Постанова

від 06.02.2024 по справі 299/5492/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 299/5492/23 пров. № А/857/22242/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Матковської З.М.,

за участю секретаряПославського Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Муніципальної варти Ужгородської міської ради на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2023 року (ухвалене головуючим суддею Надопта А.А. о 13 год. 32 хв. у м. Виноградів) у справі № 299/5492/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Управління Муніципальної варти Ужгородської міської ради Курила Андріана Сергійовича, Управління Муніципальної варти Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є незаконним, необґрунтованим, безпідставним, оскільки він здійснив оплату за паркування, що підтверджується належним доказом.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2023 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову від 04.07.2023, серії PPU 2301179, винесену інспектором управління муніципальної варти Ужгородської міської ради Курило А.С. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч .1 ст. 152-1 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено квитанцію № 19542-1089545-61741 від 04.07.2023 на суму 25 грн, за паркування.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно з повідомленням серії PPU №2301179 від 04.07.2023 року 04.07.2023 об 14 год. 34 хв. в м. Ужгороді, по вул. Льва Толстого, поз.1,3 особа яка керувала транспортним засобом транспортного засобу Renault Dokker, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила паркування транспортних засобів: а саме: не здійснила оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного користування (паркувальний майданчик), чим порушено ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Накладено стягнення у розмірі 500 грн.

Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно примітки ст. 152-1 КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою ст. 152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Згідно п. 29 вищезазначених правил, оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що позивач, як фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб несе відповідальність за вчинені правопорушення, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах).

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено квитанцію № 19542-1089545-61741 від 04.07.2023 на суму 25 грн, згідно якої встановлено: номер транспортного засобу, за який здійснено оплату: АО2116VN; час оплати 04.07.2023 14:32:12; призначення платежу: оплата за паркування ДНЗ Smart Uzhhorod 2, АО2116VN. З наведеного встановлено, що, незважаючи на те, що позивачем здійснено помилку при зазначенні номеру транспортного засобу у вигляді двох літер («АО2116VN» замість « НОМЕР_1 »), позивач оплатив вказані послуги.

Відтак, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Оскільки, незважаючи на те, що позивачем здійснено помилку при зазначенні державного номерного знаку транспортного засобу, позивач по суті оплатив послуги з паркування в м. Ужгороді по вул. Льва Толстого.

Крім цього, суд звертає увагу, що означене суб`єктом владних повноважень порушення, зокрема, помилка при зазначенні однієї букви у державному номерному знаку транспортного засобу при оплаті за паркування, є проявом надмірного формалізму, що не відображає основних завдант Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 152-1 КУпАП, не доведена, прийняте рішення є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, а тому спірна постанова/повідомлення про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Щодо доводів неспівмірності стягнутої на користь позивача правничої допомоги то такі доводи апелянта спростовуються наданими доказами про надання послуг позивачу, а саме правничої допомоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Муніципальної варти Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2023 року у справі № 299/5492/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року