Постанова

від 13.02.2024 по справі 924/688/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Справа № 924/688/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року, повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року по справі №924/688/23 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:

1. Західного офісу Державної аудиторської служби

2. Шепетівської міської ради

3.Комунального некомерційного підприємства "Шепетівськабагатопрофільна лікарня" Шепетівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММЕ"

про стягнення 65528 грн 28 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Західного офісу Державної аудиторської служби (надалі Позивач 1), Шепетівської міської ради м. Шепетівка Хмельницької області (надалі Позивач 2), Комунального некомерційного підприємства "Шепетівськабагатопрофільна лікарня" Шепетівської міської ради (надалі Позивач 3) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММЕ" (надалі - Відповідач) про стягнення 65528 грн 28 коп..

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивачем 3 заплановано проведення у грудні 2021 року закупівлі товару системи постачання медичних газів: системи постачання, очікуваною вартістю 8 304 800 грн за процедурою закупівлі "без використання електронної системи закупівель". За наслідками проведеної спрощеної закупівлі 6 грудня 2021 року між Позивачем 3 та Відповідачем 6 грудня 2021 року укладено договір № 570-к на закупівлю товару. Прокурор зауважує, що під час виконання умов Договору Відповідачем в порушення вимог пунктів 6.1, 6.3 допущено несвоєчасну поставку товару, що є підставою для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 9.1 Договору. За умовами Договору Відповідач зобов`язався протягом 5 календарних днів з дня підписання договору (до 11 грудня 2021 року) поставити товар, а замовник - прийняти і оплатити зазначений товар (пункти 1.1, 6.1 Договору). На виконання вказаних умов Договору Відповідачем згідно платіжних доручень № 3, 5 від 28 грудня 2021 року перерахувано Позивачу платіж в розмірі 8 304 800 гривень. Водночас, в порушення умов пункту 6.1 Договору, відповідно до акту приймання-передачі обладнання № 93 від 28 грудня 2021 року та видаткової накладної № 82 від 28 грудня 2021 року Відповідач передав обладнання: систему постачання медичних газів (систему кисневого постачання) лише 28 грудня 2021 року. Тому на підставі пункту 9.2 Договору Прокурор зазначає про наявність підстав для стягнення неустойки за несвоєчасно поставлений товар в розмірі 65 528 грн 28 коп.. 19 січня 2023 року Позивач 3 на адресу Відповідача направив претензію з вимогою сплатити нараховану неустойку. Однак, вказану претензію Відповідач проігнорував, а кошти до бюджету не сплатив. Оскільки Позивачі не вживав дій, спрямованих на захист інтересів держави, то Прокурор на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області проводилась перевірка закупівлі системи постачання медичних газів: системи киснепостачання (Система постачання медичних газів, система зберігання та постачання кисню ОхуGold-90 у складі: Повітряний компресор, Повітряний бак (ресивер), Осушувач повітря (осушувач), Генератор, Кисневий бак (ресивер), контейнер, код за ДК 021:2015: 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії; код за НК 024:2019: 36271 Система медичного газу/вакуумного трубопроводу, код УКТЗЕД 9019 20 00 00 система киснепостачання, киснева станція) за номером ID: UА-2021-12-06-015783-С, щодо дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі здійсненої Позивачем 3, за результатами якої складено акт №05-09/21 від 27 грудня 2022 року. Як вказав місцевий господарський суд, в акті, зокрема зазначено, що в недотримання пункту 6.1 Договору поставка товару проведена 28 грудня 2021 року відповідно до акту приймання - передачі обладнання № 93 від 28 грудня 2021 року та видаткової накладної № 82 від 28 грудня 2021 року. Станом на дату проведення перевірки закупівлі лікарнею недоотримано доходи внаслідок невжиття відповідних управлінських дій в розмірі 65528 грн 28 коп.. Зазначене порушення відбулось внаслідок недотримання посадовими особами статті 526 Цивільного кодексу України. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба та її територіальні органи, зокрема Позивач 1, визначений судом як належний орган, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Місцевий господарський суд вказав, що право вимагати сплати неустойки у разі несвоєчасного постачання товару належить стороні договору Позивачу 3. Суд вказав, що як свідчать матеріали справи, зокрема зміст Договору, складені на виконання вказаного Договору акт приймання-передачі, видаткова накладна і платіжні доручення, покупцем за цим Договором є Позивач 3. Суд зробив висновок, що стягнення неустойки, що є предметом спору у даній справі, можливе лише на користь Позивача 3. При цьому нарахована неустойка у разі обґрунтованості її розміру підлягала б стягненню на користь КНП "Шепетівська багатопрофільна лікарня" Шепетівської міської ради Хмельницької області, яка є самостійним суб`єктом господарювання.

