Рішення

від 13.02.2024 по справі 640/3673/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року м.Київ справа №640/3673/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Держвної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товарство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі відповідач), - про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 18.02.2020 Окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX, - Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. У зв`язку з зазначеним та на підставі статей 241, 248, 256 КАС України, Київським окружним адміністративним судом справу було прийнято до провадження. При цьому суд враховує, що Окружним адміністративним судом м. Києва вже було вчинено належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у даній справі та надання копії позовної заяви з додатками.

Протокольною ухвалою від 11.09.2023 та на підставі клопотання учасників справи, суд на стадії розгляду справи по суті перейшов до письмового порядку розгляду справи.

Зміст позову складають наступні позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12 листопада 2019 року №024881410 та від 20 листопада 2019 року №028623410 (далі оскаржувані ППР).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані рішення виникли у зв`язку зі створенням відповідачем обставин штучного прострочення позивачем сплати податкового боргу в порядку та межах розстроченої судовим рішенням суми такого податкового боргу. Позивач зазначає, що відповідач реалізував свої повноваження за п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України щодо спрямування коштів, які надходять в якості погашення податкової заборгованості, в супереч обов`язку відповідача забезпечити виконання рішення суду щодо стягнення та розстрочення сплати податкового боргу з позивача.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що спрямування коштів, сплачених позивачем в порядку визначеного судовим рішенням розстрочення податкового боргу, на сплату попередніх (інших заборгованостей) позивача є виконанням дискреційних повноважень відповідача в порядку, зокрема, - п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставин.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №024881410, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 1 614 850, 34 грн (далі - ППР №024881410) та податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2019 року №028623410 (далі ППР №028623410), згідно з яким застосовано штрафні санкції порушення строків сплати грошового зобов`язання е розмірі 777 982, 36 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №024881410 - складено на підставі висновків Акту камеральної перевірки з питань дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток ТОВ «М.С.Л» (код ЄДРПОУ 30109292) від 10 жовтня 2019 року № 1835/26-15-04-10-20 (далі - Акт перевірки від 10.10.2019 або Акт перевірки).

У розрахунку штрафної санкції, доданого до оскаржуваного ППР №024881410 зазначено, що операцією, за якою нараховано штраф, є рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 12.09.2016 по судовій справі №826/12186/16. 02.12.2019 року позивачем до ДПC України було подано скаргу па ППР №024881410, за результатом розгляду якої прийнято Рішення від 31.01.2020 №4065/6/99- 00-08-05-06 про відмову у її задоволенні і залишенні без змін оскаржуваного ППР №024881410.

Податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2019 року № 028623410 було складено на підставі Акту камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292) від 24.10.2019 № 2865/26-15-04-10. У розрахунку штрафної санкції доданої до оскаржуваного ППР №028623410 також зазначено, що операцією, за якою нараховано штраф є рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 12.09.2016 р. по справі № 826/12186/16.

11 грудня 2019 року позивачем до ДПС України було подано скаргу на ППР №028623410, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 10.02.2020 № 51.3.3/6/99- 00-08-05-05-06 про відмову у задоволенні скарги і залишенні без змін оскаржуваного ППР №028623410.

Позивач вважає, що ППР №024881410 від 12.11.2019 та ППР №028623410 від 20.11.2019 є безпідставними, незаконними, такими що порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та такими, що не відповідають дійсності та нормам податкового законодавства, а тому - підлягають визнанню протиправними та мають бути скасованими.

Фактично підставою для застосування та нарахування штрафних санкцій, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, стала несвоєчасна сплата позивачем платежів за рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 12 вересня 2016 року по справі № 826/12186/16, що на думку відповідача мала місце.

Причиною виникнення податкового богу стало те, що до позивача було застосовано ряд санкцій, введеними в дію Рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (надалі - рішення РНБО). Даним рішення РНБО наклало на Товариство наступні обмежувальні заходи: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

На виконання рішення РНБО Правління Національного Банку України прийняло постанову «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 01 жовтня 2015 року № 654 (далі, - Постанова Правління НБУ №654). Згідно із пунктом 4 статті 1 даної Постанови Правління НБУ, - банкам України: зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію «зупинення фінансових операцій»; зупинити виконання фінансових зобов`язань на користь осіб, зазначених у - санкційних списках, до яких застосовано санкцію «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань», - у повному обсязі, а на користь осіб, до яких .застоеєишіо санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (заборона надавати кредити, позики, фінансову допомогу, гарантії: заборона здійснювати кредитування через купівлю цінних паперів; заборона придбання цінних паперів)", - в частині переліку заходів, визначених санкцією: надання кредитів, у тому числі через купівлю цінних паперів, позик, фінансової допомоги, гарантій; придбання цінних паперів; заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках.

15 травня 2017 року Президентом України був прийнятий Указ про введення в дію «Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 133/2017, - чим продовжено дію санкцій відносно позивача ще на один рік.

В подальшому позивач звернувся до ДФСУ з листом про надання індивідуальної податкової консультації з питанням роз`яснення механізмів сплати податків та зборів платниками податків, до яких застосовано санкції. 04 листопада 2015 року позивач отримав лист № 23497/6/99-99-17-02-01-15 та 05 листопада 2015 року отримав лист №23615/6/99-99-19- 02-02-15 (надалі - Листи) від ДФСУ, в яких зазначено, що будь-яке застосовування персональних економічних та інших обмежувальних заходів, у томи числі застосування санкцій на підставі рішення РНБО, до Товариства не звільняє його від обов`язку щодо сплати до відповідних бюджетів податкових зобов`язань і зобов`язань з єдиного внеску. Окрім того, ДФСУ також вказав, що позивач має сплатити податкові зобов`язання, незважаючи на блокування розрахункових рахунків.

Позивач вказує на те, що 04 грудня 2015 року він звертався до НБУ із скаргою щодо порушення ПАТ «Альфа-Банк» вимог банківського законодавства України. Дане звернення було пов`язане з тим, що 27 листопада 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» (надалі - Банк) та позивачем було укладено Договір банківського рахунку № 107669 (надалі - Договір). Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Договору, Банк зобов`язаний своєчасно протягом операційного часу та з урахуванням сум, що надходитимуть на Рахунок протягом операційного дня (поточні надходження), здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог чинного законодавства України, що регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків в національній та іноземних валютах. Однак Банк не виконав ряд валютних операцій, в тому числі щодо сплати податків і зборів.

У зв`язку з зазначеним позивач вважає, що він був позбавлений права самостійно розпоряджатися належним йому майном, оскільки для нього було об`єктивно, поза його волею та впливом унеможливлено державою виконання податкового обов`язку у вигляді сплати до бюджету обов`язкових платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 12 вересня 2016 року по справі № 826/12186/16 (далі судове рішення) було задоволено позов Офісу великих платників податків ДФС до ТОВ "М.С.Л." про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 916 936,39 грн. Стягнутий борт виник у зв`язку із несплатою узгоджених податкових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 29.02.16 за 2015 року, від 22.04.16 за 1 квартал 2016 року та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016р. Вказаним вище судовим рішенням було встановлено також порядок його виконання, а саме: сплата Товариством в дохід державного бюджету податкового борту з податку на прибуток повинна здійснюватися шляхом розстрочення впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645.47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 відповідно до наступного графіку, перший платіж - до 1 жовтня 2017, другий платіж - до 1 жовтня 2018р., третій платіж - до 1 жовтня 2019р.

Позивач вказує на те, що на виконання зазначеного вище судового рішення, сплатило розстрочені суми, які підлягали стягненню до бюджету у строки визначені цим рішенням. При цьому позивач вказує на те, що відповідач, ігноруючи рішення суду про розстрочення податкового боргу та встановлення інші строки його погашення, - в обліку в інтегрованій картці платника податку (далі - ІКПП) враховував та відображав сплачені Позивачем кошти не як погашення податкового зобов`язання з порушенням граничного строку оплати та у зв`язку з цим нарахував штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, tie сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Підпунктом 14.1.152. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу визначено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Рішенням суду було встановлено строки погашення податкового боргу з податку на прибуток, а саме: сплата позивачем в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток повинна здійснюватися шляхом розстрочення. Разом з тим, положеннями КАС України не визначено правовий статус розстрочених сум, крім того, - ПК України також не визначає порядок обліку сум, що сплачуються за судовим рішенням про розстрочення сплати податкового боргу.

Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574, опосередковано вказується на можливість розстрочення податкових зобов`язань рішенням суду. Так, згідно пункту 5.4. вищевказаного Порядку, відомості про надані згідно із законодавством розстрочення (відстрочення), у тому числі на підставі рішень судів, підлягають відображенню відповідно до цього Порядку.

Як наслідок, - суд погоджується з доводами позивача, що у зв`язку із розстроченням виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу, відбулось перенесення його строків сплати, та фінансові санкції за несвоєчасну сплату не можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що принцип обов`язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили означає реальність такого виконання і вчинення зобов`язаними особами всіх необхідних дій по забезпеченню такого виконання.

Якщо рішення суду має законну силу, то, оскільки забезпечення його виконання аж до застосування державного примусу визначено спеціальними нормами щодо реалізації судової влади в Україні, включаючи спеціальні норми Конституції України, - виконання такого рішення має пріоритет перед звичайним застосуванням норм законодавства суб`єктами владних повноважень при виконанні ними звичайних управлінських повноважень.

Застосування суб`єктом владних повноважень як пріоритетних норм щодо своїх дискреційних повноважень перед рішенням адміністративного суду, яке зобов`язує такий суб`єкт владних повноважень до певної діяльності чи рішень, що має наслідком нівелювання виконання судового рішення є порушенням системи балансування між виконавчою і судовою гілкою влади, оскільки завдання адміністративного судочинства є саме стримання суб`єктів владних повноважень від правопорушень при виконанні ними владних управлінських повноважень.

При цьому суд також враховує також правову позицію суду касаційної інстанції, на яку вказує позивач і яку не спростував відповідач у своєму відзиві. Так, у постанові від 13 березня 2018 року №804/11355/14 та постанові від 13 листопада 2018 року №816/1226/15 Верховний Суд зазначив, що «... законодавцем не визначено повноваження органу доходів, і зборів щодо перерозподілу платежів в умовах сплати податкового боргу платником податків відповідно до рішення судупро розстрочення чи відстрочення його виконання. При зарахуванні сплачених позивачем коштів у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області не враховано принцип обов`язковості виконання судових рішень на всій території України, що закріплений у статті 24 Конституції України та кореспондує із приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях). Судові рішення є джерелом права, а правові наслідки за судовими рішеннями наступають для певного кола осіб...»

Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 12.09.2016 про розстрочення податкового боргу, - відповідач невірно зараховував сплачувані позивачем кошти, та відповідно, неправомірно нараховував пеню.

Суд також приходить до висновку, погоджуючись з доводами позивача, що відповідач не навів доказів вчинення позивачем податкового правопорушення, оскільки відповідач не спростував аргументів позивача, що своєчасна сплата податкової заборгованості на умовах розстрочення за судовим рішенням мала місце.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контролі» за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Для того, щоб кваліфікувати діяння як податкове правопорушення, воно повинно відповідати наступним ознакам, які притаманні всім правопорушенням: діяння (дія або бездіяльність); соціальна шкода як сукупність наслідків правопорушення; протиправність як порушення об`єктивного та (або) суб`єктивного права; наявність вини правопорушника (при класичній моделі складу правопорушення); юридична відповідальність.

