Постанова

від 06.02.2024 по справі 926/3678/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа №926/3678/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Зварич О.В.

секретар судового засідання Михайлишин С.

розглянувшиапеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вх. № ЗАГС 01-05/3347/23 від 26.10.2023)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 03.10.2023 (суддя Гушилик С.М.)

у справі № 926/3678/23

за позовомДержавної екологічної інспекції Карпатського округу м. Івано- Франківськ

до відповідачаДержавного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" м. Київ, в особі філії "Путильське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" смт. Путила, Чернівецька область

провідшкодування шкоди в сумі 3 270 002,50 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно заповідного фонду

за участю представників сторін:

від позивача Книговський В.О. - предствник

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства «Путильске лісове господарство» про відшкодування шкоди в сумі 3 270 002,50 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкта природно заповідного фонду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів ДП "Путильське лісове господарство, про що складено акт № 109/03 від 11.06.2021, яким встановлено факт незаконної рубки 827 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, бук, проведеної протягом 2020 року у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва, який згідно рішення ХХХІІ сесії Чернівецької обласної ради V скликання від 07.10.2009 року №252-32/09 відноситься до зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 3 270 002,50 грн. Позивач у своїй претензії №03.5-07/2645 від 29.06.2021 року запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії заплатити суму шкоди, однак, станом на момент звернення до суду сума шкоди сплачена не була, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.08.2023 у даній справі замінено відповідача Державне підприємство «Путильське лісове господарство» його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Путильське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2023 року у справі №926/3678/21 (суддя С.М. Гушилик) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Путильське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 3 270 002,50 грн. на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування Путильської ТГ в сумі 1 635 001,25 грн.; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 654 000,50 грн.; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 981 000,75 грн. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Путильське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу судовий збір в сумі 49 050,05 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач, як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду-заказника «Зубровиця» в межах, визначених рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року та виданого на його підставі охоронного зобов`язання. При цьому, суд врахував, що Путильським районним судом Чернівецької області у справах №721/868/21 та №721/852/21 встановлено причетність осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які безпосередньо були працівниками ДП "Путильський лісгосп" до правопорушення, яке полягало у незаконній рубці дерев на території ділянки зоологічного заказника та підтверджено вину працівників відповідача у скоєнні правопорушення, відтак, дійшов висновку, що дані обставини в силу приписів ч.6 ст.75 ГПК України є обов`язковими для господарського суду при розгляді справи №926/3678/21. Отже, суд констатував, що дії відповідача щодо здійснення рубок дерев у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва є протиправними, внаслідок чого ним було завдано шкоди у розмірі 3 270 002,50 грн., що розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд". Вказаний розрахунок перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Путильське лісове господарство» подало апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги копію охоронного зобов`язання, яка міститься в матеріалах справи, проте належним чином не посвідчена. Окрім того, охоронне зобов`язання не зареєстроване у встановленому законом порядку, що є порушенням Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що рубка лісодеревини в кількості 827 дерев породи ялина, ялиця, бук у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва здійснена в межах зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця». Під час визначення суми збитків, судом першої інстанції в основу рішення покладено розрахунок розміру шкоди, поданий позивачем, де останній застосував таксову вартість згідно постанови КМУ від 24.07.2013 № 541. При цьому не враховано, що ДП «Путильський лісгосп» сплатив до бюджету податки та збори від реалізації вказаної лісодеревини на загальну суму 69 247,00 грн, що підтверджується лісорубними квитками № 116 від 03.08.2020 та № 76 від 01.06.2020, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зокрема, не погоджується з твердженнями апелянта про те, що копія охоронного зобов`язання не посвідчена, та зазначає, що посвідчена копія охоронного зобов`язання долучена позивачем разом із відповіддю на відзив від 01.10.2023 за вих.№07-09/3951 та міститься в матеріалах справи. Позивач звертає увагу, що Інструкція щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затверджена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 № 65, в той час, як охоронне зобов`язання видане 04.05.2011. При цьому, згідно п. 2 зазначеного наказу - охоронні зобов`язання, оформлені та видані до набрання чинності цим наказом, є чинними та не підлягають переоформленню, крім випадків, передбачених пунктом 3.4 розділу III Інструкції, затвердженої пунктом 1 цього наказу. Також, позивач наголошує, що заперечення скаржника з приводу того, що не визначено межі заказника «Зубровиця» спростовуються наявними у справі доказами, а саме: рішенням XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради №252-32/09 від 07.10.2009 року «Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця», до якого включено квартал 29 виділ І Сергіївського лісництва, охоронним зобов`язанням від 31.05.2011 виданим відповідачу на підставі вказаного рішення, а також Проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Путильське лісове господарство» у редакції 2011 року, в якому дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, та де теж зазначено про те, що квартал 29 виділ 1 Сергіївського лісництва є частиною зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця». Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 541, на підставі якої спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу було проведено розрахунок розміру шкоди внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва в межах зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», не застосовується таксова вартість лісодеревини, а визначається розмір шкоди за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня, сантиметрів. Крім того, сплата до бюджету податків та зборів від реалізації ним вказаної лісодеревини, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2023 у справі № 926/3678/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Відповідно до положення "Про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу", затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №251 від 01.06.2021 року, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

На підставі наказу №303 від 25.05.2021 року «Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) ДП «Путильске лісове господарство» працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу у період з 31.05.2021 року по 11.06.2021 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державного підприємства "Путильське лісове господарство" (т. 1, а.с. 12-13), про що складено Акт від 11.06.2021.

Актом Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 11.06.2021 року №109/03 встановлено факт незаконної рубки 827 сироростучих та сухостійних дерев у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва, який згідно з рішенням ХХХІІ сесії Чернівецької обласної ради V скликання від 07.10.2009 року №252-32/09 «Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця" та проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Путильське лісове господарство" відноситься до зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", що є порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (т. 1, а.с. 14-73).

В ході перевірки встановлено, що у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва проведена лісовідновна рубка - поступовий кінцевий прийом 2020 року на підставі лісорубних квитків від 03.08.2020 року №116 та від 01.06.2020 року №76. На час проведення перевірки насадження рубкою пройдене, деревина з лісосіки вивезена. На даній ділянці проведено перелік пнів зрубаних дерев призначених у рубку в кількості 492 і 335 штук (відповідно до лісорубних квитків) сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця, бук, яка проведена в період 2020 року лісозаготівельною бригадою. Діаметри пнів замірялись працівниками відповідача повіреною рулеткою у корі біля шийки кореня та зазначались як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів.

Акт №190/03 від 11.06.2021 року підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача без зауважень чи заперечень (т. 1, а.с.73-а).

У матеріалах справи містяться копії лісорубних квитків від 01.06.2020 року №76 та від 03.08.2020 року №116 на здійснення лісовідновної рубки у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва ДП "Путильске лісове господарство" об`ємом відповідно 347 і 287 м. куб деревини (т. 1, а.с. 74, 75).

Факт рубки дерев також зафіксований у польових перелікових відомостях №1 і №2 кварталу 29 виділ 1 Сергіївського лісництва площею 0,9 га, в яких зазначено загальну кількість зрубаних дерев, їх породу, середній діаметр пнів, ступінь пошкодження (т. 1, а.с. 76-82).

У зв`язку із виявленням факту незаконної рубки дерев відповідачу на підставі означених польових перелікових відомостей здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", який складає 3 270 002,50 грн. (т. 1, а.с. 83-86).

29.06.2021 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, з метою досудового врегулювання спору та на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ст. 222 ГК України надіслано на адресу ДП "Путильске лісове господарство" письмову претензію № 03.5-07/2645 з пропозицією у місячний строк з дня одержання претензії внести суму шкоди в розмірі 3 270 002,50 грн. на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" (т. 1, а.с. 96-98). Однак, шкода в розмірі 3 270 002,50 грн. відповідачем у визначений у претензії термін не була сплачена.

В матеріалах даної господарської справи наявна копія рішення XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», яким затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення (т. 1, а.с. 144-150).

Згідно з вказаним рішенням ДП "Путильське лісове господарство" є відповідальним за збереження площі заказника в межах 1536 га, в тому числі Сергіївського лісництва - площею 683,9 га (в тому числі квартал 29 виділ 1).

На підставі рішення сесії Чернівецької обласної ради від 07.10.2009 року № 252-32/09, ДП "Путильське лісове господарство" 31.05.2011 взяло на себе охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", в тому числі і території 1 виділу 29 кварталу Сергіївського лісництва. Зобов`язанням передбачено суворо дотримуватись Законів України "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону навколишнього природнього середовища", "Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та полювання", Лісового кодексу України (т. 1, а.с. 91).

Судом встановлено, що 26.10.2022 створено ДП "Ліси України", частиною 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №905 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство "Путильське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 21448070) шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) та визначено, що ДП "Ліси України" є правонаступником прав і обов`язків ДП "Путильський лісгосп".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів №131 від 16.01.2023 затверджено статут Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №107 від 16.12.2022 затверджено Положення про філію "Путильське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Згідно з витягом з ЄДР ДП "Путильський лісгосп" припинило свою державну реєстрацію 28.07.2023 , у зв`язку з чим судом першої інтанціїї і було здвйснено відповідача на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Путильське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

За приписами статті 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Згідно зі статею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

За приписами статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. (ст. 2 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Згідно із п.5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з статтею 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 63, 64, 86, 89 та 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, відповідно до цього Кодексу.

Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у вищеназваних статтях Лісового кодексу України.

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

У статті 100 Лісового кодексу України зазначено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про природно-заповідний фонд України" - природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За змістом ч. 1 ст. 3, ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів та можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 26 названого Закону передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Як зазначалось вище, рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року «Про коригування території зоологічного заказника місцевого значення «Зубровиця», затверджено Перелік територій природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з вказаним рішенням ДП "Путильське лісове господарство" є відповідальним за збереження площі заказника в межах 1536 га, в тому числі Сергіївського лісництва - площею 683,9 га (в тому числі квартал 29 виділ 1).

На підставі рішення сесії Чернівецької обласної ради від 07.10.2009 року № 252-32/09, ДП "Путильське лісове господарство" 31.05.2011 взяло на себе охоронне зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", в тому числі і території 1 виділу 29 кварталу Сергіївського лісництва. Доказів скасування чи внесення змін до вказаного рішення Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року матеріали даної господарської справи не містять.

У згаданому охоронному зобов`язанні міститься, серед іншого, заборона на рубку, пошкодження, зміну видового складу і знищення рослинності, крім рубок, запланованих лісовпорядкуванням та санітарно-оздоровчих заходів, а також рубок для поліпшення якісного стану лісів.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що копія охоронного зобов`язання, яке міститься в матеріалах справи, не посвідчена належним чином, оскільки копія зазначеного охоронного зобов`язання засвідчена Управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, оригінал такого документа, що зберігався у вказаного органу був знищений внаслідок пожежі, яка відбулась у 2012 році у приміщенні Державного управління охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України, що підтверджується наданою копією акта про пожежу від 16.07.2012 року (т. 1, а.с. 156).

Отже, матеріалами даної господарської справи підтверджено, що відповідач, як постійний лісокористувач, який здійснює свою діяльність на території заказника, зобов`язаний був забезпечити охорону лісових насаджень на території об`єкта природно-заповідного фонду-заказника «Зубровиця» в межах визначених рішенням XXXII сесії 5 скликання Чернівецької обласної ради № 252-32/09 від 07.10.2009 року та виданого на його підставі охоронного зобов`язання.

Як зазначалося вище, спеціалістами Державною екологічною інспекцією Карпатського округу 11.06.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання ДП «Путивльське лісове господарство» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що складено Акт № 190/03. Акт №190/03 від 11.06.2021 підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача без зауважень чи заперечень.

В ході перевірки встановлено, що факт незаконної рубки 827 сироростучих та сухостійних дерев у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва, який згідно рішення ХХХІІ сесії Чернівецької обласної ради V скликання від 07.10.2009 року №252-32/09 про корегування території зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця" та проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Путильське лісове господарство" відноситься до зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", що є порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Щодо доводів скаржника, що підставою проведення рубки у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва слугувала видача 2-х лісорубних квитків №116 від 03.08.2020р. та 76 від 01.06.2020р., які відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007р. є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів та згідно яких проведені у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва рубки формування і оздоровлення лісів, не вважаються забороненими, колегія суддів зазначає таке.

У матеріалах справи містяться копія вироку Путильського районного суду Чернівецької області від 17.01.2022 у справі № 721/868/21, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Зокрема, вказаним вироком встановлено, що провідний інженер відділу лісового господарства ДП "Путильське лісове господарство" ОСОБА_1 , будучи службовою особою Державної лісової охорони та відповідно, працівником правоохоронного органу, будучи зобов`язаним діяти у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином виконувати свої службові обов`язки, в тому числі, під час відведення лісосік, здійснювати перевірку таксаційних характеристик ділянок, що відводиться в рубку, маючи реальну можливість здійснити таку перевірку в матеріалах лісовпорядкування, які перебували у користуванні службових осіб ДП "Путильське лісове господарство", неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, та у травні, червні 2020 року у 1 виділі 29 кварталу Сергіївського лісництва ДП "Путильське лісове господарство", який відноситься до зоологічного заказника місцевого значення "Зубровиця", відвів у лісовідновну поступову рубку дві ділянки лісового фонду, площею 0,9 га кожна, вказавши в первинних матеріалах відведення, недостовірні відомості про те, що даний виділ та квартал відноситься до Регіональних ландшафтних парків (господарська зона), де подібні рубки не заборонені. Ним було заповнено та підписано лісорубні квитки № 76 та № 116, які надано на підпис головному лісничому ДП "Путильське лісове господарство" Юрбашу М.Ю., який на той час на підставі статуту Підприємства виконував обов`язки керівника, що також були підписані останнім.

На підставі зазначених лісорубних квитків, виданих із порушенням лісового та природоохоронного законодавства здійснено дві лісовідновні поступові рубки площею 0,9 га кожна у 1 виділі 29 кварталу Сергіївського лісництва ДП "Путильське лісове господарство". Внаслідок неналежного виконання провідним інженером ДП "Путильське лісове господарство" ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, невжитті своєчасних та належних заходів для виявлення та усунення допущених порушень, здійснено лісовідновну поступову рубку 827 дерев різних порід, чим спричинено шкоду довкіллю у формі порушення встановленого порядку раціонального використання природних ресурсів, їх охорони та відтворення в межах лісового фонду України, що призвело до матеріальних збитків в сумі 3 270 002,50 грн.

Даний вирок Путильського районного суду Чернівецької області згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрав законної сили 16.02.2022 року.

Крім того, вироком Путильського районного суду Чернівецької області від 30.03.2023 року у справі №721/852/21, який залишений в силі ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27.06.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінальний кодекс України та встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу ДП "Путильське лісове господарство" № 25-к від 24.06.2015 року, призначений на посаду головного лісничого ДП "Путильське лісове господарство", яка відноситься до складу служби Державної лісової охорони та має статус правоохоронного органу.

Внаслідок неналежного виконання головним лісничим ДП "Путильське лісове господарство" Юрбашем М.Ю. своїх службових повноважень, через несумлінне ставлення до них, а саме підписанні, скріпленні печаткою ДП "Путильське лісове господарство" та видачі лісорубних квитків №76 від 01.06.2020 та №116 від 03.08.2020, на території ділянки зоологічного заказника загальною площею 1,8 гектара упродовж червня-жовтня 2020 року здійснено незаконну лісовідновну поступову рубку 827 дерев різних порід, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 3 270 002,50 грн.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням того, що Путильським районним судом Чернівецької області у справах №721/868/21 та №721/852/21 встановлено причетність осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які безпосередньо були працівниками ДП "Путильський лісгосп" до правопорушення, яке полягало у незаконній рубці дерев на території ділянки зоологічного заказника та підтверджено вину працівників відповідача у скоєні правопорушення, дані обставини в силу приписів ч.6 ст.75 ГПК України, є обов`язковими для господарського суду при розгляді справи №926/3678/21.

Як зазначалось вище, постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду: від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

Згідно з ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівника) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд повинен виходити з презумпції вини правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується зазначеними вище вироками Путильського районного суду Чернівецької області, посадові особи ДП "Путильське лісове господарство" достеменно знаючи, що квартал 29 виділ Сергіївського лісництва відноситься до заказника місцевого значення "Зубровиця" згідно рішення XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради №252-32/09 від 07.10.2009 року "Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця" та у порушення вимог статті 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Положення про зазначений заказник видали лісорубні квитки №76 від 01.06.2020 та №116 від 03.08.2020, внаслідок чого було зрублено 827 дерева різних порід, що визначені у польових перелікових відомостях.

Даний факт не спростовується та не заперечується відповідачем і є в силу вимог ч.6 ст.75 ГПК України обов`язковим.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо здійснення рубок дерев у кварталі 29 виділ 1 Сергіївського лісництва є протиправними, внаслідок чого ним було завдано шкоди у розмірі 3 270 002,50 грн., що розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

Твердження скаржника з приводу того, що не визначено межі заказника "Зубровиця" спростовуються рішенням XXXII сесії V скликання Чернівецької обласної ради №252-32/09 від 07.10.2009 року "Про корегування території зоологічного заказника місцевого значення Зубровиця", до якого включено квартал 29 виділ 1 Сергїівського лісництва, охоронним свідоцтвом від 31.05.2011 виданим відповідачу на підставі вказаного рішення, а також Проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Путильське лісове господарство" у редакції 2011 року, де теж зазначено про те, що квартал 29 виділ 1 Сергіївського лісництва є частиною заказника місцевого значення "Зубровиця".

Неспроможними є також доводи скаржника про те, що законність проведення рубки доводиться виданими лісорубними квитками, про які йде мова вище, оскільки такі документи, як встановлено вироками суду, що набрали законної сили, підписані посадовими особами ДП "Путильський лісгосп", які достеменно знали та розуміли, що такі дії є протиправними і порушують норми лісового та природоохоронного законодавства, матеріали лісовпорядкування, за що понесли відповідальність за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

Щодо посилань скаржника з приводу вирахування з розрахунку розміру шкоди сплачених відповідачем до бюджету податків і зборів від реалізації зрубаної деревини в сумі 69 247,00 грн., то, як вірно зауважив суд першої інстанції, норми постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" є імперативними і не передбачають врахування при визначенні розміру шкоди платежів, сплачених заподіювачем шкоди до бюджету. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів сплати таких платежів у відповідних розмірах і до відповідних бюджетів, такі в матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на відсутність на охоронному зобов`язанні відмітки про його реєстрацію спростовуються тим, що Інструкція щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затверджена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 року №65, в той час, як охоронне зобов`язання видане 04.05.2011. При цьому, згідно п. 2 зазначеного наказу охоронні зобов`язання, оформлені та видані до набрання чинності цим наказом, є чинними та не підлягають переоформленню, крім випадків, передбачених п.3,4 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої пунктом 1 цього наказу.

Доводи скаржника не найшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача шкоди заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкта природно-заповідного фонду в розмірі 3 270 002,50 грн.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2023 року у справі № 926/3678/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2024.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

О.В. Зварич