Рішення

від 01.02.2024 по справі 308/11533/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11533/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

за участю:

представника позивача Свида О.Г.

представника відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» - Чала І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції за позовною заявою ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернуласядо Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27 липня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постановлено вирок по справі №308/1681/20, яким визнано винним гр. України ОСОБА_3 в скоєнні злочину згідно матеріалів кримінального провадження №12019070170001348 за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання. Потерпілою у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яке мало місце 09 листопада 2019 року по автодорозі Н-13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» за участю автомобіля марки «Renaut» модель «Master» ДН НОМЕР_1 , за кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_3 (застрахований ПрАТ «Європейський страховий альянс») та автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «С180», за кермом якого перебувала ОСОБА_1 , остання отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, перелому середньої третини лівого стегна, перелому лівого наколінника, травматичного вивиху основних фаланг правої стопи та тупої травми живота. Під час її обстеження в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради була встановлена вагітність на 25 тижні. Надалі, у зв`язку з великою крововтратою, поєднанням важких травм, гіповолемічним шоком у неї в терміні 26 тижнів діагностовано антенатальну загибель плода 11.11.2019. Дані тілесні ушкодження та антенатальна загибель плода відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та виникли внаслідок ДТП.

Позивач зазначає, що на даний час ОСОБА_1 перенесла вже чотири операції та готується до п`ятої операції та ніяк не може реабілітуватися після ДТП, так як постійно вимушена боротися з наслідками після аварії і ніяк не може відновити своє здоров`я. Натомість, винуватець ОСОБА_3 , який працював на фірмі «Медфарм» по теперішній час фактично нічого не відшкодував , а також не поступило відшкодування від фірми, де він працював. Звернення до страхової компанії також не дало результатів і відшкодування не поступило. Згідно наявних висновків, що досліджені судом і зафіксовані вироком суду та не потребують доведення повністю знищений автомобіль потерпілої ОСОБА_4 і вартість матеріального збитку за автомобіль становить 93650,00 грн.(зафіксовано в рішенні суду)

Позивач зазначає, що страхова компанія ПрАТ «Європейський страховий альянс» ігнорує свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування. Ще в 2019 році від ТОВ «Медфарм» було звернення до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з проханням щодо виплат з приводу події ДТП з участю їх працівника ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 .

Згодом представник потерпілої ОСОБА_1 адвокат Свида О.Г. безпосередньо зв`язувався та направляв матеріали до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з проханням щодо страхових виплат по даній ДТП. Було спілкування з ОСОБА_5 , якому засобами електронного зв`язку були передані документи щодо вказаного ДТП, однак питання не вирішено.

Як зазначає позивач, від злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_1 завдана тяжка психологічна травма, спричинена значна моральна та майнова шкода.

Через трагічну втрату дитини вона пережила великий стрес , бо втрата непоправна. Майнова шкода складається із витрат на лікування в сумі 150210,49грн. та 93650,00грн. за знищений автомобіль. Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , яким вчинено ДТП , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфарм», а ОСОБА_3 станом на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфарм» та виконував свої трудові обов`язки, а відтак вважає , що відповідачі зобов`язані в солідарному порядку нести відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Крімтого,як зазначає позивач, злочинними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 також завданоморальнушкоду,щополягаєупсихологічномутравмуваннівіддорожньо-транспортної пригоди від якої вона трагічно втратила дитину; відновити становище, яке існувало до втрати дитини у житті позивача неможливо . Вона постійно перебуває в стані стресу та психічного напруження, який не покидає її і тепер. У зв`язку з цим ДТП в її житті виникли негативні вимушені зміни: трати на лікування, потрачений час на лікування, фактично зіпсоване здоров`я, яке вона на даний час так і не відновила, втрата дитини, пережила жахливий фізичний біль, вживання ліків для поліпшення стану, вимушена була брати участь у слідчих діях, що знову ж таки спричинило їй стрес так як вона постійно згадувала ті жахливі події, коли вона потрапила в ДТП. Розмірморальноїшкоди позивач оцінюєу500000грн.00коп.

