Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/1728/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/1728/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Якімлюк Н.О.,

від першого відповідача - Вілько Н.Г.,

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/1728/23 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс" про стягнення 515334,09 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" (далі - відповідач-1) на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" (далі - позивач) завданих збитків у сумі 515334,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як перевізник не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, у зв`язку з чим позивач поніс збитки у розмірі вартості втраченого вантажу.

Ухвалою суду від 23.03.2023 залучено до участі у даній справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/1728/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" 515334 грн 09 коп. завданої шкоди та 7730 грн 03 коп. судового збору; у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс" відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем-1 не було забезпечено належне виконання умов укладеного між ним та позивачем Договору-Заявки, та вантаж вантажоодержувачу доставлений не був, а відповідачем-1 у свою чергу не доведено, що втрата вантажу сталась не з його вини, саме він має відшкодувати позивачу відшкодовану ним власну втраченого вантажу шкоду у сумі 515334,09 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким у задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за незбереження вантажу, оскільки його перевезення здійснював відповідач - 2.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача - 1 у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач - 2 правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документу (ухвали про призначення справи до розгляду від 12.12.2023) до його електронного кабінету.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

15.05.2021 між позивачем як виконавцем та Приватним акціонерним товариством "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" як замовником укладено Договір перевезення і надання експедиційних послуг №31446, згідно умов якого останнє доручило, а позивач зобов`язався надати своїми силами або з залученням третіх сторін послуги перевезення та транспортування вантажу замовника, експедирувати ввірений йому вантаж замовником з пункту відправлення до пункту призначення, зазначені замовником, на умовах, їх в цьому Договорі та Додатках до нього, які є невід`ємною частиною даного Договору.

На виконання вказаного договору Приватне акціонерне товариство "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" доручило позивачу перевезення придбаного у Бельгійської компанії InBev Belgium BV/SRL товару (1458 пиво Collis; замовлення №1303666368) вартістю 13034,52 євро з Havendoklaan 18, 1804 Vilvoorde, Бельгія до адреси розвантаження: 14037, Україна, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20.

07.10.2022 з метою виконання вказаного вище договору між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір-заявку № 07102022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - Договір-Заявка) міжнародної товарно-транспортної накладної.

Згідно з умов Договору-Заявки завантаження здійснюється 12.10.2022 за адресою: Havendoklaan 18, 1804 Vilvoorde, Бельгія, розвантаження здійснюється 17.10.2023 за адресою: м. Чернігів, згідно ЦМР (міжнародної товарно-транспортної накладної), перевезення здійснюється транспортними засобами з державним номерним знаком НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Пунктом 1 Договору-Заявки передбачено, що дане перевезення виконується відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (1956 р.), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (1975 р.), Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших законів, транспортних кодексів (статутів), інших нормативно-правових актів та правил, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. 3 Договору-Заявки, відповідач-1 зобов`язаний подати під завантаження транспортний засіб в технічно справному стані, придатному для міжнародного перевезення вказаного в Заявці вантажу, і який відповідає вимогам митних органів, доставити прийнятий до перевезення вантаж та передати його вантажоотримувачам, зазначеним в CMR, невідкладно інформувати позивача про будь-які обставини, що перешкоджають своєчасній та безпечній доставці прийнятого вантажу, заздалегідь інформувати позивача та здійснювати записи у CMR про невідповідність пакування або розміщення вантажу його безпечній доставці, здійснювати кріплення вантажу у Т3. Відповідач-1 гарантує наявність на подані під завантаження транспортні засоби міжнародної страховки, CMR-страхування, свідоцтва про придатність транспортних засобів до перевезень по процедурі МДП, необхідну кількість CMR-накладних, книжок МДП (Carnet TIR) на кожний рейс.

Як вбачається з матеріалів справи перевезення вантажу здійснювалось транспортом відповідача-2 (автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 ), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR№136440, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, актами приймання-передачі підписаними між відповідачами та договорами оренди транспортних засобів від 01.09.2021.

Відповідач-2 отримав вантаж (пиво) на суму 13034,52 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №136440 від 11.10.2022 та приєднаним до неї інвойсом (рахунком-фактурою) за №202016 від 11.10.2022.

13.10.2022 позивачем було отримано інформацію про те, що 12.10.2022 автомобіль (д.н.з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом (д.н.з. НОМЕР_2 ), який перевозив вантаж (пиво), потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на території Федеративної Республіки Німеччини, у зв`язку з чим було знищено весь вантаж повністю.

Факт потрапляння зазначеного автомобіля з напівпричепом у дорожньо-транспортну пригоду та знищення вантажу підтверджуються Актом за фактом дорожньо-транспортної пригоди, складеним Центральною автодорожньою та транспортною службою відділу поліції м. Магдебург Федеративної Республіки Німеччини у справі № MD PI ZVAD VAED 121020221545/01 від 12.10.2022.

З даного Акту вбачається, що 12.10.2022 о 15-45 год. у Мьокерн-бай-Бург, районі Теессен, окрузі Йеріховер Ланд на Федеральній автомагістралі 2, Берлін 39291 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі п`яти транспортних засобів, у тому числі автомобіля марки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться у власності відповідача-2, яким керував водій ОСОБА_1 .

21.11.2022 власник вантажу - Приватне акціонерне товариство "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" звернулося до позивача із претензією за вих. № 2322-ТР від 21.11.2022 про відшкодування збитків у зв`язку зі знищенням вантажу внаслідок неналежного виконання Договору перевезення і надання експедиційних послуг №31446 від 15.05.2021 у розмірі 592662,94 грн.

Вказану претензію позивач визнав та оплатив зазначені у ній розмір збитків, що підтверджується платіжним дорученням № 87859 від 14.12.2022.

16.01.2023 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №16/01-23 відшкодувати по суті у порядку регресу збитки у розмірі вартості вантажу в сумі 13034,52 євро, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 16.01.2023 становить 515334,09 грн, задані внаслідок неналежного виконання Договору-Заявки.

Вказана вимога залишена відповідачем - 1 без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс".

Ухвалою суду від 23.03.2023 залучено до участі у даній справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтайм Технікс".

Як вже було вказано, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача - 1, та відмовив у задоволенні позову до відповідача - 2.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно зі ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ст. 308 ГК України).

Стаття 924 ЦК України визначає, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1).

За змістом ч. 2 ст. 924 ЦК України та ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вищезгадані норми встановлюють принцип винності у разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу. При цьому, обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, недоліків тари й пакування, дефектів вантажу тощо.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

З метою виконання позивачем умов Договору перевезення і надання експедиційних послуг №31446 від 15.05.2021, укладеного з ПрАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА", позивачем було залучено відповідача-1 шляхом підписання з ним Договору-Заявки

Згідно з умов Договору-Заявки завантаження здійснюється 12.10.2022 за адресою: Havendoklaan 18, 1804 Vilvoorde, Бельгія, розвантаження здійснюється 17.10.2023 за адресою: м. Чернігів, згідно ЦМР (міжнародної товарно-транспортної накладної), перевезення здійснюється транспортними засобами з державним номерним знаком НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Отже, між позивачем та відповідачем - 1 укладено договір перевезення, згідно умов якого останній взяв на себе зобов`язання доставити прийнятий до перевезення вантаж та передати його вантажоодержувачам, зазначеним в CMR.

При цьому, у вказаному Договорі-Заявці значиться державний номер транспортного засобу, яким буде здійснюватися перевезення ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та прізвище водія ( ОСОБА_1 ).

Крім цього, пунктом 1 Договору-Заявки передбачено, що дане перевезення виконується відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (1956 р.), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (1975 р.), Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших законів, транспортних кодексів (статутів), інших нормативно-правових актів та правил, що видаються відповідно до них.

З наявної у справі копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №136440 вбачається, що саме відповідач-2 здійснював перевезення за допомогою власних транспортних засобів вантаж вартістю 13034,52 євро (відповідно до інвойсу №202016 від 11.10.2022), відправником товару вказано "Інбев Бельгія", отримувачем - "Абінбев ефес Україна".

В апеляційній скарзі відповідач - 1 посилаючись на те, що перевізником була інша особа, а саме відповідач - 2, вказує на відсутність у нього обов`язку щодо відшкодування збитків позивачу.

Колегія суддів вказує, що у відносинах позивача та відповідача - 1 останній за умовами Договору - Заявки є перевізником, на якого відповідно до наведених вище приписів законодавства і договору, покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку є підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу, крім випадків, коли він доведе наявність обставин, що за законом звільняють його від відповідальності.

Доказів того, що саме позивач здійснив передоручення відповідачу - 2 у виконанні вказаного Договору - Заявки матеріали справи не містять.

CMR - накладна наведеного також не підтверджує.

В свою чергу, наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджується те, що відповідач - 1 залучив відповідача - 2 до виконання Договору - Заявки, який укладений між апелянтом та позивачем.

Так, як вже було вказано згідно з умов Договору-Заявки перевезення здійснюється транспортними засобами з державним номерним знаком НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявні договори оренди транспортних засобів від 01.09.2021 №Т-01092021/-1 та №Н-01092021/-2, за умовами яких відповідач - 2, як орендодавець, зобов`язався передати відповідачу - 1, як орендарю, транспортні засоби, згідно додатків №1 до договорів, а також зобов`язався у разі потреби орендаря забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію автомобілів (т.1, а.с.138-141).

Згідно Актів приймання передачі, які є додатками до вказаних договорів, відповідач - 2 передав, а відповідач - 1 прийняв в строкове оплатне користування вантажний автомобіль Mercedes-Benz та напівпричіп.

При цьому, в Актах вказані номера шасі зазначених ТЗ, які відповідають номерам вказаним в Свідоцтвах про реєстрацію ТЗ за відповідачем - 2.

З наведеного вище слідує, що саме відповідач - 1 взяв на себе зобов`язання перед позивачем щодо здійснення спірного перевезення, позивач, в свою чергу, іншим особам, аніж відповідач - 1, вказаного не доручав; відповідач - 1 залучив відповідача - 2 до виконання Договору - Заявки, який укладений між апелянтом та позивачем.

Отже, саме апелянт є перевізником на якого відповідно до наведених вище приписів законодавства і договору, покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі.

В свою чергу, відповідач - 1 не довів існування жодної з передбачених нормами чинного законодавства чи договором підстав для звільнення від відповідальності за втрату вантажу, тому слід вважати, що презумпція вини перевізника в даному випадку не отримала спростування.

Як встановлює ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (ч. 1 ст. 225 ГК України)

Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 надано таке визначення збитків це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Варто зазначити, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як вже було вказано, позивач здійснив відшкодування заподіяної шкоди у зв`язку із втратою вантажу на користь Приватного акціонерного товариства "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА".

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, сплативши збитки за втрату вантажу, набув права вимагати їх сплати від відповідача - 1.

Суд вважає, що наявними у справі доказами підтверджено факт недостачі вантажу, який поставлявся.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка відповідача - 1 полягала у порушенні взятого ним на себе зобов`язання зберігати вантаж з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту видачі одержувачеві.

Те, що таке порушення вчинено саме з вини відповідача - 1, встановлено судом вище, зокрема і внаслідок неспроможності відповідача - 1 як зобов`язаної сторони спростувати презумпцію своєї вини у втраті вантажу.

Крім цього, наявним є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, адже при завантаженні товару для перевезення, він був наявний в повному обсязі, а його втрата виникла під час його перевезення внаслідок недотримання обов`язку зберігати вантаж.

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, внаслідок невиконання свого зобов`язання відповідач завдав позивачу збитків у розмірі 515334,09 грн., які позивач відшкодував на користь Приватного акціонерного товариства "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА".

Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо покладення саме на відповідача - 1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків позивачу у розмірі 515334,09 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача - 1 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ ЛОГІСТИК ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/1728/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача - 1 у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (з урахуванням перебування судді Руденко М.А. у відпустці з 12.02.2024 по 16.02.2024) складено: 19.02.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко