Вирок
від 12.02.2024 по справі 576/1368/21
БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1368/21

Провадження №1-кп/573/8/24

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

представника потерпілих: ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача : ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 22 травня 2018 року за № 12018200070000331 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючої лікаремхірургом КНП «Клінічна лікарня святого Пантелеймона» Сумської міської ради, заміжньої, не інваліда, на облікуу лікарівпсихіатра танарколога неперебуває, раніше не судимої

за ч. 1 ст. 140 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 наказом по Глухівській центральній районній лікарні переведена з посади лікаря-інтерна з хірургії хірургічного відділення, на посаду лікаря-хірурга для надання цілодобової екстреної медичної допомоги хірургічного відділення. Згідно диплому Сумського державного університету вона має освіту за спеціальністю «Лікарська справа» та кваліфікацію «Лікар», сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Хірургія» та сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров`я», тобто відповідно до ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 є медичним працівником зі спеціальною освітою.

Згідно із ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 медична допомога діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у з хворобою, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно ст. 33, 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», лікуючий лікар лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який проводить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому законом порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров`я пацієнта. Медичне втручання, пов`язане з ризиком для здоров`я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров`я пацієнта іншими методами неможливе. Ризикові методи діагностики профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життя та здоров`я пацієнта, застосування за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров`ю пацієнта.

Відповідно до ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», медичні і фармацевтичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Відповідно Указу Президента України «Про клятву лікаря» від 15.06.1992 № 349, лікар зобов`язаний віддавати справі охорони і поліпшення здоров`я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням усі знання, сили та вміння, надавати медичну допомогу всім, хто її потребує. Медичні та фармацевтичні працівники несуть також інші обов`язки, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику. Визначає тяжкість стану хворого. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах, групових та масових ураженнях. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. Застосовує сучасні методи лікування та диспансеризації хворих хірургічного профілю. Працює у тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Згідно посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, затвердженої головним лікарем «Глухівської центральної районної лікарні» ОСОБА_9 , з якою ОСОБА_10 ознайомлена: розділу II «Обов`язки та завдання» п. 1. надання кваліфікаційну спеціалізовану хірургічну допомогу; п. 2 приймати участь в обходах із зав. відділенням; п. 3 визначати обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень трактувати їх результати; п. 5 обґрунтовувати тактику консервативного та оперативного лікування хворих; п. 6 застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики лікування захворювань хірургічного профілю; п. 7 працювати у тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами; п. 8 вести лікарську документацію. Згідно розділу IV «Відповідальність»: ч. 1 лікар-хірург стаціонару райлікарні несе відповідальність за: п. 1 несумлінну роботу і помилкові дії, а також за бездіяльність і неприйняття рішень, які входить до його обов`язків і компетенції; п. 3 невиконання покладених на нього функціональних обов`язків, наказів по ЦРЛ, згідно розділу V «Повинен знати» клініку інфекційних захворювань, «гострого живота», суміжних станів.

Так, 19.05.2018 року, о 08 год. 45 хв. громадянина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця смт. Есмань, Глухівського району, Сумської області, автомобілем КЗ Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» пункт постійного базування смт. Есмань, Глухівської підстанції Шосткинської станції, було доставлено до приймального відділення Глухівської ЦРЛ для надання медичної допомоги у зв`язку з внутрішньочеревною кровотечею, пов`язаною з розривом селезінки.

На приймальному відділенні хворого ОСОБА_11 оглянуто лікарем-хірургом хірургічного відділення Глухівської ЦРЛ ОСОБА_4 , яка заступила черговим лікарем-хірургом в хірургічне відділення Глухівської ЦРЛ з 08 години 00 хвилин 19.05.2018 по з 08 години 00 хвилин 20.05.2018.

Лікар-хірург ОСОБА_4 через недбале ставлення до своїх професійних обов`язків, попередньо встановила неправильний діагноз: хронічний панкреатит? виразка хвороби шлунку? інфаркт міокарда? Для подальшої діагностики та лікування, ОСОБА_11 госпіталізовано до відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії замість хірургічного відділення всупереч п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, п.1 посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, затвердженої головним лікарем «Глухівської центральної районної лікарні» ОСОБА_9 .

Результати ультразвукового дослідження від 19.05.2018 о 15 годині: «…В єпигастральной области слева определяется неоднородное гипоєхогенное образование округлой формі 95Х90 мм…» та клінічних аналізів крові від 19.05.2018 р. де наявне різке падіння таких показників, як гемоглобін (із 136г/л через 2,5 години до 107 г/л) та еритроцити (із 4,12х1012/л через 2,5 години до 2,91х1012/л) вказували на крововтрату, що в свою чергу обумовлювало проведення додаткових методів обстеження, таких як лапарацентез або лапароскопія.

Виконання вказанихмедичних маніпуляцій(лапароцентезучи лапараскопії)дало бзмогу лікарю-хірургу ОСОБА_4 вчасно («…з 11год.19.05.2018року до07.30год.20.05.2018…») діагностувати внутрішньочеревну кровотечу, яка виникла внаслідок розриву селезінки, вчасно надати відповідну медичну допомогу (оперативне лікування - видалення селезінки) та, не виключено, збереження життя хворому ОСОБА_11 . 2-моментний розрив селезінки, у даному випадку, потребував виключно хірургічного лікування.

Незважаючи на це, під час діагностики та лікування хворого ОСОБА_11 , лікар-хірург хірургічного відділення Глухівської ЦРЛ ОСОБА_4 порушила вимоги п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, п.п. 3, 5 посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, затвердженої головним лікарем «Глухівської центральної районної лікарні» ОСОБА_9 , неналежно виконала свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, а саме надала медичну допомогу хворому ОСОБА_11 , яка хоч і в основному відповідала встановленому нею діагнозу, однак не може вважатися правильною.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи закриту травму селезінки можливо було діагностувати при проведенні комплексу обстежень лабораторного та інструментального в динаміці. Обстеження хворого ОСОБА_11 проведено не в повному об`ємі: не проведено контроль показників крові після 13 год. 30 хв. 19.05.2018; при виявленні УЗД ознак новоутворення в лівому підребер`ї, не виконане повторне УЗД; не проведені додаткові методи обстеження такі, як лапароцентез або лапароскопія, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 о. 07 год. 30 хв.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №58 смерть ОСОБА_11 настала внаслідок закритої травми селезінки, яка в своєму перебігу ускладнилась розвитком гострої крововтрати.

Таким чином, саме не проведення лапароцентезу (лапароскопії) не дозволило вчасно встановити правильний діагноз та провести відповідне лікування і обумовило настання смерті хворого ОСОБА_11 . Тобто, між не проведенням лапарацентезу (лапароскопії) та настанням смерті ОСОБА_11 вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України а саме неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, передбачених п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, п.п. 1, 3, 5 посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, затвердженої головним лікарем «Глухівської центральної районної лікарні» ОСОБА_9 , внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_11 у вигляді смерті.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала. Зокрема пояснила, що 19 травня 2018 року вона приступила до виконання обов`язків чергового лікаря-хірурга хірургічного відділення Глухівської лікарні. Приблизно о 08 год. 30 хв. її викликали на приймальне відділення лікарні, де знаходився чоловік, якого турбували болі в епігастральній ділянці, а саме болі за грудиною. Вона запитала його про стан і з`ясувала з його слів, що напередодні ввечері він вживав смажену картоплю із соленими огірками і випив 100 гр. горілки. Зазначив про те, що не має травм і хронічних захворювань. Далі вона оглянула його на кушетці: видимих ушкоджень чи саден він не мав. Зважаючи на анамнез, вона із лікарем ОСОБА_12 запідозрили гастрит або хронічний панкреатит в стадії загострення. З лікарем ОСОБА_12 призначили лабораторні аналізи (клінічні аналізи крові та сечі) і інструментальні аналізи (ендоскопічне дослідження шлунку та УЗД органів черевної порожнини). Оскільки спеціалістів у лікарні у вихідний не було, то дослідження зробили тоді, коли змогли приїхати лікарі. Далі вона піднялася у хірургічне відділення, де були хворі, які потребували перев`язки. Пізніше їй подзвонив лікар ОСОБА_12 та сказав, що хворого помістили до реанімаційного відділення. Далі приблизно після 11 години вона поспілкувалася із лікарем-ендоскопістом ОСОБА_13 і з`ясувала, що у хворого були виявлені вікові зміни - атопічний гастрит. Коли хворого привезли до кабінету УЗД вона прийшла туди та була присутня під час проведення ультразвукового дослідження, під час якого лікар ОСОБА_14 повідомила її, що бачить в ділянці хвоста підшлункової залози новоутвір із чіткими межами розміром 9х9 см, та на її запитання щодо цілісності печінки та селезінки відповіла, що контури рівні, пошкоджень немає. Також повідомила про те, що не виявлено наявності рідини у черевній порожнині та малому тазу. Щодо новоутвору, то лікар УЗД зазначила, що вона більше схиляється до того, що це новутвір підшлункової залози. Також вона спитала, чи може це бути кистою, на що лікар УЗД заперечила, оскільки це утворення є з більш густим наповненням, а не просто рідина в середині, тому це не киста. Після УЗД лікар ОСОБА_15 попросив, щоб вони поговорили із родичами, оскільки також за результатами кардіограми запідозрили інфаркт міокарда. Далі запросили родичів хворого - дружину та сина, яким озвучили діагнози, що підтверджуються: новоутвір підшлункової та інфаркт міокарда. Дружина хворого попросила ще поговорити по телефону з їх родичкою із хірургії з м.Києва, яка погодилася із попередніми діагнозами лікарів. Після цього лікар ОСОБА_15 написав лікування, всі аналізи були призначені і вона пішла до хірургічного відділення. Ввечері вона викликала ургентного хірурга ОСОБА_9 до іншого хворого та попросила зайти до хворого ОСОБА_11 . Разом із лікарями ОСОБА_15 та ОСОБА_9 вони провели спільний огляд хворого за результатами якого було встановлено діагноз: хронічний панкреатит в стадії загострення та інфаркт міокарда, лікування не змінювалося, нагляд в динаміці. Зранку лікар ОСОБА_15 повідомив її, що ОСОБА_11 помер.

Обвинувачена зазначила, що не погоджується із висновками комісійних експертиз, оскільки вона не була лікуючим лікарем ОСОБА_11 , який був госпіталізований у реанімаційне відділення, а вона займала посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення і була запрошена до хворого у якості консультанта. Із висновку УЗД даних про вільну рідину станом на 15-00 год. 19.05.2018 не було і не було даних про порушення цілісності капсули селезінки, що підтвердила лікар УЗД ОСОБА_14 . Також не погоджується із висновком експертів головного бюро СМЕ МОЗ України про те, що друга фаза розриву селезінки мала місце ще о 07-30 год. 19.05.2018, проте враховуючи, що у висновках експертиз вказано, що при огляді трупа ОСОБА_11 була виявлена капсула селезінки на вісцеральній поверхні якої є розрив значного розміру, і якщо б такий надрив мав місце не менше ніж за 24 години до часу смерті, то ОСОБА_11 не міг прожити до ранку наступного дня. Також не було показань до проведення лапароцентезу хворому ОСОБА_11 , оскільки не було даних про травму чи кровотечу у хворого, а тому питання про оперативне втручання не вирішувалося, так само проведення лапароскопії було неможливе за відсутності лапароскопічної стійки у лікарні.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 140 КК України не визнала, її винуватість повністю підтверджується наданими у судовому засіданні показами потерпілих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 , а також свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , та допитаного судового експерта ОСОБА_19 .

Так, потерпіла ОСОБА_16 показала, що ці події відбулися весною 2018 року. В три години ночі її розбудив чоловік ОСОБА_11 та сказав, що у нього болить шлунок. О п`ятій годині ранку викликали швидку допомогу та поїхали до Глухівської лікарні, вона поїхала разом із чоловіком. На приймальному відділенні було дві медсестри і старенький лікар. Потім прийшла ще жінка-лікар. Вони там були приблизно дві години, оскільки потрібно було здати сечу, а чоловік не міг здати. Далі вона сиділа у коридорі, коли чоловіка оглядали на прийомі лікарі, потім до неї підійшла медсестра і дала список ліків, які необхідно було купити. Вона пішла купувати ліки, а коли повернулася, чоловік втратив свідомість і його повезли до реанімації, оскільки у нього впав тиск. Пізніше чоловіку зробили УЗД і їх викликали на 2-й поверх в ординаторську, де лікарі - чоловік та жінка повідомили, що у її чоловіка пухлина розміром як два кулаки і треба робити операцію по онкології. Далі вона подзвонила до старшого сина у м. Київ і повідомила про те, що у батька пухлина, хоча до цього чоловік не мав захворювань та не звертався до лікарів.

Заявлений цивільний позов підтримує, оскільки вони із чоловіком 45 років прожила разом, обробляли земельну ділянку та утримали господарство : коня, двох корів, гусей, за якими доглядав здебільшого чоловік, бо вона хворіла. Після смерті чоловіка здоров`я різко погіршилося, вона перенесла операцію, пересувається на двох палицях та потребує сторонньої допомоги.

Потерпілий ОСОБА_17 у судовому засіданні зазначив, що 19.05.2018 року о 06 годині ранку подзвонила його мати і сказала, що батьку погано та вони вже поїхали до Глухівської районної лікарні. Він приїхав туди десь після дев`ятої години і був на приймальному відділенні. Батько був у реанімації. Далі його, матір та тітку позвали до кабінету, де були присутні лікарі, які сказали, що у батька пухлина розміром із яблуко. Іншого разу він приїжджав до лікарні із сестрою, їх пустили до батька у реанімацію, вони погодували його та він сказав їм їхати додому. На наступний день зранку батько помер. Заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди підтримує та просить задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що проживає у м.Києві. 19.05.2018 року приблизно о 06 чи 07 годині ранку йому подзвонила мати і сказала, що батьку погано ще з третьої години ночі, скарги на біль у боці, вона дала знеболювальне. Потім приїхав молоковоз і він подавав відра та йому стало гірше. Він сказав викликати лікаря. Коли приїхали до лікарні батько пішов до туалету та втратив свідомість і впав, тоді його помістили у реанімаційне відділення. Зі слів матері попередній діагноз був : « скоріше за все підшлункова». У лікарні батьку виписали ліків на велику суму, які мати купила. Далі він запитав її, що батьку роблять, на що мати сказала, що: « ходять один за одним і колять лише знеболювальне». Він приїхав наступного дня коли батько вже помер і поїхав відразу із братом до моргу, де були слідчий та патологоанатом, там йому повідомили, що батько помер від розриву селезінки, а далі вони поїхали в райвідділ поліції. Зазначає, що батько не зважаючи на свій вік добре себе почував та утримував домашне господарство, а його смерть сталася виключно за лікарської бездіяльності та некомпетентності. Заявлений ним цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримує в повному обсязі та просить задовольти з підстав викладених в ньому. Просить призначити обвинуваченій суворе покарання у вигляді позбавлення права обіймати посаду лікаря та займатись лікарською діяльністю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що це був вихідний день, його викликали на приймальне відділення, де був лікар ОСОБА_12 , як лікаря ендоскопіста на обстеження до хворого. На приймальному відділенні хворому стало зле і він втратив свідомість та його забрали у реанімацію, а там він провів процедуру гастроскопії на предмет виключення кровотечі. За допомогою гастроскопу оглянув пацієнта, який на момент огляду був у задовільному стані.

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що працює завідувачем КЗ Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» пункт базування смт. Есмань, Глухівської підстанції Шосткинської станції. Вона станом на травень 2018 року працювала фельдшером та був виклик до смт. Есмань Глухівського району, швидка була там. Вона доставляла по швидкій хворого ОСОБА_11 до лікарні, він був у свідомості, скарги на біль у животі. Разом із ними поїхала його дружина. У лікарні на приймальному відділенні був лікар ОСОБА_12 , якому вона передала хворого.

Свідок ОСОБА_12 , який був допитаний у судовому засіданні в якості свідка показав, що коли він заступив на чергування у Глухівській ЦРЛ доставили чоловіка у якого були болі в епігастрії і лівому підребер`ї, погано стало вночі. Хворому призначили ЕКГ, аналізи крові та сечі. Після аналізів крові та кардіограми він викликав чергового лікаря-хірурга ОСОБА_10 , яка того дня чергувала по лікарні, так як хірурга викликають для виключення гострої патології. На прийомному відділенні був поставлений діагноз « хронічний панкреатит в стадії загострення». Далі хворий ОСОБА_11 пішов до туалету, де втратив свідомість та впав, тоді він разом із лікарем ОСОБА_13 його підняли та госпіталізували у відділення анестезіології до лікаря ОСОБА_15 . Подальші обстеження він не призначав, хворим займалися лікар - анестезіолог та лікар-хірург.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що працює лікарем УЗД Глухівської лікарні. Зазначила, що її викликали у вихідний день для проведення діагностичної процедури УЗД. Пригадує, що проводила процедуру УЗД черевної порожнини. Пошкоджень селезінки не було, наявності рідини у черевній порожнині також не було. Було наявне об`ємне утворення, яке мало капсулу, проте коли утворення великих розмірів, то не можливо визначити що це за орган. Повторне УЗД не проводили.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що станом на травень 2018 року він займав посаду головного лікаря Глухівської лікарні, та є лікарем-хірургом. Того дня він приїхав до лікарні ввечері до іншої пацієнтки і його попросили оглянути хворого ОСОБА_11 у реанімаційному відділенні. Вони провели спільний огляд разом із лікарем ОСОБА_15 та лікарем ОСОБА_10 Хворий під час огляду сидів на ліжку і сказав, що зранку почав боліти живіт. Потім хворий сказав, що в нього ще болить нога. Стан був задовільний, хворий стабільний, критичного стану не було. Показань для проведення лапароцинтезу не було, а для проведення лапароскопії у лікарні не було спеціаліста. Він знаходився у відділенні анестезіології, де лікар - анестезіолог лікує стан, а не хвороби. На момент спільного огляду був поставлений діагноз « інфаркт міокарда», який поставив лікар-анестезіолог. Лікар ОСОБА_10 не могла бути лікуючим лікарем, оскільки у хворого не було хірургічного діагнозу, тому лікар-хірург ОСОБА_10 перебувала у статусі консультанта. Додатково зазначив, що під капсульний розрив селезінки у 95% пов`язаний із травмою, і практично не діагностується. З під капсульною гематомою люди можуть жити, оскільки не всі гематоми розриваються. Якщо розрив капсули одномоментний, то людина втрачає кров, падає тиск, біль в животі, пульс за 100, тиск знижується. Після розриву капсули розвивається кровотеча у дуже короткий термін за лічені хвилини.

Свідок ОСОБА_15 показав у судовому засіданні, що він займає псаду лікаря-анестезіолога та 19.05.2018 року він заступив на чергування у реанімаційне відділення Глухівської лікарні. Картка на хворого ОСОБА_11 була заведена у приймальному відділенні у зв`язку із болями в животі. Близько 10 ранку був дзвінок від лікаря ОСОБА_13 , що треба прийняти хворого, якого потрібно помістити у його відділення. У хворого був попередній діагноз хронічний панкреатит. Відбувся отоскопічний колапс - зниження артеріального тиску у вертикальному положенні і хворий впав. Потім повторився синдром колапсу. О 11 годині хворий був госпіталізований у анестезіологічне відділення зі скаргами на слабкість, помірний біль в області шлунку. Первинні аналізи і первинний огляд проводила лікар-хірург ОСОБА_10 . За його призначенням проводилося УЗД, оскільки ЕКГ заплутала діагноз. Рентгенографію призначала ОСОБА_10 . Після УЗД у лівому підребер`ї знайшли утворення, було проведено розмову із родичами хворого про те, що виявлено утворення неправильної форми гіпоехогенне. На УЗД були присутні всі: і він, і лікар УЗД ОСОБА_14 і лікар-хірург ОСОБА_10 . Про повторне дослідження питання не стояло. ОСОБА_10 мала розмову із лікарем родичів ОСОБА_11 . До 20-00 год. хворому проводилася інфузійна терапія, вирівнювалися показники тиска та пульсу. Динаміка почала падати після 20-00 год., довелося підключати препарати. О 20-50 год. відбулося психомоторне збудження. Приблизно о 21 год. проводився спільний огляд із лікарем-хірургом ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на стопі у хворого було садно. Станом на 21-30 год. був діагноз «інфаркт міокарда», оскільки побачили по аналізах, що виділяється білок «атропонін», а по аналізах станом на 12-00 год ранку цього білка не було. З 21-00 год. по 22-00 год. проводилася корекція, після зниження тиску додалися препарати вазопресорів, що підтримують тиск. Аналіз крові спочатку призначав лікар-хірург. Показник гемоглобіну зранку був 136, а повторний в обід 107. Можливість зробити повторні аналізи крові була. Протягом динамічного періоду нагляду за пацієнтом клінічна картина гострої внутрішньої кровотечі не спостерігалася. Після 22 год. підтримання "гемодинаміки" - це симптоматичне лікування, стан хворого погіршувався. О 03 год. ночі стан хворого важкий, біль у гомілці, сухість у роті. О 7-00 год. ранку наступного дня відбулася зупинка серця. Проводилися реанімаційні заходи: закритий масаж серця, штучна вентиляція легень через маску, адреналін, які результатів не дали і хворий помер. Свідок також зазначив, що приймав участь при розтину. Після розкриття черевної порожнини була виявлена кров і двомоментний розрив селезінки із під капсульним розривом.

Свідок ОСОБА_20 показала, що працює медичною сестрою реанімаційного відділення Глухівської ЦРЛ. Того дня вона була на чергуванні, черговим лікарем у відділенні був ОСОБА_15 . У відділення був доставлений хворий ОСОБА_11 із болями в епігастрії, низький тиск. Лікування ОСОБА_11 призначав лікар ОСОБА_15 . Бралися аналізи, вимірювався тиск, температура, проводилося УЗД і фіброгастроскопія. Участь у лікуванні приймала лікар ОСОБА_10 , також приходив лікар ОСОБА_9 .

Допитана в судовому засіданні експертГоловного бюро СМЕ МОЗ України голова судово-медичної комісії ОСОБА_19 підтримала висновок повторної судово-медичної експертизи та пояснила, що при вивченні наданих для дослідження матеріалів було встановлено, що на час поступлення хворого ОСОБА_11 19 травня 2018 року в приймальне відділення Глухівської ЦРЛ показники стану його здоров`я відповідали нормі. В даному випадку відбувся 2-моментний розрив селезінки. Не менше як за три доби до настання смерті виник розрив тканин селезінки, який супроводжувався накопиченням крові під капсулою селезінки, та у подальшому не менше як за 24 год. до настання смерті відбувся розрив капсули. На момент госпіталізації до лікарні 19.05.2018 мала місце друга фаза розрив капсули. Лікування такого розриву лише хірургічне видалення селезінки. Симптоми дійсно дуже схоже на підшлункову. При проведенні спільного огляду лікарі не звернули уваги на дослідження крові зміни у формулі. На цей момент у черевній порожнині вже була кров. Динаміка повинна була виконуватися не одноразово, оскільки перший аналіз крові був зранку у нормі, а повторний о 13-30 год. зі змінами, тому у лікарів повинна була виникнути підозра на кровотечу, про що свідчить падіння гемоглобіну та еритроцитів. Щодо УЗД не було встановлено, що саме бачив лікар на УЗД як утворення. За результатами УЗД не було вільної рідини у черевняй порожнині, проте це не порожнина, це органи, які накоричують кров, в даному випадку розмір селезінки був 9х9 см, тому потрібно було робити повторне дослідження. Задача анастезіолога полягає в тому, що він забезпечує підтримання життєвих функцій організма дихальної, серцево-судинної. В даному випадку лікуючим лікарем був саме лікар-хірург, оскільки вся проблема була у черевній порожнині проблема « гострого живота».

Крім показів потерпілих, свідків та експерта, факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення також підтверджується письмовими матеріалами справи та речовими доказами, які були ретельно досліджені та проаналізовані судом під час судового розгляду у їх сукупності, зокрема:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21 травня 2018 року щодо реєстрації кримінального провадження №12018200070000329 за ч. 1 ст. 115 КК України за повідомленням судмедексперта ОСОБА_21 про те, що 20.05.2018 року близько 10:00 год. до моргу з реанімаційного відділення Глухівської ЦРЛ доставлено труп гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 для проведення патоанатомічного дослідження, в ході якого виявлено пошкодження селезінки (т. 3 а. с. 128 );

- рапортом слідчого СВ Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 на ім`я Т.в.о. начальника Глухівського ВП ГУНП в Сумській області та начальника Глухівського відділу Шостинської місцевої прокуратури ОСОБА_23 від 22.05.2018 року про встановлення під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018200070000329 від 21.05.2018 року факту невиконання чи неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки, а саме - смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 . Просить вирішити питання щодо виділення в окреме провадження матеріали досудового розслідування до кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України ( т. 2 а.с. 194-195);

- постановою начальника Глухівського відділу Шостинської місцевої прокуратури ОСОБА_23 від 22 травня 2018 року про виділення із кримінального провадження №12018200070000329 від 21.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в окреме провадження матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та внесенням відомостей до ЄРДР ( т. 2 а.с. 196);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018200070000331 від 22.05.2018 року про внесення відомостей за ч. 1 ст. 140 КК України, встановлених в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018200070000329 від 21.05.2018 року за фактом невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок чи несумлінного до них ставлення, яке спричинило тяжкі наслідки, а саме: смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , без ознак насильницької смерті (т. 2 а. с. 192-193 );

- постановою начальника Глухівського відділу Шостинської місцевої прокуратури ОСОБА_23 від 27 липня 2018 року про виділення матеріалів досудового розслідування, а саме виділення з кримінального провадження №12018200070000329 від 21.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до матеріалів кримінального провадження № №12018200070000331 за ч. 1 ст. 140 КК України матеріалів кримінального провадження : протоколу огляду місця події від 21.05.2018, направлення на зберігання трупу від 21.05.2018, клопотання про призначення судово-медичної експертизи від 21.05.2018; ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи від 21.05.2018 року; лікарське свідоцтво про смерть від 22.05.2018 року; висновок судово-медичної експертизи від 26.07.2018 року; протоколи допиту свідків (т. 2 а.с. 197);

- протоколом огляду місця події від 21.05.2018 року проведеного у Глухівському морзі за адресою: м. Глухів, вул. Інститутська,3, з фото таблицею до нього, в ході якого виявлено труп ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підлягав поталогоанатомічному розтину, а саме: проведено розтин порожнини черепу з вилученням речовини мозкової оболонки. Кістки основи та черепу цілі. Проведено розтин грудної та черевної порожнин з вилученням шийного, грудного та черевного органо комплексу. Окремо розташована гематома селезінки з залишками її капсули. Капсула на діафрагмальній поверхні селезінки відсутня ( т. 2 а. с. 198-205);

- лікарським свідоцтвом про смерть за № 61 від 22.05.2018 року, яким підтверджено, що смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті гостра крововтрата. Травма селезінки. Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначений ( т. 2 ст. 210);

-направленням запідписом слідчогоГлухівського ВПГУНП вСумській області ОСОБА_24 до лікарясудово-медичногоексперта ГлухівськогоРВ СОБСМЕ,трупу гр. ОСОБА_11 ,який виявлений21.05.2018року уморзі ГлухівськоїЦРЛ,для зберіганняз метоюподальшого проведеннясудово-медичноїекспертизи тавстановлення причинсмерті (т.2а.с.206);

- ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_25 від 21.05.2018 року про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постановленої за клопотанням слідчого Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 21.05.2018 р., у кримінальному провадженні №12018200070000329 від 21.05.2018 за ч. 1 ст. 115 КК України, проведення якої доручено судово-медичному експерту Глухівського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_26 (т. 2 а. с. 207-209);

- висновком судово-медичного експерта Глухівського міжрайонного відділення СМЕ ОСОБА_26 № 58 від 26.07.2018 року, на підставі даних судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи результати лабораторних досліджень, обставин випадку, дані медичної документації, встановлено :

1/1/. Причиною смерті гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стала закрита травма селезінки, яка в своєму перебігу ускладнилась розвитком гострої крововтрати. Даний висновок підтверджується відповідними секційно-морфологічними ознаками: в черевній порожнині близько 2000 мл рідкої крові. В лівому підребер`ї згорток загальним об`ємом близько 1000 мл. Окремо згорток об`ємом близько 200 мл з залишками капсули селезінки ( дані протоколу патолого-анатомічного розтину). Селезінка зі згортками та відокремленою капсулою по діафрагмальній поверхні. Капсула по діафрагмальній поверхні відсутня. На вісцеральній поверхні один розрив 1,5x0,5см. Прилеглі ділянки діафрагми з крапковими крововиливами 0,3-0,5см в діаметрі, та рихло фіксованими залишками гематоми.

2/1/. Смерть гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала в реанімаційному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 7-30. Динаміка та характер розвитку трупних явищ не протирічать даному твердженню.

3/2/. На трупі гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлене тілесне ушкодження, прижиттєвого характеру у вигляді закритої травми селезінки. Ушкодження селезінки можуть виникати як в момент прямого удару в проекції нижніх ребер та верхнього відділу живота і ділянці селезінки, так і непрямої дії протиударна, а також при незначній травмі хворобливо зміненої селезінки. Виявлене ушкодження супроводжувалося загрозливими для життя явищами, тому має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

4./3/. На момент настання смерті гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був тверезим, що підтверджується результатом судово-токсикологічної експертизи № 1154 (т. 2 а. с. 211-213);

- ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_25 від 23.05.2018 року про тимчасовий доступ до речей і документів, постановленої за клопотанням слідчого Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_27 від 22.05.2018 р., а саме: до історії хвороби від 19.05.2018 року гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , яка знаходиться у володінні КЗ «Глухівська центральна районна лікарня ( м. Глухів, вул. Інститутська, 3) (т. 2, а. с. 217-218);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 24.05.2018 року в ході якого у приміщенні КЗ «Глухівська центральна районна лікарня ( м. Глухів, вул. Інститутська, 3) вилучено історію хвороби - медичну картку стаціонарного хворого від 19.05.2018 гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 219-221);

- постановою слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 24.05.2018 року про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів : історію хвороби - медичної картки стаціонарного хворого від 19.05.2018 гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 222);

- постановою слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 24.05.2018 року про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів : історію хвороби - медичну картку стаціонарного хворого № 2719 від 19.05.2018 гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 222);

- постановою начальника Глухівського відділу Шостинської місцевої прокуратури ОСОБА_23 від 24 травня 2018 року про виділення з кримінального провадження №12018200070000329 від 21.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до матеріалів кримінального провадження № №12018200070000331 за ч. 1 ст. 140 КК України матеріалів кримінального провадження - історію хвороби - медичну картку стаціонарного хворого № 2719 від 19.05.2018 гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а. с. 223-224);

- постановами слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 01.06.2018 року та від 17.05.2021 року про залучення до кримінального провадження №12018200070000331 за ч. 1 ст. 140 КК України як потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 відповідно ( том 2 а.с. 228, 232, 236);

- довідкою за результатами службового розслідування, проведеного Управлінням охорони здоров`я Сумської ОДА щодо випадку надання медичної допомоги ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Глухівській центральній районній лікарні із якої встановлено, що у хворого мали місце : закрита травма, двохмоментний розрив селнзінки, гостра крововтрата. Госпіталізація здійснена своєчасно у відділення анестезіології з ліжкми для інтенсивної терапії Глухівської ЦРЛ. Всі обстеження, які мождливо було виконати у лікарні були проведені, окрім лапароцентезу. Не був проведений контроль показників крові (рівень гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів) після 13-30 год. Не виконувалося УЗД в динаміці. Під час проведення УЗД о 15-00 не було виявлено ушкоджень селезінки та наявності рідини у черевній порожнині. Відсутність інформації від хворого про травму, видимих тілесних ушкоджень, даних УЗД про розрив селезінки, неможливість провести комп`ютерну томографію у значній мірі ускладнили вибір подальшої тактики лікування. Помилка в діагностиці була зумовлена відсутністю інформації про травму, нетиповою клінічною картиною, відсутністю розривів селезінки під час УЗД, двохмоментним розривом селезінки ( том 3 а.с. 14-19);

- ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_28 від 25 вересня 2018 року про призначення комісійної судово-медичної експертизи за клопотанням слідчого СВ Глухівського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 , проведення якої доручено експертам КЗ СОР «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» із залученням необхівних лікарів та спеціалістів (т. 3, а. с. 20-23 );

- висновком комісійної експертизи № 71/2018 від 09.01.2019 року КЗ СОР «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», на підставі даних матеріалів кримінального провадження №12018200070000331 (протоколів допитів, посадових інструкцій, Висновку експерта №58, Довідки по матеріалах службового розслідування УОЗ СОДА), даних медичної документації (медичних карток амбулаторного хворого, медичної карти стаціонарного хворого № 2719 Глухівської ЦРЛ), відповідаючи на поставлені питання, комісія дійшла висновку:

1.(1,2) Враховуючи дані медичної документації, дані судово-медичних досліджень, у гр. ОСОБА_11 мали місце хронічні захворювання - церебральний атеросклероз, хронічне порушення мозкового кровообігу; ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний коронарокардіосклероз; атеросклероз аорти. Дані захворювання потребують спостереження та амбулаторного лікування. Останній запис звернення хворого до лікаря у медичній карті за 2014 рік. Стаціонарне лікування призначається у випадку загострення захворювання, однак у комісії відсутні дані за наявність такого. Хронічні захворювання не знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2.(3) Смерть гр. ОСОБА_11 настала внаслідок закритої тупої травми селезінки, яка ускладнилася гострим недокрів`ям. Це підтверджується морфологічними даними, виявленими під час досліджень трупа (в черевній порожнині до 2000 мл рідкої крові, в лівому підребер`ї згорток об`ємом близько 1000 мл, окремо згорток об`ємом близько 200 мл з залишками капсули селезінки, селезінка зі згортками та відокремленою капсулою по діафрагмальній поверхні, відсутня капсула селезінки по діафрагмальній поверхні, розрив селезінки по вісцеральній поверхні 1,5 x 0,5 см, прилеглі ділянки діафрагми з крапковими крововиливами 0,3-0,5 см в діаметрі, та рихло фіксованими залишками гематоми); даними судово-гістологічного дослідження (виражене малокрів`я внутрішніх органів, нерівномірно виражений набряк головного мозку, дистрофічні зміни паренхіматозних органів, набряк строми міокарду, у шматочку, який промарковано як «Діафрагма з діл. селезінки з крововиливом та залишок гемат » крововилив з ознаками організації.

3.(4) Лікарям Глухівської ЦРЛ діагноз хворому ОСОБА_11 було встановлено не вірно як при поступленні, так і в процесі лікування. Закриту травму селезінки можливо було діагностувати при проведенні комплексу обстежень - лабораторного та інструментального в динаміці.

4. (5) Обстеження хворого в Глухівській ЦРЛ проведено не в повному об`ємі: не проведений контроль показників крові після 13:30 19.05.2018., при виявленні УЗД ознак новоутворення в лівому підребер`ї, не виконане повторне УЗД. Хворому призначено КТ органів черевної порожнини, однак через важкий стан виконати його не було можливо.

5.(6) Тактика ведення хворого при поступленні у Глухівську ЦРЛ обрана правильно. Хворий оглянутий лікарем приймального відділення та лікарем хірургом. За даними анамнезу (їв квашені огірки та картоплю напередодні, вживав алкоголь за 2 дні, різкий початок болю, блювоту, нудоту), даними огляду - біль в епігастральній ділянці, відсутність перитонеальних симптомів, було підставою для запідозрення - хронічного панкреатиту, виразкової хвороби шлунка та гострого інфаркту міокарда. Хворому призначені необхідні дослідження крові і сечі та інструментальні обстеження ЕФГДС, УЗД, ЕКГ. При підозрі на інфаркт міокарда призначено та проведено тропоніновий тест (результат негативний). Зважаючи на важкий стан хворого, його госпіталізовано у відділення АІТ, де лікарем анестезіологом призначене обстеження та адекватне лікування, відповідно до стану хворого та встановленого діагнозу «ортостатичний колапс».

Однак, лікарями недооцінені показники гемоглобіну і еритроцитів крові в динаміці (з часу першого забору до 13:30 гемоглобін зменшився на 29 одиниць, а еритроцити більше ніж на 1 млн., що можливе при значній крововтраті). Така різниця потребувала дослідження показників крові в подальшому.

Враховуючи виявлене під час УЗД гіпоехогенне утворення в лівій епігастральній ділянці, неможливості провести КТ ОЧП, різке зниження гемоглобіну та еритроцитів, погіршення загального стану на фоні проведеної терапії, необхідно було провести повторне УЗД і дослідження крові в динаміці та виконати лапарацентез для виключення внутрішньочеревної кровотечі.

Виразність мікроскопічних змін у діафрагмі та селезінці з капсулою відповідають давності спричинення 6-7 діб. Відсутність клінічних проявів травми до 19.05.18 зумовлене двохмоментним розривом селезінки - спочатку кров набирається під капсулою, без надриву останньої і в цілому може мати безсимптомний перебіг, а в подальшому, внаслідок збільшення об`єму гематоми, відбувається розрив капсули з виходом крові в черевну порожнину. Відсутність даних про отримання травм та зовнішніх тілесних ушкоджень, не виявлення даних за порушення цілісності капсули селезінки під час УЗД о 15:00, двохмоментний розрив селезінки, ускладнили діагностування патологічного процесу у хворого і, відповідно, вибір тактики лікування.

6.(7) За умови своєчасного виявлення травми селезінки (в найближчий час після спричинення), смерті ОСОБА_11 можна було уникнути.

7.(8) За наданими на експертизу матеріалами (протоколи допитів, медична документація, посадові інструкції), вбачаються ознаки невиконання та неналежного виконання своїх професійних (посадових) обов`язків, лікарями Глухівської ЦРЛ, при наданні медичної допомоги ОСОБА_11 (не діагностування травми селезінки, не проведення повторних досліджень в динамці), які знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв`язку з настанням смерті хворого. Однак, зважаючи на виявлений при дослідженні трупа об`єм іфововиливів (рідкої крові, гематом) та давність травми, не можливо категорично виключити можливість настання летального наслідку при проведенні додаткових обстежень після 15:00 та виконання лапароцентезу.

8.(9) Важкість травми (двохмоментний розрив селезінки) та вищевказані недоліки в діагностиці та лікуванні у сукупності призвели до настання смерті ОСОБА_11 ( т. 3 а.с. 24-46);

- ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_25 від 06 березня 2019 року про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи за клопотанням слідчого СВ Глухівського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 , проведення якої доручено експертам Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я» із залученням необхідних лікарів та спеціалістів (т. 3, а. с. 47-49 );

-висновком повторноїкомісійної експертизиДержавної установи«Головне бюросудово-медичноїекспертизи Міністерстваохорони здоров`я» № 126/19 від 31.07.2020 року, на підставі даних матеріалів справи, медичної документації на ім`я ОСОБА_11 , 1952 р.н., враховуючи відомі обставини, та відповідаючи на запитання, комісія прийшла до наступних підсумків :

1,3, 22, 23. Враховуючи дані дослідження трупа («Висновок експерта» № 58 а.к.п. 91 - 93) та мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів («Висновок експерта» №44 складений в ході проведення даної судово-медичної експертизи) у гр. ОСОБА_11 , не менше як за три доби до настання смерті, виник розрив паренхіми (тканини) селезінки (не виключено під час фізичного навантаження), який супроводжувався крововиливом та накопиченням крові під капсулою селезінки. Не менш, як за 24 години до настання смерті відбувся розрив капсули селезінки (не виключено під час фізичного навантаження) з послідуючою внутрішньочеревною кровотечею (~2000мл крові), що і призвело до настання смерті. Тобто, в даному випадку, мав місце 2-моментний розрив селезінки.

2.На титульному аркуші медичної карти стаціонарного хворого № 2719 на ім`я гр. ОСОБА_11 , 1952р.н. вказано діагноз при госпіталізації « ОСОБА_29 панкреатит?».

4. У судово-медичної експертної комісії відсутні дані, які б свідчили про те, що гр. ОСОБА_11 звертався за амбулаторною допомогою з приводу розриву селезінки.

5 - 11, 13 - 21. У медичній карті стаціонарного хворого № 2719 у п.54 вказаний заключний клінічний діагноз: «Мезентеріальний тромбоз тонкого кишківника Аневризма черевної аорти Гострий інфаркт міокарда, нижньої стінки».

При судово-медичній експертизі («Висновок експерта» № 58 а.к.п. 91 - 93) цей діагноз не був підтверджений, а встановлена наявність розриву селезінки (тканини та капсули) з крововиливом в черевну порожнину.

Таким чином діагноз встановлений гр. ОСОБА_11 в стаціонарі Глухівської ЦРЛ був неправильним, а отже і медична допомога, хоч, в основному, і відповідала встановленому діагнозу, не може вважатися правильною.

Окрім цього, виходячи із даних, викладених в п.1 цих підсумків, є підстава вважати, що на момент госпіталізації в Глухівську ЦРЛ (19.05.2018р. об 11 годині 00 хвилин) уже мала місце друга фаза розриву селезінки (розрив її капсули) та внутрішньочеревна кровотеча. Це підтверджується також результатами ультразвукового дослідження від 19.05.2018р. о 15:00 годині: «... В эпигастральной области слева определяется неоднородное гипоэхогенное образование округлой формы 95x90 мм...» та клінічних аналізів крові від 19.05.2018р. де наявне різке падіння таких показників, як гемоглобін (із ІЗбг/л - через 2,5 години до 107г/л) та еритроцити (із 4,12х1012/л - через 2,5 години до 2,91х1012/л). Ці дані вказували на крововтрату, що в свою чергу, обумовлювало проведення додаткових методів обстеження таких, ж лапароцентез або лапароскопія, що не було проведено.

Слід зазначити, що виконання вказаних медичних маніпуляцій (лапароцентезу чи ла- пароскопії) дало б змогу лікарям вчасно («... з 11 год. 19.05.2018 року до 07.30 год. 20.05.2018 року...») діагностувати внутрішньочеревну кровотечу, яка виникла внаслідок розриву селезінки, вчасно надати відповідну медичну допомогу (оперативне лікування - видалення селезінки) та, не виключено, зберегти життя гр. ОСОБА_11 . Необхідно наголосити, що 2-моментний розрив селезінки, у даному випадку, потребував виключно хірургічного лікування.

Таким чином, саме не проведення лапароцентезу (лапароскопії) не дозволило лікарям вчасно встановити правильний діагноз та провести відповідне лікування і обумовило настання смерті гр. ОСОБА_11 . Тобто, між не проведенням лапароцентезу (лапароскопії) та настанням смерті гр. ОСОБА_11 вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

12. Для відповіді на питання «Чи мались які-небудь об`єктивні причини (фактори), які б не сприяли встановленню правильного діагнозу та лікуванню хворого?» відсутні судово- медичні дані ( том 3 , а.с. 51-96);

- листом в.о. начальника ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи» про терміни проведення експертизи, та надання гістологічного матеріалу від трупа ОСОБА_11 - вологого архіву і препаратів з шматочків внутрішніх органів, що були відібрані від трупа, направлення на гістологічне дослідження ( том 3 а.с. 97-99);

- постановою слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 05.08.2019 року про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів : гістологічного матеріалу, а саме : формалінового архіву, парафінового архіву, скляного архіву з трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем зберігання визнати камеру схову речових доказів Глухівського ВП ( том 3 а.с. 101);

- направленням судово-медичного експерта ОСОБА_30 на судово-гістологічне дослідження матеріалу від трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для встановлення патологічних та травматичних змін, підтвердження діагнозу, встановлення діагнозу, характеру і прижиттєвості та давності ушкоджень (том. 3 а.с. 101);

- висновком експерта-гістолога № 214 від 24.07.2018 за результатом проведеної судово-медичної гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів з трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено виражене малокрів`я внутрішніх органів, нерівномірно виражений набряк головного мозку, дистрофічні зміни паренхіматозних органів, набряк строму міокарду, в шматочку, який промарковано як «Діафрагма з діл.селезінки з крововиливом та залишком гемат…» крововилив з ознаками організації ( том. 3 а.с. 102);

- висновком експерта-гістолога № 44 від 16.06.2020 за результатом проведеної судово-медичної гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів з трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено : крововиливи по типу гематоми у маркованих препаратах № 3, №4,№5 з вираженими реактивними змінами. Крововиливи у маркованих препаатах №1, №2 з початковими реактивними змінами. Порушення реологічних властивостей крові. Гостра вогнищева гнійна бронхопневманія. Вогнищевий набряк легень Фокальна емфізема та пневмосклероз. Поширений гемосидероз тканин легень. Дистрофічні зміни міокарду з ділянками ішемії груп кардіоміоцитів. Дрібновогнищевий периваскулярний кардіосклероз. Атеросклеротичні зміни судин досліджуваних органів. Хронічний інтерстиційний гепатит. Холестаз. Ознаки регенерації гепатоцитів. Вогнищевий нефросклероз. Паренхіиатозна дистрофія тканин внутрішніх органів. Малокров`я червоної пульпи селезінки. Гіаліноз центральних артерій. Набряк-набухання речовин мозку. Дистрофічні зміни нейронів. Ознаки хронічного токсичного впливу у оболонках та речовинах мозку. Аутолітичні зміни досліджуваних органів ( а.с. 105 том 3);

- графіком чергування персоналу на приймальному відділенні за 19 та 20 травня 2018 року, графіком чергування персоналу у відділенні анесстезіології за 19 та 20 травня 2018 року ( том 3 а.с. 107-108);

- графіком чергування лікарів-хірургів за травень 2018 року в хірургічному відділенні Глухівської ЦРЛ (том 2 а.с. 240);

- витягом з наказу № 71 від 01.08.2014 року про переведення ОСОБА_10 , лікаря-інтерна з хірургії хірургічного відділення, на посаду лікаря-хірурга для надання цілодобової екстренної медичної допомоги хірургічного відділення з 01.08.2014 ( т.3 а.с. 239 );

- посадовою інструкцією лікаря-хірурга хірургічного відділення Глухівської ЦРЛ, у якій визначено завдання та обов`язки лікаря хірурга, з якою ознайомлена ОСОБА_10 , про що свідчить її підпис ( т. 2 а.с. 241-243);

- сертифікатом ІН № 0407 виданого ОСОБА_10 про те, що наказом по Сумському державному Університету від 27.06.2014 року їй присвоєне звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Хірургія» ( т. 2 а.с. 247);

- сертифікатом № 9754 виданого ОСОБА_10 про те, що вона 09 березня 2017 року атестувалася у національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика і їй присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров`я ( т. 2 а.с. 248);

- копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 із якого встановлено факт укладання шлюбу обвинуваченої ОСОБА_10 із ОСОБА_31 15.01.2021 року та подальшу зміну прізвища із « ОСОБА_32 » на « ОСОБА_33 » ( том 5 а.с 93);

- постановою слідчої Глухівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_22 від 31.05.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 21.05.2018 року №12018200070000329 за ознаками вчинення кримінально правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у зв`яку із відсутністю складу кримінального правопорушення ( том 5 а.с. 95 зворотній бік, 96).

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_34 просив визнати недопустимими доказами висновки комісійних експертиз, оскільки в основу висновків експертиз були покладені у тому числі показання свідка ОСОБА_10 , яка надалі стала підозрюваною та обвинуваченою у цьому провадженні, а тому вказані висновки є недопустимим доказом. Більше того частиною 1 статті 9 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, а ч. 2 ст. 10 цього Закону передбачає, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Під час проведення експертизи Сумським обласним бюро судово-медичних експертиз (висновок № 71/201) участь в проведенні експертизи приймали особи, які не є експертами, а саме П`ятикоп, Братушка, Ланін. Те саме стосується й висновку експерта № 126/19 від 1.07.2020 державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», у проведенні якої так само приймали участь не експерти ОСОБА_35 та ОСОБА_36 .

Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК до наданих стороною обвинувачення доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Згідно із ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно положень ст.94КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, відповідно до ст. ст. 86, 87КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, із Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за N 254/790, встановлено наступне:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

« 1.1. Судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Судово-медична експертиза виконується згідно зЗаконом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності, даною Інструкцією та нормативними документами, затверджениминаказом Міністерства охорони здоров`я (надалі - МОЗ) України № 6 від 17 січня 1995 р.

1.2. Судово-медична експертиза здійснюється на принципах законності, об`єктивності, повноти дослідження та незалежності державними установами - бюро судово-медичних експертиз.

1.3. Система судово-медичної служби України складається з:

1.3.1. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

1.3.2. Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим).

1.3.3. Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів.

1.4. До компетенції судово-медичної експертизи належить:

1.4.1. Експертиза трупів у випадках насильницької смерті.

1.4.2. Експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи.

1.4.3. Експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб.

1.4.4. Експертиза речових доказів.

1.4.5. Експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.

1.5. Проведення судово-медичних експертиз здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України.

Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.

Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта.

Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров`я та інших відомств.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2.1. Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

2.2. Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово-медична експертиза.

2.3. Первинна судово-медична експертиза може бути проведена як одним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи.

Додаткова судово-медична експертиза доручається експерту (експертам), що проводив (проводили) первинну експертизу, або іншому (іншим) експерту (експертам).

Повторна судово-медична експертиза повинна бути доручена тільки іншому (іншим) експерту (експертам).

2.4. Участь кількох експертів є обов`язковою при проведенні:

2.4.1. Експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

2.4.2. Повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ;

2.4.3. Експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.

Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

2.5. У разі необхідності вирішення питань, що потребують спеціальних знань з судової медицини та інших галузей науки та техніки, призначається комплексна експертиза, яка виконується судово-медичним експертом та фахівцями інших спеціальностей.

2.6. Персональний склад експертів, що проводять експертизу, визначається особою, яка призначила експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи у разі відсутності в документі про призначення експертизи персонального складу експертів.

2.7. На судово-медичного експерта згідно з чинним законодавством покладається особиста відповідальність за проведення дорученої йому експертизи.

Права та обов`язки судово-медичного експерта при проведенні експертизи визначаються процесуальним законодавством України.

Аналізуючи вказані вище положення Інструкції про проведення судово-медичної експертизи вбачається, що проведення судово-медичних експертиз здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз, які повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта. Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров`я та інших відомств.

Таким чином, посилання захисника ОСОБА_37 на ту обставину, що під час проведення комісійних експертиз Сумським обласним бюро судово-медичних експертиз (висновок № 71/2019) та ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» ( висновок № 126/19 від 31.07.2020) участь в проведенні експертизи приймали особи, які не є експертами, П`ятикоп, Братушка, Ланін, та Мамчич і Дубров, спростовуются положеннями вказаної Інструкції, яка дозволяла вказаним особам брати участь у проведенні вказаних експертиз.

Крім того, та обставина, що при проведенні еспертизи, з поміж інших протоколів допиту лікарів, допитаних як свідків, враховавалися показання свідка ОСОБА_10 , яка надалі стала підозрюваною та обвинуваченою, не несе у собі подальшого визнання вказаних висновків експертиз недопустимими доказами, оскільки в даному випадку судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, як тогопередбачає ст. 87 КПК України.

Таким чином, у суду немає підстав не довіряти вказаним вище письмовим доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, у своїй промові у судових дебатах захисник ОСОБА_34 зазначив, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_38 обвинувачується у тому, що неналежно виконувала як медичний працівник свої професійні обов`язки, передбачені п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002, а також пункти 1,3,5 посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення. По-перше, пункт 90 вказаного Наказу закріплює кваліфікаційні вимоги до Лікаря-фтизіатра дільничного, а не до хірурга. По-друге, вказаний Наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, як того вимагає стаття 117 Конституції України. По-третє, ОСОБА_38 ставиться за провину порушення посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, натомість як встановлено в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_11 у вказаному відділенні не провів жодної секунди. У провину ОСОБА_38 ставиться не проведення лапароцентезу (лапароскопії). Отже, обвинувачення у цій частині є неконкретним. Під час судового слідства беззаперечно було встановлено, що в умовах Глухівської ЦРЛ провести лапароскопію було неможливо. Щодо лапароцентезу, то сама по собі така маніпуляція нічого б не дала, оскільки є діагностиною процедурою, а провести видалення селезінки лікар-хірург ОСОБА_38 не могла, оскільки не мала на той момент необхідної кваліфікації для її проведення, але найголовніше що до проведення лапароцентезу не було медичних показань. Оскільки підставою для проведення лапароцентезу є наявність в анамнезі інформації про травму пацієнта або наявність вільної рідини в черевній порожнині. Протипоказанням до такої процедури є наявність пухлини в черевній порожнині, яка була діагностовано лікарем УЗД ОСОБА_14 . Як було встановлено в ході судового слідства, допитані як потерпілі у справі родина ОСОБА_39 повідомили, що жодних травм у померлого ОСОБА_11 не було. Під час госпіталізації та у ході лікування в Глухівській ЦРЛ останній також не повідомляв лікарів про можливі травми органів черевної порожнини. Це підтвердили і допитані як свідки лікарі Глухівської ЦРЛ, а також допитаний експерт ОСОБА_19 . Відповідно до висновку УЗД даних про вільну рідину станом на 15-00 год. 19.05.2018 не було, так само як і даних про порушення цілісності капсули селезінки. Цей висновок у судовому засіданні підтвердила допитана як свідок лікар УЗД ОСОБА_14 , яка додала, що у випадку кровотечі її було б діагностовано з вірогідністю 74%., було більше даних, що виявлене у хворого новоутворення це пухлина, травму селезінки вона не діагностувала. Окремо звертає увагу суду на невідповідність висновку експертів головного бюро СМЕ МОЗ України обставинам справи в частині того, що друга фаза розриву селезінки мала місце ще о 07-30 19.05.2018. Так, у висновках експертиз чітко вказано, що при огляді трупа ОСОБА_11 була виявлена капсула селезінки на вісцеральній поверхні якої є розрив розміром 1,5 х 0,5 см, і якщо б такий надрив мав місце не менше ніж за 24 години до часу смерті, то ніякі компенсаторні властивості організму та інші супутні фактори не дозволили б ОСОБА_11 дожити до ранку наступного дня. Це підтвердив і допитаний у судовому засіданні лікар-хірург ОСОБА_9 , який повідомив, що після розриву капсули дуже короткий термін проходить до смерті пацієнта. Таким чином, показань до проведення лапароцентезу хворому ОСОБА_11 не було. Вказані обставини також підтвердив лікар-хірург вищої категорії ОСОБА_9 , який оглядав хворого значно пізніше, ніж ОСОБА_33 та ОСОБА_40 , а саме о 21-00 год. 19.05.2018, але й він не вбачав підстав для проведення такої маніпуляції, що підтвердив під час допиту у судовому засіданні, зазначивши, що не було даних у пацієнта ОСОБА_41 про травму та кровотечу, а тому питання про оперативне втручання не піднімалося, так само як і не було даних для проведення лапорацентезу. Відповідальність несе лікар, у відділенні якого лікується пацієнт. Лікуючим лікарем був ОСОБА_40 . Допитаний як свідок лікар анестезіолог ОСОБА_15 повідомив, що він відповідає за пацієнтів у своєму відділенні. Показань для лапороцентезу не було ні даних про травму, ні про рідину у черевній порожнині. Лікуючим лікарем хворого ОСОБА_41 був він, а ОСОБА_42 запрошувалася виключно в якості консультанта. Смерть ОСОБА_41 сталася через фатальний збіг обставин. В обвинувальному акті прокурор цілком слушно послався на статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» відповідно до яких лікуючий лікар лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. Однак стороною обвинувачення належним чином вказана норма законодавства не проаналізована та витлумачена на власний розсуд. Як вбачається з картки стаціонарного хворого Глухівської ЦРЛ лікуючим лікарем хворого ОСОБА_11 був лікар-анестезіолог ОСОБА_15 , але ніяк не ОСОБА_43 . У судовому засіданні ці обставини також підтвердили допитані як свідки, сам ОСОБА_15 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Свідок ОСОБА_47 повідомила, що ОСОБА_48 був доставлений нею у супроводі дружини до приймального відділення Глухівської ЦРЛ з діагнозом «Гострий панкреатит». Аналогічні свідчення щодо попереднього діагнозу надав свідок ОСОБА_45 . Лікуючим лікарем був ОСОБА_40 . Встановити діагноз крововтрати не міг ані він, ані фельдшер швидкої допомоги. Відповідальність за пацієнта несе лікар у відділенні якого лікується пацієнт, тобто ОСОБА_40 . Більше того допитаний експерт ОСОБА_19 також підтвердила, що клінічних даних про втрату крові хворим ОСОБА_11 на 11-00 год. 19.05.2018 у лікарів Глухівської ЦРЛ не було. Свідок ОСОБА_20 підтвердила, що ОСОБА_11 перебував у відділенні анестезіології, його лікуючим лікарем був ОСОБА_40 , який давав їй листок призначень.

На підставі викладеного вище, враховуючи завдання та принципи кримінального провадження, норму статті 62 Конституції України яка є нормою прямої дії, практику Європейського суду з прав людини, керуючись статтями 370, 373 КПК України просить ухвалити щодо ОСОБА_49 виправдувальний вирок.

Суд зазначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст.17ч.1КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст.368-2КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Змістом ст.ст.8,9 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

У відповідності до ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також судомбули проаналізованідоводи захисника ОСОБА_37 та покази ОСОБА_4 під часрозгляду справи,які,на переконаннясуду,не спростовуютьвищезазначені висновкикомісійних судово-медичнихекспертиз.

Так, твердження захисника ОСОБА_37 щодо неповноти досудового розслідування та закриття кримінального провадження №12018200070000329 за ч. 1 ст. 115 КК України щодо смерті ОСОБА_11 за відсутнісю складу злочину,а такожформулювання обвинуваченнявідносно ОСОБА_4 щодо неналежного виконання як медичним працівником своїх професійних обов`язків, передбачених п. 90 «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002, який закріплює кваліфікаційні вимоги до лікаря-фтизіатра дільничного, а не до хірурга та про відсутність реєстрації вищевказаного наказу МОЗ України у Міністерстві юстиції України, не спростовують вищенаведені у вироку суду докази у справі, які були досліджені судом згідно норм кримінального процесуального законодавства.

Так,в основудоведеності винуватостіобвинуваченої ОСОБА_4 суд покладає висновок судовоїкомісійної експертизи № 71/2018 від 09.01.2019 року ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи" та висновок повторної комісійної експертизи Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я» № 126/19 від 31.07.2020 року, із яких, зокрема встановлено, що :

-3.(4) Лікарями Глухівської ЦРЛ діагноз хворому ОСОБА_11 було встановлено не вірно як при поступленні, так і в процесі лікування. Закриту травму селезінки можливо було діагностувати при проведенні комплексу обстежень - лабораторного та інструментального в динаміці. 4(5) Обстеження хворого в Глухівській ЦРЛ проведено не в повному об`ємі: не проведений контроль показників крові після 13:30 19.05.2018., при виявленні УЗД ознак новоутворення в лівому підребер`ї, не виконане повторне УЗД. Хворому призначено КТ органів черевної порожнини, однак через важкий стан виконати його не було можливо. (6) Тактика ведення хворого при поступленні у Глухівську ЦРЛ обрана правильно. Хворий оглянутий лікарем приймального відділення та лікарем хірургом. За даними анамнезу (їв квашені огірки та картоплю напередодні, вживав алкоголь за 2 дні, різкий початок болю, блювоту, нудоту), даними огляду - біль в епігастральній ділянці, відсутність перитонеальних симптомів, було підставою для запідозрення - хронічного панкреатиту, виразкової хвороби шлунка та гострого інфаркту міокарда. Хворому призначені необхідні дослідження крові і сечі та інструментальні обстеження ЕФГДС, УЗД, ЕКГ. При підозрі на інфаркт міокарда призначено та проведено тропоніновий тест (результат негативний). Зважаючи на важкий стан хворого, його госпіталізовано у відділення АІТ, де лікарем анестезіологом призначене обстеження та адекватне лікування, відповідно до стану хворого та встановленого діагнозу «ортостатичний колапс». Однак, лікарями недооцінені показники гемоглобіну і еритроцитів крові в динаміці (з часу першого забору до 13:30 гемоглобін зменшився на 29 одиниць, а еритроцити більше ніж на 1 млн., що можливе при значній крововтраті). Така різниця потребувала дослідження показників крові в подальшому. Враховуючи виявлене під час УЗД гіпоехогенне утворення в лівій епігастральній ділянці, неможливості провести КТ ОЧП, різке зниження гемоглобіну та еритроцитів, погіршення загального стану на фоні проведеної терапії, необхідно було провести повторне УЗД і дослідження крові в динаміці та виконати лапарацентез для виключення внутрішньочеревної кровотечі. Виразність мікроскопічних змін у діафрагмі та селезінці з капсулою відповідають давності спричинення 6-7 діб. Відсутність клінічних проявів травми до 19.05. зумовлене двохмоментним розривом селезінки - спочатку кров набирається під капсулою, без надриву останньої і в цілому може мати безсимптомний перебіг, а в подальшому, внаслідок збільшення об`єму гематоми, відбувається розрив капсули з виходом крові в черевну порожнину. Відсутність даних про отримання травм та зовнішніх тілесних ушкоджень, не виявлення даних за порушення цілісності капсули селезінки під час УЗД о 15:00, двохмоментний розрив селезінки, ускладнили діагностування патологічного процесу у хворого і, відповідно, вибір тактики лікування. 6. (7) За умови своєчасного виявлення травми селезінки (в найближчий час після спричинення), смерті ОСОБА_11 можна було уникнути. 7.(8) За наданими на експертизу матеріалами (протоколи допитів, медична документація, посадові інструкції), вбачаються ознакиневиконання таненалежного виконаннясвоїх професійних(посадових)обов`язків,лікарями ГлухівськоїЦРЛ,при наданнімедичної допомоги ОСОБА_11 (недіагностування травмиселезінки,не проведенняповторних дослідженьв динамці),які знаходятьсяу прямомупричинно -наслідковому зв`язкуз настаннямсмерті хворого. Однак, зважаючи на виявлений при дослідженні трупа об`єм іфововиливів (рідкої крові, гематом) та давність травми, не можливо категорично виключити можливість настання летального наслідку при проведенні додаткових обстежень після 15:00 та викання лапароцентезу. 8.(9) Важкість травми (двохмоментний розрив селезінки) та вищевказані недоліки в діагностиці та лікуванні у сукупності призвели до настання смерті ОСОБА_11 (№ 71/2018 від 09.01.2019) ;

- враховуючи дані дослідження трупа («Висновок експерта» № 58 а.к.п. 91 - 93) та мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів («Висновок експерта» №44 складений в ході проведення даної судово-медичної експертизи) у гр. ОСОБА_11 , не менше як за три доби до настання смерті, виник розрив паренхіми (тканини) селезінки (не виключено під час фізичного навантаження), який супроводжувався крововиливом та накопиченням крові під капсулою селезінки. Не менш, як за 24 години до настання смерті відбувся розрив капсули селезінки (не виключено під час фізичного навантаження) з послідуючою внутрішньочеревною кровотечею (~2000мл крові), що і призвело до настання смерті. Тобто, в даному випадку, мав місце 2-моментний розрив селезінки. 3. На титульному аркуші медичної карти стаціонарного хворого № 2719 на ім`я гр. ОСОБА_11 , 1952р.н. вказано діагноз при госпіталізації « ОСОБА_29 панкреатит?». 4. У судово-медичної експертної комісії відсутні дані, які б свідчили про те, що гр. ОСОБА_11 звертався за амбулаторною допомогою з приводу розриву селезінки. 5 - 11, 13 - 21. У медичній карті стаціонарного хворого № 2719 у п.54 вказаний заключний клінічний діагноз: «Мезентеріальний тромбоз тонкого кишківника Аневризма черевної аорти Гострий інфаркт міокарда, нижньої стінки». При судово-медичній експертизі («Висновок експерта» № 58 а.к.п. 91 - 93) цей діагноз не був підтверджений, а встановлена наявність розриву селезінки (тканини та капсули) з крововиливом в черевну порожнину. Таким чином діагноз встановлений гр. ОСОБА_11 в стаціонарі Глухівської ЦРЛ був неправильним, а отже і медична допомога, хоч, в основному, і відповідала встановленому діагнозу, не може вважатися правильною. Окрім цього, виходячи із даних, викладених в п.1 цих підсумків, є підстава вважати, що на момент госпіталізації в Глухівську ЦРЛ (19.05.2018р. об 11 годині 00 хвилин) уже мала місце друга фаза розриву селезінки (розрив її капсули) та внутрішньочеревна кровотеча. Це підтверджується також результатами ультразвукового дослідження від 19.05.2018р. о 15:00 годині: «... В эпигастральной области слева определяется неоднородное гипоэхогенное образование округлой формы 95x90 мм...» та клінічних аналізів крові від 19.05.2018р. де наявне різке падіння таких показників, як гемоглобін (із ІЗбг/л - через 2,5 години до 107г/л) та еритроцити (із 4,12х1012/л - через 2,5 години до 2,91х1012/л). Ці дані вказували на крововтрату, що в свою чергу, обумовлювало проведення додаткових методів обстеження таких, ж лапароцентез або лапароскопія, що не було проведено. Слід зазначити, що виконання вказаних медичних маніпуляцій (лапароцентезу чи лапароскопії) дало б змогу лікарям вчасно («... з 11 год. 19.05.2018 року до 07.30 год. 20.05.2018 року...») діагностувати внутрішньочеревну кровотечу, яка виникла внаслідок розриву селезінки, вчасно надати відповідну медичну допомогу (оперативне лікування - видалення селезінки) та, не виключено, зберегти життя гр. ОСОБА_11 . Необхідно наголосити, що 2-моментний розрив селезінки, у даному випадку, потребував виключно хірургічного лікування. Таким чином, саме не проведення лапароцентезу (лапароскопії) не дозволило лікарям вчасно встановити правильний діагноз та провести відповідне лікування і обумовило настання смерті гр. ОСОБА_11 . Тобто, між не проведенням лапароцентезу (лапароскопії) та настанням смерті гр. ОСОБА_11 вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Отже, що стосується показань обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме заперечення останньою факту вчиненого нею кримінального правопорушення та невизнання вини, суд сприймає як спосіб захисту та оцінює її покази в сукупності з іншими доказами.

Так, доводи сторони захисту про наявність порушень в діях інших медичних працівників Глухівської ЦРЛ, що призвели до смерті потерпілого ОСОБА_11 , не є спроможними, оскільки суд розглядає справу лише в межах висунутого особі обвинувачення. Окрім цього, такі припущення сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і у суду відсутні підстави сумніватися в обсягу, пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення. Крім того, слід вказати, що рішення про госпіталізацію хворого ОСОБА_11 19.05.2018 року у реанімаційне відділення Глухівської ЦРЛ із приймального відділення було зумовлене отоскопічним колапсом (втрата свідомості) та свідчило про те, що лікарем ОСОБА_12 встановлено у пацієнта ОСОБА_11 такий стан, що потребував реанімаційних заходів саме у реанімаційному відділенні у лікаря-анастезіолога ОСОБА_15 , тоді як у Глухівську ЦРЛ хворого було доставлено швидкою із симптомами «Гострого живота», і саме лікар хірург повинен був вірно оцінити наявну клінічну картину, а не лікар-анастезіолог.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Що стосується складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Склад злочину, передбаченогост.140 ч.1 КК Українимає місце при неналежному виконанні професійних обов`язків, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у необережній формі вини, а саме у злочинній недбалості обвинуваченої, як стосовно неналежного виконання нею своїх професійних обов`язків, так і щодо наслідків, які настали. Обвинувачена ОСОБА_4 , маючи реальну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, не надала їм належної уваги, порушуючи тим самим правила, які були закріплені в її посадовій інструкції та інших нормативно-правових актах, якими вона повинна керуватися у здійсненні своєї професійної діяльності.

Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що при недбалому чи несумлінному виконанні медичним або фармацевтичним працівником своїх обов`язків держава не може забезпечити всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров`я.

Об`єкт злочину - життя і здоров`я людини, встановлений порядок виконання медичними і фармацевтичними працівниками своїх професійних обов`язків,

Об`єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням (дією чи бездіяльністю) - невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками.

Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у тому разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. При цьому необхідно враховувати. що встановлення діагнозу та вибір конкретного способу і методу лікування залежать від багатьох чинників, зокрема індивідуальних особливостей організму хворого, досягнень медичної науки і досвіду лікувальної діяльності, а тому не можуть бути заздалегідь і повністю регламентовані нормативними актами у сфері охорони здоров`я. Особою, винною у вчиненні цього злочину, можуть бути порушені правила як нормативного, так і деонтологічного (професійного) характеру.

Суд вважає, що стороною обвинувачення вірно встановлено неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, передбачених пунктом «Лікар-хірург» розділ «Професіонали» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, п.п. 1, 3, 5 посадової інструкції лікаря-хірурга хірургічного відділення, затвердженої головним лікарем «Глухівської центральної районної лікарні» ОСОБА_9 , внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_11 у вигляді смерті.

Посилання захисника ОСОБА_37 на туобставину,що уобвинувальному актізазначено про п.90розділу «Професіонали»довідника кваліфікаційниххарактеристик професійпрацівників Випуск78«Охорона здоров`я»,затвердженого наказомМОЗ Українивід 29.03.2002№117,спростовується вірнимзазначенням спеціальностілікаря «Лікар-хірург»із вказаногорозділу довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», який, зокрема : «… проводить цілеспрямоване клінічне обстеження хворого. Визначає обсяг лабораторних, рентгенологічних та інших спеціальних досліджень, оцінює їх результати. Проводить диференційну діагностику. Визначає тяжкість стану хворого. Надає невідкладну медичну допомогу хворим при термінальних станах, групових та масових ураженнях. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає показання до госпіталізації за профілем захворювання, тактику медикаментозного та оперативного лікування з урахуванням стану хворого, необхідності передопераційної підготовки. Застосовує сучасні методи лікування та диспансеризації хворих хірургічного профілю. Працює у тісному контакті з суміжними спеціалістами та службами. Керує роботою середнього медичного персоналу. Дотримується принципів медичної деонтології. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень..», тобто відповідає спеціальності саме лікаря-хірурга, а не лікаря фтизиатра, про що зазначає захисник у своїй промові.

Між тим, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України є настання тяжких наслідків для хворого. До таких наслідків слід відносити смерть, тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, інвалідність або інше ускладнення хвороби. Між діянням і зазначеними наслідками повинен бути встановлений причинний зв`язок.

