Постанова

від 05.09.2024 по справі 568/823/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 568/823/23

Провадження № 22-ц/4815/520/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Гордійчук С.О.

судді: Боймиструк С.В., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач Дубенська окружна прокуратура в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області

відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» адвоката Лозюк С.Ф. на рішення Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 05 лютого 2024 року ухвалене в складі судді Троцюк В.О., повний текстрішення виготовлено13.02.2024року у справі №568/823/23

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року в суд звернувся керівник Дубенської окружної пркоуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма Трипілля» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівська міська рада про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 , будучи громадянином іноземної держави, набула в порядку спадкування право власності на спірну земельну ділянку, яку передала в оренду ТОВ «Радивилів Агро».

У подальшому, угодами вносились зміни до вказаного договору оренди, а саме внесено зміни щодо орендодавця в зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку до спадкоємця ОСОБА_2 .

Факт перебування у приватній власності відповідача зазначеної земельної ділянки суперечитьКонституції УкраїнитаЗемельному кодексу України, оскільки землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 цієї вимоги закону не виконала, а тому земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави на підставі рішення суду, а дія договорів оренди землі, укладених між відповідачами - припиненню.

Рішенням Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 05 лютого 2024 року позов керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Радивилівська міська рада, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення права оренди задоволено.

Припинено громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), що розташована на території Радивилівської міської ради (колишньої Бугаївської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та продажу на земельних торгах.

Припинено дію договору оренди землі №412, укладеного 15.10.2008 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальність «Радивилів Агро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля», зареєстрованого 26.12.2008 в Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», предметом якого є земельна ділянка площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258), додатку до договору оренди від 20.10.2008 року, додаткових угод до договору оренди від 03.01.2013 року, від 08.11.2018 року, від 31.12.2021 року, орендодавцем у яких на даний час виступає ОСОБА_1 .

Припинено Товариству з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039 (реєстраційний номер 1482545056258).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля» на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень..

У поданій апеляційній скарзі правонаступник ТОВ «Радивилів Агро»-ТОВ «Агрофірма Трипілля» адвокат Лозюк С.Ф., вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та незастосуванні норм матеріального права, які підлягали до застосування, просить його частково скасувати та відмовити у задоволенні позову в частині припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди на землю сільськогосподарського призначення.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом положень ст.ст.319,354 ЦК України, ст.ст.81,141,143,145,1481ЗК України, ст.ст.31,32 Закону України "Про оренду землі".

Заявником зверталася увага на те, що законодавство не містить норм, які забороняють власнику земельної ділянки передати її в оренду, навіть якщо цей власник зобов`язаний був відчужити земельну ділянку в силу закону. Також наполягає на тому, що конфіскація земельної ділянки не передбачає припинення договорів оренди землі чи права оренди, що виникло на їх підставі. При цьому прокурор не вказував у позовній заяві конкретної норми, яка є підставою для припинення права оренди та договору оренди землі.

Крім того, зауважує, що договір оренди землі укладений в межах річного строку з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки.

У спеціальному законодавстві відсутня така підстава для припинення права користування земельною ділянкою як її конфіскація. Отже, відсутні і підстави для припинення права оренди.

Вважає, що зміна власника земельної ділянки, в т.ч. внаслідок конфіскації, не є підставою для припинення відносин оренди, а до нового власника земельної ділянки переходять усі права і обов`язки орендодавця за раніше укладеними договорами оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Дубенської окружної прокуратури вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та паспортизована паспортом НОМЕР_1 від 20.07.2007 року виданий 3 відділом міліції УВС м.Оленегорська Мурманської області російської федерації, а відтак, є іноземцем.

11 вересня 2018 року приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Драновським Ю.М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітомсерії ННК №634678 та зареєстрованого в реєстрі за №1041, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а саме на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, що знаходиться на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. (а.с.22)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №334932122, сформованої 07 червня 2023 року, приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Драновським Ю.М. на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянки площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039. (а.с.16-21)

15 жовтня 2008 року ОСОБА_3 (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилів Агро» (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав в орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Бугаївської сільської ради площею 3,25 га, строк дії договору 15 років. (а.с.23-25)

03 січня 2013 року ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину виданого нотаріусом Радивилівської районної державної нотаріальної контори Забожною Л.Л. 26.12.2011 року, укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору, а саме орендодавця на ОСОБА_2 (а.с.28)

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року відповідно до якого здійснено заміну сторони договору,. а саме орендодавця на ОСОБА_1 (а.с.29-33)

Інформацію про вказаний договір оренди землі від 15.10.2008 року, а також додаткові угоди до договору оренди внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Відповідно до чинного законодавства було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, строк дії права оренди до 26.12.2030 року з правом пролонгації, записи про припинення права оренди відсутні (а.с.16-21).

Правила статей13,14 Конституції Українипередбачають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. ст.1,19 ЗК Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зіст. 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗемельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно із ч. 5ст. 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

У частині четвертійст. 81 ЗК Українивказується, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула 11 вересня 2018 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , однак у подальшому й на час вирішення спірних відносин земельну ділянку нею самостійно не відчужено.

Згідно пункту "е" ч. 1ст. 140 ЗК Україниоднією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п. "в" ч.1ст.143 ЗК України).

Відповідно до ч.2ст.145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 ч.1ст. 346 ЦК Українивизначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини 5ст. 41 Конституції Українипередбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободє попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92 цс 13).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.38, ч. 1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 4ст. 145 ЗК Україниконфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Стаття 153ЗК України забороняє позбавлення власника права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Тому з урахуванням того, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства її не відчужила, то ця обставина є підставою для конфіскації цієї ділянки у власність держави.

Нормастатті 143 ЗК Українипередбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, окрім іншого, конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 148-1ЗК Українидо особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що вимоги ст. 148-1ЗК Українипоширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто зазначеною нормою закону передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду не передбачена.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі»визначає підстави припинення договору оренди, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно доЗакону України«Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями». Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність та чинність договорів оренди землі, укладених 08.11.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ`Радивилів Агро» на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» площею 3,2504 га, кадастровий номер 5625881600:05:029:0039, а також законність права оренди на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер 1482545056258) , то з ними погодитися не можна.

При цьому колегія суддів бере до увагипостанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18), де зазначається, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

З цих міркувань апеляційним судом ураховано обставини, які є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Так, згідно зі ст.ст.1,3-5,13 Закону України "Про оренду землі"в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, орендодавцем земельної ділянки як фізичною особою може бути виключно громадянин України. Натомість ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, а тому національним законодавством вона не наділена повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.

Норми статей13,14 Конституції Українипередбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 228 ЦК Україниправочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статтях215,216 ЦК Українизазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки додаткова угода від 08.11.2018 до договору оренди землі №412 від 05.10.2008 року укладена між ОСОБА_1 і ТОВ «Радивилів Агро» порушують публічний порядок, адже стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником якої була громадянин іноземної держави і якій вимогами закону заборонено передавати її в оренду, тому ці правочини є нікчемними.

Крім того, в контексті спірних правовідносин слід обговорити права і обов`язки, що передбаченіпунктом 170.1.3 Податкового кодексу України.

Так, згідно з цією нормою закону нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Між тим,землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.

Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити(ч. 5 ст.22, ч.4ст.81,ст.145ЗК України).

Отже,пункт 170.1.3 Податкового кодексу Українине регулює і не може регулювати правовідносини з приводу оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є власністю іноземця чи особи без громадянства, адже спеціальним законом це унеможливлено.

Приходячи до переконання про часткове скасування судового рішення, апеляційним судом також звертається увага на те, що виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів,Цивільний кодекс Українивиходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядокце публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннямист. 228 ЦК Українивизначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народуземлею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15).

Тобто внаслідок нікчемності договорів оренди земельної ділянки у ОСОБА_1 і ТОВ «Радивилів Агро» не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю.

Згідно із ст.ст.4,5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тому судовому захисту неіснуючі права оренди не підлягають.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на зазначені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке в оскаржуваній частині не може залишатися в силі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про припинення дії договорів оренди землі, і про припинення права оренди земельної ділянки, щодо якої укладено даний правочини.

Підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє невідповідність висновків суду обставин справи, що призвело до незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Керуючись ст.ст.374,376,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Трипілля» адвоката Лозюк С.Ф. задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року в оскаржуваній частині скасувати.

У задоволенні позовних вимог керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Трипілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Радивилівська міська рада, про припинення дії договору оренди землі та припинення права оренди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.09.2024.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.