Постанова

від 13.02.2024 по справі 480/3047/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 лютого 2024 року

справа № 480/3047/23

адміністративне провадження № К/990/1531/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року (суддя - Савицька Н. В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (колегія суддів: Бегунц А. О., Рєзнікова С. С., Мельнікова Л. В.)

у справі №480/3047/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

до Головного управління ДПС у Сумській області,

третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року:

- №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень;

- №8718280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 2 825 452,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 282 545,20 гривень;

- №8818280703 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 933 849 гривень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, позов задоволено повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2023 року №8418280703, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5450,00 гривень, суди, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що відповідач в акті перевірки підтвердив належне оформлення господарських операцій та належне відображення їх у бухгалтерському обліку. Спірна сума до бюджетного відшкодування розрахована позивачем внаслідок укладення господарської операції та відповідної передплати за товар, що слугувало першою подією для належного формування податкового кредиту та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є підставою для відшкодування суми бюджетного відшкодування за фактично сплачений постачальникам товар/ послугу.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 04 січня 2023 року №8718280703 та №8818280703 стали висновки Акта стосовно завищення податкового кредиту, а саме: на 4495661,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних, від моменту складання яких до моменту декларування податкового кредиту минуло більше 1095 днів; на 269091,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по «нереальних» операціях з придбання продукції у «ризикових» постачальників.

Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач зробив помилковий висновок про завищення податкового кредиту на 4495661,00 гривень, оскільки позивач включив суми податку на додану вартість по зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до складу податкового кредиту звітних періодів протягом 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних.

Також суди зазначили, що перебіг строку для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим позивачем віднесено до податкового кредиту за лютий 2022 року суму податку на додану вартість в розмірі 162995,29 гривень по податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН.

Крім того, суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що наведені в Акті первинні бухгалтерські документи (накладні, платіжні доручення) та податкові документи (податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН), є підставою для відображення операцій в податковому обліку Товариства та надають право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні отриманої продукції постачальникам, до податкового кредиту відповідних періодів, і як наслідок на заявлення до бюджетного відшкодування. При цьому, в Акті не зазначається про те, що первинні документи мають дефекти форми, змісту або походження, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Cуди зазначили, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Окрім того, Товариство позбавлене можливості впливати на своїх контрагентів та на їх постачальників, в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Всі припущення щодо нібито нереальності господарських операцій зроблені відповідачем виключно на підставі баз даних та аналізу податкової звітності, жодної зустрічної перевірки та/або звірки щодо постачальників позивача та їх контрагентів не зроблено. Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів щодо невідповідності первинних та бухгалтерських документів, які б підтверджували неможливість здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та третіми особами.

11 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23.

Відповідач у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також скаржник вказав на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Податковий орган зазначив, що сума податку на додану вартість, яка сплачена постачальникам у складі попередньої оплати відноситься до розрахунку сум бюджетного відшкодування після фактичного отримання оплачених підприємством товарів (робіт, послуг). В ході перевірки позивача встановлено, що постачання послуг відбулось у січні - серпні 2022 року на суму 47537, 80 гривень, а сума 32702,52 гривень рахується як дебіторська заборгованість станом на 31 серпня 2022 року. Це призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 5450 гривень та відповідно заниження від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, по яких минуло 1095 днів, податковий орган акцентує увагу суду на тому, що Товариство включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних від моменту складання яких до моменту декларування податкового кредиту минуло більше 1095 днів за період квітень 2021 року - лютий 2022 року. Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку відповідача, взагалі не дослідили та не надали жодної оцінки даному порушенню норм чинного законодавства, адже спірні рішення лише цитують позицію позивача, не містять жодного обґрунтування.

Щодо нереальності господарських операцій, податковий орган процитував висновки Верховного Суду сформовані у постановах у справі №808/2593/16 від 01 серпня 2022 року, у справі №805/1692/17-а від 06 серпня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі №480/3047/23 та витребував справу у суду першої/апеляційної інстанції.

30 січня 2024 року справа №480/3047/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача наголошує на тому, що подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування, у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, що на думку скаржника не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях.

Крім того, 02 лютого 2024 року Товариство подало письмові пояснення, в яких позивач обґрунтовує підстави закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23.

