Постанова

від 07.02.2024 по справі 580/9922/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9922/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гайдаш В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача прийняти від позивачки декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язати відповідача прийняти від позивачки декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації від 07.07.2023.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.10.2023 щодо прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити резолютивну частину рішення, зокрема, шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом застосовано неефективний спосіб захисту порушеного права, адже Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розгляне звернення позивачки та відмовить з аналогічних підстав, з яких вже було відмовлено раніше. Вказане, на переконання апелянтки, не сприятиме відновленню порушеного права, за захистом якого остання звернулась до суду.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності вказаної сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки позивачка у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині незадоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 січням 2022 року Указом Президента України від 25.01.2022 № 32/2022 ОСОБА_1 прийнята до громадянства України.

21.03.2022 позивачці було видано довідку № 77/22 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої її 30.03.2022 документовано тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_1 , терміном дії до 25.01.2024.

Під час подання заяви про прийняття до громадянства України ОСОБА_1 підписала зобов`язання протягом 2 років припинити громадянство російської федерації відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України».

13.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до УДМС у Черкаській області з заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.

17.10.2023 Управління ДМС у Черкаській області за результатами розгляду вищевказаної заяви заявниці надано відповідь, в якій роз`яснено законодавчо встановлений порядок підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно частини 5статті 8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

Умови та порядок прийняття до громадянства України встановлені статтею 9 Закону України «Про громадянство України».

Частиною 1статті 9 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами пункту 2 частини 2статті 9 Закону України «Про громадянство України» однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Листом від 13.10.2023 ОСОБА_1 було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Черкаській області декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.

Так, статтею 1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16 статті 1).

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Отже, особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від неї причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215).

Пунктом 5 Порядку № 215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Згідно з пунктом 119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 вживала залежних від неї заходів щодо припинення громадянства російської федерації, а саме: позивачка зверталась до Міністерства закордонних справ російської федерації (відповідь від 25.11.2022 №31769/кд-гр); до консульського відділу посольства рф у Молдові; до консульського відділу посольства рф у Нідерландах.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і триває на час розгляду справи.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.

Крім того, листом від 25.11.2022 №31769/кд-гр Міністерство закордонних справ російської федерації повідомило позивачку про те, що заяву про вихід з громадянства російської федерації, можливо подавати тільки в консульські відділи російської федерації в інших країнах, а на території України такі консульські установи, на теперішній час, не працюють. У зв`язку з чим, можливість подати таку заяву на території України відсутня.

Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.

Викладене вище свідчить про те, що позивачем вчинялися необхідні дії з метою припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів російської федерації, отримання довідки про прийняття заяви про вихід із громадянства російської федерації), однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.

Як вже зазначалось, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин.

Однак, відповідачем не було враховано вищезазначених обставин та листом від 17.10.2023 позивачці повідомлено про відсутність у неї підстав для подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави, тому така відмова відповідача є протиправною.

Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з обставин даної справи та встановлених фактів, вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позов підлягає задоволенню в частині саме шляхом зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути звернення позивачки від 13.10.2023 щодо прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги не приймає доводи апелянтки стосовно того, що Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розгляне звернення позивачки та відмовить з аналогічних підстав, з яких вже було відмовлено раніше, що не сприятиме відновленню порушеного права, позаяк такі твердження є припущеннями, а відтак не можуть бути достатньою правовою підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); п. 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); п. 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відтак, приймаючи рішення про зобов`язання орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та особами, які звернулись за захистом, що і було вчинено судом першої інстанції в межах спірних правовідносин.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 09.02.2024.