Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/6069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/6069/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a>;

про ухвалення додаткового рішення.

У справі № 910/6069/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компо груп"</a>;

про стягнення 528 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> (далі також - позивач, заявник) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компо груп"</a> (далі також - відповідач) грошові кошти у розмірі 528 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі умов договору про надання послуг від 31.12.2021 № 411/12/2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> задоволено повністю, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 528 000 грн 00 коп. заборгованості та 7 920 грн 00 коп. судового збору.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 2 та 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Реалізовуючи своє диспозитивне право на вирішення питання щодо розгляду даної заяви в судовому засіданні або без виклику (повідомлення) сторін, суд, враховуючи порядок розгляду справи № 910/6069/23 - у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також відсутність жодних підстав для висновку про необхідність виклику сторін або інших учасників справи в судове засідання, дійшов висновку про можливість розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлівський" про ухвалення додаткового рішення відповідно до приписів ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> про розподіл судових витрат, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/6069/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> під час розгляду даної справи.

Позивач у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компо груп"</a> понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, позивачем було зазначено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

У заяві № 145/23 від 28.07.2023 заявником вказано, що докази понесених витрат буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020.

01.08.2022 між позивачем та Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" (далі також - адвокатське бюро) укладено договір на надання правничої (правової) допомоги № 11/22 (далі договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в Господарському суді Житомирської області, Північно-західному апеляційному господарському суді, Житомирському окружному адміністративному суді, Сьомому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, судах усіх інстанцій та юрисдикцій, в органах державної влади та місцевого самоврядування, в установах, в організаціях.

Як вбачається з п. 4.1 договору, вартість наданої правової (правничої) допомоги адвокатське бюро визначена в додатку 1 до договору, який узгоджується сторонами під час укладання договору. Адвокатське бюро самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро.

Оплата за даним договором здійснюється в гривнях у безготівковій формі не пізніше 2-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро. Такий рахунок адвокатське бюро надсилається електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта (п. 4.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили та підписали додаткову угоду від 31.12.2022, якою пролонгували дію договору до 31.12.2023.

Адвокатським бюро надано позивачеві послуги загальною вартістю 12 500,00 грн, а саме: підготовка та відправлення позовної заяви до Господарського суду міста Києва за позовом до ТОВ "Компо груп" - 5 000 грн. 00 коп.; підготовка та відправлення відповіді на відзив у справі №910/6069/23 до Господарського суду міста Києва - 4 500 грн. 00 коп.; підготовка та відправлення заперечень на заяву у справі за позовом до ТОВ "Компо груп" №910/6069/23 до Господарського суду міста Києва - 3 000 грн 00 коп.

Як встановлено судом, між сторонами було складено та підписано наступні акти надання послуг: № 66 від 25.04.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 5 000 грн 00 коп.; № 73 від 23.05.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 4500 грн 00 коп.; № 113 від 13.09.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 3 000 грн 00 коп.

На виконання умов договору, адвокатським бюро складено наступні рахунки на оплату та виставлено позивачеві для оплати: № 59 від 25.04.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 5 000 грн 00 коп.; № 75 від 23.05.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 4500 грн 00 коп.; № 147 від 13.09.2023, на загальну суму грошових коштів у розмірі - 3 000 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжних доручень № 477 від 26.04.2023, на загальну суму 5 000 грн 00 коп., № 572 від 25.03.2023, на загальну суму 4500 грн 00 коп.; № 1316 від 14.09.2023, на загальну суму 3 000 грн 00 коп. позивачем сплачено на користь адвокатського бюро грошові кошти у загальному розмірі 12 500 грн 00 коп.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення суми судових витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 12 500,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компо груп"</a> (02099, м. Київ, вул. Приколійна, буд. 22/А, оф. 1, ідентифікаційний код 38473727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія"</a> (10025, м. Житомир, вул. Промислова, буд. 10, ідентифікаційний код 03379632) 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко