ФІНАНС, ТОВ Союз-Торг-2005 та ОСОБА_1 укладений Договір № б/н від 22.07.2019 про переведення прав та обов`язків за договором про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 року (а.с. 51 оборот - 52)

За умовами цього Договору з боку ТОВ Союз-Торг-2005 були переведені на ОСОБА_1 всі боргові зобов`язання за договором про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 року до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 року. Згідно акту про передачу права власності від 24.07.2019 року до Договору про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу №239-01/05/17-Г від 25.05.2017 до Генерального договору фінансового лізингу №239-Г від 25.05.2017 -- ОСОБА_1 передано право власності на Предмет лізингу.

За доводами відповідача, передача на користь ОСОБА_1 всіх зобов`язань кредитора відбулася та була реалізована правомірно - дана фізична особа повністю сплатив борг за лізинговий автомобіль та отримав його у власність.

На думку арбітражного керуючого, склалася ситуація, коли банкрут ТОВ "Союз- Торг", сплатив за лізинговий автомобіль 1 620 187,00 грн., однак в результаті подальшого укладення вищевказаних правочинів, фактично позбавився і цих коштів і автомобіля, що є порушенням прав кредиторів ТОВ "Союз- Торг".

Позивач заявив, як самостійну вимогу, і просить суд визнати недійсним п. 11.9 Генерального договору фінансового лізингу від 25.05.2017 № 239-Г (а.с. 21-30), укладеного між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «СОЮЗ-ТОРГ-2005», бо він суперечить ст. 203, 215, 693 ЦК України.

Згідно п. 11.9. Генерального Договору у разі вилучення предмета лізингу, розірвання відповідного Договору з причин, зазначених у Генеральному договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі, поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування Предметом лізингу за відповідним договором.

За правилами ст. 4 ГПК України юридичні особи до суду звертаються за захистом власного порушеного або невизнаного права.

За результатами обговорення відносин сторін та вивчення доказів, які підтверджують виконання сторонами умов договорів, які є в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що така подія, як вилучення предмету лізингу та розірвання договору, стосовно позивача не мала місця. Позивач, як лізингоодержувач та боржник за зобов`язанням, вибув із договірних відносин із відповідачем за результатами переведення прав та обов`язків боржника на фізичну особу ОСОБА_1 , яким зобов`язання перед лізингодавцем-відповідачем були повністю завершені та виконані.

Отже п. 11.9. Генерального договору фінансового лізингу від 25.05.2017 № 239-Г не було застосовано у взаємовідносинах сторін, тому цей пункт не зачіпає та не порушує права позивача, який вже навіть перестав бути учасником цього договору, а тому цей пункт не може бути визнаний недійсним.

В частині вимог про стягнення з ТОВ "УЛФ-Фінанс" на користь позивача 1 620 187,00 грн. судом встановлено наступне:

З тексту Договору про врегулювання заборгованості від 22.07.2019 (а.с. 50 оборот, 51) вбачається, що заборгованість ТОВ "Соз-Торг-2005", як Лізингоотримувача, з компенсації вартості предмета лізингу складає 1 374 771,42 грн., які слід сплатити до 23.07.2019 (п. 2).

Договір про врегулювання заборгованості за Договором фінансового лізингу з визначенням обов`язку дострокової сплати лізингових платежів у строк до 23.07.2019 р. в сукупності з Договором № б/н про переведення прав та обов`язків за Договором про врегулювання заборгованості від 22.07.2019 (а.с. 51 оборот) було повністю виконано 24.07.2019 р. Новим боржником ОСОБА_1 з передачею йому у власність предмету лізингу.

Ці обставини засвідчено актом про передачу права власності від 24.07.2019 (а.с. 52 оборот), внаслідок чого у ТОВ «УЛФ- ФІНАНС» припинився обов`язок передати предмет лізингу у власність ТОВ «СОЮЗ- ТОРГ-2005».

Суд відхиляє доводи позивача, що Договір про врегулювання заборгованості від 22.07.2019 і подальший договір про переведення прав та обов`язків від 22.07.2019 не набрали чинності, бо не доведено вчасну сплату ОСОБА_1 всього боргу замість позивача-ТОВ «СОЮЗ- ТОРГ-2005», виходячи з наступного:

Так, за умовами п. 4 Договору про врегулювання заборгованості між сторонами спору, у випадку порушення строків (до 23.04.2019) сплати позивачем всієї визначеної цим Договором заборгованості, відповідач має право звернутися до суду за примусовим стягненням боргу та вимагати повернення предмета лізингу.

В п. 7. Договору про переведення прав та обов`язків боржника-позивача на ОСОБА_1 (новий боржник) від 22.07.2019 вказано, що якщо Новий боржник не виконає зобов`язання по сплаті всього боргу замість позивача у строки, які передбачено п. 4 Договору про врегулювання заборгованості між сторонами спору, то цей договір буде вважатися розірваним і позивач залишиться належним Боржником у лізинговому зобов`язанні.

На вимогу суду з боку відповідача та банківської установи АТ "Таскомбанк" було надано підтвердження, що кошти в сумі 1 374 771,42 грн. було сплачено ОСОБА_1 та зараховано на рахунок ТОВ «УЛФ- ФІНАНС» в один день 22.07.2019 року, тобто належно і в строк, який вказано у Договорах про врегулювання заборгованості та про переведення прав та обов`язків від 22.07.2019.

Отже на користь Нового боржника- ОСОБА_1 позивачем було належним чином передано лізинговий автомобіль з передачею від відповідача права власності на нього, що підтверджується Актами приймання-передачі майна від 22.07.2019 (а.с. 52) та Актом про передачу права власності від 24.07.2019 (а.с. 52 оборот), складеним за участі обох сторін спору.

В істотних умовах наявних у справі Договорів не міститься обов`язку про компенсацію з боку ОСОБА_1 на користь позивача попередньо сплачених з боку ТОВ «СОЮЗ- ТОРГ-2005» коштів в сумі 1 620 187,00 грн.

Такого обов`язку сплатити спірні кошти на користь позивача, за змістом цих же Договорів не випливає і для відповідача - ТОВ «УЛФ- ФІНАНС».

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні обов`язки зазвичай випливають із договору або з вимог чинного законодавства.

Умовами договорів за участі позивача, як вже вказав суд, обов`язок відповідача сплатити спірні кошти позивачу - не передбачено.

Норму чинного законодавства, за якою відповідача слід зобов`язати компенсувати ці кошти на користь позивача - суду також не вказано та не доведено.

Отже у позові слід відмовити повністю за недоведеністю правової підстави позову та порушеного права позивача за обома вимогами. В такому випадку строк позовної давності перевірці та застосуванню не підлягає (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2024

Суддя Н.М. Спаських