Постанова

від 05.02.2024 по справі 280/7379/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/7379/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року (головуючий суддя Новікова І.В.)

в адміністративній справі №280/7379/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 08.09.2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій:

часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

часу проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016 із розрахунку один місяць служби за три місяці;

часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

зобов`язати відповідача відмінити висновок комісії ГУ ДФС у Запорізькій області про стаж для виплати винагороди за вислугу років та наказ ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.01.2018 №26-о в частині встановлення ОСОБА_1 стажу служби для виплати винагороди за вислугу років;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій:

час роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

час проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016, із розрахунку один місяць служби затри місяці;

час навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

зобов`язати відповідача внести зміни до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 14.09.2021 №111-о, у якому зарахувати до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій:

час роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

час проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016, із розрахунку один місяць служби за три місяці;

час навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії починаючи з 10.08.2001 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії починаючи з 01.01.2018 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

зобов`язати відповідача підготувати (прийняти) та надати до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області оновлений грошовий атестат у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням в процентній надбавці за вислугу років та щомісячних додаткових видах грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії:

часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

часу проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016. із розрахунку один місяць служби за три місяці;

часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові позивачу у підготовці, оформленні та направленні всього необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ;

зобов`язати відповідача підготувати, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області весь необхідний пакет документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до п. «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач в період з 10.08.2001 по 24.09.2021 проходив службу на посадах начальницького складу податкової поліції. З 25.09.2021 є пенсіонером податкової міліції за вислугою років. Після звільнення зі служби Головним управлінням ДФС у Запорізькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направлено матеріали для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «б» ст. 12 ЗУ №2262-ХІІ. Однак вважає, що пенсія йому має бути призначена за п. «а» ст. 12 ЗУ №2262-ХІІ. Також вважає, що розрахунок вислуги років здійснено не вірно. До вислуги не враховані окремі види служби.

Ухвалою суду від 13.09.2023 позовну заяву залишено без руху, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

21.09.2023 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач вказує на те, що він не повинен сплачувати судовий збір, оскільки є учасником бойових дій, а також просить поновити строк звернення до суду з тих самих підстав, що і заявлені разом із поданням позовної заяви.Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ані у позовній заяві, ані у заяві від 21.09.202, не вказує на те, які саме права надані йому як учаснику бойових дій порушено відповідачем. Так, само позивачем не надано до заяви від 21.09.2023 жодного доказу на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що строк звернення до суду потрібно обліковувати з кінця січня 2022 року, з дня отримання листа ГУ ДПС у Запорізькій області. Зазначає, що немає доказів перебування в м.Мелітополь та виїзду з міста після початку повномаштабного вторгнення рф. Також вказує, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 26.09.2023 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, суд апеляційної скарги виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини 2 статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, судовий збір це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом.

Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII.

За змістом частини 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предмет та підстави позову стосуються оскарження відмови відповідача в зарахуванні часу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у ВНЗ.

Тобто, спір у цій справі стосується соціальних прав позивача.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, дійшла висновку про те, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI.

За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині відмови у звільненні позивача від сплати судового збору.

Стосовно строку звернення до суду, колегія суддів апеляційної інстанції вказує таке.

Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняють процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлено законом, а якщо такі строки законом не визначено їх установлює суд.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями й роками, а також можуть бути визначені вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору та захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі неподання особою в зазначений строк або в разі визнання вказаних нею у зверненні до адміністративного суду підстав для поновлення строку неповажними, суд повертає позовну заяву.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, позивач звернувся до суду 08.09.2023 році, при цьому оскаржує дії відповідача щодо призначення йому з 25.09.2021 пенсії за вислугу років згідно з п. «б» ст. 12 ЗУ №2262-ХІІ. Вважає, що пенсія йому має бути призначена за п. «а» ст. 12 ЗУ №2262-ХІІ. Також вважає, що розрахунок вислуги років здійснено не вірно. До вислуги не враховані окремі види служби. Оскаржує дії/бездіяльність відповідача щодо не зарахування до вислуги ровів період з 22.02.2000 по 09.08.2001, та ін.

Водночас, Позивача звільнено зі служби 24.09.2021.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, який у даному випадку необхідно відраховувати від дня звільнення зі служби, оскільки саме при звільненні позивача було ознайомлено з наказом про звільнення, встановленою вислугою років, тощо.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду не підлягає задоволенню, оскільки позивачем до зазначеного клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин поважності пропуску строку звернення до суду.

Зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України, встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (ч.5 ст.122 КАС України).

Натомість позивач звертається до суду щодо оскарження дій відповідача з пропуском строку майже у 2 роки, при цьому не зазначає поважних причин пропуску строку.

Матеріали справи не містять доказів втрати документів, виїзду до міста Мелітополя та перебування там під час тимчасової окупації, тощо.

Водночас, в період з 24.09.2021 (час звільнення з служби) по 24.02.2022 (повномасштабна агресія рф), що становить 6 місяців, позивач міг безперешкодно звернутися до суду, якщо вважав, що його права порушені відповідачем.

Також, у разі відсутності необхідних документів, позивач не був позбавлений права звернутися до ГУ ДФС у Запорізькій області з метою отримання з архіву необхідних копій документів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач не зазначив обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду, не надав належних доказів, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати, як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутній надмірний формалізм відносно позивача щодо пропуску ним строку звернення до суду, оскільки позивачем пропущено без поважних причин місячний строк звернення до суду майже на 2 роки.

Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків.

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 "запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".

Відповідно, з цієї постанови випливає, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу.

В разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях України відповідні справи переходять під територіальну юрисдикцію інших судів.

Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Водночас слід враховувати те, що поновлення строків із підстав, пов`язаних із розв`язаною рф війною, потребують насамперед ті учасники процесуальних відносин, які внаслідок цього вчасно не змогли реалізувати свої процесуальні права.

Користування правом на поновлення пропущених процесуальних строків необхідне не всім, хто проживає на території України чи чиїм місцем розташування є Україна, а лише тим, хто не може повністю або частково користуватися наданими чинним законодавством правами в судовому процесі.

Тобто, позивачем не зазначені обставини, які б могли свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду, не зазначено поважних причин які були б підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 5 ст. 122 КАС України.

В силу частини 2 статті 44 та частини 1 статті 45 КАС України усі суб`єкти права повинні добросовісно опікуватись станом власних прав (інтересів) та обов`язків, для чого законодавцем запроваджено інститут давності (строку звернення до суду) та наслідків закінчення (збігу, спливу, завершення перебігу) процесуальних строків.

Розглянувши подані позивачем документи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи не усувають недоліків поданої позовної заяви.

При цьому, причини пропуску строку звернення до суду є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами (правовий висновок постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19).

Натомість, позивачем не зазначено таких обставин.

Згідно п. 1 частини 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також згідно п. 9 частини 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 123 КАС України якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову.

Водночас, в частині обґрунтування висновків щодо сплати судового збору ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року слід змінити, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 317, 321, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року в частині відмови у звільненні від сплати судового збору змінити.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 05.02.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова