Постанова

від 07.02.2024 по справі 753/9142/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/9142/23 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.

провадження № 22-ц/824/4396/2024 суддя-доповідач у ІІ Інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 лютого 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Позняки-3» Дарницького району міста Києва про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати припиненими трудові відносини між ним та ГБК «Позняки-3» з 01 травня 2023 року - день отримання Головою правління ГБК «Позняки-3» Кравцем М.М. заяви про звільнення позивача з посади Голови правління ГБК «Позняки-3».

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 липня 2023 рокуу відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що в позовної заяві він не заявляв вимогу про припинення його повноважень як голови правління, а заявляв вимогу про визнання припиненими трудових відносини з відповідачем. Вказує, що повноваження йому були надані рішенням Загальних зборів ГБК «Позняки-3» Дарницького району м. Києва, що оформлені протоколом загальних зборів № 33 від 14 березня 2020 року, але рішення цих зборів визнані недійсними Господарським судом міста Києва рішенням від 31 серпня 2022 року по справі № 910/2346/22. Відтак, починаючи з 08 листопада 2022 року позивач не є членом кооперативу, а тому не є носієм корпоративних прав. 28 січня 2023 року було проведено загальні збори та складено протокол № 1 загальних зборів ГБК «Позняки-3» Дарницького району м. Києва, де було обрано головою правління ГБК «Позняки-3» Кравця М.М., але рішення про затвердження рішення правління оформленого протоколом № 34 від 04 березня 2020 року не приймалось. Позивач також зазначає, що його не було звільнено з посади голови правління ГБК «Позняки-3» відповідно до протоколу № 1 від 28 січня 2023 року загальних зборів ГБК «Позняки-3», а, відтак, він досі перебуває у трудових відносинах з ГБК «Позняки-3» Дарницького району м. Києва, але знаходиться в невизначеному стані. Його не було звільнено, трудову книжку не оформлено, розрахунок з ним не проведений. Однак, суд першої інстанції не звернув на це уваги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку спір про припинення трудових відносин голови правління віднесено до компетенції господарського суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати припиненими трудові відносини між ним та ГБК «Позняки-3» з 01 травня 2023 року та зобов`язати відповідача видати наказ про його звільненя.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є кооператив, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 06 лютого 2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений статтею 99 ЦК України, згідно з якою загальні збори товариства своїм рішення створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач вказував про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач не є учасником товариства, а звернувся за захистом своїх трудових прав.

Разом з тим, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор, голова правління), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Особливість звільнення директора (голови правління) полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18).

Позивач вказував про те, що відповідно до п. 76 Статуту ГБК «Позняки-3» загальні збори членів кооперативу достроково відкликають голову правління кооперативу. Тобто, загальні збори членів кооперативу здійснюють управління кооперативом та реалізують право уповноваженого органу кооперативу усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь-яку годину з будь-яких підстав.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до господарського суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21.

За таких обставин, висновки суду відповідають обставинам справи, суд обґрунтовано дійшов висновку, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.