Суд касаційної інстанції уважає, що підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як убачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 16 січня 2024 року, підстави з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребують перевірки Верховним Судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» створене шляхом перетворення Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 липня 2022 року №1010501450000000031.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (код ЄДРПОУ 12602750), затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 17 липня 2022 року №273, з дня його державної реєстрації Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».

Товариством подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2022 року від 20 вересня 2022 року №9187970647, в якій визначене від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 40 804 800 гривень (т. 1 а.с.177-179).

Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2022 року № 4333/18-28-07-03-07/12602750/143 (т.1 а.с.41-131) та прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 04 січня 2023 року (т.1 а.с.152- 155):

№ 8418280703 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 5450 гривень;

№ 8718280703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2022 року у розмірі 2 825 452,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 282 545,20 гривень;

№ 8818280703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2022 року у розмірі 2 032 225,00 гривень.

У порядку статті 56 Податкового кодексу України позивач подав скаргу від 17 січня 2023 року №158 до Державної податкової служби України на вищевказані податкові повідомлення - рішення від 04 січня 2023 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 03 лютого 2023 року №2851/6/99-00-06-01-03-06 продовжено строк розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення до 20 березня 2023 року.

У подальшому Рішенням про результати розгляду скарги від 17 березня 2023 року №6740/6/99-00-06-01-03-06 Державної податкової служби України залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 04 січня 2023 року №№8418280703, 8718280703, 8818280703, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки в частині завищення на 4 764 751 гривень суми податкового кредиту, і, як наслідок, завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 2 825 452 гривень, завищення бюджетного відшкодування на суму 5450 гривень та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 1 933 849 гривень, звернувся в суд із даним позовом.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо податкового повідомлення-рішення №8418280703 від 04 січня 2023 року, підставами для винесення якого стали висновки акту стосовно завищення на 5450 гривень суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

До податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість в сумі 13373,40 гривень по господарській операції (договір від 29 грудня 2021 року №1262-21) з Державним підприємством «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» (код ЄДРПОУ 30175035), сплачене в ціні послуги на підставі платіжного доручення від 11 січня 2022 року №254 на суму 80240,45 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 13373,40 гривень.

По даній передплаті позивач отримав послуги протягом січня-жовтня 2022 року, що підтверджується актами наданих послуг: від 31 січня 2022 року №1 на суму 7993,50 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1332,25 гривень; від 18 лютого 2022 року №2 на суму 9215,22 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1535,87 гривень; від 19 травня 2022 року №2 на суму 9215,22 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1535,87 гривень; від 19 травня 2022 року №3 на суму 4668,70 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 778,12 гривень; від 27 червня 2022 року № 4 на суму 1492,24 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 248,71 гривень; від 18 липня 2022 року №5 на суму 8541,10 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1423,52 гривень; від 25 серпня 2022 року №6 на суму 6411,82 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1068,64 гривень; від 21 вересня 2022 року №7 на суму 8994,86 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1499,15 гривень; від 07 жовтня 2022 року №8 на суму 11772,08 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 1962,01 гривень; від 31 жовтня 2022 року №9 на суму 14780,54 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 2463,42 гривень.

Загальна сума отриманих послуг складає 83085,28 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 13847,55 гривень.

Як платник податку на додану вартість, Державне підприємство «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11 січня 2022 року №25.

Станом на 31 серпня 2022 року по взаєморозрахунках з Державним підприємством «Сумський експертно-технічний центр Держпраці» дійсно рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 32702,52 гривень, в т.ч. податок на додану вартість 5450,42 гривень. Проте станом на початок проведення перевірки - 01 листопада 2022 року дана заборгованість погашена згідно актів наданих послуг, та станом на 31 жовтня 2022 року вже рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 2844,87 гривень, тобто, послуги від постачальника отримані в повному обсязі.

Відмовляючи у наданні бюджетного відшкодування в розмірі 5450,00 гривень, перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок, що сума податку на додану вартість, яка сплачена постачальникам у складі попередньої оплати відноситься до розрахунку сум бюджетного відшкодування після фактичного отримання оплачених підприємством товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що формування податкового кредиту здійснюється за правилами першої події відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

У даному випадку позивач відніс суму податку до податкового кредиту за датою проведення передоплати за товар/послуги, що є «першою подією» і свідчить про належне формування Товариством податкового кредиту.

