Постанова

від 12.02.2024 по справі 924/811/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 924/811/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (колегія суддів: Олексюк Г. Є., Гудак А. В., Мельник О. В.) та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2023 (суддя Смаровоз М. В.) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" про стягнення 2 691 835,13 грн,

Хронологія спору

1. Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" (далі - акціонерне товариство) звернулося до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" (далі - ТОВ) про стягнення заборгованості за договором поставки.

2. 06.03.2023 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення про задоволення позову та присудив до стягнення з ТОВ на користь акціонерного товариства 2 530 240 грн основного боргу, 75 837,88 грн пені, 73 903,25 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 11 854 грн та 40 377,53 грн судового збору.

3. 14.04.2023 на виконання цього рішення суду виданий наказ, який акціонерне товариство пред`явило до виконання.

4. 03.05.2023 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А. В. за заявою представника стягувача виніс постанови про:

- відкриття виконавчого провадження № 71722853;

- стягнення з ТОВ на користь цього приватного виконавця основної винагороди;

- звернення стягнення на майно (кошти) ТОВ;

- накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 3 005 653, 92 грн;

- визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

5. 04 та 10.05.2023 цей же виконавець виніс постанови про оголошення у розшук майна боржника.

6. Приватний виконавець Пишний А. В. також вимагав від банківських установ надати інформацію стосовно наявності стану рахунків ТОВ, відомостей про рух і залишки коштів та операцій на рахунках у період з 01.04. по 23.05.2023, їх арешт, зупинення видаткових операцій тощо.

7. Заступник директора департаменту банківської безпеки Акціонерного банку "Укргазбанк" у відповіді повідомив про те, що постанова про арешт коштів ТОВ від 03.05.2023 прийнята банком до виконання 08.05.2023, станом на цю дату на ім`я боржника відкриті рахунки, а також повідомив про відсутність у банку інших постанов про арешт коштів ТОВ.

8. Заступник начальника управління карткових операцій та платежів у національній валюті операційного департаменту Акціонерного банку "Креді Агріколь Банк" у відповіді повідомив про те, що постанова про арешт коштів ТОВ прийнята до виконання 08.05.2023.

9. ТОВ звернулося до суду першої інстанції зі скаргою про визнання неправомірними дій приватного виконавця Пишного А. В. щодо винесення постанов у названому вище виконавчому провадженні про: його відкриття, стягнення основної винагороди, звернення стягнення на майно (кошти) боржника, арешт його коштів, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оголошення розшуку боржника, а також визнання неправомірними і скасування цих постанов приватного виконавця.

10. На обґрунтування своїх вимог ТОВ послалося на те, що приватний виконавець Пишний А. В. відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації ТОВ, а крім того, на момент його відкриття були відсутні оригінали заяви про відкриття виконавчого провадження та наказу, які надійшли після його відкриття.

11. ТОВ зареєстроване за адресою: 32466, Україна, Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Голозубинці, вулиця Шевченка, 20 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 11.11.2022).

12. Приватний виконавець Пишний А. В. зареєстрований у виконавчому окрузі міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), 35-В (інформаційна довідка від 19.05.2023).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. 20.07.2023 Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, про відмову у задоволенні скарги.

14. Суди не встановили порушень територіальної юрисдикції при прийнятті приватним виконавцем Пишним А. В. до виконання наказу за місцезнаходженням майна ТОВ у межах його виконавчого округу. Спростували посилання скаржника на те, що на момент відкриття виконавчого провадження у цього приватного виконавця були відсутні оригінал заяви про таке відкриття та оригінал наказу від 14.04.2023 № 924/811/22, які, за твердженням скаржника, надійшли лише після відкриття виконавчого провадження (05.05.2023).

Короткий зміст касаційної скарги

15. ТОВ звернулося з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про задоволення скарги. Скаржник повідомив про відсутність можливості надати висновок експертизи до суду першої інстанції, оскільки на момент подання скарги у нього була відсутня копія заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження. Звернуло увагу на те, що оригінали документів подані стягувачем приватному виконавцю 05.05.2023 і на момент відкриття виконавчого провадження 03.05.2023 у приватного виконавця були відсутні заява стягувача й оригінал наказу.

16. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець Пишний А. В. стверджує про дотримання ним вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника. Пояснив, що стягувач разом із заявою про відкриття виконавчого провадження повідомив приватного виконавця про наявність рахунків боржника у банківських установах, розташованих у місті Києві, надав платіжні доручення, в яких відображені рахунки ТОВ, а також виконавчий документ.

Позиція Верховного Суду

18. Предметом названої вище скарги ТОВ є визнання неправомірними дій приватного виконавця Пишного А. В., а також визнання неправомірними та скасування постанов, винесених ним у виконавчому провадженні. Зокрема, у межах цієї скарги оскаржуються дії приватного виконавця щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження, адже інші постанови винесені виконавцем за наслідком відкриття виконавчого провадження.

19. Правовими підставами скарги є порушення приватним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), і фактичні підстави: прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції виконавця.

20. Суди попередніх інстанцій установили, що виконавче провадження відкрито приватним виконавцем за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника, яким стягувач визначив грошові кошти боржника на рахунках у банківських установах, розташованих у межах виконавчого округу приватного виконавця Пишного А. В.

21. Як зазначено раніше, суди не встановили порушень територіальної юрисдикції при прийнятті приватним виконавцем Пишним А. В. до виконання наказу за місцезнаходженням майна ТОВ у межах його виконавчого округу. При цьому послалися на те, що боржник має відкриті банківські рахунки у банківських установах міста Києва, а саме: в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" та в Акціонерному товаристві "Укргазбанк", з яких перераховував кошти позивачу у цій справі, на підтвердження чого надало відповідні платіжні доручення, що, за висновком судів, було достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, який працює у відповідному виконавчому окрузі. Серед іншого, суди наголосили на відсутності обов`язку приватного виконавця до відкриття виконавчого провадження перевіряти фактичну наявність грошових коштів на відкритих банківських рахунках боржника.

Ці висновки судів повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.

22. Зі змісту статей 23-27 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" убачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

23. Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

24. У названій вище постанові суд касаційної інстанції виснував таке: "Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.

Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов`язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов`язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині перші статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна. Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

З аналізу цих норм Закону України "Про виконавче провадження", а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.

З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Отже у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

З огляду на викладене висновки Верховного Суду щодо застосування абзацу 11 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції, частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частин першої - третьої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", викладені у постанові від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, про те, що стягувач має додати до заяви про примусове виконання рішення докази наявності грошових коштів на рахунках боржника в банках або інших фінансових установах, а приватний виконавець на стадії вирішенні питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника у разі, якщо таким майном стягувач визначив грошові кошти на рахунках боржника, має встановити обставини наявності грошових коштів на банківському(их) рахунку(ах) боржника, зроблені з неправильним тлумаченням зазначених норм права, без урахування інших норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про банки і банківську діяльність".

25. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з урахуванням цих висновків Верховного Суду, встановивши при цьому надання стягувачем доказів про наявність рахунків боржника, відкритих у банківських установах м. Києва, колегія суддів погоджується з їх висновками щодо відсутності порушень норм чинного законодавства стосовно територіальної юрисдикції під час відкриття виконавчого провадження Пишним А. В. Відповідно оспорювана постанова про відкриття виконавчого провадження та інші постанови, винесені після такого відкриття, відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки винесені за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника і приватний виконавець прийняв до виконання судовий наказ за наявності доказів про те, що місце виконання цього наказу знаходиться у межах його виконавчого округу.

26. Крім викладеного вище, скаржник наполягає на порушенні приватним виконавцем Пишним А. В. норм чинного законодавства, що полягало у відкритті виконавчого провадження 03.05.2023 без заяви стягувача та оригіналу наказу, які, за твердженням боржника, стягувач подав приватному виконавцю лише 05.05.2023. Натомість, акціонерне товариство наполягало на тому, що заяву про відкриття виконавчого провадження разом з наказом та платіжними дорученнями, що свідчать про наявність у боржника відкритих банківських рахунків у банківських установах м. Києва, подало приватному виконавцю Пишному А .В. саме 03.05.2023.

27. Суди перевірили надані на підтвердження цих обставин докази, оцінили їх і спростували доводи скаржника про відсутність у приватного виконавця Пишного А. В. на момент відкриття виконавчого провадження названих вище документів.

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

29. Інших обґрунтувань, які би стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, ТОВ не навело.

30. До того ж слід звернути увагу боржника на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

31. Статтею 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

32. У статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначається, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

33. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.

Разом з тим фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких унесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження" (частина перша статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення, а право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

35. Отже, з метою забезпечення виконання судових рішень стягувач має право на вибір виконавця судового рішення і відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм, як місцезнаходження майна боржника за наявності доказів про знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження норм закону, порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції свідчить про недоведення ТОВ порушень його прав та інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням, а не за місцезнаходженням його майна.

36. Посилання скаржника на відсутність мотивування суду апеляційної інстанції у постанові стосовно неврахування наданого ним висновку експерта не знайшли підтвердження з огляду на те, що цей суд зробив такі висновки з цього приводу: "Суд звертає увагу на те, що в даному випадку обставини, на які посилається скаржник щодо моменту ознайомлення із копіями заяв стягувача від 02.05.2023 про відкриття виконавчого провадження (об`єкт дослідження 1, 2) та отримання висновку експерта лише 15.10.2023, не є тими винятковими випадками, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, оскільки посилання заявника пов`язані із його волевиявленням. Відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, а відтак здобути та подати відповідні докази до суду у строк, встановлений ГПК України".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ТОВ без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін через відсутність підстав для їх скасування.

Судові витрати

39. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голозубинецьке" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2023 у справі № 924/811/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач