Ухвала

від 01.02.2024 по справі 757/39733/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/39733/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/180/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 1202200000000679 від 21.07.2022 року - прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року, -

за участю:

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202200000000679 від 21.07.2022 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, а саме тимчасового вилученого майна:

- мобільний телефон iPhone 6, Imei: НОМЕР_1 , із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» із номером НОМЕР_2 ;

- кошти в сумі 29 990 доларів США (купюрами номіналом 100 доларів США - 289 шт, купюрами номіналом 50 доларів США - 20 шт, купюрами номіналом 20 доларів США - 4 шт., купюра номіналом 10 доларів США - 1 купюра);

- кошти в сумі 62 550 євро (купюрами номіналом 50 євро - 1 201 шт., купюрами номіналом 100 євро - 5 шт.);

- кошти в сумі 1 051 000 грн. (купюрами номіналом 200 грн. - 50 шт, купюрами номіналом 500 грн. - 1 356 шт., купюрами номіналом 100 грн. - 363 шт, купюрами номіналом 1000 грн. - 363 шт.)

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а також, судове рішення підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Представником власника майна ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 , подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в яких останній просить залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без зміни.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Разом з цим, 31.01.2024 надіслав клопотання про відкладення судового розгляду, у зв`язку із зайнятістю прокурорів у інших судових засіданнях, проведенні слідчих процесуальних дій, однак не долучив підтверджуючих документів. Крім того, слід зазначити, що у судові засідання призначені на 07.11.2023, 30.11.2023, 03.01.2023 прокурор також не з`явився, що призводить до порушення принципу розумності строків розгляду справи. З урахуванням вищевказаного, думки власника майна та його представника, які не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, який належним чином був повідомлений про судове засідання, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку власника майна та його представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12022000000000679 від 21.07.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.

В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що безпосередньо до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Полтавської області, с. Заріг, ІПН: НОМЕР_3 , паспорт громадянина РФ № НОМЕР_4 виданий 17.06.2014, ТП № 1, відділом УФМС Росії по Московскій області по Сонячногірському районі, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

06.09.2022 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого, зокрема, вилучено:

- мобільний телефон iPhone 6, Imei: НОМЕР_1 , із сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» із номером НОМЕР_2 ;

- кошти в сумі 29 990 доларів США (купюрами номіналом 100 доларів США

- 289 шт, купюрами номіналом 50 доларів США - 20 шт, купюрами номіналом 20 доларів США - 4 шт, купюра номіналом 10 доларів США - 1 купюра);

- кошти в сумі 62 550 євро (купюрами номіналом 50 євро - 1 201 шт, купюрами номіналом 100 євро - 5 шт);

- кошти в сумі 1 051 000 грн (купюрами номіналом 200 грн - 50 шт, купюрами номіналом 500 грн - 1 356 шт, купюрами номіналом 100 грн - 363 шт, купюрами номіналом 1000 грн - 363 шт)

23.06.2023 постановою слідчого, вищевказані вилучені кошти визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, оскільки вони являються об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

07.09.2023 прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що вилучене під час обшуку майно має доказове значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, оскільки містить на собі відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому має ознаки речових доказів.

26.09.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказано клопотання прокурора, у зв`язку із тим, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, було вилучено 23.06.2023 року, однак прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна 07.09.2023 року та жодним чином не обґрунтував поважність причин пропущеного строку.

Крім цього, слідчий суддя вказує, що прокурором у клопотанні про арешт майна, яке було вилучене 23.06.2023 року під час проведення обшуку не зазначено, яке відношення останнє має до вчинення кримінального правопорушення, а також в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні відомості, які б давали розумні підстави і підозри вважати, що майно, яке належить на праві власності ОСОБА_7 , відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч 1 ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з доводів прокурора, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, однак в чому це полягає останнім не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив рішення з дотриманням вимог КПК України.

Колегією суддів встановлено, що з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано доводи прокурора, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Кримінальний процесуальний кодекс Українивимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, в межах кримінального провадження №12022000000000679 від 21.07.2022, однак як встановлено слідчим суддею, прокурором у клопотанні про арешт майна, яке було вилучене 23.06.2023 року під час проведення обшуку не зазначено, яке відношення останнє має до вчинення кримінальних правопорушень.

Слідчим суддею вірно встановлено, що відповідно до змісту клопотання 23.06.2023 постановою слідчого вищевказані вилучені кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Отже, посилання прокурора на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК Українине містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Постанова про визначення вказаного майна на яке прокурор просить накласти арешт в матеріалах клопотання, як встановлено під час апеляційного розгляду має формальний характер.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Однак з урахуванням обставин встановлених слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна та під час перевірки оскаржуваного рішення за результатом вказаного розгляду, колегію суддів не встановлено таких доказів, які були б беззаперечні та давали суду впевненість у тому, що не настануть негативні наслідки як для кримінального провадження так і для особи на майно якої ставиться питання про арешт.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування не доведено та слідчим суддею не встановлено.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.

Отже, клопотання прокурора не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, з викладеними у ній доводами - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4