Місцевий господарський суд зауважив в своєму рішенні, що саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним. Вказав, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що в ході судового розгляду даної справи господарським судом не встановлено (зважаючи на те, що Позивач 2 та Позивач 3 не є а ні стороною Договору, а ні особою, на користь якої підлягає стягненню неустойка), які саме права та інтереси вказаних суб`єктів порушені.

Отже, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що у даному випадку Позивач 2 та Позивач 3 не є належними позивачами, а Прокурором не доведено наявність порушених прав вказаних юридичних осіб, за захистом яких Прокурор звернувся до суду, тобто визначені Прокурором Позивачі не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів саме у спірних правовідносинах та відбулося звернення Прокурора в інтересах неналежних Позивачів, що має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Прокурор подав апеляційну скаргу (а.с. 237-240), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Прокурор звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що з урахуванням характеру спірних правовідносин та неможливості звернення Прокурора в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства, безпідставними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову обґрунтовуючи ще неможливістю здійснення Прокурором представницьких функцій держави в особі Позивача 2 (засновника, органу управління та головного розпорядника коштів) та органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Позивача 1.

Прокурор зауважує в апеляційній скарзі, що Позивач 2 є представницьким органом територіальної громади та засновником Позивача 3, управляє закріпленим за нею майном, затверджує міський бюджет, з якого фінансується комунальний заклад, і наділений повноваженнями контролю за виконанням такого бюджету, відповідно до законодавства. Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, тобто не здійснюють не притаманні їм функції, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів. Прокурор вказує, що відповідно до Статуту Позивач 3 є неприбутковим закладом та утримується зокрема за рахунок коштів бюджету. З урахуванням вищезазначеного, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету (несвоєчасне отримання бажаного результату закупівлі), порушує економічні інтереси територіальної громади.

В апеляційній скарзі Прокурор зауважує, що засновником Позивача 3 та власником її майна є територіальна громада в особі Позивача 2, яка фінансує і контролює діяльність комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема ефективність використання лікарняним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, своєчасність та повноту виконання правочинів, застосування штрафних санкцій, як відповідальність за неналежне виконання умов договорів, зазначений орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету, застосування до підрядників різного виду договірної відповідальності за несвоєчасне забезпечення потреб територіальної громади, а тому на переконання Прокурора є належним позивачем у цій справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 грудня 2023 року прийнято справу №924/688/23 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків,передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/688/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 26 грудня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/688/23 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 26 лютого 2024 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Прокурора слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем 3 та Відповідачем 6 грудня 2021 року укладено договір поставки №570-к (надалі Договір; а.с. 10-12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався передати у власність Позивачу 3 товар, здійснити монтаж, проведення пуско- налагоджувальних робіт, навчання персоналу у встановлений строк та на умовах визначених цим Договором за найменуванням предмету закупівлі код ДК 021:2015:33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (Системи постачання медичних газів, система зберігання та постачання кисню Оху-Gold-90 у складі: Повітряний компресор в кількості 1-шт, Повітряний бак (ресивер) в кількості 1-шт, осушувач повітря (осушувач) в кількості 1-шт, генератор в кількості 1- шт, кисневий бак (ресивер) в кількості 1-шт., контейнер - 2 шт., НК 024:2019:36271.

Загальна сума Договору: 8 304 800 грн без ПДВ (із них: кошти обласного бюджету - 7 474 320 грн, кошти місцевого бюджету - 830480 грн).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Позивачем 3 за рахунок коштів обласного та місцевого бюджету, затверджених його кошторисом, у відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктів 3.2, 3.3 Договору, датою здійснення оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Позивача 3 в повному обсязі. Розрахунки проводяться в безготівковій формі.

Відповідно до пункту 3.6 Договору, оплата проводиться в безготівковій формі після пред`явлення Відповідача 3 рахунку на оплату товару та/або видаткової накладної на товар та/або акту приймання-передачі товару, але не пізніше ніж через 7 днів з дня отримання товару Позивачем 3.