У зв`язку з наведеними вище обставинами справи, посилаючись на норми матеріального права, позивач просить суд: стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 243860,49 грн., яка складається з 93650,00 грн. майнова шкода за знищений транспортний засіб та 150210,49 грн. - витрати на лікування; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 500000,00 грн. та стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» підтверджені витрати на правову (правничу) допомогу та сплачений судовий збір.

Позиція сторін справи :

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні зазначеним у позовній заяві тапросив суд їхзадовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» - Чала І.М. заявлені позовні вимоги визнала частково. Надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказала на те, що 06.09.2022 р. до ПрАТ «Європейськийстраховий альянс» надійшло звернення позивача про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю та майну позивача, разом з судовими рішеннями І та апеляційної інстанції за обвинуваченням ОСОБА_3 у кримінальній справі №308/1681/20, провадження 11-кп/811/335/22.

На сьогодні, у кримінальній справі №308/1681/20, провадження 11-кп/811/335/22, не винесено рішення, що набрало законної сили, справа розглядається повторно Львівським апеляційним судом (справа зупинена на час служби водія в ЗСУ).

Вказала, що вимоги про стягнення солідарно з усіх відповідачів у справі суми позовних вимог не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки ПрАТ «Європейський страховий альянс» може нести відповідальність лише у сумі в межах лімітів відповідальності за Полісом, що є значно меншою сумою за позовні вимоги.

Порядок отримання страхового відшкодування за полісом у разі завдання шкоди здоров`ю та майну особи визначений окремим спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV, що передбачає особливості відшкодування саме страховиком у разі звернення зацікавлених осіб з передбаченим переліком документів.

Представник звернула увагу суду на те, що враховуючи те, що станом на сьогоднішній день дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі №308/1681/20, провадження 11-кп/811/335/22, право Позивача не порушено, а звернення до суду з вимогами до ПрАТ «Європейський страховий альянс» є передчасним.

Зазначила, що позивач з метою отримання саме страхового відшкодування за полісом не надав страховику ПрАТ «Європейський страховий альянс» обов`язкових документів відповідно до п. 35.2 ст. 35 Спеціального Закону: паспорта, РНОКПП, банківських реквізитів.

Наголосила на тому, що розмір витрат, понесених ОСОБА_1 , у зв`язку з її лікуванням та підтверджених документально, складає 150210,49грн. Згідноз ухвалоюЛьвівського апеляційногосуду від14.06.2021р.у справі№308/1681/20«Колегією суддівпри дослідженніматеріалів кримінальногопровадження з`ясовано,що ОСОБА_3 ,починаючи з13.11.2019р.(а.с.66-т.1)регулярно до02.12.2019(а.с.69)здійснював грошові перекази, у загальному на 62210гривень, що спростовує покликання потерпілої, що обвинувачений не цікавився її станом здоров`я і не намагався допомагати матеріально». Отже, судом встановлено, що водій ОСОБА_3 частково відшкодував витрати Позивача ОСОБА_1 на усунення шкоди здоров`ю (витрати на лікування) у розмірі 62210грн. Тому, сума страхового відшкодування за шкоду здоров`ю, що підлягає сплаті на користь ОСОБА_1 становить 150 210,49 грн. - 62 210 грн.= 88000,49грн.

Звернула увагу суду на те, що відповідно до ст. 26-1 Спеціального Закону страховиком відшкодовується потерпілому- фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, страхове відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відповідно до Спеціального закону складає 4400,03грн. (88 000,49 грн. * 5%). Сума страхового відшкодування за шкоду здоров`ю Позивача, що підлягає виплаті, складає: 92 400,52 грн. (88000,49 грн. + 4400,03 грн.)

Вказує на те, що ПрАТ "Європейський страховий альянс" отримав заяву позивача про виплату відшкодування двічі 09.08.2022 р. та 06.09.2022 р. Раніше зазначених дат Позивач не подавав заяви до ПрАТ "Європейський страховий альянс", інших документів не надсилав, доказів відправлення не надав.

Зазначила, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Наголошує натому,що оскількипозивач відповідно доп.37.1.4ст.37 ЗУ Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» впродовжодного рокуз моментуДТП (09.11.2019р.)не звернувсяіз заявоюпро виплатустрахового відшкодуваннячи позовноюзаявою звимогою самедо ПрАТ"Європейськийстраховий альянс",а звернувсялише через2роки і9місяців,останній маєпідстави длявідмови увиплаті страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ.

Також просила врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 05.06.2018 по справі №910/7449/17 , згідно якої :

визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Крім цього, 03.10.2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 753/5293/16-ц дійшла висновку, що відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-ІV строк є присічним і поновленню не підлягає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 201/8286/16-ц (провадження № 61-4898св18) зазначено, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням потерпілим заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), протягом певного строку, який законодавець обмежує роком з моменту скоєнняДТП.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 жовтня 2018 року в справі №753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є присічним і поновленню не підлягає.

У зв`язку з наведеними обставинами просила суд відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до ПрАТ «Європейський страховий альянс» у розмірі 151459,97 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» в призначене судове засідання повторно не з`явився хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» про час та місце розгляду справи був повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджуєтьсярекомендованим повідомленням яке повернулось на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою`за № 0600227311417, №8800021166532, №8800021210973, №8800020624030, та з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800021286147, №0600231900850, №8801709354592.

Заяви, клопотання: 18.11.2022року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано заяву про надсилання позовної заяви та додатків до неї. 09.12.2022року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

22.12.2022року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано відзив на позовну заяву.

31.01.2023представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції. 25.04.2023року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

01.08.2023року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

23.08.2023року представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання без присутності сторони.

25.08.2023року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання без участі.

27.11.2023року представником ПрАТ «Європейський страховий альянс» подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

06.09.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. позовну заяву залишено без руху.

27.09.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято позовну заяву до розгляду тавідкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

13.12.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. постановлено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

07.02.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. постановлено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

25.08.2023 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи.

28.11.2023 ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. постановлено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Заслухавши вступнеслово представникапозивача,вступне словопредставника відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс», вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичніобставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених нею вимог інапідставі доказів, поданих учасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститі обставини, на яківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крімвипадків, встановлених цим Кодексом.Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонами таіншими учасниками справи, ач.6 що доказуванняне може ґрунтуватися на припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласноїініціативи,крімвитребуваннядоказівсудомувипадку,коливінмаєсумнівиудобросовісному здійсненні учасникамисправиїхніхпроцесуальнихправ або виконанні обов`язків щододоказів, а також інших випадків, передбачених цимКодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів),щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи: Перевіряючиобставинисправи,судомвстановлено,що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2020 року ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За вироком Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2020 року ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 09.11.2019 року близько 15 години 00 хвилин керуючи автомобілем марки «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Н-13» сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» в напрямку міста Перечин, Закарпатської області, на відстані 11,7 м від електроопори №143, нехтуючи встановленими Правилами дорожнього руху України, діючи всупереч вимогам п. п. 1.1, 1.3, 1.10 «безпечна швидкість»; 2.3 «б», 10.1; 14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, та за умов недостатньої видимості у напрямку руху прийняв рішення та здійснив маневр, а саме виїхав на зустрічну смугу руху для подальшого обгону транспортних засобів, які рухались попереду нього, де надалі допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «С180» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в передню центральну частину автомобіля в той момент, коли остання рухалась по своїй смузі руху в напрямку села Кам`яниця Ужгородського району.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкджень та виникли внаслідок ДТП.

Згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 14.06.2021 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого задоволено частково. Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України змінено в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки. Як вбачається з реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року касаційну скаргу прокурора задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року стосовно ОСОБА_3 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 року апеляційне провадження у справі №308/1681/20 за апеляційними скаргами на вирокУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року зупинено через те, що обвинувачений ОСОБА_3 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до його звільнення з військової служби.

Згідно з ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.06.2021 р. у справі №308/1681/20 «Колегією суддів при дослідженні матеріалів кримінального провадження з`ясовано, що ОСОБА_3 , починаючи з 13.11.2019 р. (а.с. 66- т.1) регулярно до 02.12.2019 (а.с.69) здійснював грошові перекази, у загальному на 62 210 гривень.

Згідно висновку експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення №464 від 27.12.2019 року на основі викладених даних судово-медичного дослідження недоношенного плоду Ситар, чоловічої статі, 26 тижнів, приймаючи до уваги дані додаткових лабораторних досліджень, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, встановлено, що причиною смерті плоду стала внутрішньоутробна аноксія плоду до початку пологів, внаслідок травматичного відшарування правильно розташованої плацент из утворенням ретроплацентарної гематоми, що підтверджується даними гістологічного дослідження. Враховуючи характер трупних змін плоду та данні гістологічного дослідження можна допустити, що загибель плоду могла настати на протязі доби після ДТП і знаходиться в прямому причинному зв`язку з ДТП, яка мала місце 09.11.2019 року. Вроджених вад розвитку дитини при судово-медичному дослідженні не виявлено, розвиток плоду відповідав строку вагітності. Згідно додаткового висновку експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення №59 від 05.02.2020 року на основі викладених даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приймаючи до уваги дані медичної документації, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, встановлено, що на момент судово-медичного обстеження та тілі гр. ОСОБА_1 , виявлено катетер на тильній поверхні правої кисті, післяопераційного рубця в області гіпогастрія, асептичних пов`язок в області лівого стегна, лівого колінного суглобу та накладеної гіпсової лонгети на праву нижню кінцівку, є наслідками надання кваліфікованої медичної допомоги. Зігдно даних медичної документації, заповненої на її ім`я, у неї виявлено: «ЗТГК. ЗТЧП. Травматичний розрив правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вагітність 25-26 тижнів. Травматичний шок ІІ ст.. Закритий сегментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщення. Відкритий уламковий перелом верхнього полюсу лівого наколінника зі зміщенням. Травматичний вивих основної фаланги І-ІІ пальців правої сттопи. Перелом 8-го ребра зліва з незначним зміщенням. Токсичний гепа роз помірної активності.». Встановлено, що зазначені тілесні ушкодження, з урахуванням даних медичної документації могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії або ударяння об такі, яким могли бути руки виступаючі частини салону транспортного засобу під час ДТП. По давності виникнення вказаних тілесних ушкоджень, згідно даних медичної документації, вкладаються в час ДТП, яка мала місце 09.11.2019 року і не суперечать обставинам справи. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і зі цією ознакою, згідно п.2.1.3. (л,о) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Згідно даних медичної документації, діагноз Вагітність І, 25-26 тижнів. Антинатальна загибель плоду. Ретроплацентарна гематома були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.7. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належать до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв`язок.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експернто-криміналістичного центру №13/6 від 13.01.2020 року ринкова вартість транспорного засобу, а саме автомобіля марки «Mersedes-Benz», моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом цін на 09.11.2019 року, як транспортного засобу з урахуванням ознак його амортизації, становить 93650,00 грн. Вартість матеріального збитку заподіяного власнику вищевказаного транспортного засобу марки «Mersedes-Benz», моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 93650,00 грн.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11160/512/1039 від 04.12.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 направлена в стаціонар, а саме травмпункт 09.11.2019 року та виписана 04.12.2019 року. Повний діагноз: Політравма. ЗТГК. ЗТЧП. Травматичний розрив правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вагітність 25-26 тижнів. Травматичний шок ІІ ступеню. Закритий сегментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Травматичний вивих основної фаланги І-ІІ пальців правої стопи. Перелом 8-го ребра зліва з незначним зміщенням. Токсичний гепатоз помірної активності.

Судомвстановлено,щоміж відповідачемПрАТ «Європейськийстраховий альянс» та ТзОВ «Медфарм» 07.03.2019 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 200000,00 грн. Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн./ поліс № АМ 6693235/.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_6 . 12.11.2019 року ТзОВ «Медфарм» повідомило ПрАТ «Європейський страховий альянс» про подію ДТП.

Листом №122/26 від 20.12.2019 р. ПрАТ "Європейський страховий альянс" здійснило запит документів у ТзОВ фірма «Медфарм».

Відповідно до наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань було відкрито кримінальне провадження 1201970170001348 відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України

06.09.2022 р. до ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшло звернення Позивача про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю та майну Позивача, разом з судовими рішеннями І та апеляційної інстанції за обвинуваченням ОСОБА_3 у кримінальній справі №308/1681/20, провадження 11-кп/811/335/22.

Згідно звернення представника потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 08.08.2022 року останній звертався до ПрАТ «Європейський страховий альянс» та просив надати відповідь щодо отримання від стахової вказаних сум страхового відшкодування.

Згідно звернення представника потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 01.09.2022 року останній звертався до ПрАТ «Європейський страховий альянс» та просив надати відповідь щодо отримання від страхової компанії ОСОБА_1 вказаних сум страхового відшкодування.

Згідно довідки виданої КНП «Центральна міська клінічна лікарня» №252 від 04.12.2019 року ОСОБА_1 встановлено діагноз Політравма. ЗТГК. ЗТЧП. Травматичний розрив правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вагітність 25-26 тижнів. Травматичний шок ІІ ступеню. Закритий сегментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 водій транспортного засобу марки «Renaut» модель «Master» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП перебувв у трудових відносинах з ТзОВ «Медфарм» та виконував свої трудові обов`язки на даному автомобілі.

Як встановлено судом, згідно наказу директора ТзОВ «Медфарм» Качмар Я.В. № 217-1-п від 10.09.2019 року «Про закріплення транспортного засобу» транспортний засіб марки «Renaut» модель «Master» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 закріплено за експедитором ОСОБА_3 .

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.04.2019 року укладеного між директором ТзОВ «Медфарм» ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей

В матеріалахсправі наявнідокази витратпонесених ОСОБА_1 на лікування,які складають 150210,49грн.- витратина лікування, які підтверджуються наявними розрахунковими квитанціями та фіксальними чеками.

Нормативно-правове регулювання:

Надаючиправовуоцінку спірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходить знаступного.

Спірні правовідносинирегулюються Цивільним кодексомУкраїни (далі ЦК України), Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЗУ Про страхування.

Стаття 1166 ЦК Українипередбачає,що майновашкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»(далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечатьзаконуі пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)(стаття 980 ЦК України).

Питання страхуваннявідповідальності власниківтранспортних засобіврегулюється нетільки національнимзаконодавством,а йміжнародними нормами,і Українаяк держава,яка прагневступу вЄвропейський союз,вУгоді проасоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно доДирективи 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема,Закон№ 1961-IV.

Згідно зістаттею999 ЦК Українидо відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань булоухвалено Закон№ 1961-IV Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",

Законом № 1961-IVвизначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зстаттею 3 Закону №1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно достатті 5 вказаного Законуоб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону№ 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» матеріальну шкоду в розмірі 243860,49 грн., яка складається з 93650,00 грн. майнова шкода за знищений транспортний засіб та 150210,49 грн. - витрати на лікування, моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн. , оскільки ПрАТ «Європейський страховий альянс» може нести відповідальність лише у сумі в межах лімітів відповідальності за Полісом.

Відповідно до частин другої та п`ятоїстатті 1187 ЦКшкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187ЦК Українидає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкоюі шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебуванняу трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки,а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі№ 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 рокуу справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц,від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління абоз інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Разом з тим, як вставнолено судом, станом на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортного засобу марки«Renaut» модель «Master» ДН НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «Європейський страховий альянс» із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну- 100 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоровю 200000,00 грн.

Так, відповідно дост. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК Українипередбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

Відповідно дост. 990 ЦК Українистраховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Пунктом 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено правило, згідно з яким, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з вимогамист.12 цього Законустрахове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Статтями28,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З метою отримання страхового відшкодування, представник позивача ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із заявами 08 серпня 2022 року та 01.09.2022 року про виплату страхового відшкодування за шкоду завдану внаслідокДТП, яка мала місце09.11.2019 року по автодорозі Н-13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» за участю застрахованого транспортного марки«Renaut» модель «Master» ДН НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними доказами, які наявні у матеріалах справи.

За наслідками судового розгляду даного спору встановлено, що відповідач ПрАТ «Європейський страховий альянс» отримавши заяву позивача про виплату страхового відшкодування, не здійснив виплату страхового відшкодування.

Разом зтим,як вставленосудом,позивач вказуєна те,що розмірматеріального збиткузавданого пошкодженнямавтомобіля становить 93650грн.00коп.

При цьому, на обґрунтування своїх вимог щодо визначення розміру завданої шкоди надав висновок експерта №13/6 від 13.01.2020 року, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом цін на 09.11.2019 року, як транспортного засобу з урахуванням ознак його амортизації, становить 93650,00 грн. Вартість матеріального збитку заподіяного власнику вищевказаного транспортного засобу марки «Mersedes-Benz», моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 93650,00 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки сума шкоди заподіяна майну становить 93650,00 грн., з яких розмір сплаченого страхового відшкодування становить 00,00 грн., тому стягненню зі страхової компанії, враховуючи положення ст. 36.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає 93650,00 грн. відшкодування.

Оскільки розмір шкоди не перевищує розміру страхових виплат, то й підстав для покладення відповідальності на страхувальника не має.

В матеріалах справи наявні копії медичних довідок та виписки із історії хвороби ОСОБА_1 про застосування їй під час лікування медичних препаратів та процедур, які вказують на понесення витрат на лікування потерпілого (а.с.28-48 т.1). Витрати на придбання необхідних медичних препаратів, підтверджені документально і становить 150210,49грн. Згідно з ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.06.2021 р. у справі №308/1681/20 «Колегією суддів при дослідженні матеріалів кримінального провадження з`ясовано, що ОСОБА_3 , починаючи з 13.11.2019 р. (а.с. 66- т.1) регулярно до 02.12.2019 (а.с.69) здійснював грошові перекази, у загальному на 62 210 гривень. Отже, судом встановлено, що водій ОСОБА_3 частково відшкодував витрати Позивача ОСОБА_1 на усунення шкоди здоров`ю (витрати на лікування) у розмірі 62210грн. Тому, сума страхового відшкодування за шкоду здоров`ю, що підлягає сплаті на користь ОСОБА_1 становить 150 210,49 грн. - 62 210 грн.= 88 000,49 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Спеціального Закону страховиком відшкодовується потерпілому- фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Розмір витрат, понесених ОСОБА_1 , у зв`язку з її лікуванням та підтверджених документально, складає 150 210,49 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку, що сума страхового відшкодування за шкоду здоров`ю, що підлягає сплаті на користь ОСОБА_1 становить 150 210,49 грн. - 62 210 грн.= 88 000,49 грн., а відтак страхове відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відповідно до Спеціального закону складає 4400,03грн. (88 000,49 грн. * 5%), що підлягає стягненню з ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Здійснення потерпілою особою права на отримання відшкодування заподіяної шкоди протягом року

Згідно з пунктом 3 частини другоїстатті11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним принципом, відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, як уже зазначалось, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті988 ЦК Українистраховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченомуЗакономпорядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідокДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Одночасно за положеннямистатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначенийзаконвстановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Слід також зазначити, що відповідно достатті 12 ЦК Україниособаздійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що самезакономвстановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до цього Закону тастатті 13ЦК Українисторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина другастатті 12 ЦК України). При цьому,ЦПК Українимістить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права.

Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (стаття 250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (стаття 347 ЦК України)). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними.Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбаченозаконом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVпідставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Законпередбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілогозаконпов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеногозакономстроку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331Закону№ 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVрічний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановленазаконом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина першастатті 259 ЦК України). При цьомузаконне передбачає, що позовна давність, встановленазаконом,може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначаєтьсязакономі може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріпленастаттею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1статті 37 Закону № 1961-IVвизначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, аніЗакон №1961-IV, аніЦК України, ані будь-який іншийзаконне передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбаченоЦК Українипри пропуску позовної давності.

ВодночасЦК Українипередбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті263-264, стаття267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак,законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченимстаттею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві(стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність нормизакону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодуванняна страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону№ 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Разом з тим судом встановлено, що позивач із заявами до страховика (страхової компанії) про відшкодування шкоди заподіяноїмайну потерпілого звернувся поза межами річного строку , однак з позовом про відшкодування шкоди в межах страхової суми звернувся протягом строку позовної давності.

З відповідною заявою про відшкодування шкоди в межах страхової суми в позасудовому порядку до страховика позивач звертався 08.08.2022 року та 01.09.2022 року.

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, щонезвернення до страховика (страхової компанії) у річний строк було обумовлене обставинами, які не залежали від дій позивача,з огляду на отриману нею в ДТП тяжку психологічну та фізичну травму, а також з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфарм» звернулось до страховика (страхової компанії) з повідомленням про настання страхового випадку і відшкодування шкоди потерпілій стороні , а відтак позивачем було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене на думку суду наявні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Щодо позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що ДТП стало результатом винних дій водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм».

Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертоюстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.1ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому ч.2ст.1187 ЦК України.

Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб марки «Renaut» модель «Master» ДН НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_3 , не вибув із володіння його безпосереднього володільця ТОВ «Медфарм», тому обов`язок по відшкодуванню завданої внаслідок ДТП моральної шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки,а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі№ 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 рокуу справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц,від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Оцінивши все вищезазначене в сукупності, суд і зробив висновок, що належним відповідачем є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфарм». Тому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» та приймає рішення по суті заявлених вимог в частині відшкодування моральної шкоди щодо належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфарм».

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Завдана моральна шкода позивачу полягаєупсихологічномутравмуваннівіддорожньо-транспортної пригоди в якій вона трагічно втратила ненароджену дитину ( плод в терміні 26 тижнів), що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивача душевні страждання; відновити становище, яке існувало до втрати ненародженої дитини у житті позивача неможливо, позивач отримала тілесні ушкодження , які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та виникли внаслідок ДТП, тому їй необхідно відшкодувати моральну шкоду. З урахуванням зазначених обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфарм» підлягає сума у розмірі 250 000 грн., що на думку суду є справедливим відшкодуванням у даному випадку, а відтак позовні вимоги в частині стягнення завданої моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000,00 грн не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

Що стосується доводів представника відповідача про відсутність рішення, що набрало законної сили про притягнення водія до адміністративної чи кримінальної відповідальності , так як справа розглядається повторно Львівським апеляційним судом (справа зупинена на час служби водія в ЗСУ), суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19) зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушенняПравил дорожнього рухуне може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Отже, якщо відсутнє рішення суду, яким було б визначено винну особу у ДТП, то винну особу слід визначати на підставі інших доказів, зокрема на підставі відповідної судової експертизи. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 14.09.2022 № 441/756/18; від 26.01.2022 № 465/674/19.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другійстатті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Відповідачами не було надано належних доказів щодо відсутності вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як встановлено судом, із змісту вироку Ужгородського міськрайонного суду від 27.07.2020 року у справі № 308/1681/20 вбачається, що в ході судового розгляду справи про обвинувачення ОСОБА_3 було досліджено зокрема висновок судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №10/560 від 21.01.2020.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №10/560 від 21.01.2020 (а.с. 233-244) водій автомобіля «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 10.1, 11.3 ПДР України. Технічна можливість запобігти зіткнення транспортних засобів полягала у дотримані водієм «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1 та 11.3 ПДР України. Водій автомобіля «Mercedes-Benz» моделі «С180» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мала технічної можливості зупинити транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування. В даній дорожній ситуації, технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів полягала у дотриманні водієм автомобіля «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1 та 11.3 ПДР України. На момент проведення дослідження причин технічного характеру, які б завадили водію ОСОБА_3 діяти у відповідності до вказаних вимог ПДР України, експертам невідомі. Водій автомобіля «Mercedes-Benz» моделі «С180» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мала технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування. Таким чином, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1 та 11.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної пригоди.

Отже, з врахуванням правового висновку Верховного Суду у постановах від 14.09.2022 № 441/756/18; від 26.01.2022 № 465/674/19 винну особу визначено на підставі інших доказів.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуального рівноправ`ясторін,та враховуючи обов`язок кожноїсторони довеститіобставини,наякі вонапосилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатністькожногодоказуокремо,а також достатністьі взаємний зв`язок вїхсукупностізасвоїм внутрішнімпереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженню наявниху справідоказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Як вказавЄвропейський судз правлюдини,пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними залежновід характерурішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо наданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиз оглядуна конкретніобставини справи(Пронінапроти України,№ 63566/00,§ 23,ЄСПЛ,від 18липня 2006року).

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.3ч.2ст.141ЦПКУкраїни, у разі часткового задоволення позову - судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5000,00 грн. за заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди , що підтверджено платіжною інструкцією.

Таким чином, стягненню з відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає 50 відсотків суми сплаченого судового збору, а саме 2500,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідачаПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь держави підлягає сума судового збору, у розмірі 1860,51 грн.

На підставі викладеного та, керуючись, ст.ст. 15, 16, ЦК України,ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження:03038,м.Київ,вул.Ямська,28,ЄДРПОУ 19411125) накористь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за шкоду здоров`ю в розмірі - 88 000,49 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження:03038,м.Київ,вул.Ямська,28,ЄДРПОУ 19411125) накористь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю . що становить 4 400,03 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження:03038,м.Київ,вул.Ямська,28,ЄДРПОУ 19411125) накористь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі - 93 650,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» (місце знаходження: 56602, Миколаївська область, Новоодеський район,м.Нова Одеса,пров.Дружби,буд.№ 4,ЄДРПОУ 30257966) накористь ОСОБА_1 ни (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) завдану моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» (місце знаходження: 56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, пров. Дружби, буд. № 4, ЄДРПОУ 30257966), накористь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір за позовну вимогу в сумі 2 500,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження:03038,м.Київ,вул.Ямська,28,ЄДРПОУ 19411125) на користьдержависумусудового зборуврозмірі-1860,51 гривень.

Рішенняможебутиоскарженеу апеляційномупорядку доЗакарпатського апеляційного суду протягом тридцятиднівз дняйогопроголошенняшляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайоннийсуд.

Якщовсудовомузасіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішенняабо уразірозглядусправи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасниківсправи, апеляційна скарга на рішеннясуду подається протягомтридцяти днів здняскладення повного судовогорішення (ч.1ст.354, ст.355ЦПКУкраїни).

Рішеннясудунабирає законноїсилипісля закінченнястрокудляподання апеляційної скарги всімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небулоподано.Уразіподання апеляційної скарги рішення, якщойогонескасовано,набираєзаконноїсилипісля повернення апеляційної скарги, відмови увідкриттічизакриття апеляційного провадженняабоприйняття постановисуду апеляційної інстанції за наслідкамиапеляційногорозгляду(ч.ч.1,2ст.273ЦПК України).

Учасниксправи,якому повнерішеннянебуловрученеуденьйогопроголошення або складення, маєправона поновлення пропущеного строкунаапеляційнеоскарження,якщо апеляційна скарга поданапротягом тридцятиднівздняврученняйомуповного рішення (п.1ч.2 ст.354 ЦПКУкраїни).

Строкнаапеляційнеоскарженняможебутитакожпоновленийвразіпропускуз інших поважних причин(ч.3ст.354ЦПКУкраїни).

Учасникисправи:

Позивач- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

ВідповідачТовариство з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» (місце знаходження: 56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, пров. Дружби, буд. № 4, ЄДРПОУ 30257966);

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (місце знаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28, ЄДРПОУ 19411125).

Дата складання повного тексту рішення суду 12.02.2024 р.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца