Рішення

від 12.02.2024 по справі 420/23061/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23061/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 лютого 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/23061/23, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області», Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Херсонській області» щодо незазначення суми індексації грошового забезпечення у довідці розмір грошового забезпечення позивача №33/42-K-38о/п від 14.05.2021 року.

Визнано протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об?єднання МВС України по м. Києву" щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 19.11.2019 року, відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року №988, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних податкових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії, та індексації грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.12.2019 року основного розміру пенсії позивача.

Зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України в м. Києві» виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 19.11.2019 року, відповідно до вимог ст.ст. 43,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року №988, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії, та суми індексації грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.12.2019 року основного розміру пенсії позивача.

Стягнуто з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнуто з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву» за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073,60 грн.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/23061/23 та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 7 000 грн.

Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права та заперечення відповідача з цього приводу, суд робить висновок, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом встановлено, що між адвокатом Кияшко О.О. (як виконавцем) та Кодовбецьким О.М. (як замовником) було укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2023 року (далі Договір), згідно якого виконавець надає замовнику правову допомогу, а саме: надання консультацій, представництво інтересів замовника, зокрема, у судових органах з усіма правами, передбаченими КАС та ЦПК України, щодо сторін по справі.

Згідно п.2.1. Договору виконавець надає замовнику адвокатські послуги в об`ємах та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до 3.1. Договору сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю аванс у грошовій сумі 3 000 грн. за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг, прийняття участі у судових процесах судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі суду першої інстанції, подання запитів до відповідних служб, з метою отримання доказів. Аванс сплачується на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору.

За п.3.3. Договору встановлено, що сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 7 000 грн. за виконання умов, передбачених у п.3.1. Договору у разі задоволення позовних вимог або у разі укладення мирової угоди (відмови від позову) у суді першої інстанції та додатково 5 000 грн. за участь у суді апеляційної інстанції.

Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 26.07.2023 року, згідно якого виконавцем були надані наступні правові послуги:

- надання консультацій замовнику щодо предмету спірних правовідносин 1 год. вартістю по 500 грн.;

- збір доказів, підготовка запитів, заяв та направлення їх до МВС 0,5 год. вартістю по 500 грн.;

- підготовка позовної заяви та подання її до суду 2 год. вартістю по 1 000 грн., усього - 2 000 грн.

Усього сума за актом виконаних робіт від 26.07.2023 року складає 3 000 грн.

Також в акті виконаних робіт від 26.07.2023 року зазначено, що розрахунок та погодження авансу сплати витрат щодо прийняття участі у справі, подання клопотань, пояснень, апеляційної скарги, відзиву, заперечень тощо з розрахунку: участь у суді першої інстанції 1 год. 2 000 грн.

На підтвердження сплати замовником вартості авансу у розмірі 3 000 грн. в матеріалах справи наявна платіжна квитанція від 23.01.2024 року.

Суд зазначає, що витрати на збір доказів, підготовку запитів, заяв та направлення їх до МВС охоплюються роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать окремо до стягнення.

Виходячи з наведеного, враховуючи факт задоволення позовної заяви позивача, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи (справа віднесена до справ незначної складності), обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з відповідачів: Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву» за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу правову допомогу у загальному розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву представника позивача задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Головуючий суддяБілостоцький О.В.