В силу дії пункту 3.7 Договору: Позивач 3 здійснює попередню оплату відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 за даним Договором у розмірі, що не може перевищувати 30 відсотків від ціни Договору; Відповідач зобов`язався надати підтверджуючі документи використання сплачених коштів не пізніше ніж за три місяці з дати оплати; попередня оплата здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів Відповідачу на небюджетні рахунки, відкриті на його ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів постачальником виключно з таких рахунків на цілі, визначені даним Договором; попередня оплата здійснена за даним Договором є авансом; Відповідач зобов`язався використовувати одержану попередню оплату відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1070; якщо попередня оплата отримується Відподідачем в останньому місяці поточного року, він має бути закритий не пізніше 27 числа зазначеного місяця відповідного року.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, Відповідач здійснює поставку товару Позивачу 3 протягом п`яти календарних днів після підписання цього Договору та у відповідності до специфікації, кількості та якості товару.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Відповідач здійснює поставку товару за місцем знаходження покупця: Хмельницька область, місто Шепетівка, вул. Котика Валі, 85.

За умовами пункту 6.3 Договору, Відповідач зобов`язався забезпечити поставку, монтаж та налагодження товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 6.5 Договору датою поставки є дата коли товар належним чином та відповідної якості переданий у власність Позивача 3.

Пунктом 6.6 Договору визначено, що зобов`язання Відповідача щодо поставки товару вважається виконаними в повному обсязі з моменту передачі товару у власність Позивача 3, після здійснення монтажу, проведення пуско - налагоджувальних робіт, навчання персоналу, підписання акту введення в експлуатацію.

У разі несвоєчасного постачання товару в термін, зазначений у пункті 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу 3 за кожний день прострочення неустойку, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення, від вартості непоставленого товару, але не більше 10% від суми поставленого товару.

Пунктом 12.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання.

Згідно з пунктом 12.3 Договору, зміни і доповнення до Договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до Договору оформлено специфікацію ДК 021:2015:33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, в якій зазначена, зокрема вартість товару 8304800 грн, Додатком №2 оформлено технічну специфікацію.

Матеріали справи містять звіт про Договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2021-12-06-015783-с, в якому зазначено, зокрема строк поставки товарів - по 31 грудня 2021 року, строк виконання договору: від 6 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року, джерело фінансування закупівлі -обласний та місцевий бюджет.

Водночас, Відповідач звертався до Позивача 3 з листом № 1150/1222 від 11 грудня 2021 року, в якому повідомив про затримку поставки згідно Договору, та просив змінити термін поставки в Договорі (пункт 6.1) на 28 грудня 2021 року.

Додатковою угодою №1 до Договору, сторони внесли зміни до Додатку № 1 специфікації та Додатку № 2 технічної специфікації до Договору. Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Про внесення змін до Договору про закупівлю в електронній системі закупівель "Prozorro" опубліковано оголошення, в якому зазначено, зокрема дату внесення змін до Договору про закупівлю: 30 грудня 2021 року, опис змін, що внесені до істотних умов Договору: покращення якості предмета закупівлі без збільшення суми визначеної в Договорі про закупівлю.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 на підставі акту приймання - передачі обладнання №93 від 28 грудня 2021 року та видаткової накладної № 82 від 28 грудня 2021 року Відповідач передав, а Позивач 3 прийняв визначене у Договорі обладнання.

Згідно з платіжними дорученнями №3 та №5 від 28 грудня 2021 року Позивач 3 сплатив на користь Відповідача 8304800 грн за систему зберігання та постачання кисню.

До справи долучений звіт про виконання Договору, сформований 5 січня 2022 року, в якому зазначено, зокрема строк поставки товарів - до 31 грудня 2021 року, строк дії Договору про закупівлю: від 6 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року, джерело фінансування закупівлі - обласний та місцевий бюджет,

Матеріали справи містять документи про виділення бюджетних коштів на процедуру закупівлі, а саме: довідку про зміни до кошторису на 2021 рік №10 від 29 вересня 2021 року, довідку про зміни до помісячного плану використання бюджетних коштів на 2021 рік № 10 від 29 вересня 2021 року, довідку про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2021 рік №10 від 29 вересня 2021 року, зведення показників спеціального фонду кошторису на 2021 рік Позивачем 3, довідку про зміни до кошторису на 2021 рік №11 від 4 листопада 2021 року, довідку про зміни до помісячного розпису асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету на 2021 рік) №11 від 4 листопада 2021 року, довідку про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2021 рік №11 від 4 листопада 2021 року, довідку про зміни до помісячного плану використання бюджетних коштів на 2021 рік №11 від 4 листопада 2021 року, зведення показників спеціального фонду кошторису на 2021 рік Позивача 3, довідку про зміни до кошторису на 2021 рік №229 від 4 листопада 2021 року, довідку про зміни до плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2021 рік №229 від 4 листопада 2021 року, реєстр змін №78 від 5 листопада 2021 року розподілу показників зведених планів асигнувань спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2021 рік від 5 листопада 2021 року, довідку про зміни до кошторису на 2021 рік №198 від 29 вересня 2021 року, довідку про зміни до плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) №198 від 29 вересня 2021 року, реєстр змін №53 від 7 жовтня 2021 року розподілу показників зведених планів асигнувань спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2021рік.

На підтвердження порушення умов Договору на закупівлю товару та наявності підстав для стягнення неустойки, Прокурор долучив до матеріалів справи акт перевірки закупівлі системи постачання медичних газів: системи киснепостачання (Система постачання медичних газів, система зберігання та постачання кисню ОхуGold-90 у складі: Повітряний компресор, Повітряний бак (ресивер), Осушувач повітря (осушувач), Генератор, Кисневий бак (ресивер), контейнер, код за ДК 021:2015: 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії; код за НК 024:2019: 36271 Система медичного газу / вакуумного трубопроводу, код УКТЗЕД 9019 20 00 00 система киснепостачання, киснева станція) за номером ID: UА-2021-12-06-015783-С, щодо дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі здійсненої Позивачем 3 №05-09/21 від 27 грудня 2022 року, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

В акті зазначено, що в недотримання пункту 6.1 Договору, поставка товару проведена 28 грудня 2021 року відповідно до акту приймання - передачі обладнання № 93 від 28 грудня 2021 року та видаткової накладної № 82 від 28 грудня 2021 року. В пункті 9.2 розділу 9 Договору "Відповідальність сторін" передбачено, що у разі несвоєчасного постачання товару в термін, зазначений у пункті 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу 3 за кожен день прострочення неустойку, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення, від вартості непоставленого товару, але не більше 10% від суми непоставленого товару. Станом на дату проведення перевірки закупівлі лікарнею Прокурором стверджується про недоотримання доходів внаслідок невжиття відповідних управлінських дій в розмірі 65528 грн 28 коп., зазначене порушення за доводами Прокурора відбулось внаслідок недотримання посадовими особами статті 526 Цивільного кодексу України. Також зазначено, що внаслідок невжиття заходів щодо нарахування Відповідачу неустойки Позивач 3 втратив можливу суму додаткових доходів, розрахована сума складає 65528 грн 28 коп..

Листом від 6 січня 2023 року Управління західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області повідомило Позивача 3 про виявленні порушення та недоотримання лікарнею 65528 грн 28 коп. внаслідок порушень під час проведення закупівлі та просило надати інформацію про вжитті заходи з усунення недоліків.

У відповідь на вказаний лист, Позивач 3 листом № 20/458 від 27 березня 2023 року повідомив, що з метою забезпечення стягнення неустойки шляхом претензійно - позовної роботи 19 січня 2023 року на адресу Відповідача направлено претензію №20/80. Однак відповіді від даної організації не отримано. Також з метою захисту законних інтересів, адміністрація Позивача 3 звернулась до Шепетівської окружної прокуратури.

Прокурор звертався до Позивача 2 з листом №54/2-699вих-23 від 20 січня 2023 року, в якому повідомляв про неналежне виконання Відповідачем умов Договору, в зв`язку із чим станом на 18 січня 2023 року Позивачем 3 недоотримано доходи в розмірі 65 528 грн 28 коп. (нарахована неустойка). Тому Прокурор просив надати копії документів по проведеній закупівлі, інформацію чи вживались заходи щодо стягнення вказаних коштів, причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатись в майбутньому.

У відповідь на вказане звернення, міський голова Позивача 2 в листі № 03-08/357 від 27 січня 2023 року повідомив, що Позивач 2 не має жодного впливу на правовідносини, що виникли між суб`єктами у сфері публічних закупівель, зокрема щодо вжиття заходів представницького характеру. Зазначив, що бюджетом Позивача 2 не передбачені витрати по оплаті судового збору, тому просив Прокурора самостійно вжити заходів представницького характеру в інтересах Позивача 3.

У листі № 54/2-701вих-23 від 20 січня 2023 року, адресованому головному лікарю Позивача 3, Прокурор повідомляв про порушення Відповідачем умов Договору, внаслідок чого лікарнею станом на 18 січня 2023 року недоотримано доходи в розмірі 65 528 грн 28 коп., та просив надати інформацію про вжиті заходи щодо стягнення до міського бюджету недоотриманого доходу, причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатись в майбутньому.

Листом № 20/126 від 30 січня 2023 року Позивач 3 повідомив Прокурора, що адміністрацією лікарні 19 січня 2023 року направлений лист-претензія до Відповідача. На даний час відповіді на претензію від Відповідача не отримано. Тому адміністрація просила здійснити представництво інтересів Позивача 3 в суді з метою захисту законних інтересів. Додатком до листа оформлено лист - претензію №20/80 від 19 січня 2023 року.

Листом №03-01/253 від 3 лютого 2023 року Департамент охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації повідомив Прокурора, що заходи щодо стягнення до бюджету недоотриманого доходу лікарнею при виконані Договору не вживалися.

В подальшому 20 березня 2023 року Прокурор звернувся із листом № 54/2-2550вих-23 до Позивача 1, у якому просив повідомити, чи вживались заходи щодо стягнення до бюджету недоотриманого доходу, понесених Позивачем 3 при виконані Договору у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансово контролю в Україні" та чи будуть вжиті заходи в майбутньому.

У відповідь на вказане звернення, Позивач 1 листом від 28 березня 2023 року повідомив Прокурора, що управлінням проведено перевірку закупівель щодо дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі, здійсненої Позивачем 3. Листом від 6 січня 2023 року Позивач 1 направив Позивачу 3 вимогу про усунення виявлених перевіркою недоліків. На виконання вказаної вимоги лікарня направила управлінню копію листа-претензії від 19 січня 2023 року № 20/80, адресованої Відповідачу. Вказало, що оскільки вимога про вжиття заходів по забезпеченню стягнення з Відповідача неустойки шляхом проведення претензійно-позовної роботи Позивачем 3 виконана, то управління не має законних підстав для звернення до суду.

Оскільки позивачі самостійно не звернулися до суду із позовом, то листом №54/2-2885вих-23 від 29 березня 2023 року Прокурор повідомив Позивачів про намір здійснення представництва в суді законних інтересів держави в особі вказаних юридичних осіб шляхом пред`явлення позову до Господарського суду Хмельницької області про стягнення неустойки в розмірі 65528 грн 28 коп..

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, судова колегія приймає до уваги наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У пункті 55 постанови від 14 грудня 2022 року в справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

При цьому, колегія суду зауважує, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі №905/1907/21.

Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Зважаючи на предмет позовних вимог, враховуючи підстави позову в даній справи, та в розрізі доводів апеляційної скарги щодо того, що Позивач 2 є представницьким органом територіальної громади та засновником Позивача 3, управляє закріплений за ним майном, і наділений повноваженнями контролю за виконанням бюджету, колегія суду досліджує підставність звернення Прокурора в даній справі в інтересах держави в особі обраних Прокурором Позивачів.

У даній справі Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача 1, Позивача 2, Позивача 3 до Відповідача із вимогами про стягнення 65528 грн 28 коп. неустойки, нарахованої за Договором.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Позивача 3, Прокурор у позовній заяві вказував, що у спірних правовідносинах вказане підприємство є розпорядником бюджетних коштів, що проводив відповідну закупівлю, та стороною Договору, умови якого належним чином не виконано, внаслідок чого нараховано відповідні санкції.

В той же час, колегія суду зауважує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач 3 є юридичною особою, комунальним підприємством, засновником якого є Позивач 2. Безпосереднє управління вказаним закладом здійснює директор, який в установленому порядку користується майном і розпоряджається коштами цього закладу, планує і організовує діяльність підприємства, укладає угоди з юридичними та фізичними особами.

За приписами статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

В той же час, комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Органами управління комунального унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав); наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.

Частиною 10 статтею 78 Господарського кодексу України, встановлено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України, комунальне некомерційне підприємство є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади

Саме тому Позивач 3 не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Що ж до повноважень Позивача 3 саме як розпорядника бюджетних коштів, то колегія суду зазначає наступне.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Пунктом 5 Порядку визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно, зокрема в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21, колегія суду виснує, що Позивач 3 у відносинах, які виникли щодо закупівлі апаратури для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Водночас, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу нарахування та стягнення з Відповідача неустойки за несвоєчасне виконання останнім своїх зобов`язань з поставки товару. При цьому учасниками справи не заперечується, що усі інші зобов`язання за Договором (обсяг поставленого товару, його ціна, якість, тощо) були виконані належним чином.

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що зобов`язання, що є предметом спору в даній справі, не є бюджетними зобов`язаннями.

Відтак, у спірних правовідносинах Позивач 3 виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21.

За таких обставин колегія суду прийшла до висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача 3.

Разом з тим суд апеляційної інстанції констатує, що у випадках коли після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статі 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні правові висновки, викладені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 та від 6 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на встановлені в даній постанові обставини з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, позов, поданий Прокурором в інтересах держави в особі Позивача 3 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічне судове рішення прийнято і місцевим господарським судом, відповідно суд апеляційної інстанції залишив без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Стосовно позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Позивача 1, то судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За приписами пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Пунктами 1, 3 Положенням про Позивача 1 визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом, основним завданням якого є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області проводилась перевірка закупівлі системи постачання медичних газів: системи киснепостачання (Система постачання медичних газів, система зберігання та постачання кисню ОхуGold-90 у складі: Повітряний компресор, Повітряний бак (ресивер), Осушувач повітря (осушувач), Генератор, Кисневий бак (ресивер), контейнер, код за ДК 021:2015: 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії; код за НК 024:2019: 36271 Система медичного газу / вакуумного трубопроводу, код УКТЗЕД 9019 20 00 00 система киснепостачання, киснева станція) за номером ID: UА-2021-12-06-015783-С, щодо дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі здійсненої Позивачем 3, за результатами якої складено акт №05-09/21 від 27 грудня 2022 року. В акті, зокрема зазначено, що в недотримання пункту 6.1 Договору поставка товару проведена 28 грудня 2021 року відповідно до акту приймання - передачі обладнання № 93 від 28 грудня 2021 року та видаткової накладної № 82 від 28 грудня 2021 року. Станом на дату проведення перевірки за доводами Прокурора при закупівлі Позивачем 3 недоотримано доходи внаслідок невжиття відповідних управлінських дій в розмірі 65528 грн 28 коп.. Прокурор наголошує, що зазначене порушення відбулось внаслідок недотримання посадовими особами статті 526 Цивільного кодексу України. Також зазначив, що внаслідок невжиття заходів щодо нарахування Відповідачем неустойки Позивач 3 втратив можливу суму додаткових доходів, та вказав, що розрахована сума складає 65528 грн 28 коп..

З урахуванням усього вищеописаного, Держаудитслужба та її територіальні органи, зокрема Позивач 1, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/996/21 від 1 лютого 2023 року).

Також Прокурор визначив ще одним Позивачем - Шепетівську міську раду (Позивач 2), колегія суду дослідивши підставність звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача 2 зауважує таке.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В силу дії статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами частин 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Колегія суду зауважує, що органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 грудня 2022 року в справі № 904/123/22.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як зазначає Прокурор та зазначено вище в даній постанові, Позивач 2 є засновником Позивача 3, управляє закріпленим за ним майном, затверджує бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділений повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Позивач 3 підпорядкований Позивачу 2, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання лікарнею коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пунктів 3-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є лікарські засоби, вакцини або інші медичні імунобіологічні препарати, розхідні матеріали для надання медичної допомоги хворим на COVID-19 та медичні вироби для вакцинації від COVID-19, медичне обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу пацієнтам, хворим на COVID-19, системи постачання медичних газів, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких лікарських засобів та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За результатами такої закупівлі в електронній системі закупівель замовник оприлюднює звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору про закупівлю відповідно до статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

Колегія суду дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, зауважує, що на підставі вищевказаних положень між Позивачем 3 та Відповідачем укладено Договір, за умовами якого Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача 3 апаратуру для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, здійснити монтаж, проведення пуско-налагоджувальних робіт, навчання персоналу у встановлений строк та на умовах визначених цим Договором, а Позивач 3 - прийняти даний товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору Відповідач передав, а Позивач 3 прийняв визначене у Договорі з врахуванням Додаткової угоди № 1 обладнання, загальною вартістю 8304800 грн, що підтверджується актом приймання - передачі обладнання №93 від 28 грудня 2021 року та видатковою накладною № 82 від 28 грудня 2021 року.

Згідно з платіжними дорученнями №3 та №5 від 28 грудня 2021 року Позивач 3 сплатив на користь Відповідача 8304800 грн за систему зберігання та постачання кисню.

Водночас, Прокурор, звертаючись до суду із даним позовом, вказує на здійснення Відповідачем поставки товару за Договором з порушення встановленого пункту 6.1 Договору строку, в зв`язку із чим просить стягнути неустойку в розмірі 65528 грн 28 коп., що нарахована відповідно до пункту 9.2 Договору. При цьому як вбачається із змісту заяви про зміну предмета позову, вказані кошти Прокурор просить стягнути на користь Позивача 2.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що право вимагати сплати неустойки у разі несвоєчасного постачання товару належить саме стороні Договору Позивачу 3 (покупцю).

В той же час, дослідивши матеріали справи, зокрема зміст Договору, складені на виконання вказаного Договору акт приймання-передачі, видаткова накладна і платіжні доручення, апеляційний господарський суд наголошує, що покупцем за цим Договором є Позивач 3.

Таким чином, стягнення неустойки, що є предметом спору в даній справі, можливе виключно на користь Позивача 3, адже неустайка випливає саме з Договору та визначає права цих сторін, і не може поширюватися на осіб, що не є стороною за Договором.

Посилання Прокурора в апеляційній скарзі на те, що Позивач 2, будучи засновником Позивача 3, який фінансує його діяльність, здійснює управління ним та контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов`язаний контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні Договору, у зв`язку із чим Позивач 2 є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів територіальної громади під час укладення договору, а тому ніби-то виступає належним позивачем у даній справі, до уваги не приймаються, оскільки відносини щодо стягнення неустойки у даному випадку взагалі не пов`язані із використанням бюджетних коштів.

При цьому, зобов`язання сторін за Договором в частині поставки товару в належному обсязі, належної якості, за договірною ціною, тощо були виконані сторонами належним чином, що підтверджується актом перевірки закупівлі системи постачання медичних газів: системи киснепостачання за номером ID: UА-2021-12-06-015783-С, щодо дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі здійсненої Позивачем 3, складеним Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, в якому зазначено про відсутність інших порушень виконання Договору (крім несвоєчасної поставки товару).

При цьому нарахована неустойка у разі обґрунтованості її розміру підлягала б стягненню на користь Позивача 3, який є самостійним суб`єктом господарювання та який і є стороною Договору.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статтей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду.

Звертаючись до суду з позовом, Прокурор як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Отже, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказівка на відсутність такого органу), Відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в цьому випадку - правами позивача.

Саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В ході дослідження матеріалів та обставин справи колегією суду не встановлено (зважаючи на те, що Позивач 1 та Позивач 2 не є а ні стороною Договору, а ні особою, на користь якої підлягає стягненню неустойка), які саме права та інтереси вказаних суб`єктів порушені.

Отже, у даному випадку Позивач 1 та Позивач 2 не є належними позивачами, а Прокурором не доведено наявність порушених прав вказаних юридичних осіб, за захистом яких Прокурор звернувся до суду, тобто визначені Прокурором Позивачі 1 та 02 не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів саме у спірних правовідносинах та відбулося звернення прокурора в інтересах неналежних позивачів, що має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.

Подібний висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2021 року в справі №925/1214/19, від 16 лютого 2022 року в справі №904/1407/21, від 19 травня 2022 року в справі №904/5558/20, від 20 вересня 2023 року в справі №910/1978/22.

Встановлення факту звернення Прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, відтак у колегії суду відсутні підстави для перевірки обґрунтованості нарахування неустойки, з огляду на що апеляційний господарський суд відмовляє Прокурору в задоволенні позову поданого в особі Позивача 1 та Позивача 2. Відповідне судове рішення прийнято і місцевим господарським судом з огляду на що апеляційний господарський суд залишає його без змін і в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Прокурора наведені в апеляційній скарзі стосовно підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивачів 1, 2, 3, безпідставними, необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Прокурора згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року в справі №924/688/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року в справі №924/688/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 924/688/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.