ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 лютого 2024 року
справа № 240/5563/23
адміністративне провадження № К/990/41438/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентан»
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року (суддя - Семенюк М. М.),
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (судді: Матохнюк Д. Б. Гонтарук В. М., Біла Л. М.)
у справі №240/5563/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентан»
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
Рух справи
03 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тентан» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (ДПС України), Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати тридцять чотири рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.01.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних № № 1, 2, 3 від 01.12.2022, №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 02.12.2022, №№ 7, 8 від 05.12.2022, №№ 10, 11, 12 від 06.12.2022, №№ 13, 14, 15 від 07.12.2022, №№ 16, 17, 18 від 08.12.2022, № № 19, 20, 21 від 09.12.2022, №№ 22, 23, 24, 25 від 12.12.2022, №№ 26, 27, 28, 29 від 13.12.2022, № № 30, 31, 32 від 14.12.2022, №№ 33, 34 від 15.12.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датою їх фактичного подання.
27 червня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року.
Ухвалюючи рішення у справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент прийняття оскаржуваних рішень позивач як платник податку на додану вартість подав до податкового органу первинні документи, які містили суперечності та не підтверджували інформацію, яка була зазначена у податкових накладних, відтак оскаржувані рішення, за висновком судів попередніх інстанцій, прийняті обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Верховного Суду.
16 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача від 08 грудня 2023 року, з урахуванням виконання ним ухвали цього Суду про залишення касаційної скарги без руху від 13 грудня 2023 року та витребувані матеріали справи з Житомирського окружного адміністративного суду.
26 січня 2024 року справа №240/5563/23 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі було оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, а саме положення пункту 188.1 статті 188, підпункту 14.1.71 пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, частину другу статті 3, частину першу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 1 частини третьої статті 2, статті 242, статті 77 КАС України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року №600/1878/20-а, від 23 жовтня 2021 року №280/5475/19, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку.
Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/5563/23.
26 січня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ДПС України (другого відповідача у справі) на касаційну скаргу позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
26 січня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ДПС у Житомирській області (першого відповідача у справі) на касаційну скаргу позивача, в якому він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Товариства, рішення суддів попередніх інстанцій залишити без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій
Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство виписало 34 податкові накладні (за №№ 1-3 від 01.12.2022, №№ 4-6 від 02.12.2022, №№ 7-9 від 05.12.3022, №№ 10-12 від 06.12.2022, №№ 13-15 від 07.12.2022, №№ 16-18 від 08.12.2022, №№ 19-21 від 09.12.2022, №№ 22-25 від 12.12.2022, №№ 26-29 від 13.12.2022, №№ 30-32 від 14.12.2022, №№ 33-34 від 15.12.2022) щодо здійснення господарської операції відповідно до договору постачання № ЛП-01-11від 01.11.2022 між ТОВ «Тентан», як постачальником ТОВ «Легасі Промбуд», як покупцем на загальну суму 79 733 038,43 грн (в т.ч. ПДВ - 13 288 839,74 грн) та в період з 01 по 15 грудня 2022 року подані до Єдиного реєстру податкових накладних для реєстрації.
Квитанціями контролюючим органом зупинено реєстрацію податкових накладних з причин того, що згідно рішення контролюючого органу від 15.08.2022 № 32447 ТОВ «Тентан» відповідає критеріям ризиковості платника податку за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, визначених Постановою КМ України від 11 грудня 2019 року № 1165. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних"; додатково повідомлено "показник "D"=1,5978%, "Р"=0".
Позивач направив податковому органу повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.
У подальшому податковий орган прийняв 34 рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які є предметом розгляду у цій справі.
Причиною відмови в реєстрації 34 податкових накладних зазначено не надання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; зазначена додаткова інформація: відсутні розрахункові документи на придбання та реалізацію.
Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій покликалися на приписи пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України щодо дати виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, пункту 201.10 статті 201 цього кодексу, щодо обов`язку платника податку при здійсненні операцій з постачання товарів, робіт/послуг, в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Суди попередніх інстанцій окремо зазначили про те, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовані з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 20.2 статті 20 розділу 1 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (зареєстровано МФ України 13 грудня 2019 року), (далі Порядок №520), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню у межах спірних відносин відповідно до статті 7 КАС України.
Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Підпунктами 3, 4 Порядку №520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, який може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Спосіб подачі врегульований пунктами 6, 7 Порядку №520.
За приписами пунктів 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Згідно з пунктом 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на підтвердження інформації зазначеної у податкових накладних, реєстрація яких зупинена, надав до податкового органу пояснення та відповідні документи з яких встановлено наступне.
У грудні 2022 року на виконання договору постачання товару № 2410 від 24 жовтня 2022 року на суму 66 113 518 грн, позивач придбав у ТОВ «Патерін» (код ЄДРПОУ 43454926) будматеріали, які в грудні 2022 року поставлені згідно договору постачання №ЛП-01-11 від 01 листопада 2022 року ТОВ «Легасі Промбуд» (код ЄДРПОУ 42740221) на загальну суму 79733038,43 грн ( в т. ч. ПДВ - 13288839,74 грн). ТОВ «Патерін» (код ЄДРПОУ 43454926) станом на жовтень-грудень 2022 року не було платником податку на додану вартість.
Надаючи оцінку зазначеним договорам суди попередніх інстанцій встановили, що договір постачання товару № 2410 від 24 жовтня 2022 року та договір постачання товару № ЛП-01-11від 01 листопада 2022 року, за своїм змістом, крім визначення сторін і пункту 8.1 договорів щодо дати дії договору, не відрізняються один від одного, в них відсутні умови про порядок і строк розрахунків за передачу товару на суму понад 66 млн. грн протягом 60 робочих днів (п. 4.1 договору). Докази розрахунків за вказаними договорами позивач не надав контролюючому органу.
Також суди попередніх інстанцій установили, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» розрахунковий рахунок ТОВ «Патерін» зазначений в договорі № 2410 постачання товару від 24 жовтня 2022 року відкритий 16 листопада 2022 року, тобто після укладення договору.
У наданих до контролюючого органу поясненнях позивач зазначив про те, що товар на суму понад 66 млн грн як ним так і ТОВ «Легасі Промбуд» в період з 01 грудня 2022 року по 15 грудня 2022 року отримувався зі складів ТОВ «Патерін» в м. Бровари і м. Бориспіль, Київської області, однак жодних доказів про те, що товар, придбаний ним у ТОВ «Патерін» зберігався на складах вказаного товариства до моменту його отримання ТОВ «Легасі Промбуд» позивач не надав.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не надав контролюючому органу доказів, які передбачені пунктом 5 Порядку №520, а саме: первинні документи щодо придбання зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи); розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, які б підтверджували придбання ним будматеріалів у ТОВ «Патерін» і постачання їх ТОВ «Легасі Промбуд», а тому відмова в реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 Порядку №520 є правомірною.
Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі №640/21884/20.
Підстави касаційного оскарження
Зазначивши пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження, заявник касаційної скарги доводить, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, а саме положення пункту 188.1 статті 188, підпункту 14.1.71 пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, частину другу статті 3, частину першу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 1 частини третьої статті 2, статті 242, статті 77 КАС України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року №600/1878/20-а, від 23 жовтня 2021 року №280/5475/19, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку.
При вирішенні спору у справі №600/1878/20-а суд першої інстанції встановив, що обґрунтування відвантаження товарів, як першої з подій, що обумовила обов`язок визначити податкові зобов`язання та зареєструвати податкову накладну, позивачем надав відповідні документи, які засвідчують факт реального виконання господарських операцій із ТОВ «Чернівецька будівельно-інвестиційна компанія», а саме копії: договору від 2 вересня 2020 року №1, укладеного із ТОВ «Буковинська будівельна компанія», щодо поставки транспортних засобів, акта прийому-передачі, видаткової накладної, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів ТОВ «Буковинська будівельна компанія».
У справі 600/1878/20-а суд звернув увагу на те, що на час подання позивачем документів для вирішення комісією питання щодо реєстрації податкової накладної, а саме 30 вересня 2021 року, у покупця товарів ще не завершився визначений умовами договору для здійснення оплати у розмірі 100000 грн за придбаний товар строк, який спливав 2 жовтня 2020 року. Та обставина, що оплата цих коштів відбулась із затримкою у 4 дні, тобто 6 жовтня 2020 року, за наведених у цій справі обставин, не виключала обов`язок позивача подавати на реєстрацію податкову накладну за першою із подій, передбачених пунктом 187.1 статті 187 ПК України, а саме за фактом поставки відповідного товару (транспортних засобів). Крім того, суд першої інстанції врахував й те, що за умовами договору, у покупця товару строк сплати решти коштів у розмір 550000 грн тривав аж до 2 вересня 2021 року, а відтак позивач за об`єктивних підстав не міг подати документи щодо перерахунку йому цих коштів.
Відтак, відсутність розрахункових документів у цій справі (600/1878/20-а) не могла бути безумовною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної на підставі спірного у справі рішення від 5 жовтня 2020 року №1999697/38048777.
Зважаючи на практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165, прийняту після подання позивачем касаційної скарги, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для підтвердження правомірності реєстрації податкової накладної, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані Позивачем документи на підтвердження правомірності реєстрації податкової накладної в своїй сукупності підтверджують правомірність спірного у справі індивідуального акта.
За таких обставин, Верховний Суд здійснивши касаційний перегляд, за результатами якого прийнято постанову від 01 грудня 2021 року у справі №600/1878/20-а погодився з висновками суду першої інстанції.
Суд визнає, що рішення у справі №600/1878/20-а прийнято за інших фактичних обставин, порівняно із обставинами справи, рішення якої є предметом цього касаційного перегляду.
Ухвалюючи постанову від 23 жовтня 2021 року у справі №280/5475/19 суд касаційної інстанції встановив, що в основу прийняття спірних рішень, оцінки спірних правовідносин покладені приписи постанови Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117, який діяв на дату подачі податкових накладних). Відтак правозастосування у справі №280/5475/17 є відміним від справи 240/5563/23.
Щодо посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 квітня 2021 року по справі №2а-3918/12/1370 щодо оцінки первинних документів, від 01 грудня 2021 року по справі №600/1878/20-а щодо оцінки господарських операцій відвантаження товарів, від 06 липня 2021 року по справі №808/8676/15 щодо відсутності або неналежності оформлення ТТН як достатнього аргументу, який доводить нереальність господарських операцій, Суд зазначає, що рішення у цих справах та оцінка фактичних обставин здійснювалася судами за різних фактичних обставин. Мова йде в наведених постановах виключно про оцінку доказів.
Заявник касаційної скарги також наводить сім постанов Верховного Суду, в яких зазначено про те, що включення Комісією контролюючого органу платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, є передумовою зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку відповідних письмових пояснень та запитуваних копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування є підставою для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (том 4 аркуш справи 128-129).
Заявник вважає, що цей висновок не врахований судами попередніх інстанцій. Суд визнає формування цього висновку за іншим правовим регулюванням, так зокрема в постанові від 29 вересня 2020 року у справі 3440/1385/19 зазначено, що пунктами 3, 5, 6, 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165) (далі - Порядок), передбачено здійснення автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків. Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Так само, зупиняється реєстрація, якщо за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку.
Моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється на підставі аналізу податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС, за алгоритмом, встановленим пунктом 3 Порядку.
Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням норм ПК та неможливості здійснення операції з постачання товарів (послуг), щодо яких складено податкову накладну/розрахунок коригування, та/або у ймовірності уникнення платником податку виконання податкового обов`язку.
Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку-даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.
Обов`язковою ознакою рішення, дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають для них обов`язковий характер.
Дії ж контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання комісії, яка вирішує питання реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН), мають характер службової діяльності відповідних службових осіб по інформаційно-аналітичному забезпеченню діяльності цього органу. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів для виконання покладених на них функцій та завдань з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.
Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
У справі 240/5563/23 податковий орган витребував документи і за наслідком їх неповного надання відмовив у здійсненні реєстраційної дії.
Також, заявник касаційної скарги покликаючись на постанову від 10 квітня 2020 року №819/330/18, в якій зазначено про те, що Критерії, на підставі яких здійснюється моніторинг податкових накладних, отримали свою безпосередню формалізацію в межах пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії оцінки; тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин.
Суд у справі №819/330/18 також звернув увагу на те, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Суд зазначає, що правозастосування у справі №819/330/18 та № 240/5563/23 є різними, як і фактичні обставини у цих двох справах, що вказує на відсутність подібності правовідносин.
Суд зазначає, що будь-яка підстава касаційного оскарження, встановлена частиною четвертою статті 328 КАС України (в даному випадку пункту першого), в касаційній скарзі повинна зазначатися у взаємозв`язку з підставами задоволення позову або відмови в задоволенні позову (в даному випадку відмови в позові).
За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав (надав в неповному обсязі) копії документів відповідно до пункту 5 Порядку №520, а тому у контролюючого органу були підстави для прийняття 34 рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН відповідно до пункту 11 Порядку №520. Доводи податкового органу щодо такої відмови позивачем, як платником податків не спростовані, як при прийнятті рішень так і впродовж судового розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних правомірно прийняті рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, а, відтак, рішення ГУ ДПС у Житомирській області є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
За правилами статті 341 КАС України під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тентан» залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №240/5563/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. Я. Олендер
В. В. Хохуляк
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.02.2024 |
Оприлюднено | 14.02.2024 |
Номер документу | 116965062 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Ханова Р.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні