Ухвала

від 09.05.2024 по справі 580/9922/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Черкаси

09 травня 2024 року справа № 580/9922/23

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглядаючи у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Д.Ю., подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №580/9922/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби в Черкаській області (далі відповідач), в якому позивачка просила:

- визнати протиправною відмову відповідач у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язати відповідача прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації від 07.07.2023.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

29.04.2024 до суду від представника позивачки надійшло клопотання у порядку ст. 383 КАС України, в якій представник позивачки просить визнати протиправною відмову Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства у ОСОБА_1 за наслідком розгляду її звернення на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі №580/9922/23 та зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі № 580/9922/23 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

В обґрунтування вказаного клопотання представником позивачки зазначено, що Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23 прийнято повторну відмову в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, тобто без врахування висновків суду у рішенні суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Судом із матеріалів справи встановлено, що Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23 прийнято повторну відмову в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, яка оформлена листом від 12.02.2024 №/3501.4/39-24 (т. 1 а.с. 228), у якому, окрім цитування норм законодавства, зазначено, що позивачка не вчинила дій щодо припинення громадянства росії, а тому відсутні підстави для прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, суд звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23 зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи країни агресора не працюють, проте з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої країни з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи. Відтак, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачка має повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації.

Однак матеріалами справи підтверджено, що Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби за результатом повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 від 13.10.2023 щодо прийняття у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації - не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз`ясненні норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, що свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивачки з урахуванням мотивів суду, які зазначені у рішенні від 21.12.2023 у справі №580/9922/23.

Вищенаведена обставина свідчить про невиконання відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23, так як виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням та висновки, які зроблені судом при розгляді справи. При цьому, чекаючи на виконання рішення суду відповідачем, позивач мав легітимні очікування розраховувати на те, що декларація про відмову від іноземного громадянства буде прийнята на підставі чинного законодавства та з обов`язковим врахуванням вже встановлених судом фактів та обставин, правовідносини щодо яких вже були предметом спору.

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі ОСОБА_2 проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, п. п. 24-27, від 13.06.2006, п. п. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Таким чином, з огляду на правовий статус Управління державної міграційної служби у Черкаській області, як суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, протиправно відмовлено у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Таким чином, якщо в ході розгляду заяви щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, поданої відповідно до ст. 383 КАС України, суд установить наявність підстав для її задоволення, він має право постановити окрему ухвалу, в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.

Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази виконання Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у повному обсязі рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23 в частині прийняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, тому суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, яку направити на адресу саме Державної міграційної служби України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду.

Отже, заява представника позивачки щодо визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132-142, 249, 252, 241-246, 255, 295, 371, 383 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко Д.Ю., подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №580/9922/23 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо прийняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації за наслідком розгляду її звернення у порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23.

Направити Державній міграційній службі України (вул. Володимирська 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) окрему ухвалу для вчинення дій з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №580/9922/23.

Зобов`язати Державну міграційну службу України повідомити Черкаський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів протягом одного місяця після надходження даної ухвали.

Копію ухвали направити учасникам справи, а Державній міграційній службі України - для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