Постанова

від 13.11.2007 по справі б-39/103-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 13 листопада 2007 р.                                                                                  

№ Б-39/103-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., -головуючого,

Мамонтової О.М.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Державної податкової інспекції у

Червонозаводському районі м. Харкова

на ухвалу

господарського суду  Харківської області від  30 липня 2007 року

у справі  господарського суду

№ Б-39/103-07

Харківської області

за заявою

Філії банку "Фінанси та

Кредит" ТОВ у Харківській області

до

ТОВ "Фабрика облицювальних

матеріалів"

про

визнання банкрутом,

арбітражний керуючий

ОСОБА_1,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

У травні 2007 року ініціюючий

кредитор -Філія банку "Фінанси та Кредит" ТОВ у Харківській області

звернувся до господарського суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ

"Фабрика облицювальних матеріалів" на підставі ст. 52 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Вказував, що факт відсутності

керівних або будь-яких інших органів Боржника за його місцезнаходженням за

наявності його безспірних вимог  є

підставою для порушення провадження відносно такого Боржника справ про

банкрутство.

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 17.05.2007 р. 

порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Постановою господарського суду

Харківської області від 30.05.2007 р. ТОВ "Фабрика облицювальних

матеріалів"  визнано банкрутом;

відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено  арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого

зобов'язано  опублікувати в офіційному

друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 30.07.2007 р. (суддя Швидкін А.О.) затверджено звіт

ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ"Фабрика облицювальних

матеріалів"   ліквідовано; провадження

у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною

постановою, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.

Харкова  звернулась з касаційною скаргою

до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу господарського

суду Харківської області. В обґрунтування посилається на невірне застосування

норм матеріального права, а саме ст. 52 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та не в повному обсязі

з'ясування всіх обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача,

перевіривши правильність застосування норм процесуального права, судова колегія

Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню  з наступних

підстав.

Відповідно до статті 107 Господарського

процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема,

особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи

постанову, що стосується  їх прав та

обов'язків.

Як 

вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської

області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу мотивована

тим, що при  здійсненні  ліквідаційної процедури  майнових активів у боржника не виявлено,

кредиторську заборгованість боржник неспроможний задовольнити за відсутністю

майнових активів, необхідних для формування ліквідаційної маси.

Відповідно до вимог ч.5 ст.3-1

Закону арбітражний керуючий зобов'язаний аналізувати фінансову, господарську та

інвестиційну діяльність боржника, згідно з ч.6 ст.3-1 при реалізації своїх прав

та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з

урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. 

П. 5 ст. 52 Закону передбачено, що

ліквідатор письмово повідомляє про визнання 

господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому

кредиторів відсутнього  боржника,  які 

в  місячний  строк 

з  дня  одержання повідомлення  можуть 

направити  ліквідатору  заяви 

з вимогами до банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи,

в тексті  ухвали господарського суду

Харківської області від 30.07.2007 взагалі 

не вказано, та не надана оцінка тому факту, чи виконав ліквідатор вимоги

п.5 ст.52 Закону щодо повідомлення усіх відомих 

йому кредиторів відсутнього боржника, чи мали вказані кредитори можливість

направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.  

Затвердивши поданий ліквідатором

ОСОБА_1 звіт, в якому взагалі не зазначено про те, чи надходили заяви про

визнання кредиторським вимог до банкрута від інших кредиторів на адресу

господарського суду та ліквідатора, господарський суд не дав оцінки та не

з'ясував, чи повідомляв ліквідатор органи Державної  податкової інспекції України  та Пенсійного фонду України про визнання

господарським судом  відсутнього боржника

банкрутом, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали, що свідчили б про

це.

Зважаючи на вищенаведене, колегія

суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним

фактичним обставинам з врахуванням приписів статті 34 ГПК України щодо

належності та допустимості доказів у справі та приписів спеціального

законодавства, зокрема статті 32 Закону щодо доказів, які повинні

додаватися  ліквідатором до звіту

ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Крім того, колегія суддів вважає за

необхідне зазначити, що судом першої інстанції при винесенні постанови про

визнання боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не

прийнято до уваги, що відповідно до вимог ст.17 Закону України “Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, який набув

чинності  з 01.07.2004 року, в Єдиному

державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу,

а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3

ст.18 названого Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними

і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено

відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до

нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Названий Закон також визначає

порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність

юридичної особи за її  місцезнаходженням,

які здійснюються державним реєстратором 

(п.7 ст.19 Закону).

Зважаючи на вищенаведені норми

Закону, акт від 06.04.2007 р. (а.с. 21) не 

може бути належним доказом відсутності юридичної особи за її

місцезнаходженням, а витяг з Єдиного державного реєстру на предмет здійснення

державної реєстрації боржника та визначення його місцезнаходження відповідно до

даних державного реєстру в матеріалах справи відсутній.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК

України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України 

вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних судових

рішень про визнання відсутнього боржника банкрутом  та про ліквідацію банкрута як юридичної  особи не було надано оцінки та не з'ясовано

факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про

відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до

вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців”, не надано оцінки поданих ліквідатором звіту та ліквідаційного

балансу на предмет їх відповідності приписам статті 32 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому

висновок суду про визнання боржника банкрутом, 

ліквідацію юридичної особи та припинення провадження у справі  є передчасним.

Таким чином, враховуючи межі

перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку

про необхідність скасування оскаржуваної ухвали від 30.07.2007р. та направлення

справи на  розгляд суду  першої 

інстанції.

При новому розгляді справи суду

слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, частини 2 статті 34 ГПК України

і з врахуванням наведених норм права зробити висновки про можливість здійснення

провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону чи доцільність

застосування загальних правил ведення ліквідаційної процедури згідно приписів

статей 22-34 Закону.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК

України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О

В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському

районі м. Харкова  задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської

області від 30.07.2007 р. у справі № Б-39/103-07 скасувати, справу передати на

новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Судді:                                                                              

М.І. Хандурін

          О.М. Мамонтова

          О.С. Удовиченко