Постанова

від 13.02.2024 по справі 420/29198/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29198/23

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (далі відповідач), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації -різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно;

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 076,38 грн. в місяць, у загальній сумі 49 325,43 грн. за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок №1078).

Окрім того, відповідно до статті 282 КАС України, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 пояснює, що під час проходженні військової служби йому не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, попри те, що це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.09.2019 позивач зазначає, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов`язаний із 1 березня 2018 року виплачувати фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі: 4 076,38 грн., щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Позивач зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Суд також відмовив в задоволенні вимог щодо покладення на відповідача зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, і таке право прямо передбачене Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Суд зазначив, що відповідач не врахував вимоги абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо виплати фіксованої індексації у щомісячному фіксованому розмірі 4076,38 грн та виплати її у загальному розмірі 49 325,43 грн. оскільки вважав, що нарахування індексації належить до повноважень відповідача і є дискреційними.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення, суд поважав такі вимоги необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та у постанові від 20.04.2022 у справі 420/3593/20, зазначає про помилковість позиції суду щодо відсутності законодавчих підстав для задоволення вимог про обов`язок відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення у вказаний період у фіксованому розмірі.

ОСОБА_1 вважає, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати фіксованої індексації грошового забезпечення, у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), суд має встановити чи перевищує розмір підвищення грошового доходу, суму індексації, що склалася у цьому місяці та розрахувати її.

За твердженням скаржника, відповідач зобов`язаний був із березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексацію грошового забезпечення у розмірі 4076,38 грн. в місяць, та виплатити її у загальній сумі 49 325,43 грн.

Одночасно з цим, позивач заперечував наявність у відповідача дискреційних повноважень стосовно визначення розміру фіксованої індексації та розрахунку її суми.

ВЧ НОМЕР_1 направила до суду свої пояснення, в яких посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , та заперечує право позивача на отримання фіксованої індексації грошового забезпечення. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року перевищує розмір можливої суми індексації, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Окремо скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної уваги його клопотанню про закриття провадження у справі та не врахував, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 вже були предметом позову ОСОБА_1 у справі №420/3127/22, за результатами розгляду якої, судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та яке набрало законної сили.

Скаржник наголошує на тому, що в силу положень статті 14 та частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а тому не може існувати два різних рішення щодо того самого предмету спору.

За таких обставин, скаржник вважає, що відсутні підстави для задоволення позову щодо зобов`язання нарахувати та виплатити фіксовану індексацію ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, а провадження у справі відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України підлягає закриттю.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 28.06.2016 по 04.03.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.03.2019 № 63, старший солдат ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у запас, з 05.03.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Фінансовий орган, тобто розпорядник коштів стосовно ВЧ НОМЕР_1 являвся Військово-медичний клінічний центр Південного регіону.

Отже виплати грошового забезпечення позивачу здійснювалися саме Військово-медичним клінічним центром Південного регіону, що не заперечується сторонами.

Під час проходження служби позивачеві не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату індексації грошового забезпечення, проте відповідь не отримав.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону та ВЧ НОМЕР_1 , в якому заявив, у тому числі такі вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4076,38 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4076,38 грн. за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно в сумі 49325, 43 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, у справі № 420/3127/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У задоволенні вимог про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4076,38 грн. за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, включно в сумі 49325, 43 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 було відмовлено

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року - залишено без змін.

У жовтні 2023 року позивач знову звернувся до суду першої інстанції з вимогами про нарахування та виплату фіксованої індексації, за період (з 01.03.2018 по 04.03.2019), який предметом розгляду суду і в задоволенні цих вимог йому було відмовлено.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з таких мотивів.

Так, спірним питанням, згідно вимог апеляції, як позивача так і відповідача, є наявність у ОСОБА_1 права на отримання за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4076,38 грн в місяць, у загальній сумі 49 325,43 грн, відповідно до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Рішення суду оскаржено ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати індексації-різниці у конкретному щомісячному фіксованому розмірі 4076,38 грн та виплати її у загальному розмірі 49325,43 грн., оскільки суд вважав, що нарахування індексації належить до повноважень відповідача та є дискреційними.

Зі змісту апеляційної скарги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону вбачається, що скаржник заявляє взаємовиключні вимоги, а саме указує про відсутність підстав для задоволення позову та одночасно просить закрити провадження у справі, оскільки існує рішення, яке набрало законної сили, з тих самих підстав, про той самий предмет та між тими самими сторонами.

Вирішуючи обґрунтованість апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що звертаючись до суду за захистом порушених прав щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у рамках справи №420/3127/22, ОСОБА_1 , в тому числі, заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 та про зобов`язання нарахувати та виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума належної індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Також позивач наводить власні розрахунки щодо розміру так званої «фіксованої» індексації за спірний період, яка за його розрахунками становить 4076,38 грн. та яка має бути йому виплачена починаючи з березня 2018 року до моменту звільнення 04.03.2019 у загальному розмірі 49325,43 грн.

Як мовилося вище, за результатами розгляду цього спору рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Суд в задоволенні вимог щодо нарахування та виплати фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 відмовив. Дане рішення набрало законної сили 27.10. 2022ю

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, тотожність спору, який є предметом розгляду в даній справі та якій розглядався в рамках справи №420/3127/22 за позовом ОСОБА_1 , до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_1 і був вирішений по суті

Варто відзначити, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Проводячи порівняльний аналіз обох позовів суд установив, що підстави, предмет позову та сторони в них співпадають.

Так предметом позову є право на отримання індексації різниці за період з 01.03.2018 по 04.03.2019 в щомісячному розмірі 4076,38 грн, а загалом 49325,43 грн

Підставами для його задоволення зазначені абзаци 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Доцільне звернути увагу на те, що звертаючись до Одеського окружного адміністративного суду у лютому 2022 року ОСОБА_1 визначив в якості відповідача тільки Військовий-медичний клінічний центр Південного регіону. Суд першої інстанції, за власною ініціативою, залучив в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 .

В цій справі, справі ОСОБА_1 визначив Військову частину НОМЕР_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В контексті спірних правовідносин, на переконання колегії суддів, це не є зміною предмету адміністративного позову та не свідчить, що позови не є тотожними.

Так, Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2019, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частина 2 вказаної статті унормовує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З аналізу наведених вище правових положень процесуального законодавства випливає, що законодавцем з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, встановлено певні правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.

Таким чином, вищенаведеними нормами встановлений імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення.

За приписами частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку та провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статті 238 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позови не є тотожними, у зв`язку з чим вважав можливим розглянути заявлений ОСОБА_1 позов по суті.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , адже прецедентна практика Європейського суду з прав людини відзначає, що обсяг умотивування судового може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи, у рішенні повинні міститися відповіді на головні аргументи сторін, давати докладну відповідь на інші аргументи, не має сенсу, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Також слід зазначити, що оскільки у прохальній частині апеляційної скарги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону ставилося питання про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга, останнього, має бути задоволена частково.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та закрити провадження у справі, оскільки є рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи, що позивач не сплачував судовий збір за розгляд даного позову, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 319, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 13.02.2024.