Постанова

від 13.02.2024 по справі 0870/5976/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 0870/5976/12

адміністративне провадження № К/9901/53498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Садового І.В. від 12 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронова С.В., суддів Мельника В.В., Чепурнова Д.В. від 06 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС (яку ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року замінено її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2012 року №0000670802 та №0000640802.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на неприйнятність висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 329974 грн., сплаченого митним органам при розмитненні товарів у митному режимі «імпорт» із зазначенням характеру угоди « 84». Усі умови для відображення спірних сум податкового кредиту були виконані: наявний зв`язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства; сплату податку відповідно до вимог підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підтверджено належним чином. При цьому контролюючий орган помилково ототожнював придбання товарів із фактом їх купівлі-продажу. Висновок відповідача про необхідність врахування у подальшій податковій звітності наслідків попередніх податкових перевірок, за позицією позивача, є неприйнятним та зроблений без урахування обставин оскарження результатів таких перевірок.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що позивач обґрунтовано включив ПДВ в розмірі 329974 грн. до податкового кредиту за грудень 2011 року. Поставка товару позивачем здійснювалась в межах гарантійних зобов`язань постачальника по заміні деталей неналежної якості. Отримане у власність майно пов`язане з виробничим процесом і використовувалось у подальшій господарській діяльності. ПК України пов`язує виникнення права на податковий кредит з фактом сплати ПДВ при придбанні або виготовленні товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суди дійшли висновку про їх помилковість, оскільки визначені контролюючим органом грошові зобов`язання за результатами попередніх перевірок внаслідок оскарження останніх в судовому порядку набули статусу неузгоджених, а тому правомірно не відображались у податковій звітності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі по суті зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Скаржник наголошує, що згідно з Порядком ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затвердженим наказом Державної митної служби України №107 від 15 лютого 2011 року (далі - Порядок №107), характер угоди « 84» означає «інше» та не передбачає розрахунків за товар. При вирішенні питання щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за грудень 2011 року ПДВ в розмірі 329974 грн., суди попередніх інстанцій не врахували, що розрахунки за ввезені на митну територію України запасні частини (деталі та вузли) не здійснювались. Крім того, перевіркою не встановлено і оприбуткування обладнання на склад позивача згідно з відповідними вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД).

Відповідач також вважає, що невідображення у податковій звітності результатів попередніх податкових перевірок призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації за грудень 2011 року) в розмірі 20921666 грн. Зазначена сума не є грошовим зобов`язанням, тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 56.15 статті 56 ПК України, а саме вважати неузгодженим грошове зобов`язання з огляду на оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що у період з 23 січня по 06 лютого 2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №83/08-02/14307794 від 06 лютого 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, пункту 2 розділу ХІ Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41 (далі - Порядок №41), внаслідок чого Товариством завищено заявлену за грудень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 329974 грн.; абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпункту 4.6.7 підпункту 4.6 пункту 4 Порядку №41, а саме підприємством завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) податкової декларації за грудень 2011 року у сумі 20921666 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

- позивач до складу податкового кредиту за грудень 2011 року безпідставно включив ПДВ у розмірі 329974,17 грн., який сплачено митним органам при ввезенні на митну територію України за характером угоди « 84», яка означає «інше» та не передбачає розрахунків за товар. Натомість, зі змісту пункту 198.3 статті 198 ПК України слідує, що право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у господарській діяльності;

- платник податків не відобразив у податковій звітності за грудень 2011 року результати попередніх перевірок, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 17 лютого 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000640802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року на 329974 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 164987 грн.; №0000670802, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року на 20921666 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду із цим позовом.

Щодо наявності правових підстав для включення до податкового кредиту за грудень 2011 року ПДВ в розмірі 329974 грн., сплаченого митним органам при розмитненні товарів, отриманих в межах гарантійного ремонту, Суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту.

Частина друга пункту 198.2 статті 198 ПК України регламентує, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до частини першої пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Зміст наведених положень податкового законодавства свідчить, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання ПДВ та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Суди попередніх інстанцій установили, що в грудні 2011 року Товариством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди» зазначено код « 84 - інші випадки», який згідно з Порядком №107 не передбачає розрахунки за товар.

Так, позивачем було ввезено на митну територію України наступний товар:

1) за ВМД №112000011/2011/003477 - частини до турбовального авіадвигуна АИ -20Д 5 сер. (форсунка, камера згоряння, лопатка), поставлені компанією BAIRD SERVICE CIA LTDA DEPOSITO ADUANERO SNIDER Колумбія на виконання умов контракту №1323/658-Е09-333-С0170 від 17 грудня 2009 року купівлі-продажу відремонтованих авіаційних двигунів АІ-20Д 5 серії, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни дефектних частин авіаційного двигуна, що підтверджено рекламаційним актом №1/2011 від 07 березня 2011 року;

2) за ВМД №112000011/2011/003503 - частина до авіадвигуна АІ-25ТЛ (паливний регулятор 4000), поставлені компанією «ВАН СУАН» (ВАСУКО) В`єтнам на виконання умов контракту №VX8124-MOT від 21 листопада 2008 року з капітального ремонту авіадвигунів, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставлених дефектних частин в складі авіадвигуна, що підтверджено рекламаційним актом №2 від 22 березня 2010 року;

3) за ВМД №112000011/2011/003563 - частини до авіадвигуна ТВЗ-117ВМА серії 02 (електронний регулятор ЄРД-ЗВМ, комплектуючий агрегат до авіадвигуна ТВЗ-117ВМ сер. 02), поставлені компанією LG International Corp. Корея на виконання умов контракту №1323/658-E10-039-CN156 від 08 лютого 2010 року з капітального ремонту та доробкою авіаційних двигунів ТВЗ-117ВМА, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленого в процесі ремонту дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом № LG AV110622-MS02 від 22 червня 2011 року;

4) за ВМД №112000011/2011/003588 - частини до турбовального авіадвигуна (привід проміжний), поставлені компанією Ульяновська філія ЗАТ Авіаційна компанія «Полёт» Росія на виконання умов контракту №4538/11-К від 06 квітня 2011 року з капітального ремонту авіаційних двигунів, а також додаткової угоди №1 до договору від 24 травня 2011 року та додатків №1-2 до неї, в результаті здійснення Товариством заміни раніше поставленої дефектної частини під час ремонту на авіаційний двигун;

5) за ВМД №112000011/2011/003613 - частина до авіадвигуна AI-25TЛ (реле перепаду тиску індукційне РПД И-0,4), поставлені компанією «ВАН СУ АН» (ВАСУКО) В`єтнам на виконання умов контракту №VX8124-MOT від 21 листопада 2008 року, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом №1 від 22 березня 2010 року;

6) за ВМД №112000011/2011/003616 - газотурбінні приводи АИ 20ДМЭ виробництва позивача, які вийшли зі строю, поставлені компанією Modern Calоr S.A.S.C. Румунія на виконання умов контракту РР-1323/658-Е04-174R0642 від 18 жовтня 2004 року, в результаті здійснення Товариством заміни згідно з актами №4 і №5 від 16 листопада 2011 року;

7) за ВМД №112000011/2011/003654 - частина до турбовального двигуна ТВЗ-117ВМ сер.02 (насос- регулятор НР-ЗМВ-Т), поставлені компанією AT Улан-Уденський авіаційний завод на виконання умов контракту №1323/658-E09-300-RU643 від 23 листопада 2009 року з купівлі-продажу авіаційних двигунів та запасних частин до них тощо, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом №02 від 14 квітня 2011 року;

8) за ВМД №112000011/2011/003677 - комплектуючий агрегат до турбогвинтового авіадвигуна ТВЗ-117 ВМА-СБМ1 (насоси для рідин, ротаційні, маслоагрегат), поставлені компанією IRAN AIRCRAFT IND TURBINE ENGINE MANUFACTURING Іран, на виконання умов контракту №РР-1323/658-E-97115IR364 від 23 жовтня 1997 року, в результаті здійснення Товариством заміни дефектних частин авіаційного двигуна, згідно з Технічними звітами №Р140-А05-375Е і № Р140-А05-373Е;

