Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/10331/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/10331/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023)

у справі №910/10331/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція»

про внесення змін до договору

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина»

про стягнення 243 554,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (далі по тексту - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (далі по тексту - відповідач за первісним позовом) про внесення змін до пунктів 3.1 та 11.1 Договору поставки запасних частин до спецтехніки в асортименті від 21.11.2022 № 53-124-01-22-18735 (далі по тексту - Договір), укладеного між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, у частині строку поставки товару та строку дії Договору шляхом викладення їх в наступній редакції: пункт 3.1 «Товар постачається у строк до 30.06.2023»; пункт 11.1 «Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 30.06.2023, а в частині оплати за поставлений товар та виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені цим Договором до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань».

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що внаслідок обставин непереборної сили (авіаудар 14.04.2022) було пошкоджено товар у його складських приміщеннях, що розташовані у смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 4 на території Великоновосілківської громади Донецької області, та неможливість потрапити на територію складських приміщень через заборону військових, що призвело до неможливості поставити товар за Договором в обумовлені Сторонами строки, а тому позивач просив суд внести зміни у пункти 3.1 та 11.1 Договору відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та статті 652 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

В процесі розгляду справи, на стадії підготовчого засідання, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (далі по тексту - позивач за зустрічним позовом) подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (далі по тексту - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 152 554,23 грн пені та 90 999,99 грн штрафу за порушення умов Договору в частині своєчасної поставки товару.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом допустив порушення умов Договору в частині своєчасної постави товару за видатковим накладними №УТ-0550 від 27.12.2022, №УТ-0551 від 27.12.2022, №УТ-0552 від 27.12.2022, №УТ-0554 від 28.12.2022, №УТ-0557 від 30.12.2022, №УТ-0020 від 06.01.2023, №УТ-0022 від 01.02.2023, №УТ-0028 від 01.02.2023, №УТ-0060 від 08.02.2023, №УТ-0257 від 01.05.2023, №УТ-0253 від 03.05.2023, №УТ-0258 від 03.05.2023, №УТ-0259 від 03.05.2023, №УТ-0261 від 03.05.2023, №УТ-0271 від 04.05.2023, №УТ-0275 від 04.05.2023, №УТ-0284 від 04.05.2023, №УТ-0301 від 05.05.2023, №УТ-0305 від 08.05.2023, №УТ-0254 від 01.05.2023, №УТ-0308 від 10.05.2023, №УТ-0309 від 10.05.2023, №УТ-0319 від 16.05.2023 у зв`язку із чим позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом 152 554,23 грн пені за період з 07.12.2022 по 31.05.2023 та 90 999,99 грн штрафу на підставі пункту 8.2 Договору.

Господарський суд міста Києва рішенням від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю; позовні вимоги зустрічного позову задовольнив повністю; стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 122 043,38 грн пені, 72 799,99 грн штрафу та 3 653,31 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом правових підстав для внесення змін до Договору за рішенням суду. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом у зв`язку із допущеним відповідачем за зустрічним позовом порушенням умов Договору в частині своєчасної поставки товару.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 в частині стягнення пені та штрафу шляхом зменшення їх розміру на 90%, в іншій частині рішення Господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 залишити без змін.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилається на допущене порушення умов Договору через настання обставин непереборної сили (пошкодження складських приміщень та товару через авіаудар та неможливість потрапити до складських приміщень через заборону військових, на підтвердження чого надав висновок Запорізької Торгово-Промислової Палати №03.4/504 від 01.05.2023). Також позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилається на укладення нового Договору із постачальником та з Банком про надання кредиту.

Крім того, за твердженням апелянта, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) не надав суду доказів понесення збитків, натомість з відкритих джерел вбачається, що останнім проводяться тендери на закупівлю товарів на значні суми, тоді як позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав суду докази скрутного фінансового становища, що є підтвердженням того, що судом першої інстанції не було дотримано балансу інтересів учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.2023 витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10331/23.

Матеріали справи №910/10331/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.12.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/10331/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 задоволено. Матеріали справи №910/10331/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.12.2023 у справі №910/10331/23 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2024 на 13 год. 50 хв.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 без змін, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та недоведеність позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.01.2024 задовольнив клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про заміну первісного відповідача та позивача за зустрічним позовом у справі №910/10331/23 на його правонаступника та замінив у справі №910/10331/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція».

Представник позивача за первісним позовом (відповідача з зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.01.2024 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції змінити рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 в частині стягнення пені та штрафу шляхом зменшення їх розміру на 90%, в іншій частині рішення Господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.01.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

21.11.2022 між позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом), як Постачальником, та відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом), як Замовником, укладено Договір за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Замовнику в передбачені цим Договором строки товар, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною Договору (т. 1 а.с. 8-14).

