Ухвала

від 01.02.2024 по справі 947/547/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/278/24

Справа № 947/547/24, 1-кс/947/844/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна- ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 18.01.2024 про арешт майна у к/п №42023160000000250 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42013160000000250 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України було задоволено клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та було накладено арешт із забороною користування, володіння та розпорядження на мобільний телефон «Iphone 14 Pro» імей: НОМЕР_1 із сім картою «Водафон», яка належить ОСОБА_9 , який був вилучений 10.01.2024 в ході проведення обшуку домоволодіння, яке розташоване за території Ренійської міської ради Одеської обл. на земельній ділянці з кадастровим номером 5124181700:01:003:0038 ( АДРЕСА_1 ).

Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, що метою накладення арешту є збереження телефону, який можливо є знаряддям вчинення злочину, окрім того у вказаному провадженні є необхідність у проведення експертних досліджень.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою представник власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на такі обставини:

-необхідною ознакоюоб`єктивної сторонизлочину,передбаченого ч.2ст.364КК Україниє нанесеннязбитків,в той же час, ні в описовій частині клопотання ані жодним доказом, доданим до клопотання не встановлено, що взагалі якийсь збиток був нанесений в результаті описаних стороною обвинувачення обставин. Окрім того, за викладеною версією вбачається, що здійснюється досудове розслідування за фактом порушення умов укладання договорів оренди, що є цивільно-правовими відносинами, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення. У випадку, якщо сторона обвинувачення вбачають порушення порядку укладання договорів оренди Державного майна, то вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, зокрема шляхом подання відповідної позовної заяви про розірвання договору оренди;

- мобільний телефон не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що він використовувався для вчинення кримінального правопорушення або зберіг інформацію, яка має відношення до кримінального провадження;

- ОСОБА_9 не є підозрюваним у вказаному провадженні. Слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, які передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна;

- слідчим суддею був застосований найбільш обтяжливий спосіб арешту, шляхом заборони користування, володіння та розпорядження, що суттєво порушує конституційні права власника майна;

- всупереч приписів ч. 2 ст. 64-2 КПК України із клопотанням про арешт майна звернувся слідчий, а не прокурор;

За таких обставин, представник власника майна ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 18.01.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна.

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, зазначених вимог закону дотримався.

Як вбачається із матеріалів, наданих апеляційному суду, слідчими СУ ГУНП здійснюється досудове розслідування у к/п №42023160000000250 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до клопотання слідчого, ПП «ЕМТК» за результатами проведених електронних торгів в системі «Прозоро» на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2019 придбало у ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» конструкції металевого збірно-розбірного складу за інв. №995249, площею 2100,47 кв. м, розташованого на території ІІ вантажного району ДП «РМТП» за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188. Водночас, вказане майно досі розташоване на території ДП «РМТП» та займає значну територію відкритих складських майданчиків. Фактично ПП «ЕТМК» самовільно займає майданчики порту без укладання будь-яких договорів зРВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях.

Службовими особамиДП «Ренійський морський торговельний порт» шляхом зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди протягом 2022 та 2023 укладено низку договорів про надання послуг з ПП «ЕТМК», відповідно до яких зазначене приватне підприємство фактично отримує в оренду державне майно відкриті складські майданчики та інші об`єкти порту.

Зокрема, між ДП «РМТП» та ТОВ «Дунай Пром Агро» (діє в інтересах ПП «ЕТМК») 01.09.2020 укладено договір №2/3-20/п про використання асфальтобетонного покриття, відповідно до якого вказаному приватному підприємству передано частину майданчика з асфальтобетонним покриттям на вантажному терміналі порту (інв. № 6529) площею 3998 кв.м. для обслуговування збірного критого складу ПП «ЕТМК». Місячна орендна плата складає 3230, 40 грн. Строк дії договору взагалі не визначений, натомість у п. 9.1. вказано, що цей договір діє до оформлення основного договору оренди з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях. За наявними даними, до теперішнього часу жодних договорів з Фондом не укладено.

Також, відповідно до договору № 500-010 від 09.05.2023 службовими особами ДП «Ренійський морський торговельний порт» передано ПП «ЕТМК» відкриті складські майданчики, технологічні проїзди та тверде покриття, які закріплені за портом та знаходяться на його балансі. Даний договір не містить конкретного переліку переданого майна, що свідчить про можливість використання вказаним суб`єктом господарської діяльності усіх не переданих у користування іншим суб`єктам об`єктів Порту, які перебувають на балансі ДП «РМТП».

Вказані договори, укладені між ДП «Ренійський морський торговельний порт», ТОВ «Дунай Пром Агро» та ПП «ЕТМК» мають ознакиудаваних правочинів, які приховують дійсну мету їх укладення, а саме договорів оренди державного майна, розташованого на території ДП «Ренійський морський торговельний порт», та відповідної земельної ділянки.

Зазначені неправомірні дії службових осібДП «Ренійський морський торговельний порт» та ПП «ЕТМК» призводять до тяжких наслідків державним інтересам, які полягають у неодержанні державою в особі Фонду державного майна України грошових коштів за фактичну оренду державного майна.

За даними УСБУ в Одеській області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син директора ДП «РМТП» ОСОБА_9 ) є фактичним власником ПП «ЕТМК», керує фінансово-господарською діяльністю підприємства, однак з метою завуалювання наявного конфлікту інтересів та корупційного зв`язку з керівництвом Порту, оформлений під виглядом працівника у ПП «ЕТМК».

Метою накладення арешт на мобільний телефон слідчий визначив необхідність збереження речового доказу, запобігання можливості його приховування, знищення чи втрати .

Що стосується посилання апелянта відносно того, що у межах вказаного провадження ОСОБА_9 не повідомлено про підозру, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98цього Кодексу.

Водночас, постановою слідчого ОСОБА_11 від 11.01.2024 мобільний телефон «Iphone 14 Pro» імей: НОМЕР_1 був визнаний речовим доказом.

Апеляційний суд враховує надані прокурором матеріали, з яких вбачається, що досудове розслідування триває, на теперішній час постановою слідчого від 19.01.2024 призначена судова комп`ютерно-технічна експертиза вилученого мобільного телефону.

Що стосується посилання апелянта на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб`єктом, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що положення ст. 171 КПК України є спеціальними відносно положень ст. 64-2 КПК України та, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання слідчого про арешт майна в к/п №42013160000000250 погоджено прокурором (а.с. 6), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень органом досудового розслідування вимог закону при складенні та погодженні клопотання про арешт майна.

Надаючи оцінку доводам представника власника майна відносно того, що за викладеною версією вбачається, що здійснюється досудове розслідування за фактом порушення умов укладання договорів оренди, що є цивільно-правовими відносинами, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення, апеляційний суд зауважує, що на теперішній час триває досудове розслідування, яке полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використаннідоказівз метою встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення.

Колегія суддів також наголошує, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на дному етапі досудового розслідування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт мана є обґрунтованим.

Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2024 про арешт майна, а саме мобільного телефона «Iphone 14 Pro» імей: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 у к/п № НОМЕР_2 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4