При цьому також слід зазначити, що реальність господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит відповідач не заперечує.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість поставлено у залежність від фактичного отримання платником податку товарів/послуг. Застосування словосполучення «отримувач товарів/послуг» не свідчить про обов`язок платника податку отримати товари/послуги до моменту включення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування. У разі здійснення передоплати, особа вже вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов`язань її контрагентами щодо поставки таких товарів/послуг.

Тобто умовою з якою стаття 200 Податкового кодексу України пов`язує право платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є саме сплата податку на додану вартість постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг, а не фактична поставка (отримання) таких товарів/послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №420/10557/21.

Враховуючи вказане правове регулювання та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна сума до бюджетного відшкодування заявлена позивачем внаслідок проведеної передоплати за товар/послуги, що слугувало «першою подією» для належного формування податкового кредиту, та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є підставою для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що фактично сплачені постачальникам товарів/послуг.

Таким чином, наведені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в зазначеній вище частині не знайшли свого підтвердження при касаційному розгляді цієї адміністративної справи.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року №8718280703 та №8818280703 стали висновки акта стосовно завищення податкового кредит, а саме: на 4495661,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних, від моменту складання яких до моменту декларування податкового кредиту минуло більше 1095 днів; на 269091,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по «нереальних» операціях з придбання продукції у «ризикових» постачальників.

Щодо доводів податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних, від моменту складання яких до моменту декларування податкового кредиту минуло більше 1095 днів, Суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстрі податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, яка діяла до 01 січня 2022 року, встановлено, що у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригувань до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

01 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» №1914-ХІ від 30 листопада 2021 року, пунктом 53 якого у пункті 198.6 статті 198 ПК України в абзацах четвертому-шостому цифри « 1095» замінено цифрами « 365».

У той же час відповідно до положень пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» протягом 1095 календарних днів з дати їх складання не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З наведених вище норм вбачається, що податковим законодавством передбачено право платника податків протягом 2022 року включити до складу податкового кредиту податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, строк складання яких не перевищує 1095 календарних днів з дати їх реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до адміністративного позову додані податкові декларації з податку на додану вартість, з яких вбачається наступне: за квітень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за травень 2018 року та квітень 2021 року; за травень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за червень та липень 2018 року, а також за квітень та травень 2021 року; за червень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за липень 2018 року, травень та червень 2021 року; за липень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за серпень 2021 року, травень - липень 2021 року; за серпень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за вересень-жовтень 2018 року та серпень 2021 року; за вересень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за жовтень 2018 року, грудень 2020 року, а також за червень, серпень та вересень 2021 року; за жовтень 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за листопад 2018 року та вересень-жовтень 2021 року; за листопад 2021 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за грудень 2018 року, січень 2019 року, вересень-листопад 2021 року; за лютий 2022 року, до податкового кредиту в якій включено податкові накладні за березень-червень 2019 року та лютий 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем зроблено помилковий висновок про завищення податкового кредиту на 4 495 661 гривень, оскільки позивачем включено суми податку на додану вартість по зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних до складу податкового кредиту звітних періодів протягом 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних.

Таким чином, позивачем правомірно включено до податкового кредиту відповідних звітних періодів суму податку на додану вартість в розмірі 4495661,50 гривень, та має право на бюджетне відшкодування, заявлене в декларації за серпень 2022 року. Доводів, які б спростовували вказаний факт касаційною скаргою не наведено.

Щодо доводів податкового органу стосовно того, що Товариством включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість по «нереальних» операціях з придбання продукції у «ризикових» постачальників, Суд наголошує на тому, що касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга містить формальне непогодження з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, яке полягає лише в цитуванні висновків Верховного Суду.

Суд повторно наголошує на тому, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не може перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права лише на підставі цитування в касаційній скарзі висновків Верховного Суду. З касаційної скарги такого змісту, Суд позбавлений можливості зрозуміти з чим саме не погоджується податковий орган (з яким саме порушенням норм права). Якщо ж податковий орган намагається вказати на недослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, то він повинен чітко вказати на докази, щодо дослідження яких у нього виникають сумніви. Суд позбавлений можливості додумувати підстави касаційного оскарження замість особи, яка подає касаційну скаргу.

З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області від 04 січня 2023 року №8718280703 та №8818280703. Доводів, які б спростовували висновки судів, касаційна скарга не містить.

Суди попередніх інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи, надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу на рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №480/3047/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк