Ухвала

від 28.02.2024 по справі 947/547/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/383/24

Справа № 947/547/24, 1-кс/947/1812/24

Головуючий упершій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ПП «ЕТМК» - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 07.02.2024 про арешт майна у к/п№ 42023160000000250 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42013160000000250 від 25.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України було частково задоволено клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно та документи, які вилучені 10.01.2024 в ході проведення обшуку приміщень ПП «ЕТМК» за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Гагаріна, буд. 12, перелік якого зазначений у резолютивній частині ухвали.

У задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на 53 томи з товарно-транспортними накладними ПП «ЕТМК», які зшиті та пронумеровані відмовлено з тих підстав, що прокурором не доведено, що зазначене майно має відношення до предмету розслідування кримінального провадження та прокурором у цій частині не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалах слідчого судді від 18.01.2024 та 26.01.2024 про повернення клопотання.

Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, що метою накладення арешту є проведення його детального огляду за участю відповідного спеціаліста та проведення судової економічної експертизи, що призначена слідчим 19.01.2024 для підтвердження або спростування відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, вилучені документи можуть свідчити про удаваність правочинів, що приховують дійсну мету їх укладення, що може призвести до тяжких наслідків для державних інтересів.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою представник власника майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на такі обставини:

- у межах вказаного к/п слідчим суддею двічі поверталося клопотання прокурора про арешт майна, з тих підстав, що вони не містили жодного доказу на обґрунтування необхідності та підстав для накладення арешту. Водночас, клопотання, яке було задоволене слідчим суддею також не містить належного обґрунтування для накладення арешту на майно;

- вилучені у ПП «ЕТМК» документи не відповідають жодним критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Обшук було проведено в рамках к/п №42023160000000250 за ознаками ст. 364 КК України, тобто зловживання владою або службовим становищем службовими особами ДП «РМТП» та РВ ФДМУ в Одеській обл. в інт. ПП «ЕТМК». До предмету вказаного досудового розслідування можуть відноситися лише документи, що містять факти на інформацію щодо взаємовідносин ПП «ЕТМК» з одного боку та ДП «РМТП» та РВ ФДМУ в Одеській обл. з іншого, з приводу використання державного майна Ренійського морського порту. В якості обґрунтування клопотання про накладення арешту прокурор посилався на постанову слідчого про призначення економічної експертизи від 19.01.2024. Однак, аналіз питань, які були поставлені експерту свідчать про те, що для проведення експертизи вилучені документи не мають жодного значення. Зазначене також підтверджується клопотанням експерта №1 від 20.01.2024 про витребування документів, у якому міститься прохання експерта про надання на дослідження додатково за період з 01.09.2020 по 19.01.2024 документів ПП «ЕТМК» та ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» ДП «РМІ», РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській обл. , ТОВ «Дунай Пром Агро» по відношенню конструкції металево збірно-розбірного складу за інв. №995246 площею 2100, 47 кв. м, розташованого на території вантажного району ДП «РМТП», а саме складського майданчика відкритого зберігання вантажів, а саме бухгалтерських документів, які не були надані слідчим. Натомість слідчим суддею було накладено арешт на оригінали господарської діяльністю, а саме на 1110 документів, серед яких видаткові накладні, заключні виписки, акти виконання робіт, ТТН, рахунки на оплату, рахунки фактури. Окрім того, винесення слідчим постанови про визнання майна речовим доказом жодним чином не наділяє їх цими критеріями;

- господарська документація ПП «ЕТМК» не має жодного відношення до предмета розслідування у вказаному провадженні, прокурором не доведено, що вилучене майно є предметом злочину, набуто протиправним шляхом, може бути відчужене, знищене чи видозмінене;

- вилучення документів відносно поточної господарської діяльності фонду фактично паралізувало роботу підприємства, яка надає послуги українським аграріям з перевалки зернових в умовах повномасштабного вторгнення рф, блокади морських портів, тобто працює у стратегічно важливій для держави сфері;

- накладення арешту на таку значну кількість документів не виправдовує ступінь втручання у права і свободи ПП «ЕТМК», зважаючи на відсутність повідомлення про підозру та цивільного позову у к/п;

- орган досудового розслідування зазначав про те, що службовими особами ДП «РМТП» шляхом зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди укладено низку договорів про надання послуг з ПП «ЕТМК», а саме №2/3-20/п від 01.09.2020 про використання асфальтобетонного покриття. Однак, ПП «ЕТМК» не є стороною зазначеного договору, він укладений з ТОВ «Дунай Пром Агро», який не має відношення до ПП «ЕТМК», відповідно не є зрозумілим, на чому ґрунтується версія органу досудового розслідування відносно того, що ТОВ «Дунай Пром Агро» діяло в інтересах ПП «ЕТМК». Другий договір №500-010 від 09.05.2023 про надання послуг полягає у наданні ПП «ЕТМК» послуг із користування загальною інфраструктурою, технологічними проїздами та твердим покриттям з метою забезпечення здійснення ПП «ЕТМК» перевантажувальних робіт на причалах власними силами. Такі договори укладені ДП «РМТП» з усіма портовими операторами, та про жодні преференції чи фактичну передачу майна на користь ПП «ЕТМК» за договором мова не йде. У даному випадку також не може йти мова про конфлікт інтересів оскільки ОСОБА_10 був призначений керівником ДП «РМТП» лише в березні 2023, тоді як перший договір було укладено у 2020.

- в силу ст. 204 ЦПК України діє презумпція правомірності правочину, водночас клопотання прокурора не містить обґрунтування у чому полягає порушення законодавства при укладенні договорів;

- накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно порушує право ПП «ЕТМК» на мирне володіння майном, покладає індивідуальний та непомірний тягар та абсолютно не відповідає меті кримінального провадження;

За таких обставин, представник власника майна ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07.02.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна, водночас, в апеляційній скарзі представник вказує на те, що не заперечує проти накладення арешту на майно, вилучене у приміщенні №3 кабінеті директора ПП «ЕТМК», а саме на:

Договір оренди від 27.08.2019 року між ПП «ЕТМК» та ТОВ «Дунай Пром Агро» на 3-х арк., та акт приймання-передачі об`єкта до договору оренди від 27.08.2019 на 1 арк., в двох примірниках;

Договір оренди від 01.04.2020 року між ПП «ЕТМК» та ТОВ «Дунай Пром Агро» на 3-х арк., та акт приймання-передачі об`єкта до договору оренди від 01.04.2020 на 1 арк.;

Копію договору №251 СІВАСУ купівлі-продажу конструкцій металевого збірно-розбірного складу в зібраному стані, які були використані від 17.04.2019 на 5 арк., додаток №1 до договору №251 СІВАСУ від 17.04.2019 на 1 арк.

Копія акту приймання передачі від 02.05.2019 року між ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» та ПП «ЕМТК» на 1 арк.;

Договір про передачу права користування асфальтобетонним покриттям та відшкодування витрат від 27.05.2022 на 3 арк., схема майданчика у додатку на 1 арк., акт приймання передачі майданчика з асфальтобетонним покриттям від 27.05.2022 на 1 арк., додаткова угода до договору від 30.09.2022 на 1 арк.;

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, зазначених вимог закону дотримався.

Як вбачається із матеріалів справи, які надані апеляційному суду, досудовим розслідуванням установлено, що ПП «ЕМТК» за результатами проведених електронних торгів в системі «Прозоро» на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2019 придбало у ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» конструкції металевого збірно-розбірного складу за інв. №995249, площею 2100,47 кв.м, розташованого на території ІІ вантажного району ДП «РМТП» за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188.

Водночас, вказане майно досі розташоване на території ДП «РМТП» та займає значну територію відкритих складських майданчиків. Фактично ПП «ЕТМК» самовільно займає майданчики порту без укладання будь-яких договорів з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях.

Службовими особами ДП «Ренійський морський торговельний порт» шляхом зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди протягом 2022 та 2023 р. укладено низку договорів про надання послуг з ПП «ЕТМК», відповідно до яких зазначене приватне підприємство фактично отримує в оренду державне майно відкриті складські майданчики та інші об`єкти порту.

Зокрема, між ДП «РМТП» та ТОВ «Дунай Пром Агро» 01.09.2020 укладено договір №2/3-20/п про використання асфальтобетонного покриття, відповідно до якого вказаному приватному підприємству передано частину майданчика з асфальтобетонним покриттям на вантажному терміналі порту (інв. № 6529) площею 3998 кв.м. для обслуговування збірного критого складу ПП «ЕТМК».

Місячна орендна плата складає 3230,40 грн. Строк дії договору взагалі не визначений, натомість у п. 9.1. вказано, що цей договір діє до оформлення основного договору оренди з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях. За наявними даними, до теперішнього часу жодних договорів з Фондом не укладено.

Також, відповідно до договору № 500-010 від 09.05.2023 службовими особами ДП «Ренійський морський торговельний порт» передано ПП «ЕТМК» відкриті складські майданчики, технологічні проїзди та тверде покриття, які закріплені за портом та знаходяться на його балансі. Даний договір не містить конкретного переліку переданого майна, що свідчить про можливість використання вказаним суб`єктом господарської діяльності усіх не переданих у користування іншим суб`єктам об`єктів Порту, які перебувають на балансі ДП «РМТП».

Вказані договори, укладені між ДП «Ренійський морський торговельний порт», ТОВ «Дунай Пром Агро» та ПП «ЕТМК» мають ознаки удаваних правочинів, які приховують дійсну мету їх укладення, а саме договорів оренди державного майна, розташованого на території ДП «Ренійський морський торговельний порт», та відповідної земельної ділянки.

Зазначені неправомірні дії службових осіб ДП «Ренійський морський торговельний порт» та ПП «ЕТМК» призводять до тяжких наслідків державним інтересам, які полягають у неодержанні державою в особі Фонду державного майна України грошових коштів за фактичну оренду державного майна.

За даними УСБУ в Одеській області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син директора ДП «РМТП» ОСОБА_10 ) є фактичним власником ПП «ЕТМК», керує фінансово-господарською діяльністю підприємства, однак з метою завуалювання наявного конфлікту інтересів та корупційного зв`язку з керівництвом Порту, оформлений під виглядом працівника у ПП «ЕТМК».

Метою накладення арешту на майно прокурор визначив збереження речових доказів та необхідність проведення експертизи.

Підставою для накладення арешту є запобігання знищення, псування та відчуження майна.

Надаючи оцінку доводам представника власника майна відносно того, що накладення арешту на таку значну кількість документів не виправдовує ступінь втручання у права і свободи ПП «ЕТМК», зважаючи на відсутність повідомлення про підозру та цивільного позову у к/п, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченомуп. 1ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної абоюридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98цього Кодексу.

При цьому, постановою ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській обл. вилучені в ході обшуку 10.01.2024 визнані речовими доказами. (т.1, а.п. 152).

Що стосується посилання апелянта відносно того, що вилучені у ПП «ЕТМК» документи не відповідають жодним критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, апеляційний суд зауважує, що триває досудове розслідування к/п яке полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використаннідоказівз метою встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення.

Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, в даному випадку, погоджуючись із висновком слідчого судді, апеляційний суд зауважує на тому, що вилучене під час проведення обшуку та зазначене в ухвалі слідчого судді майно має ознаки речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України, зокрема, вилучені документи можуть містити інформацію, яка може бути використана як доказ фактів чи обставин в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України щодо зловживання владою або службовим становищем.

Надаючи оцінку доводам представника власника майна відносно того, що у відповідності до приписів ЦПК України діє презумпція правомірності правочину, водночас клопотання прокурора не містить обґрунтування у чому полягає порушення законодавства при укладенні договорів колегія суддів наголошує, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Апеляційний суд також враховує, що постановою слідчого від 19.01.2024 у вказаному к/п була призначена комісійна судова економічна експертиза з метою подальшого встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення та завданих збитків державі, за фактом імовірного вчинення якого проводиться досудове розслідування.

Згодом, судовими експертами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було скероване клопотання слідчому ОСОБА_14 , в якому порушувалося питання про надання на дослідження додаткових документів, серед яких первинні облікові документи (акти надання послуг, видаткові та прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки), облікові відомості по рахункам, статут, відомості Форми №16-НП, акти розрахунків за користування ( т.1, а.п. 223-224).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на дному етапі досудового розслідування вказаного к/п застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт мана є обґрунтованим та доцільним.

Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, при умові, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 07.02.2024, про арешт майна та документів, яке було вилучено 10.01.2024 в ході проведення обшуку приміщень ПП «ЕТМК» за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Гагаріна, буд. 12, перелік якого зазначений у резолютивній частині ухвали слідчого судді у к/п №42023160000000250 від 25.07.2023 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4