Постанова

від 30.04.2024 по справі 420/23061/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23061/23

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 420/23061/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області", Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справа по м. Києву", третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22.01.2024 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області", Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справа по м. Києву", третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/23061/23 та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 7 000 грн.

Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 12.02.2024 у справі № 420/23061/23 задовольнив частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Прийняв по справі додаткове рішення, яким стягнув з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Херсонській області» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Стягнув з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Не погоджуючись з даним додатковим рішенням, в частині відмови у задоволенні заяви, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу до витрат, понесених позивачем у зв`язку з прийняття відповідачем спірного рішення.

Також апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про співмірність стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу правову допомогу у загальному розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.

Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року « 09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року « 15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між адвокатом Кияшко О.О. (як виконавцем) та Кодовбецьким О.М. (як замовником) було укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2023 (далі Договір), згідно якого виконавець надає замовнику правову допомогу, а саме: надання консультацій, представництво інтересів замовника, зокрема, у судових органах з усіма правами, передбаченими КАС та ЦПК України, щодо сторін по справі.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що виконавець надає замовнику адвокатські послуги в об`ємах та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю аванс у грошовій сумі 3 000 грн. за підготовку запитів, подання відповідних позовів та скарг, прийняття участі у судових процесах судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судовому процесі суду першої інстанції, подання запитів до відповідних служб, з метою отримання доказів. Аванс сплачується на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Положеннями пункту 3.3. Договору визначено, що сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 7 000 грн. за виконання умов, передбачених у п.3.1. Договору у разі задоволення позовних вимог або у разі укладення мирової угоди (відмови від позову) у суді першої інстанції та додатково 5 000 грн. за участь у суді апеляційної інстанції.

Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 26.07.2023, згідно якого виконавцем були надані наступні правові послуги:

- надання консультацій замовнику щодо предмету спірних правовідносин 1 год. вартістю по 500 грн.;

- збір доказів, підготовка запитів, заяв та направлення їх до МВС 0,5 год. вартістю по 500 грн.;

- підготовка позовної заяви та подання її до суду 2 год. вартістю по 1 000 грн., усього - 2 000 грн.

Усього сума за актом виконаних робіт від 26.07.2023 складає 3 000 грн.

Також, в акті виконаних робіт від 26.07.2023 зазначено, що розрахунок та погодження авансу сплати витрат щодо прийняття участі у справі, подання клопотань, пояснень, апеляційної скарги, відзиву, заперечень тощо з розрахунку: участь у суді першої інстанції 1 год. 2 000 грн.

На підтвердження сплати замовником вартості авансу у розмірі 3 000 грн. в матеріалах справи наявна платіжна квитанція від 23.01.2024.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірним зі складністю справи.

Окрім того, як правильно акцентував суд першої інстанції, витрати на збір доказів, підготовку запитів, заяв та направлення їх до МВС, які зазначені в акті виконаних робіт від 26.07.2023, охоплюються роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать окремо до стягнення.

За наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі № 420/16755/23.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 139,308, 309, 315, 316 321, 322, 325 КАС України,

ПО С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 420/23061/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк