Рішення

від 05.02.2024 по справі 568/823/23

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/823/23

Провадження №2/568/14/24

05 лютого 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.,

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Дубенської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівська міська рада про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

КерівникДубенської окружноїпрокуратури звернулася до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Радивилівська міська рада про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_3 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 11.09.2018 року, успадкувала земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, що розташована на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (на теперішній час Радивилівська територіальна громада Дубенського району), що належала померлій ОСОБА_4 . У подальшому, на підставі вказаного свідоцтва, 11.09.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 (реєстраційний номер 1482545056258).

15.08.2008 року ОСОБА_4 та ТОВ «Радивилів Агро» укладено договір оренди землі №412, згідно умов якого орендодавець передала, належну їй земельну ділянку в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (договір 26.12.2008 року зареєстровано у Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»).

У подальшому, угодами вносились зміни до вказаного договору оренди. а саме 13.01.2018 року внесено зміни щодо орендодавця в зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку до спадкоємця ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.08.1987 року знята з реєстраційного обліку в зв`язку з вибуттям до російської федерації.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , будучи іноземною громадянкою, у вересні 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року, в порушення ч. 4 ст. 81 ЗК України, добровільно її не відчужила (кінцевий строк відчуження сплив 11.09.2019 року), право власності на таку земельну ділянки, як зазначено у позові керівником органу прокуратури, підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України.

Одночасно з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, а саме витребування у приватного нотаріуса Радивилівського районного нотаріального округу Драновського Ю.М. належним чином копію спадкової справи №27 за 2017 рік, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставою представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах зазначено бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області.

25 липня 2023 року представником ТОВ «Радивилів Агро» подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Заперечуючи щодо позовних вимог, представник вказав на те, що договір оренди спірної земельної ділянки було укладено 15.10.2008 до набуття права власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_3 . Окрім того, застосування до спірних правовідносин такого виду санкції як конфіскація земельної ділянки є невиправданим та протиправним та не може застосовуватись до права землекористування. Звертаючись до суду з позовними вимогами до ТОВ «Радивилів Агро», прокурор не обгрунтував яке саме право або законні інтереси були порушені ТОВ «Радивилів Агро», а тому ТОВ «Радивилів Агро» є неналежним відповідачем. Також прокурором в позовній заяві визначив, що Радивилівська міська рада є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не визначивши її правового статусу на стороні позивача чи відповідача залучено вказану юридичну особу. Окрім того, позивачем не вірно обрано спосіб захисту, оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Радивилівської територіальної громади, а тому вона може бути конфіскована у комунальну власність власність Радивилівської міської ради, а не у власність держави, як зазначено у позовній заяві.

Одночасно з поданням відзиву на позовну заяву, представником ТОВ «Радивилів Агро» подано заяву щодо виконання позивачем процесуальних вимог, передбачених ст..187 ЦПК України. В поданій заяві представником відповідача вказано, що позивачем при зверненні до суду не в повному обсязі сплачено судовий збір, а саме не сплачено судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру в розмірі 5368 грн. Просить залишити позовну заяву без руху та зобов`язати позивача доплати судовий збір у вказаному розмірі.

Представником позивача 27.07.2023 року подано відповідь на відзив, згідно якого вказує, що відсутність у відповідача наміру відчуження спірної земельної ділянки свідчить той факт, що впродовж 2018-2021 років укладались додаткові угоди до договору оренди землі з ТОВ «Радивилів Агро». Щодо обраного способу захисту, то прокурор вказує, що відповідно до ст..84 Земельного кодексу України держава набуває права власності на землю в разі конфіскації земельної ділянки. Чинним законодавством не передбачено набуття права власності земельних ділянок територіальними громадами на підставі конфіскації. Щодо залучення до участі у справі ТОВ «Радивилів Агро» в якості відповідача, то окрім основною позовної вимоги припинення прав власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, заявлено похідну позовну вимогу припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди, що належить ТОВ «Радивилів Агро».

Аналогічні пояснення надано представником Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області у відповіді на відзив, поданої до суду 27.07.2023 року.

Також прокурором подано заперечення на заяву представника відповідача щодо сплати судового збору. В поданих запереченнях вказує, що при зверненні до суду позивачем судовий збір сплачено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в розмірі 2684 гривень.

26 вересня 2023 року прокурором Дубенської окружноїпрокуратури подано докази сплати судового збору в розмірі 2684,00 гривень.

24 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Драновським Ю.М. надано суду для огляду в судовому засіданні спадкову справу №27 за 2017 рік, заведеної після смерті ОСОБА_4

24 жовтня 2023 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 грудня 2023 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля».

У судовому засіданні прокурор Дубенської окружної прокуратури Рівненської області Стрільчук Н.О. позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також вирішити питання судових витрат.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, відзив на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутності суду не надала.

Відповідно до інформації відділу обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України а Рівненській області ОСОБА_3 15.08.1987 року знята з реєстраційного обліку в зв`язку з вибуттям до рф.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації та паспортизована паспортом НОМЕР_1 від 20.07.2007 року виданий 3 відділом міліції УВС м.Оленегорська Мурманської області російської федерації, а відтак, є іноземцем.

На підставі Закону України від 01.12.2022 року, який набрав чинності 23.12.2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м.Мінську 22.01.1993 року, та Протоколу до вказаної Конвенції від 28.03.1997 року, а також Україна вийшла із вказаної Конвенції та протоколу до неї (а.с.60), тому, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не має зареєстрованого у передбаченому законом порядку місця проживання в Україні, суд здійснював її повідомлення та виклик у судові засідання під час розгляду справи по суті належним способом, передбаченимЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідає вимогам ч.11ст.128 ЦПК України.

Оголошення про виклик відповідача у судові засідання розміщені на веб-сайті «Судова влада України».

Відповідно довимог ч.11ст.128ЦПК України,з опублікуваннямоголошення провиклик наофіційному веб-сайтісудової владиУкраїни відповідачвважається повідомленимпро дату,час імісце розгляду справи.

Представник ТОВ «Агрофірма Трипілля» у вступній промовіу задоволенні позову просив відмовити з підстав, які є аналогічними, наведеним у відзиві на позов.

Від Радивилівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, у якому зазначено, що вирішення даної справи за наявними матеріалами залишають на розсуд суду.

Заслухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, на які сторона позивача посилається, як на підставу своїх вимог, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітомсерії ННК №634678, виданого 11 вересня 2018 року приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Драновським Ю.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1041, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,успадкувалаземельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, що знаходиться на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. (а.с.22)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №334932122, сформованої 07 червня 2023 року, приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Драновським Ю.М. на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянки площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039. (а.с.16-21)

15 жовтня 2008 року ОСОБА_5 (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро» (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав в орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бугаївської сільської ради площею 3,25 га, строк дії договору 15 років. (а.с.23-25)

03 січня 2013 року ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право на спадщину виданого нотаріусом Радивилівської районної державної нотаріальної контори Забожною Л.Л. 26.12.2011 року, укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_4 (а.с.28)

08 листопада 2018 року ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору,. а саме орендодавця на ОСОБА_3 (а.с.29-33)

Інформацію про вказаний договір оренди землі від 15.10.2008 року, а також додаткові угоди до договору оренди внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Відповідно до чинного законодавства було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, строк дії права оренди до 26.12.2030 року з правом пролонгації, записи про припинення права оренди відсутні (а.с.16-21).

Згідно листа Управління державної міграційної служби України в Рівненській області від 01.05.2023року №51-1387вих-23 на запит керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області, перевіркою за обліками УДМС у Рівненській області встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . документована паспортом НОМЕР_2 виданим 23.06.1982 року Радивилівським РВ, 15.08.1987 року знята з реєстраційного обліку в зв`язку з вибуттям до рф. (а.с.39).

При оформленні прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 надала паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , виданий 3 відділом міліції УВС м.Оленегорська Мурманської області російської федерації. (а.с.157)

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_3 у 2018 році отримала у приватну власність у порядку спадкування земельну ділянку сільськогосподарського призначення саме як іноземець, однак на теперішній час вказану земельну ділянку не відчужила, проте зобов`язана була відчужити успадковану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення не пізніше 11.09.2019 року.

Щодо наявності підстав для представництва в суді прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції Українина прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст.56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовуючи своє звернення до суду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області лист №54/1-411ВИХ-23 від 01 травня 2023 року про виявленні порушення та наявність підстав для вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. (а.с.40-41)

Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки не вжито та листом повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Прокурор у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі №923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі №913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно з ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 42 пункту 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч.ч.2, 4ст.145 ЗК України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі.

Щодо припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.

Положення ст.ст.13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ст.ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно з ст.80ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст.81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст.81 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ст.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст.140 ЗК Україниоднією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 143ЗК України передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки (п. «в» ч. 1ст.143 ЗК України).

Частиною 5 ст.41 Конституції Українивизначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст.346 ЦК Українивизначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст.356 ЦК Українидо особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних нормЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року №10-71/0/4-13 «Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України», надано роз`яснення щодо співвідношення між собою положеньст.145 ЗК Українипро примусове відчуження земельної ділянки, яка належить іноземному громадянину, та п.15розділу Х «Перехідних положень» ЗК Українипро заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, і чи не порушуються гарантії права власності на земельну ділянку (стаття 153 ЗК України) при примусовому відчуженні її за рішенням суду. Зокрема зазначено, що за відсутності факту «добровільного» відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої земельної ділянки вона підлягає примусовому відчуженню, при цьому п. 15розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4ст.81 ЗК Україниє імперативними.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачка є іноземцем, 11 вересня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом набула право власності на спірну земельну ділянку, які відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому, відповідно до приписівст. 81 ЗК України, зобов`язана була відчужити їх протягом року, а саме до 23 серпня 2017 року, однак такого обов`язку не виконала, що свідчить про наявність підстав для конфіскації таких земельних ділянок на користь держави.

Поряд з тим, суд звертає увагу на те, що про відсутність у відповідачки наміру виконати обов`язок щодо відчуження спірних земельних ділянок свідчать додаткові угоди до договору оренди землі від 08 листопада 2018 року та 31 грудня 2021 року, укладеними з ТОВ «Радивилів Агро».

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст.348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_3 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачка ОСОБА_3 , будучи іноземцем, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 11 вересня 2018 року по теперішній час) не відчужила їх, суд вважає, що право власності на спірні земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах, а самі земельні ділянки продажу на земельних торгах, у зв`язку з чим позов в цій частині слід задовольнити.

Зазначений спосіб захисту відповідає положенням ч. 4 ст.81, ч.ч.2, 4 ст.145 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Щодо припинення договору оренди землі та права оренди земельної ділянки.

Як вже зазначалося, 15 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 (орендодавцем) та ТОВ «Радивилів Агро» (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передав у строкове платне користування строком на 15 років з дати державної реєстрації права оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,25 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039.

В подальшому, 03 січня 2013 року ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_4 .

Прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 08 листопада 2018 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_3 (а.с.29-33)

17 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро» припинило діяльність в результаті реорганізації, правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.148-149)

Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.16ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема припинення правовідношення.

Частиною другоюстатті 412 ЦК Українивизначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 143 ЗК Українипередбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до ч. 1ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Водночас, ч.5 ст.148-1 ЗК України встановлено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто, цією нормою передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням судуне передбачена.

Так, у п.п.36, 37 додаткової угоди до договору оренди землі від 31 грудня 2021 року зазначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено та відсутності підстав за яких здійснюється пролонгація договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря у випадку його правонаступників. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Окрім того,ст.31 Закону України «Про оренду землі»визначені підстави припинення договору оренди, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями». Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Під час розгляду справи, діяльність ТОВ «Радивилів Агро» припинено в результаті реорганізації, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля».

Виходячи з аналізу наведених норм закону, враховуючи заявлену прокурором позовну вимогу про конфіскацію земельної ділянки, що належить на праві приватної власності громадянці російської федерації, та яка у подальшому підлягає продажу на земельних торгах, суд приходить висновку, що права попереднього власника та обов`язки третіх осіб на цю землю (право оренди ТОВ «Радивилів Агро») не можуть перейти до нового власника земельної ділянки, а тому відповідно договір оренди землі від 15 жовтня 2008 року, додаткові угоди до договору оренди від 03 січня 2013 року, 08 листопада 2018 року та 31 грудня 2021 року та право користування ТОВ «Агрофірма Трипілля» (правонаступника ТОВ «Радивилів Агро») на земельну ділянку з кадастровим номером 5625881600:05:029:0039 підлягають припиненню за рішенням суду.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури слід стягнути понесенні судові витрати зі сплати судового збору згідно платіжного доручення №876 від 02 червня 2023 року в розмірі 5368,00 гривень та платіжного доручення №1675 від 20 вересня 2023 року в розмірі 2684,00 гривень .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Радивилівська міська рада, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), що розташована на території Радивилівської міської ради (колишньої Бугаївської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах.

Припинити дію договору оренди землі №412, укладеного 15.10.2008 між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальність «Радивилів Агро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», зареєстрованого 26.12.2008 в Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», предметом якого є земельна ділянка площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), додатку до договору оренди від 20.10.2008 року, додаткових угод до договору оренди від 03.01.2013 року, від 08.11.2018 року, від 31.12.2021 року, орендодавцем у яких на даний час виступає ОСОБА_3 .

Припинити Товариству з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля» на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Дубенська окружна прокуратура, ЄДРПОУ 02910077, місцезнаходження вул.Івана Франка, 10 м. Дубно Рівненська область,

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ЄДРПОУ 39768252, місцезнаходження вул. С. Петлюри, буд. 37 м. Рівне,

відповідач: ОСОБА_3 , РНКОПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 20.02.2007 року, видавник 3 відділом УВС м.Оленегорська Мурманської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 російської федерації.

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», ЄДРПОУ 34463741, місцезнаходження Козинська територіальна громада Дубенського району Рівненської області, комплекс будівель та споруд №1 будинок №1.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Радивилівська міська рада, ЄДРПОУ 04057847, місцезнаходження: м.Радивилів, вул.Паркова, 5, Дубенського районк Рівненська область.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2024 року.

Суддя В.О. Троцюк