Податкове правопорушення може наставати лише у випадку протиправної поведінки особи (дія або бездіяльності), яка не виконала свій прямий обов`язок. Проте позивач виконав покладений законодавством обов`язок щодо погашення податкового боргу та щодо виконання рішення суду. В діях позивача також відсутня вина. Відповідно, - у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, що виключає можливість застосування до останнього фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Суд також враховує, що згідно акту камеральної перевірки №1835/26-15-04-10-20 від 10.10.2019 та акту перевірки №4223/26-15-04-10-20 від 18.11.2019, - відповідачем встановлено факт несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток юридичних осіб за 2015 рік (граничний строк сплати 10.03.2016), а також за перший квартал 2016 (граничний строк сплати 20.05.2016). Із розрахунків штрафних санкцій до оскаржуваних ППР слідує, що всі вони нараховані за період, що перевищує 1095 днів, тобто строк, встановлений ст.102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

При цьому релевантні до справи є висновки суду касаційної інстанції у справі № 520/13377/19. Так Верховним Судом в постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 520/13377/19 зазначено, що положеннями п. 113.1. ст. 113 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів. При цьому перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Аналогічні висновки Верховного Суду висловлені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що штраф, визначений ППР від 12.11.2019 №024881410 та ППР від 20.11.2019 №028623410, нарахований контролюючим органом поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, що є підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не надав ніяких пояснень щодо врахуванням ним при винесенні оскаржуваних рішень обставин неможливості сплати податкового боргу через застосування до позивача персональних економічних санкцій на підставі Рішень РНБО починаючи з 22 вересня 2015 року по 17 травня 2018 року (далі - санкції РНБО). Так на виконання рішення РНБО Правління Національного Банку України прийняло постанову «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 01.10.2015 №654, якою було передбачено зупинення фінансових операцій Позивача, зупинення виконання фінансових зобов`язань на користь Позивача та блокування коштів Позивача. Відповідачем не було враховано і не було спростовано, що позивач був позбавлений права самостійно розпоряджатися належним йому майном та сплачувати до бюджету обов`язкові платежі.

При цьому релевантні до справи є висновки суду касаційної інстанції у справі № 640/20899/18, на які звертає увагу суду позивач. Так в зазначеній справі Верховний Суд, аналізуючи статтю 109 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та досліджуючи в аналогічній справі наявність податкового правопорушення у діях платника податків щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань під час застосування до нього санкцій РНБО, у постанові від 04.03.2021 у справі №640/20899/18 зазначив: «Спірним питанням у цій справі, зокрема, було встановлення наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за вчинення податкового правопорушення у розумінні вимог статті 109 ПК України з огляду, на встановлені у цій справі обставини та перебування позивача під дією санкцій. Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку. Аналогічний підхід при вирішенні питання про наявність підстав для застосування відповідальності за статтею 126 ПК України викладено в постанові Верховного Суду від 5.11.2020 (справа № 640/6526/19). Так, позивач наполягає на тому, що внаслідок блокування коштів на його рахунках відповідно до вимог Закону України «Про санкції», відповідних рішень РНБО та Постанови № 654 він був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно сплати задекларовані ним податкові зобов`язання, оскільки відповідно до наведених нормативно-правових актів, банк повертав своєчасно подані ним платіжні доручення без виконання. На переконання колегії суддів, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушенню передбаченого статтею 109 ПК України. Разом з тим, відповідно до мотивувальних частин судових рішень суди фактично не надали жодної оцінки наведеним вище обставинам».

З урахуванням практики Верховного Суду, в умовах застосування до позивача санкцій РНБО суттєве значення при винесенні відповідачем оскаржуваних рішень мало вирішення відповідачем, чи існувала у позивача реальна можливість сплати належних податків та зборів, чи стали санкції РНБО обставиною непереборної сили, яка з об`єктивних причин унеможливила своєчасне виконання позивачем своїх податкових обов`язків. Разом з тим, суд відхиляє як докази у справі подані позивачем сертифікати Торгово-промислової палати України від 01.07.2021, оскільки такі документи були складені після винесення оскаржуваних рішень відповідачем і не можуть вважатись належними доказами відносно предмету позову.

Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 13.02.2020 року.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року № 024.881410 та від 20 листопада 2019 року № 028623410, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, в повному обсязі.

3. Стягнути з Головного управління Держаної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», код (ЄДРПОУ 30109292) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020 (двадцяти однієї тисячі двадцяти) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.