Предметом поставки по даному договору є Товар: код 34330000-9 (Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових). Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору строк поставки Товару становить 15 календарних днів з дати укладання сторонами цього Договору.

Постановка Товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача за адресою: (Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №1, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100). Постачальник за 2 дні до відправлення, направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на електронну пошту bondarchuk.ludmyla@khnpp.atom.gov.ua (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної/товарно-транспортної накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару (пункт 3.5 Договору).

Постачальник гарантує Покупцю, що Товар, який поставляється, вільний від супровідних документів (пункт 3.6 Договору).

Ціна товару по Договору становить 1 083 333,33 грн, крім того ПДВ 216 666,66 грн, всього ціна Договору: 1 299 999,99 грн. Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається Специфікацією №1 (додаток №1 до Договору (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.03.2023, а в частині оплати за поставлений товар та виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені цим Договором - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (пункт 11.1 Договору).

Згідно з пунктом 12.2 умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням вимог ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», шляхом укладення додаткових угод.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2023 до Договору сторони внесли зміни до пункту 11.1 Договору та змінили строк його дії до 31.05.2023 (т. 1 а.с. 36).

31.05.2023 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору щодо внесення змін до пункту 4.1 Договору, яким встановлено нову ціну Договору, а саме 1 018 091,58 грн з ПДВ, а також погоджено нові специфікацію №1 та технічну специфікацію до додаткової угоди №2 договору від 21.11.2022 №53-124-01-22-18735 (т. 2 а.с. 114).

Згідно висновку Запорізької ТПП №03.4/504 від 01.05.2023 про істотну зміну обставин при виконанні Договору поставки №53-124-01-22-18735 від 21.11.2022, наданому позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) на його запит №24/04-1 від 24.04.2023, надані останнім документи свідчать про істотну зміну обставин, що можуть бути підставою для внесення змін до умов договору, а саме - щодо строків поставки товару, з урахуванням строків закупівлі товару заявником у нового постачальника (т.1 а.с. 222-224).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) із листом від 30.05.2023 № 30/05-1, до якого додав копію висновку Запорізької ТПП від 01.05.2023 № 03.4/504 та проект додаткової угоди щодо внесення змін до договору поставки №53-124-01-22-18735 від 21.11.2022 у частині продовження строку поставки товару та строку дії договору до 30.06.2023 (т.1 а.с. 225-227).

Спір у даній справі виник через відмову відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) внести зміни до Договору в частині продовження строку поставки товару та дії строку Договору. Водночас позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) штрафні санкцій за порушення останнім строків поставки товару за Договором.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 оскаржується позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) у частині зустрічного позову щодо розміру зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій, а тому суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний перегляд оспорюваного рішення в цій частині відповідно до положень статті 269 ГПК України.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (статті 663 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що строк поставки Товару становить 15 календарних днів з дати укладання сторонами цього Договору (21.11.2022). Отже, товар мав бути поставлений відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) у строку до 06.12.2022.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) постановив обумовлений Договором товар з порушенням строку, що підтверджується видатковими накладними: №УТ-0550 від 27.12.2022, №УТ-0551 від 27.12.2022, №УТ-0552 від 27.12.2022, №УТ-0554 від 28.12.2022, №УТ-0557 від 30.12.2022, №УТ-0020 від 06.01.2023, №УТ-0022 від 01.02.2023, №УТ-0028 від 01.02.2023, №УТ-0060 від 08.02.2023, №УТ-0257 від 01.05.2023, №УТ-0253 від 03.05.2023, №УТ-0258 від 03.05.2023, №УТ-0259 від 03.05.2023, №УТ-0261 від 03.05.2023, №УТ-0271 від 04.05.2023, №УТ-0275 від 04.05.2023, №УТ-0284 від 04.05.2023, №УТ-0301 від 05.05.2023, №УТ-0305 від 08.05.2023, №УТ-0254 від 01.05.2023, №УТ-0308 від 10.05.2023, №УТ-0309 від 10.05.2023, №УТ-0319 від 16.05.2023 (т.2 а.с. 73-95).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк Товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додаткового сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

За порушення умов Договору в частині своєчасної поставки товару позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) нарахував відповідачу за зустрічним позовом (позивачу за первісним позовом) пеню у розмірі 152 554,23 та штраф у розмірі 90 999,99 грн.

За приписами статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності у відповідності до положень статті 86 ГПК України, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 10.01.2024 №910/1041/23.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені частиною 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 20% з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Обставини, на які позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилається як на обставини непереборної сили (пошкодження складських приміщень та товару внаслідок авіаудару 14.04.2022) виникли задовго до укладення спірного Договору (21.11.2022). При цьому, укладаючи з відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) Договір, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) мав усвідомлювати ризики, пов`язані з його виконанням належним виконанням (пункт 6.3.1 Договору) та розуміти наслідки порушення зобов`язань (пункт 8.2 Договору), оскільки товар, на який він розраховував при укладенні спірного Договору знаходився у його складських приміщеннях у смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 4 на території Великоновосілківської громади Донецької області, тоді як з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан через масштабне вторгнення рф.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що строк дії Договору сторонами продовжувався до 31.05.2023 Додатковою угодою 1 від 31.03.2023.

Слід зазначити, що крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, суди повинні встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір. Подібні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 12.12.2023 у справі №910/2739/23.

Суд апеляційної інстанції враховує ступінь виконання зобов`язань, період прострочення складає 176 календарних днів, проти чого сторони не заперечують.

Посилання апелянта на недотримання судом першої інстанції балансу інтересів сторін, оскільки останній має скрутне фінансове становище, що підтверджується фінансовою звітністю за 2022 рік (т.1 а.с. 190), тоді як відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) проводить тендерні закупівлі товарів на значні суми, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд має враховувати всі обставини справи у сукупності з доказами, наданими стороною на підтвердження таких обставин. Доводи апелянта про тендерні закупівлі відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не є обставинами, з якими Закон пов`язує можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій.

Водночас суд апеляційної інстанції приймає до уваги загальновідомий факт про те, що через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та безвуглецевого енергетичного майбутнього України.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено у жовтні 1996 року.

Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два - ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13 835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).

«Енергоатом» забезпечує більше 55 % потреби України в електроенергії.

Організаційно-правова форма НАЕК «Енергоатом» до 10.01.2024 державне підприємство, а з 11.01.2024 акціонерне товариство.

Засновник - Кабінет Міністрів України. Підприємство утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» від 17.10.1996 № 1268 на базі майна атомних електростанцій та їхніх інфраструктур - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС». У 2001 році Чорнобильську АЕС виведено зі складу «Енергоатому».

У 2021 році Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20.01.2021 № 50-р взяв на себе функції з управління єдиним майновим комплексом «Енергоатому».

Основні види економічної діяльності детально викладено у статуті «Енергоатому», зокрема: Підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 № 1268 на Компанію покладено функції експлуатуючої організації. Завданнями Енергоатому є безпечне виробництво електроенергії, підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків АЕС та продовження терміну їх експлуатації, будівництво енергоблоків АЕС та зняття їх з експлуатації, придбання свіжого і вивезення відпрацьованого ядерного палива, створення національної інфраструктури поводження з опроміненим ядерним паливом, фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, вирішення соціальних питань працівників тощо.

«Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

«Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ).

«Енергоатом» є членом міжнародних організацій: ВАО АЕС (Всесвітньої асоціації операторів, які експлуатують АЕС), WNA (Всесвітньої ядерної асоціації), Організації EUR (European Utility Requirements), IFNEC (Міжнародного форуму зі співпраці в галузі ядерної енергетики), Європейському альянсі з чистого водню. 31 березня 2022 року Рада керуючих ВАО АЕС на своєму засіданні підтримала заявку «Енергоатому» й ухвалила рішення стосовно переведення Компанії разом з усіма її станціями й атомними енергоблоками до Паризького центру ВАО АЕС.

Компанія бере активну участь у міжнародних проектах МАГАТЕ, проектах міжнародної технічної допомоги Європейської Комісії у рамках програми ІСЯБ та Ініціативи Групи Семи «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення», а також діяльності Агентства з ядерної енергії при Організації економічного співробітництва та розвитку (NEA/OECD).

В свою чергу, Хмельницька атомна елелктростанція (ХАЕС) - це атомна електростанція, яка розташована на території Хмельницької області в місті Нетішин, та є відокремленим підрозділом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ДП НАЕК «Енергоатом»). На електростанції працює 2 ядерних реактори ВВЕР-1000 (під`єднані у 1987 і 2004 роках) загальною потужністю 2000 МВт. Основне призначення станції - покриття дефіциту електричних потужностей в західному регіоні України, що свідчить про її стратегічне значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420, яка набрала законної сили 10.01.2024, утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації (11.01.2024).

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд першої інстанції правомірно зменшив розмір неустойки на 20% та стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 122 043,38 грн пені, 72 799,99 грн штрафу.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/10331/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина».

4. Матеріали справи №910/10331/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 13.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська