Рішення

від 09.02.2024 по справі 682/841/23

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/841/23

Провадження № 2-п/682/2/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

09 лютого 2024 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :

головуючої судді Матвєєвої Н.В.,

за участю секретарки судового засідання Дубовки Г.Ю.,

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Кисельової М.І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , який діє також в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3

представника третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Волкової А.О.

представника органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради Шаргородської Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , який діє також в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України звернувся до суду із вказаним позовом, зазначаючи, що військовослужбовцю ЗСУ ОСОБА_4 під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Славутського гарнізону Хмельницької області, відповідно до ордеру № 003609 від 28.12.2002, виданого виконавчим комітетом Славутської міської ради, було надано службове приміщення № 17 з 1-ї кімнати, житловою площею 17,8 кв.м., на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , на склад сім`ї із двох осіб, в тому числі його дружину ОСОБА_1 , 1973 року народження. Вказана квартира належить до службових квартир, знаходиться на обліку відомчого житлового фонду і призначена для розміщення військовослужбовців, які проходять службу в Славутському гарнізоні Хмельницької області. В 2015 році військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 переведено для подальшого проходження служби в м. Рівне, а згодом до військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема мотопіхотна бригада), яка тимчасово знаходиться в м. Кропивницький.

Відповідно до п. 23 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України (далі - Наказ) від 31.07.2018 року № 380, в разі переводу військовослужбовця до іншого гарнізону, він і члени його сім`ї зобов`язані звільнити зайняте ним житло і передати уповноваженим особам квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України. Проте всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачка та її чоловік ОСОБА_4 займане ними службове житло не звільнили і уповноваженим особам квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України не передали. У 2018 році ОСОБА_4 змінив реєстрацію місця проживання, а відповідачка одна залишилася зареєстрованою в службовому приміщенні. Неодноразові звернення військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_4 та відповідачки про добровільну здачу житла залишені ними без розгляду. Згідно актів про не проживання особи за місцем реєстрації, відповідачка не проживає за місцем реєстрації з січня 2019 року по даний час. Зі слів сусідів, останнім часом квартирою користується невідома особа чоловічої статі. Таким чином, відповідачка не має відношення до Славутського гарнізону і не перебуває на відповідному обліку військової частини НОМЕР_1 , проте своєю бездіяльністю створює перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, в зв`язку з чим позивач просить визнати ОСОБА_1 , 1973 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 2684 грн.

Ухвалою судді від 17.04.2023 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2023 року позов задоволено та визнано ОСОБА_1 , 1973 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 , стягнуто з неї на користь військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 2684 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду та скасоване заочне рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2023 року, судове засідання призначене на 02.10.2023 року о 10.00 год.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2023 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та його малолітню доньку- ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_2 , залучено до участі в справі орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, як власника нерухомого майна- спірної квартири.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року за клопотанням представника відповідачки, здійснено перехід розгляду справи зі спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, враховуючи залучення до участі у справі третіх осіб, значний обсяг доказів.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року закрито підготовче судове засідання і призначено її до судового розгляду по суті на 21 грудня 2023 року об 11.00 год.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позову не визнали, у відзиві на позов зазначили, що відповідачка із ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі. Виконавчим комітетом міської ради м. Славута було видано ордер на житлове приміщення № 003609 серії ХМО від 29.12.2002 року, на склад сім`ї чоловік та ОСОБА_1 . В подальшому у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її чоловік ОСОБА_4 наразі перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 , проте він та члени його сім`ї житлом так і не забезпечені. З огляду на введення в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, наявність на утриманні та вихованні неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_5 , 2005 року народження, необхідності убезпечення останньої від військових дій агресора, забезпечення безпеки її життя та здоров`я, з урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 є стратегічним військовим об`єктом, вона як матір була вимушена періодично, нетривалий час не ночувати і не проживати у спірній квартирі АДРЕСА_2 . Окрім того, її матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала на час виникнення спірних правовідносин у м. Ізяслав Славутського району Хмельницької області, була прикута до ліжка, потребувала постійного стороннього догляду, тому вона була вимушена систематично також здійснювати за нею догляд. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.01.2016 року позивач вже робив спробу виселити її із службового приміщення без надання іншого житлового приміщення. Проте тоді у позові було відмовлено, з посиланням на порушення прав дитини. Наразі її чоловік ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_5 перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_4 на загальній черзі з 07.03.2015 року за № 658, у черзі на забезпечення службовим житлом з 22.06.2018 року за № 118, тобто її родина не забезпечена іншим службовим житловим приміщенням. Проте, ОСОБА_1 регулярно, систематично, протягом останніх 6 місяців сплачувала комунальні послуги за користування спірною квартирою. У приміщенні квартири залишилися належні відповідачу ОСОБА_1 речі особистого вжитку, дрібна побутова техніка, які позивач не надав можливості забрати. З цього приводу вона зверталася до органів поліції. Наявність на утриманні ОСОБА_1 та вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не забезпечена жодним іншим житлом є окремою підставою для збереження за нею права користування спірною квартирою. Відповідачка ОСОБА_1 як член сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 має потребу у житлі. Посилання позивача на наявність правових підстав для виселення ОСОБА_1 у відповідності до п.3.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями без надання іншого житла з огляду використання жилого приміщення іншою особою шляхом передачі в оренду, базується на припущеннях та суперечить вимогам ст.81 ЦПК України.

Треті особи - квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, Міністерство оборони України в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Треті особи- ОСОБА_2 , його представник та представник малолітньої особи ОСОБА_3 - адвокат Волкова А.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, вказавши, що після набрання заочним рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області законної сили, ОСОБА_2 разом із його малолітньою донькою ОСОБА_3 надано ордер на службове житло квартиру АДРЕСА_3 . Перш ніж зайти до квартири, він повідомив працівників поліції та чоловіка, який там проживав, щоб він міг забрати свої речі. В присутності працівників поліції, двері в квартирі були відчинені. Він сфотографував обстановку в квартирі і всі речі, які там перебували. Квартира була в занедбаному стані, без ремонту, в ній не було жіночих речей. За речами приїздив чоловік ОСОБА_7 , договір на телекомунікаційні послуги з яким було виявлено в квартирі. Після цього він зробив в квартирі косметичний ремонт, обладнав кімнату для дитини і зараз в ній проживає. ОСОБА_1 тривалий час не проживала в квартирі, про що також засвідчили сусіди, які розписувалися в актах про не проживання.

Представник органу опіки та піклування в особі служби в справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, вказуючи на те, що нею було обстежено квартиру АДРЕСА_2 на предмет проживання в ній малолітньої ОСОБА_3 . Оглядом встановлено, що в квартирі обладнано місце для проживання дитини, встановлене дитяче ліжко, куток з іграшками, були присутні дитячі речі, книжки. Батько дитини пояснив, що на час обстеження квартири дитина перебувала в дитячому садочку. В квартирі створені всі належні умови для проживання дитини.

Заслухавши вступні слова учасників справи, покази свідків, дослідивши докази у їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно архівного витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України від 25.12.2002 №660 «Про надання службових житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 », було надано службове житлове приміщення №17 з 1-ї кімнати житловою площею 17,8 кв.м. на 1 поверсі в будинку АДРЕСА_1 на склад сім`ї з 2 осіб, в тому числі: 1) начальник відділення бойової підготовки в/ч НОМЕР_5 капітан ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 , 1973 року народження (дружина). Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 28.12.2002 № 405 було затверджено витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 25.12.2002 №660 «Про розподіл службових житлових приміщень /квартир/ в 65-ти квартирному житловому будинку АДРЕСА_1 », що підтверджується відповідним архівним витягом. Як вбачається з листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 15.01.2015 за №118, Міністром оборони України прийнято рішення від 12.11.2013 № 7623/з для особового складу, який призначено для подальшого проходження служби в управліннях оперативних командувань «Північ» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », дозволити залишати за собою житло за попереднім місцем служби до моменту затвердження розподілу на отримання житла у містах Рівне та Дніпропетровськ відповідно. По даних КЕВ м. Хмельницький переведені для подальшого проходження служби в м. Рівне військовослужбовці, які утримують квартири, в тому числі: капітан ОСОБА_4 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Таким військовослужбовцям за новим місцем служби ордери на отримання службового житла будуть надаватися після здачі службового житла за попереднім місцем служби. 27.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено вимогу на ім`я ОСОБА_4 про негайну добровільну здачу службового житла, а саме квартири АДРЕСА_2 у зв`язку із відсутністю правових підстав для подальшого проживання у цій квартирі. Аналогічна вимога була направлена і на ім`я відповідачки 17.03.2023 за вих. №1130. З актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 03.08.2022 року та 20.03.2023 року, складених представниками військової частини НОМЕР_1 та затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 слідує, що в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт, про те, що ОСОБА_1 із січня 2019 року і по теперішній час не проживає в квартирі АДРЕСА_2 .

З Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 30.06.2021 року № 254 вбачається, що п. 5 передбачено серед основних завдань КЕВ м. Хмельницький : організація житлового забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей. З відповіді КЕВ м. Хмельницький на запит командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2022 року слідує, що АДРЕСА_4 проживає згідно ордера від 28.12.2002 р № 003609 підполковник ОСОБА_4 склад сім`ї 3 особи. Згідно реєстру квартир Міністерства оборони України вказані квартири перебувають на обліку в КЕВ м. Хмельницький як службові. З довідки КЕВ м. Хмельницький від 15.05.2023 року слідує, що квартира АДРЕСА_2 , перебуває на обліку, як службова та належить до житлового фонду Міністерства оборони України.

До відзиву на позов відповідачка ОСОБА_1 надала наступні докази. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.01.2016 року відмовлено у позові Славутського гарнізону, військової частини НОМЕР_1 , квартирно експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_1 про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житла. З ордеру № 003609 від 29.12.2002 року слідує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 видано ордер на квартиру за адресою : АДРЕСА_4 . Підстава видачі ордера - рішення міськвиконкому від 28.12.2002 року. Згідно свідоцтва про одруження від 15.11.1997 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 15.11.1997 року в Ізяславському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 165. З висновку ЛКК № 301 від 23.02.223 року слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує стороннього догляду. З висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, зробленого провідним фахівцем із соціальної роботи слідує, що ОСОБА_6 потребує надання соціальних послуг по догляду. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого начальником управління персоналу-заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_4 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. З витягу з наказу Командувача військ оперативного командування «Захід» від 17.06.2022 року № 156, ОСОБА_4 вибув у відрядження до оперативного угрупування військ «Дніпро» з 17.06.2022 року. З платіжних інструкцій ПАТ КБ «Приватбанк» слідує, що ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги за транспортування газу, вивіз ТПВ, утримання будинку, водопостачання, газопостачання, електропостачання в період з 04.2022 до 01.2023 року. Відділенням поліції № 1 Шепетівського районного управління поліції НП ГУНП в Хмельницькій області від 07.07.2023 року ОСОБА_1 надано відповідь, з якої вбачається, що 27.06.2023 року під час комісійного обстеження квартири АДРЕСА_2 , в складі заступника командира в/ч НОМЕР_1 , начальника комендантської дільниці КЕВ м. Хмельницький, представника поліції ВнП №1 було встановлено, що в квартирі тривалий час ніхто не проживав, вона знаходиться у занедбаному стані, цінні речі в квартирі відсутні. Під час обстеження квартири складено акт опису майна, яке не перебуває на балансі (побутова техніка) та опечатано вхідні двері. Про необхідність забрати речі було повідомлено ОСОБА_1 . З довідки військової частини НОМЕР_4 м. Рівне від 04.07.223 року слідує, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 . З довідки військової частини НОМЕР_4 від 05.08.2023 року та відповіді військової частини НОМЕР_7 на адвокатський запит адвоката Кисельової М.І., вбачається, що підполковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 07.03.2015 року, проживає та зареєстрований на території військової частини НОМЕР_8 , у черзі на забезпечення службовим житлом з 22.06.2018 року за № 118. Забезпечення житлом ОСОБА_4 та членів його сім`ї можливе при наявності житлових фондів у порядку і виключно черговості,

З витягу з Реєстру територіальної громади від 18.08.2023 року слідує, що з 18.08.2023 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З технічного акту виконаних робіт від 05.12.2017 року слідує, що ОСОБА_12 уклав договір з ТОВ «Х-СІТУ» з підключення до послуг мережі інтернету в квартирі АДРЕСА_2 . З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 23.12.2002 року № 403 «Про житлові питання» слідує, що розглянувши клопотання від 20.12.2002 року № 1493 начальника Славутського гарнізону по Шепетівському КЕЧ району надано статус «Службова» квартирі АДРЕСА_2 . З протоколу № 14 засідання громадської комісії по житлових питаннях при Славутському міськвиконкомі від 23.12.2002 року вбачається, що рекомендовано розглянути та затвердити витяг з наказу начальника Славутського гарнізону від 19.12.2002 № 22 «Про розподіл жилих приміщень між військовими частинами та установами гарнізону». Згідно клопотання начальників Славутського гарнізону та Шепетівської КЕЧ району від 20.12.2002 року № 1493 надано статус «Службова», в тому числі квартирі АДРЕСА_3 . З витягу з протоколу №20 засідання житлової комісії Славутського гарнізону від 18 грудня 2002 року слідує, що в новозбудованому 65 квартирному будинку АДРЕСА_1 жилі приміщення розподілені наступним чином : військовій частині НОМЕР_5 для забезпечення військовослужбовців, які мають право на позачергове отримання житла, на першочергове отримання житла, по загальній черзі квартир. З витягу з наказу начальника Славутського гарнізону № 22 від 19.12.2002 року «Про розподіл жилих приміщень між військовими частинами та установами гарнізону» слідує, що в будинку АДРЕСА_1 здійснено розподіл квартир між військовослужбовцями військових частин, в тому числі і в/ч НОМЕР_5 , в якій проходив військову службу ОСОБА_4 . В поданні Славутському міському голові від 19.12.2002 року начальник Славутського гарнізону просить закріпити за військовою частиною НОМЕР_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Третьою особою ОСОБА_2 долучено фото -таблицю стану кімнат у квартирі АДРЕСА_2 після її відкриття разом з працівниками поліції, а також фотознімки речей наявних у вказаній квартирі.

З відповіді ТОВ «Х-СІТУ» на виконання ухвали суду від 27.11.2023 року про витребування доказів, слідує, що вказаним товариством надавалися електронні комунікаційні послуги за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору від 05.12.1997 року, укладеного із ОСОБА_12 . Дата відключення 06.06.2022 року.

З пояснень свідка ОСОБА_13 слідує, що він з 2014 року проживає в будинку АДРЕСА_1 . Квартира, в якій він проживає знаходиться в тому ж під`їзді, що і квартира АДРЕСА_3 . У зазначеній квартирі він ніколи не бачив ОСОБА_1 . В 2014-2015 році, в цій квартирі проживала молода сім`я з дитиною, які різко з`їхали. Йому це відомо, бо в них також була мала дитина і вони спілкувалися. Потім у квартирі він бачив чоловіка ОСОБА_14 , як в подальшому дізнався, його прізвище ОСОБА_15 . Він один раз на тиждень, може і рідше приходив до квартири, відкривав двері, перебував у ній. Одного разу він звертався до ОСОБА_14 , коли працівникам ЖЕУ необхідний був доступ до труб, щоб усунути несправності в його квартирі. Тоді він заходив до квартири АДРЕСА_3 , в ній взагалі не було ремонту, її стан був таким, як після здачі будинку, навіть кран не працював належним чином. В квартирі ніхто не проживав на постійній основі. Жіночих речей в квартирі він не бачив. З 2023 року в квартиру заїхав ОСОБА_2 . Коли він про це дізнався, то зателефонував ОСОБА_14 і повідомив про це, ОСОБА_14 попросив домовитися із ОСОБА_2 , щоб забрати свої речі з квартири, він сказав про це своєму сусіду ОСОБА_2 .

З пояснень свідка ОСОБА_10 , слідує, що він проживає тривалий час у будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 він знає, оскільки служив з ним у одній військовій частині. Його дружину він не знає. ОСОБА_4 проживав у квартирі в 2002-2003 році, потім він його більше не бачив, як і його дружину. Коли проходить повз вікна квартири АДРЕСА_3 ввечері, вікна в ній ніколи не світяться. В серпні 2022 року та в березні 2023 року він був присутнім під час складання актів про не проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 комісією військової частини НОМЕР_1 . Вони підійшли до квартири АДРЕСА_3 постукали, ніхто не відчинив, це було в неробочий час, близько 18.00 год., скали акт, в якому він розписався. Потім надав номер телефону, і наступного разу йому зателефонували, він знову був присутнім під час складання акту не проживання ОСОБА_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_9 слідує, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_5 з 2002 року. Знає ОСОБА_1 , але з 2015 році вона її в квартирі АДРЕСА_3 не бачила. Там проживала молода сім`я з маленькою дитиною, вона на той час працювала лікарем - педіатром, тому приходила на виклик до дитини. Майже всіх сусідів у під`їзді вона знає, спілкується з ними. В 2022 році та в 2023 році в будинку була комісія військової частини, яка складала акти про не проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3 , її запросили бути свідком і вона підписала акт, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 із січня 2019 року не проживає в квартирі АДРЕСА_3 .

З пояснень свідка ОСОБА_12 слідує, що він ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Він проживає в м. Рівне, де і познайомився із ОСОБА_1 , яка також проживає в м. Рівне. Перебуває з нею у дружніх стосунках. Коли його призначили на посаду в м. Славута в 2017 році, він на прохання ОСОБА_1 почав навідуватися до квартири АДРЕСА_2 , включав і виключав котел, відкривав квартиру, надаючи доступ сантехнікам, в разі затоплення квартир, ремонту труб. Іноді залишався ночувати, але дуже рідко, бо постійно їздив додому в м. Рівне після роботи. Договір на підключення інтернету в квартирі він також укладав на прохання ОСОБА_1 . Якщо приходила поштова кореспонденція на адресу ОСОБА_1 , він її отримував і залишав на столі, повідомляючи ОСОБА_1 . На прохання ОСОБА_1 разом з нею їздив і вона оплачувала комунальні послуги за квартиру. Коли дізнався про те, що в квартирі зламані двері, тоді повідомив про це ОСОБА_1 і домовився із ОСОБА_2 , щоб забрати речі ОСОБА_1 , надавав їй транспорт та людей, які б допомогли винести речі. В квартирі був диван, холодильник, мікрохвильова піч, коробки із речами. Його речей в квартирі не було. Коли він навідувався до квартири, то ОСОБА_1 там не було, питань їй з приводу відсутності в квартирі не ставив. Іноді готував собі їжу, коли залишався ночувати в квартирі.

Свідок ОСОБА_16 , власник квартири, в якій проживає ОСОБА_1 в м. Рівне, заявлений для допиту представником третьої особи ОСОБА_17 не з`явився в судове засідання, відповідачка ОСОБА_1 повідомила, що їй невідоме місце його проживання, бо вона спілкується з його дружиною, але відмовилася надавати номер її телефону для суду, з метою виклику свідка в судове засідання, посилаючись на ненадання їй згоди на повідомлення персональних даних останньої.

Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, закріплене ч. 1 ст. 31 ЖК України, відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири (ст. 118 ЖК України).

Постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно з п. 12 Порядку службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Військовослужбовець та повнолітні члени його сім`ї беруть письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках (п. 14 Порядку).

Згідно з ч.1 ст. 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 1081 у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Таким чином, особливість права користування службовим житлом на підставі ордера полягає, зокрема, у тому, що житло надається у зв`язку зі службовими відносинами, тимчасово, до настання певних умов.

Відповідно до п. 22,23 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, якщо у разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт (гарнізон) у службовому житловому приміщенні або на службовій житловій площі залишається проживати дружина (чоловік), яка (який) проходить військову службу у цьому гарнізоні, дозволяється переоформлення відповідно до вимог цієї Інструкції зазначеного службового житлового приміщення (службової житлової площі) на дружину (чоловіка).

Військовослужбовці та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення або службову жилу площу у двотижневий строк з дня виключення із списків особового складу військової частини, крім випадків:

звільнення з військової служби у запас або відставку із залишенням на обліку для поліпшення житлових умов за рахунок фондів Міноборони;

направлення військовослужбовця на лікування (реабілітацію) внаслідок поранень (контузії) або через хворобу;

відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі;

у разі направлення військовослужбовця у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Пункт 27 Інструкції визначає, що контроль за вивільненням службових жилих приміщень (службової жилої площі) покладається на командирів військових частин та начальників КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була надана військовослужбовцю ОСОБА_4 на склад сім`ї дружина ОСОБА_1 . В 2015 році військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 переведено для подальшого проходження служби в м. Рівне, а згодом до військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема мотопіхотна бригада), яка тимчасово знаходиться в м. Кропивницький, чого не оспорює відповідачка ОСОБА_1 ОСОБА_4 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 07.03.2015 року, проживає та зареєстрований на території військової частини НОМЕР_8 , у черзі на забезпечення службовим житлом перебуває з 22.06.2018 року за № 118, про що відповідачка надала докази суду. Квартира АДРЕСА_2 є власністю Міністерства оборони України, перебуває згідно реєстру квартир Міністерства оборони України на обліку в КЕВ м. Хмельницький як службова та знаходиться в оперативному управлінні військової частини НОМЕР_1 , є службовим приміщенням. ОСОБА_4 та його донька не зареєстровані у спірній квартирі, а зареєстровані за місцем проходження військової служби ОСОБА_4 в м. Рівне. Після переведення на інше місце військової служби ОСОБА_4 в добровільному порядку службове приміщення не здав, в ньому залишилася бути зареєстрованою ОСОБА_1 . Актами про не проживання особи за місцем реєстрації від 03.08.2022 року та 20.03.2023 року, складеними представниками військової частини НОМЕР_1 підтверджується відсутність ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 з січня 2019 року. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили факт не проживання відповідачки у спірній квартирі понад 6 місяців, без поважних причин, відсутність у квартирі її особистих речей, що свідчили б про постійне її проживання в квартирі підтверджують також фотознімки, зроблені ОСОБА_2 після надання йому ордеру на вказане службове приміщення. Свідок ОСОБА_12 також зазначив, що з 2018 року періодично навідується до квартири АДРЕСА_2 на прохання ОСОБА_1 , яка проживає в м. Рівне, і з якою вони перебувають у дружніх стосунках. У той час коли він перебував у квартирі, ОСОБА_1 була відсутня.

Суд критично відноситься до показань вказаного свідка в частині того, що він не має відношення до вказаної квартири, в ній відсутні його речі, оскільки він перебуває у дружніх стосунках із відповідачкою, тому міг надати свідчення на користь відповідачки. Проте в цій частині його показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_13 , та поясненнями третьої особи ОСОБА_2 .

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на тимчасову відсутність у квартирі, викликану військовим станом, введеним в Україні з 24.02.2022 року, необхідністю забезпечення безпечних умов проживання для своєї дитини, необхідністю догляду за хворою матір`ю, заперечується показаннями свідків, які вказали, що ще в 2015 році в квартирі проживали інші люди, свідок ОСОБА_12 зазначив, що ще задовго до оголошення воєнного стану в Україні, з 2018 році наглядає за квартирою ОСОБА_1 , фотознімки квартири свідчать про відсутність в квартирі постійних користувачів житлового приміщення протягом тривалого часу.

Оплата комунальних послуг ОСОБА_1 за спірну квартиру не може свідчити про її проживання у зазначеній квартирі, бо вказаний факт заперечується показаннями свідків сусідів ОСОБА_1 , а підтверджує її використання іншими особами, які тимчасово проживали в квартирі.

27.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено вимогу на ім`я ОСОБА_4 про негайну добровільну здачу службового житла, а саме квартири АДРЕСА_2 у зв`язку із відсутністю правових підстав для подальшого проживання у цій квартирі. Аналогічна вимога була направлена і на ім`я ОСОБА_1 17.03.2023 за вих.№1130, проте вони не були виконані.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зробила висновок, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права та висновків свідчить, що, за загальним правилом, особи втрачають право користування службовим жилим приміщенням та підлягають виселенню із нього без надання іншого житла після того, коли припинили існувати підстави для вселення та проживання у службовому жилому приміщенні, зокрема, у разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією, переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, колишні члени сім`ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу тощо.

Виключно у випадках, передбачених законодавством, такі особи можуть надалі проживати у такому приміщенні.

Аналогічні положення щодо обов`язку звільнення службових жилих приміщень у разі переміщення військовослужбовців по службі у іншу місцевість передбачені пунктом 19 Порядку № 1081.

Оскільки ОСОБА_4 вибув для проходження служби в іншу військову частину, що знаходиться в м. Рівне, де і перебуває на обліку для забезпечення службовим житлом разом з донькою, зобов`язання щодо звільнення службового жилого приміщення, отриманого 29.12.2002 року в АДРЕСА_4 не виконав, його дружина ОСОБА_1 не знялася з реєстрації за місцем знаходження спірної квартири, службове житло не використовувалося нею, що доведено в судовому засіданні, тому відповідачка ОСОБА_1 втратила право користування службовим житловим приміщенням, оскільки службове жиле приміщення надається за місцем проходження служби лише на час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.

Крім того, суд розглядаючи зазначений позов враховує нагальну суспільну необхідність у службовому приміщенні, якого потребують інші військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , які можуть претендувати на заселення у службове житло.

Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним жиле приміщення.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 , який проходить військову службу в іншій військовій частині, при виїзді до іншого місця проживання у зв`язку з переведенням для проходження військової служби в інший гарнізон спірне службове жиле приміщення разом із членами сім`ї не здав та з реєстрації за цією адресою члена сім`ї не зняв, тому відповідачка не має правової підстави для користування спірним службовим житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Вирішуючи питання про позбавлення відповідачки права користування службовим житлом, суд враховує встановлений законодавством порядок його отримання та звільнення, а також гарантії соціального захисту військовослужбовців та їх сімей, дослідив питання дотримання балансу інтересів між правами учасників справи, які гарантовані статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, у вказаній справі, інтереси позивача як користувача службового житла перевищують інтереси відповідачки, яка немає правових підстав на користування службовим житлом.

Щодо посилання представника відповідачки адвоката Кисельової М.І. на невірний спосіб захисту та невірно викладені позовні вимоги, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) наголошено на тому, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідачка, як член сім`ї військовослужбовця, який вибув зі Славутського гарнізону Хмельницької області до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, втратила право користування службовим житловим приміщенням, проте залишається бути зареєстрованою у спірному житловому приміщенні, не користується ним, чим створює перешкоди позивачу у користуванні цим приміщенням, доказів, наявності підстав для збереження за нею права користування житловим приміщенням не надано,суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Посилання представника відповідачки на збереження за відповідачкою права на користування службовим приміщенням у зв`язку з відрядженням її чоловіка ОСОБА_4 для виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом держави України від російського агресора, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 не користується житловим приміщенням понад 6 місяців, ще до відрядження її чоловіка ОСОБА_4 17.06.2022 року, відрядження відбулося після вибуття ОСОБА_4 із Славутського гарнізону, під час проходження ним військової служби в іншій військовій частині.

З цих підстав позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2684 грн на користь позивача.

Керуючись ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380, ст. 31,107, 118-126 ЖК України, ст. 71,72 ЖК України, ст. 3, 12, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , який діє також в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , на користь військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2024.

Суддя Н. В. Матвєєва