9) за ВМД №112000011/2011/003757 - частина турбогвинтового авіадвигуна (заслонка регулююча авіадвигуна на ВК-2500-03), поставлені компанією АТ Улан-Уденський авіаційний завод на виконання умов контракту №1323/658-Е010-020-RU643 від 19 січня 2010 року з купівлі-продажу авіаційних двигунів та запасних частин до них, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом №101/9-13/22СН від 24 червня 2010 року;

10) за ВМД №112000011/2011/003769 - клапан перепуску повітря КП-9В, комплектуючий агрегат до ДСУ АИ-9В, поставлені компанією АТ Улан-Уденський авіаційний завод на виконання умов контракту №1323/658-Е09-030-RU643 (ВТД) від 27 січня 2009 року з купівлі-продажу авіаційних двигунів та запасних частин до них тощо, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом №66 від 15 березня 2011 року;

11) за ВМД №112000011/2011/003803 - частина до турбовального авіадвигуна ТВЗ-117ВК (насос-регулятор НР-ЗВК), поставлені компанією BARIS HAVACILIK LTD STI Турція на виконання умов контракту №1323/658-Е08-064-RUб43 від 27 лютого 2008 року з капітального ремонту авіаційних двигунів, в результаті здійснення Товариством гарантійної заміни раніше поставленої дефектної частини під час ремонту на авіаційний двигун, що підтверджено рекламаційними актами №15/11 і №16/11 від 02 серпня 2011 року.

Дослідивши вказані документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Товариство, як виконавець робіт з капітального ремонту, виконувало заміну дефектного товару, який надійшов у його власність. Суди також встановили, що ПДВ був сплачений позивачем відповідно до вимог абзацу «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, що не заперечується відповідачем.

Посилання контролюючого органу, що у позивача відсутній обов`язок сплачувати будь-які платежі при ввезенні товару за характером угоди « 84» були визнані судами безпідставними, оскільки такий характер правочину хоча й не передбачає розрахунків за товар саме з постачальником, однак не звільняє особу від сплати обов`язкових платежів до бюджету. Доводи ж касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини наявності зв`язку отриманих позивачем товарів з його господарською діяльністю та підтвердження факту сплати ПДВ свідчать про виконання Товариством основних умов відображення податкового кредиту у спірному періоді. Відтак, висновок судів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 року №0000640802 є цілком правильним та обґрунтованим.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2012 року №0000670802, як вже зазначалось, підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за грудень 2011 року на 20921666 грн. у зв`язку із невідображенням в податковій декларації результатів попередніх перевірок.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 цього Кодексу).

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого зобов`язання та його узгодження.

При цьому податкове законодавство не містить заборони на декларування від`ємного значення та включення в повному обсязі його розміру до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов`язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує, що контролюючим органом неодноразово проводились перевірки фінансово-господарської діяльності, за результатами яких складались акти перевірок, висновки яких, в свою чергу, слугували підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень. Такі рішення податкового органу були оскаржені позивачем в судовому порядку. Ці обставини не заперечувались відповідачем впродовж судового розгляду цієї справи.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини того, що на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року та проведення її камеральної перевірки процедура судового оскарження відповідних податкових повідомлень - рішень не була завершена та визначені ним грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтоване неврахування позивачем висновків попередніх актів перевірок та податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом на їх підставі, у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - КАС України) врахували обставини, встановлені в судових рішеннях, що набрали законної сили, у справах №2а-0870/5395/11, №2а-0870/10946/11, №2а-0870/4785/11, №2а-0870/5395/11, №2а-0870/6318/11, №2а-0870/8700/11, №2а-0870/10946/11, №0870/1269/12. За змістом судових рішень в указаних справах судами не була підтверджена правильність висновків контролюючого органу, викладених у відповідних актах перевірок, про порушення Товариством вимог податкового законодавства у попередніх звітних (податкових) періодах. Прийняті за результатами цих перевірок податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані.

Під час розгляду цієї справи та у касаційній скарзі контролюючим органом указані обставини не спростовано. Відповідач також не наводить доказів, які б свідчили, що станом на момент декларування позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за грудень 2011 року у розмірі 20921666 грн., певні складові такого розміру від`ємного значення, які були зменшені за результатами попередніх податкових перевірок, були узгоджені.

Враховуючи наведене вище в сукупності, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер