Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/6069/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/6069/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бугайчук М.В.;

від відповідача: Майструк Є.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року (дата підписання повного тексту 26.01.2024 року)

у справі №910/6069/23 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп»

про стягнення 528 000, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» (далі - позивач) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» (далі - відповідач) про стягнення 528 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі умов договору про надання послуг від 31.12.2021 року № 411/12/2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» 528 000, 00 грн заборгованості та 7920, 00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що протягом певного періоду послуги взагалі не надавалися та на підтвердження було надано лист Житомирської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», зміст якого чітко свідчить про невикористання відповідачем колії №22, протягом лютого, березня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2022 року.

Реальне використання колії мало місце лише у січні, квітні, травні та червні 2022 року.

При цьому, скаржник наголосив, що суду першої інстанції, не надав жодної оцінки тому, чи дійсно надавалися послуги згідно укладеного договору протягом 2022 року та який об`єм послуг був дійсно наданий позивачем.

Крім того, представник скаржника зауважив, що 01.06.2022 року позивач звернувся до Житомирської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з вимогою заборонити подачу вагонів для відповідача під`їзною колією №22, підписаний директором позивача, вихідний номер 301 від 01.06.2022 року, а тому з червня 2022 року скаржник взагалі позбавлений можливості використовувати вказану колію №22 з метою подачі - приймання вагонів.

Згідно із витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 року справу №910/6069/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду копію платіжної інструкції №174 від 01.03.2024 року про сплату судового збору в сумі 11880,00 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 своєю ухвалою від 11.03.2024 року.

14.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник позивача, зокрема зазначив, що між сторонами у відповідності до п. 3.1. договору було узгоджено фіксовану суму. Суд першої інстанції врахував умови п. 4.3 договору під час ухвалення оскаржуваного рішення і саме тому задовольнив позовні вимоги.

Апелянт при цьому не надав до суду першої інстанції жодних належних допустимих доказів, які б спростовували відповідні обставини.

Крім того, представник позивача наголосив, що лист Житомирської філії «Київ-Дністровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Приватного акціонерного товариства Міністерства інфраструктури України підтверджує факт використання відповідачем під`їзних колій, послуги з експлуатації яких було надано Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія», що нівелює доводи скаржника в частині нібито невикористання колій.

Водночас, є незрозумілим чому скаржник зазначає що акт приймання-передачі наданих послуг позивача надано не було, адже в матеріалах справи містяться підтвердження отримання відповідачем листа позивача, де містився такий акт і кий не було підписано скаржником - на прохання позивача, враховуючи надані послуги для відповідача.

Відповідно твердження скаржника про доведення позивачем надсилання актів приймання - передачі та не доведення реальності послуг за договором є не обґрунтованими.

Тобто, за твердженням представника позивача, скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог апеляційної скарги не надав, отже підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції належним чином дотримався норм процесуального та матеріального права в оскаржуваному рішенні від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23.

20.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа Житомирської філії ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 27.02.2024 року за №292/08 з додатком.

25.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, відповідно до якого представник позивача просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» у долученні доказів на підставі клопотання від 11.03.2024 року у справі №910/6069/23.

При цьому, представник позивача, зокрема, зазначив, що скаржником було подано додаткові докази до суду апеляційної інстанції разом із клопотанням про долучення доказів від 11.03.2024 року всупереч ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Скаржником не було подано клопотання про поновлення строків на подачу додаткових доказів та жодного зазначення про поновлення строків у клопотання скаржника в цілому.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, зазначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За положеннями ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 11.03.2024 року апеляційним судом був встановлений строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткових доказів та обґрунтування щодо неможливості надання їх до суду першої інстанції.

Враховуючи, що клопотання про долучення доказів до матеріалі справи заявником подано не у встановлений судом строк, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду як таке, що заявлено з пропуском встановленого строку.

При цьому, колегія суддів відзначає, що приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 року у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 року у справі № 916/4692/15.

Представник скаржника в судовому засіданні 17.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-агробудіндустрія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компо груп" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 411/12/2021 (далі - договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з експлуатація під`їзної колії № 22 загальною довжиною 120 м (надалі за текстом - "об`єкт оренди"), що примикає стрілочним переводом №126 до ходової колії №19 Житомирської ПрАТ "Київ-Дністровське МППЗТ" по ст. Житомир (від знаку межі під`їзної колії стр. №126 до знаку межі під`їзної колії стр. №134) (далі - "послуги"), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість послуг по цьому договору за місяць становить 48 000,00 (сорок вісім тисяч) грн, у тому числі ПДВ.

У розділі 4 договору передбачено, що фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (далі - "акт"), який датується останнім днем надання послуг. Акт складається виконавцем в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. Виконавець зобов`язаний зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України відповідну податкову накладну. Замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акту. У своїй мотивованій відмові виконавець має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений замовником строк є обов`язковим для виконавця. Якщо протягом трьох днів з моменту отримання документів замовник не підпише акт приймання-передачі наданих послуг або не надішле обґрунтоване заперечення проти підписання акта, то у виконавця виникає право підписати акт приймання-передачі наданих послуг в односторонньому порядку.

Згідно п. 9.1. договору, усі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються кур`єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним) зв`язком відповідній стороні (надалі - "повідомлення") за адресами визначеними у даному.

Відповідно до п. 10.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, то останній вважається щорічно продовженим терміном на наступний календарний рік.

Так, за твердженням позивача, у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року позивач надавав відповідачеві послуги загальною вартістю 528 000,00 грн, однак останній, всупереч умовам договору, вартість послуг не оплатив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

При цьому, колегія суддів відзначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що ст. 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем, разом з претензією № 747 від 31.10.2022 року, направлявся на адресу відповідача акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2004 від 31.10.2022 року та рахунок на оплату № 912 від 31.10.2022 року на суму 432 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення від 31.10.2022 року, який був отриманий відповідачем 07.11.2022 року, що вбачається з роздруківки з веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення трек-номер:1002503771159 (а.с. 18-29).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акту. У своїй мотивованій відмові виконавець має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений замовником строк є обов`язковим для виконавця.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, замовник зобов`язаний, за умовами договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у вказаний строк, не надав позивачеві підписаний акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2004 від 31.10.2022 року та не повідомив виконавця про письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що якщо протягом трьох днів з моменту отримання документів замовник не підпише акт приймання-передачі наданих послуг або не надішле обґрунтоване заперечення проти підписання акта, то у виконавця виникає право підписати акт приймання-передачі наданих послуг в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2004 від 31.10.2022 року є таким, що підписаний в односторонньому порядку, а послуги, які в ньому зазначені, є прийнятими відповідачем без жодних зауважень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2023 року позивач направляв відповідачу лист-прохання щодо виконання умов договору поставки №411/12/2021 від 31.12.201 року за №136, разом з даним листом, направляв відповідачу акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2369 від 31.12.2022 року та рахунок на оплату № 1105 від 31.12.2022 року на суму 96 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вищевказаним листом позивач повторно направляв замовнику акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2004 від 31.10.2022 року.

Відповідач в свою чергу направив відповідь на лист-прохання щодо виконання умов договору надання послуг №411/122021 від 31.12.2021 року за № 10/0323-1 від 10.03.2023 року, в якому останній, зокрема, зазначив, що лист позивача № 163 від 20.02.2023 року та акти № 2369 від 31.12.2022 року, № 2004 від 31.10.2022 року ним були отримано 23.02.2023 року.

Стосовно вказаних актів, відповідач повідомив, що у зв`язку з введенням військового стану - початком війни, спішною евакуацією та мобілізацією більшості співробітників Товариства, а також знаходження всіх переробних заводів у зоні активних бойових дій (м. Маріуполь, м. Запоріжжя), призвело до майже повної зупинки діяльності підприємства, а тому даною послугою товариство користувалося тільки у квітні, травні і червні 2022 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач в силу положень п. 4.2. договору, був зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від виконавця вказаного акту, тобто по 28.02.2023 року, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в указаний строк, тобто по 28.02.2023 року, акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2369 від 31.12.2022 року не підписав, письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту виконавцю не направив, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що акт здачі-прийняття (надання послуг) № 2369 від 31.12.2022 року є таким, що підписаний в односторонньому порядку, а послуги, які в ньому зазначені, є прийнятими відповідачем без жодних зауважень.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції, не надав жодної оцінки тому, чи дійсно надавалися послуги згідно укладеного договору протягом 2022 року та який об`єм послуг був дійсно наданий позивачем.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи наявний лист відповідача № 20/1222-1 від 20.10.2022 року у відповідь на лист позивача № 595 від 19.09.2022 року, в якому замовник вказує, що ніяких послуг від позивача не отримував і актів надання послуг, відповідно, не підписував. Проте, в силу положень п. 4.2. вказаний лист не може бути письмовою відмовою від прийняття наданих послуг та підписання акту здачі-прийняття наданих послуг від 31.10.20222 року та 21.12.2022 року.

Твердження скаржника, що 01.06.2022 року позивач звернувся до Житомирської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з вимогою заборонити подачу вагонів для відповідача під`їзною колією №22, підписаний директором позивача, вихідний номер 301 від 01.06.2022 року, а тому з червня 2022 року скаржник взагалі позбавлений можливості використовувати вказану колію №22 з метою подачі - приймання вагонів, не спростовує вищевикладених висновків суду, зокрема щодо прийняття актів здачі-прийняття (надання послуг) за спірні послуги.

Водночас, колегія суддів відзначає, що скаржник не заперечує надання відповідних послуг за договором у червні 2022 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що термін дії договору про надання послуг до 31.12.202 року, відповідно умови договору були незмінні в 2022 році, договір не розривався та не був визнаний недійсний в судовому порядку.

Враховуючи викладене, твердження скаржника, що протягом певного періоду послуги взагалі не надавалися та на підтвердження відповідачем було надано суду лист Житомирської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», зміст якого чітко свідчить про невикористання відповідачем колії №22, протягом лютого, березня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2022 року, колегія суддів не визнає переконливими доводами з огляду на зміст послуг та недотримання відповідачем передбачених процедур відмови в прийнятті послуг.

При цьому, колегія суддів відзначає, що до матеріалів справи відповідчем були надано довідки Житомирської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (а.с. 58, 60), а не лист, як вказує останній, в яких було зазначено, що послуги з експлуатації залізничної колії №22 надавалися відповідачу в об`ємі та в наступні періоди: січень 2022 року - 6 вагонів; квітень 2022 року - 5 вагонів; травень 2022 року - 2 вагони; червень 2022 року - 3 вагони, та відповідно не місять чіткого зауваження щодо невикористання відповідачем колії №22, протягом лютого, березня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2022 року

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 528 000,00 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах від 14.07.2021 року у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 року у справі №905/411/17, від 17.03.2021 року у справі №910/11592/19 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у даній справі акти здачі-прийняття наданих послуг є прийнятими.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компо Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №910/6069/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6069/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 23.04.2024 року.