Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/1728/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/1728/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Якімлюк Н.О.,

від першого відповідача - Вілько Н.Г.,

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/1728/23 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс" про стягнення 515334,09 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (далі - відповідач-1) на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" (далі - позивач) завданих збитків у сумі 515334,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як перевізник не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, у зв`язку з чим позивач поніс збитки у розмірі вартості втраченого вантажу.

Ухвалою суду від 23.03.2023 залучено до участі у даній справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/1728/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" 515334 грн 09 коп. завданої шкоди та 7730 грн 03 коп. судового збору; у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс" відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/1728/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн.

Так, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту наданих адвокатом послуг та понесених позивачем витрат, досліджуючи питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат критеріям реальності, розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт вказує про неспівмірність розміру витрат правничої допомоги, а також про неналежність доказів оплати послуг адвоката.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача - 1 у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач - 2 правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документу (ухвали про призначення справи до розгляду від 12.12.2023) до його електронного кабінету.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача - 2 до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача - 2, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні, з наступних підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем в межах вказаного строку було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги, попередньо заявивши про них у позовній заяві.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 60 000 грн. заявник надав: засвідчену копію Договору про надання правової допомоги №20-LS/20 від 12.08.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЕС ЕЛ ЕЙ" та позивачем, за умовами якого Адвокатське об`єднання надає позивачу послуги з правничої допомоги; засвідчену копію Додатку №3 від 03.01.2023 до Договору №20-LS/20 від 12.08.2020; засвідчену копію рахунку на оплату послуг правової допомоги №01 від 03.01.2023; засвідчену копію платіжної інструкції №90689 від 11.01.2023; засвідчену копію акту про надання правничої допомоги від 19.10.2023; засвідчену копію рахунку на оплату №1 від 19.10.2023.

Відповідно до п.п. 4.2 та 4.3 Договору про надання правової допомоги №20-LS/20 від 12.08.2020 сторонами було погоджено, що розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом за послуги визначені в Додатках до Договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, вказується в актах про надання правової допомоги, які формуються в міру необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Згідно з п.2 та п.3 Додатку №3 від 03.01.2023 загальна вартість правової допомоги (гонорар) Адвокатського об`єднання, передбаченим цим Додатком складає 30000 грн, без ПДВ. Клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання додаткову винагороду у розмірі 20000 грн, без ПДВ, у випадку задоволення позовних вимог на користь Клієнта за результатами розгляду позову у суді першої інстанції.

Відповідно до Акту про надання правничої допомоги від 19.10.2023 позивачу надано юридичні послуги, загальна вартість яких становить 60000 грн, разом з ПДВ.

В заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем наведено детальний опис послуг, який включає:

аналіз документів, наданих ДП "ФМ Ложістік Дніпро" щодо господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на предмет стягнення збитків;

складання та направлення в інтересах ДП "ФМ Ложістік Дніпро" вимоги до ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" про відшкодування збитків;

складання, підписання та направлення до Господарського суду міста Києва і відповідачу позовної заяви;

аналіз відзиву ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на позовну заяву та складання відповіді на відзив;

складання та направлення до Господарського суду міста Києва клопотання про витребування доказів та залучення співвідповідача ТОВ "Інтайм Технікс";

аналіз відзиву ТОВ "Інтайм Технікс" на позовну заяву, складання та направлення до Господарського суду міста Києва, відповідачам відповіді на відзив і клопотання про витребування доказів;

складання та направлення до Господарського суду міста Києва заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1728/23.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Колегією суддів встановлено, що станом на час ухвалення місцевим господарським судом додаткового рішення (16.11.2023) клопотання від відповідача - 1 про зменшення розміру витрат правничої допомоги не надходило.

Разом з тим, після прийняття вказаного рішення, а саме 20.11.2023 від відповідача надійшла відповідна заява до суду (направлена 17.11.2023).

У вказаній заяві відповідач - 1 вказав про те, що на його адресу ухвала суду від 26.10.2023 (якою прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та встановлено відповідачу-1 строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у строк до 09.11.2023 (включно)), надійшла лише 13.11.2023.

На переконання колегії суддів відповідач - 1 у розумний строк з дати отримання ухвали, а саме протягом 4 днів, направив до місцевого господарського суду заяву про зменшення розміру витрат правничої допомоги.

Згідно повідомлення про доставку електронного листа документ в електронному вигляді (ухвала про розподіл витрат від 26.10.2023) було доставлено до електронного кабінету ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" лише 22.11.2023, тобто після ухвалення додаткового рішення.

Отже, якби суд першої інстанції з`ясував питання повідомлення/неповідомлення сторони, то він міг би уникнути ситуації, що склалася - де сторона у розумний строк з дня отримання ухвали (протягом 4 днів) направила заяву про зменшення розміру витрат правничої допомоги, тоді як суд напередодні ухвалив додаткове рішення.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Колегія суддів зазначає стосовно такої послуги, як аналіз документів, наданих ДП "ФМ Ложістік Дніпро" щодо господарських правовідносин з контрагентом ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на предмет стягнення збитків, то вона поглинається такою послугою, як складання позовної заяви.

Так само послуги по аналізу відзивів ТОВ "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" та ТОВ "Інтайм Технікс" охоплюються послугою по складанню відповіді на відзиви.

Стосовно заявленого позивачем гонорару успіху у розмірі 24 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За висновком колегії суддів, такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 24 000 грн. у зв`язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ДП "ФМ Ложістік Дніпро" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що розміром витрат, який відповідає наведеним критеріям є 20 000 грн.

Відтак, у суду наявні підстави для зміни додаткового рішення в частині присуджених до стягнення витрат правничої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на неналежність доказів оплати коштів за надання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/1728/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі №910/1728/23 змінити в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, кімната 1115, ідентифікаційний код 43195637) на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" (Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вул. Незалежності, 2/2, ідентифікаційний код 20071893) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

У задоволенні решти заяви відмовити.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 09.02.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна