Постанова

від 18.12.2024 по справі 280/7379/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 280/7379/23

провадження № К/990/12216/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Новікової І. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Дурасової Ю. В., суддів: Божко Л. А., Лукманової О. М.,

І. Обставини справи

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,, в якому просить:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка полягла у відмові зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій: часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001; часу проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016 із розрахунку один місяць служби за три місяці; часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

1.2. зобов`язати відповідача відмінити висновок комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області про стаж для виплати винагороди за вислугу років та наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16 січня 2018 року № 26-о в частині встановлення ОСОБА_1 стажу служби для виплати винагороди за вислугу років;

1.3. зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій: час роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001; час проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016, із розрахунку один місяць служби затри місяці; час навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

1.4. зобов`язати відповідача внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14 вересня 2021 року № 111-о, у якому зарахувати до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій: час роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001; час проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016, із розрахунку один місяць служби за три місяці; час навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

1.5. зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії починаючи з 10.08.2001 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001;

1.6. зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

1.7. зобов`язати відповідача підготувати (прийняти) та надати до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області оновлений грошовий атестат у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), з урахуванням в процентній надбавці за вислугу років та щомісячних додаткових видах грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії: часу роботи в органах державної податкової служби з 22.02.2000 по 09.08.2001; часу проходження служби, протягом якого я брав участь в антитерористичній операції в період з 16.02.2016 по 14.10.2016. із розрахунку один місяць служби за три місяці; часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі - «Запорізький державний технічний університет» з 01.09.1992 по 05.06.1997 та з 17.09.1998 по 12.10.1999 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

1.8. визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягла у відмові позивачу у підготовці, оформленні та направленні всього необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ;

1.9. зобов`язати відповідача підготувати, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області весь необхідний пакет документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

2. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2023 року позовну заяву повернув позивачу з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем вимог ухвали суду від 13 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору та пропуску місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2024 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в частині відмови у звільненні від сплати судового збору - змінено. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильності застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», врахував, що предмет та підстави позову стосуються оскарження відмови відповідача у зарахуванні стажу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у вищому навчальному закладі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, а тому позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За таких обставин апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції в частині відмови у звільненні позивача від сплати судового збору.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо проходження публічної служби охоплюється спеціальною нормою, а саме частиною п`ятою статті 122 КАС України, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та ухвалити нове, яким поновити строк звернення до адміністративного суду.

5. На обґрунтування касаційної скарги автор стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду базуються на хибних судженнях щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України, адже до спірних правовідносин, які стосуються оскарження відмови відповідача у зарахуванні стажу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у вищому навчальному закладі, варто застосовувати норми статті 233 КЗпП України.

Покликаючись на приписи статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з пунктом 1 розділу "Прикінцеві положення" КЗпП України, автор скарги зазначає, що ним дотримано тримісячний строк звернення до суду, адже 30 червня 2023 року припинено дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а до суду позивач звернувся 08 вересня 2023 року.

6. Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції.

7. Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне врегулювання

8. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

11. Згідно з частинами першою-другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

16. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

17. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

18. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19. Водночас Законом № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України, зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

20. При цьому приписами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України обумовлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

21. За новою редакцією статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

22. Разом з цим відповідно до приписів статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

23. В силу пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

ІV. Оцінка Верховного Суду

24. Отже, спірним є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються відмови відповідача у зарахуванні стажу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у вищому навчальному закладі, та відповідно, правильності нарахування грошового забезпечення.

25. У цій справі підставою для повернення позовної заяви слугував висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо неусунення позивачем недоліків позовної заяви після залишення її без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

26. Зі змісту позовної заяви висновується, що позивач у період з 10 серпня 2001 року по 24 вересня 2021 року проходив службу на посадах начальницького складу податкової поліції. З 25 вересня 2021 року є пенсіонером податкової міліції за вислугою років. Після звільнення зі служби Головним управлінням ДФС у Запорізькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області направлено матеріали для призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Однак, позивач вважає, що пенсія йому має бути призначена за пунктом «б» частини першої статті 12 ЗУ №2262-ХІІ. Разом з цим, на думку позивача, розрахунок вислуги років здійснено неправильно з огляду на неврахування до вислуги окремих видів служби.

Таким чином, ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом у вересні 2023 року, оскаржує дії відповідача щодо визначення його вислуги років, а саме оскарження відмови відповідача в зарахуванні часу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у вищому навчальному закладі.

27. Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що перебіг місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, для позивача розпочався з моменту звільнення позивача з посади.

28. Отже, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, зазначили, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визначення його вислуги років, необхідно обчислювати з 25 вересня 2021 року.

Водночас позивач звернувся до суду лише 08 вересня 2023 року, тобто поза межами встановленого строку, при цьому не надано доказів поважності причин пропуску вказаного строку.

29. Своєю чергою автор касаційної скарги стверджує, що тривалість строку звернення до суду з цим позовом, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, у сув`язі з приписами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України становить три місяці.

30. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.

31. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

32. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

33. За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

34. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

35. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

36. Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

37. У доводах касаційної скарги автор, серед іншого, вказує на застосування у цій категорії спору тримісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другої статті 233 КЗпП України, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

38. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є строк звернення з цим позовом до суду та у разі пропущення цього строку наявність підстав для його поновлення, варто звернути увагу на таке.

39. Як висновується зі змісту позовних вимог, позивач звернувся до суду 08 вересня 2023 року, при цьому оскаржує дії відповідача щодо призначення йому з 25 вересня 2021 року пенсії за вислугу років згідно з п. «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що пенсія йому має бути призначена за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також вважає, що розрахунок вислуги років здійснено неправильно. До вислуги не враховані окремі види служби.

Отже, звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися зарахування часу роботи в органах державної податкової служби, часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та часу навчання у вищому навчальному закладі.

40. У випадку, що склався, фактично підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу, є саме незгода із визначенням його вислуги років. При цьому позивача звільнено зі служби 24 вересня 2021 року.

41. Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження публічної служби.

42. За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

43. Отже, у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

44. Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

45. Отже, безпідставними є твердження представника позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, адже вказані вимоги у цьому спорі є похідними, оскільки, як вже зазначалося, він стосується визначення вислуги років, зі встановленням якої позивач був ознайомлений при звільненні.

46. У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

47. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

48. В аспекті наведеного Верховний Суд також вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

49. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

50. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

51. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

52. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

53. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

54. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

55. У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

56. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

57. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

58. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в незміненій частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 280/7379/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

С. А. Уханенко