Саме не проведенням лапароцентезу(лапароскопії) не дозволило лікарям, зокрема лікарю хірургу ОСОБА_10 вчасно встановити правильний діагноз та провести відповідне лікування і обумовило настання смерті гр. ОСОБА_11 . Тобто, між не проведенням лапароцентезу (лапароскопії) та настанням смерті гр. ОСОБА_11 вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок ( висновок комісійної експертизи № 126/19 від 31.07.2020).

Вказаний висновок підтримала в судовому засіданні і голова судово-медичної експертної комісії ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» ОСОБА_19 , яка наголосила на тому, що лікуючим лікарем в даному виипадку є саме лікар-хірург, оскільки вся проблема була у черевній порожнині проблема «гострого живота» та при вчасному проведенні лапароцинтезу можливо було діагнозтувати кровотечу та зберегти життя потерпілому ОСОБА_11 .

Враховуючи викладене, допитавши обвинувачену, потерпілих, свідків, судового експерта та дослідивши письмові матеріали, речові докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні докази, з точки зору належності, допустимості, та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом, суд прийшов до переконання, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, а саме: неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_11 у вигляді смерті, та винуватість якої підтверджено належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У своїх ріщеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Відповідно до ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК)наділяють судправом виборуоднієї ізформ реалізаціїкримінальної відповідальності-призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином, її особу та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також у пункті 3постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що згідно ст.67КК України обтяжувалиб покарання ОСОБА_4 у судовомузасіданні невстановлено.

Згідно досудової доповіді, складеної старшим інспектором Зарічного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_50 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, відсутність історії правопорушень та факторів, які можуть впливати на ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, на думку органу пробації, доцільно застосувати покарання, не пов`язане із ізоляцією від суспільства (т. 2, а. с. 9-10).

При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання професійних обов`язків не притягувалася, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, працююча лікарем хірургомСумської ОКЛ (т. 3, а. с. 2-4).

Таким чином, з урахуванням особи винної, її відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що за вчинення останньою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді позбавлення права займати посади, пов`язані із медичною діяльністю, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Між тим, з урахуванням строків притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України, визначених положеннями ч.1 ст.49 КК України, враховуючи, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_4 мало місце 19 травня 2018 року, тому з дня вчинення кримінального правопорушення минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак, під час судового розгляду справи клопотань про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з цих підстав не заявлялось.

Разом з тим, у випадку постановлення обвинувального вироку, суд повинен звільнити особу від покарання, відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

А тому, ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання, відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих про стягнення моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, потерпіла ОСОБА_16 та КНП «Глухівська міська лікарня» цивільний позов про відшкодування моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення в розмірі 250000 грн, потерпілий ОСОБА_17 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 та КНП «Глухівська міська лікарня» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 та КНП «Глухівська міська лікарня» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та 25400 грн. як відшкодування матеріальної шкоди (т. 1, а. с. 197-203, том. 2 а.с. 127-128).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 22.12.2021 цивільний позов ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та КНП «Глухівська міська лікарня» про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення прийнято до розгляду разом із кримінальним провадженням ( т. 1 а.с. 208-210).

У судовому засіданні представник цивільного відповідача - КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» ОСОБА_8 цивільні позови потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 550 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 25400 грн. не визнав повністю та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки в діях ОСОБА_4 відсудній склад кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 140 КК України, а її провина не знайшла підтвердження в ході судового розгляду справи.

Обвинувачена ОСОБА_4 як співвідповідач за цивільним позовом та її захисник ОСОБА_34 просили відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вина ОСОБА_4 стороною обвинувачення не доведена належними доказами під час розгляду справи у суді.

Заслухавши потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 , та їх представника адвоката ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача - КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня » ОСОБА_8 , обвинувачену ОСОБА_4 як цивільного відповідача та її захисника ОСОБА_37 , дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до висновку, що позов цивільних позивачів у кримінальному провадженні підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Згідно із положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Верховний Суд у справі №755/2545/15-ц від 27.02.2019 вказав про те, що позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду життю і здоров`ю відповідальність настає на підставі правил статей 1166,1167,1195 ЦК України. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди та стягнення її з цивільного відповідача -Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня», суд враховує, що для настання відповідальності за завдання шкоди необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи - працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, та яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено її протиправну поведінку, яка на момент вчинення кримінального правопорушення перебувала у трудових відносинах з цивільним відповідачем, що стверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема наказом про її призначення на посаду лікаря-хірурга Глухівської ЦРЛ; встановлено наявність шкоди - смерть потерпілого ОСОБА_11 та причинний зв`язок між діями обвинуваченої та наслідками, що настали, який підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема висновками комісійних судово-медичнх експертиз.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченої доведена, її дії кваліфіковано за ч.1 ст.140 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт неналежного виконання медичним працівником своїх службових обов`язків, внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки- смерть хворого ОСОБА_11 .

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд враховує наведені правила норм матеріального права, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм оцінку, та вважає, що в судовому засіданні не встановлено відсутності вини у діях обвинуваченої, відповідальність за дії якої несе цивільний відповідач КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня», оскільки останній не спростував відсутності вини у діях їх лікаря-хірурга, винного у смерті потерпілого ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Норми ст. ст. 22, 1166, 1172 ЦК України є загальними для відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Суд зазначає, що положення ст.1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди. Також, у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України (ст. 23, ст. 1167 ЦК України) особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню із цивільного відповідача, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та засад розумності, виваженості та справедливості, при цьому враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілих, які виражались у стражданнях, які вони зазнали у зв`язку зі смертю чоловіка та батька, а також те, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з цивільного відповідача КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілої ОСОБА_16 - моральну шкоду в сумі 250000 грн., на користь потерпілого ОСОБА_17 моральну шкоду у розмірі 150000 грн., та на користь потерпілого ОСОБА_17 моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди, понесеною потерпілим ОСОБА_6 , яка складається із витрат на поховання у сумі 9200 грн. та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 16200 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Так, з наданих представником потерпілого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 документів на підтвердження завданої матеріальної шкоди, суд приймає до уваги витрати понесенні ним на ритуальні послуги на суму 1 500 грн. та витрати на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 16 200 грн, що підтверджується рахунком № 75 від 22.05.218 від ФОП « ОСОБА_51 » та накладною від 13.05.2019 від ФОП « ОСОБА_52 ». Загальна сума вказаних витрат складає 17700 грн., які підлягають стягненню із КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілого ОСОБА_6 .

Не підлягають стягненню витрати у сумі 7700 грн. за поминальний обід, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 р. під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, якіздійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаївта традицій, що не суперечать законодавству.

У справі №554/1793/15-ц від 19.03.2018, Верховний суд вказав, що аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.

Тому суд вважає за необхідне відмовити у стягненні витрат, понесених за поминальний обід у сумі 7700 грн.

Позовні вимоги цивільних позивачів до обвинуваченої ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки остання перебувала у трудових відносинах із цивільним відповідачем - Глухівською ЦРЛ, правонаступником якої є КНП Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня», яке повинно відповідати за цивільним позовом та у порядку регресу має право звернутися до обвинуваченої ОСОБА_4 про стягнення шкоди.

Крім того, не підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_7 , оскільки доказів на їх понесення суду надано не було.

Частиною 1статті 124КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Водночас згідно ізч.1ст.126КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК.

Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із лікарською діяльністю на строк 3 ( три ) роки.

На підставі ч. 5ст. 74 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за ч.1ст.140 КК Українипокарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1ст. 49 КК України.

Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 до КНП «Глухівська міська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілої ОСОБА_16 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 250000 грн.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілого ОСОБА_17 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 150000 грн.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 150000 грн. та матеріальну шкоду у сумі 17700 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В частиніпозовних вимог ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- медичну картку стаціонарного хворого № 2719 від 19.05.2018 року на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити при матеріалах кримінального провадження;

- гістологічний архів (формаліновий архів, парафіновий архів, скляний архів з трупа ОСОБА_11 повернути до Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Суми ).

Вирок можебути оскарженийдо Сумськогоапеляційного судучерез Білопільськийрайонний судСумської областіпротягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя

Справа № 576/1368/21

Провадження № 1-кп/573/8/24

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

(вступна і резолютивна частина)

12лютого 2024року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченої: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

представника потерпілих: ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача : ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 22 травня 2018 року за № 12018200070000331 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючої лікаремхірургом КНП «Клінічна лікарня святого Пантелеймона» Сумської міської ради, заміжньої, не інваліда, на облікуу лікарівпсихіатра танарколога неперебуває, раніше не судимої,

за ч. 1 ст. 140 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положень ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

З огляду на запроваджений в Україні 24.02.2022 режим воєнного стану, який триває до сьогодні, суд оголошує резолютивну частину вироку. Повний текст вироку буде вручено учасниками провадження негайно після проголошення його резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із лікарською діяльністю на строк 3 ( три ) роки.

На підставі ч. 5ст. 74 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за ч.1ст.140 КК Українипокарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1ст. 49 КК України.

Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 до КНП «Глухівська міська лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілої ОСОБА_16 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 250000 грн.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілого ОСОБА_17 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 150000 грн.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства Глухівської міської ради «Глухівська міська лікарня» на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 150000 грн. та матеріальну шкоду у сумі 17700 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В частиніпозовних вимог ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- медичну картку стаціонарного хворого № 2719 від 19.05.2018 року на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити при матеріалах кримінального провадження;

- гістологічний архів (формаліновий архів, парафіновий архів, скляний архів з трупа ОСОБА_11 повернути до Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Суми ).

Вирок можебути оскарженийдо Сумськогоапеляційного судучерез Білопільськийрайонний судСумської областіпротягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя

СудБілопільський районний суд Сумської області
Дата ухвалення рішення12.02.2024
Оприлюднено15.02.2024
Номер документу116968389
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти життя та здоров'я особи Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Судовий реєстр по справі —576/1368/21

Ухвала від 05.11.2024

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Рунов В. Ю.

Ухвала від 06.06.2024

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Рунов В. Ю.

Ухвала від 26.04.2024

Кримінальне

Сумський апеляційний суд

Рунов В. Ю.

Вирок від 12.02.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 09.02.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 09.02.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 09.02.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 24.01.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 24.01.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Постанова від 24.01.2024

Кримінальне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні