Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/18067/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/18067/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ"

до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича

про стягнення 76410,92 грн

Представники сторін:

від позивача: Волошин О.М.

від відповідача: Якимчук М.М.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича про стягнення 76410,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 30.11.2023 Господарський суд міста Києва позовну заяву залишив без руху.

04.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18067/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Також у відзиві на позов відповідач заявив про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.01.2024 призначив судове засідання у справі №910/18067/23 на 01.02.2024. Витребував у Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію про те, чи належать (належали) ФОП Зубрицькому Олександру Павловичу (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкриті в АТ КБ "ПриватБанк"; виписку про руху коштів по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за період з 01.02.2022 по 31.10.2022 включно. Витребував у Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" інформацію про те, чи належать (належали) ФОП Зубрицькому Олександру Павловичу (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) рахунок № НОМЕР_4 ; виписку про руху коштів по рахунку № НОМЕР_4 за період з 01.02.2022 по 31.10.2022 включно. Запропонував позивачу надати докази та пояснення по справі та постановив відкласти розгляд клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Присутній у судовому засіданні 01.02.2024 представник відповідача підтвердив факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування приміщенням. Водночас представник відповідача заперечив факт підписання договору та пояснив, що інших договорів за спірний період не укладалося.

У судовому засіданні 01.02.2024 судом було оглянуто оригінали: листа відповіді на повідомлення про дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022; повідомлення від 09.01.23 про дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022; доказів направлення відповідачу вищевказаного повідомлення про дострокове розірвання договору; актів надання послуг; рахунків на оплату.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд розглянув клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої відповідач просить суд доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, суд зазначає таке.

У клопотанні заявник просить поставити на вирішення експертизи питання щодо того чи виконаний підпис у договорі № 164 оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року та в акті наданих послуг Зубрицьким О.П. чи іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Відповідно до норм Господарського процесуального законодавства, судова експертиза є одним із видів доказів.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи наведені положення судова експертиза призначається у випадку, коли для вирішення спору необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, якщо висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

При цьому, господарські суди зобов`язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що присутній у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування орендованим приміщенням, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

Заявниками не наведено достатніх обґрунтувань та фактичних даних за наявності яких можуть бути достатні підстави для призначення почеркознавчої експертизи у справі з метою ідентифікації підписанта у договорі та актах наданих послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у справі та відмовив у задоволенні клопотання ФОП Зубрицького Олександра Павловича про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу.

Оскільки справа №910/18067/23 є малозначною згідно з п.1 ч.5 ст.12 ГПК України, з огляду на ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та незначної складності, з огляду на відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відтак, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 08.02.2024.

08.02.2024 позивач надав суду повідомлення про виконання уточнення розрахунку штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2024 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 08.02.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди № 164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 61998,00 грн.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 12035,82 грн - пені (за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн) та 2377,10 грн - інфляційні втрати (нараховані на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно).

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Відповідач стверджує, що він не укладав та не підписував договір № 164 оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року, додаткові угоди до нього, а також Акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року, які були додані до позовної заяви та на підставі яких позивач здійснює нарахування орендної плати. Договір №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також усі документи надані позивачем, нібито укладені в рамках даного договору, відповідач вважає неукладеним та таким, який вчинений з підробленням підпису відповідача. За доводами відповідача всі зобов`язання в частині користування орендованими приміщеннями виконуються відповідно до умов договору №143 оренди нежитлових приміщень від 01 грудня 2019 року.

За таких обставин відповідач зазначає, що в діях позивача, який звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 76410,92 грн та подав до суду посвідчені копії договору №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, додаткові угоди до нього, акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також акти наданих послуг, які не підписувалися відповідачем, наявні ознаки суперечливості і недобросовісності.

Відповідач вказує, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 76410,92 грн не дають можливості прийти до висновку про наявність заборгованості, у зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Зубрицьким Олександром Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлових приміщень № 164 (надалі - договір), відповідно до умов якого оренододавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування наступні нежитлові приміщення: 03151, м.Київ, вул. Волинська, 34: торгова секція №14 торгового ряду, площею 20 кв.м.; торгова секція №15торгового ряду, площею 20 кв.м., далі разом - об`єкт оренди. Загальна площа об`єкту оренди - 40 кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1).

Згідно із п.2.3. договору орендодавець зобов`язаний передати, а орендар прийняти об`єкт оренди на підставі акту приймання-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання даного договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2022 року включно. Строк оренди може бути продовжено за взаємною згодою сторін, при цьому загальний строк договору оренди не може перевищувати 35 календарних днів. У випадку, якщо жодна із сторін не пізніше аніж за 30 календарних днів не попередить іншу сторону про намір припинити договір в строк, вказаний в.3.1. цього договору - договір вважається продовженим на новий строк, а саме 1 (один) календарний рік (п.3.1., 3.2.договору).

Додатковою угодою №2 сторони дійшли згоди встановити строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до п.4.1. договору розмір щомісячної орендної плати становить 12000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2022 сторони встановили розмір щомісячної орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 6000,00 грн.

У пункті 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України, у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку виставленого орендодавцем, що виставляється до 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.5. договору визначено, що платіж за відшкодування вартості витрат за комунальні послуги здійснюється орендарем за попередній місяць у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 17-го числа поточного місяця, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, що надається орендарю до 15-го числа поточного місяця за попередній місяць та розраховується, виходячи з вартості послуг та тарифів надавачів комунальних послуг. Витрати за фактично спожиті комунальні послуги відображаються орендодавцем у актах наданих послуг, що надаються орендодавцем орендарю щомісячно.

Відповідно до п.4.6. договору орендодавець виставляє рахунки орендареві у строки у відповідності до п. 4.4 та 4.5 цього договору кожного місяця. Якщо до настання зазначеного вище строку орендарем не отримає відповідний рахунок (рахунки), він повинен до настання строку оплати звернутися до орендодавця для отримання рахунку (рахунків). Неотримання орендарем рахунку (несвоєчасне його отримання) не звільняє орендаря від відповідальності за порушення строків та порядку внесення орендної плати.

Нарахування орендної плати та відшкодування витрат за користування комунальними послугами - починається з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі об`єкту оренди від орендодавця до орендаря, і закінчується з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі (повернення) об`єкту оренди від орендаря до орендодавця (п.4.7. договору).

Відповідно до п.6.2. договору у випадку несвоєчасного здійснення оплат орендарем, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення суми заборгованості за кожен день прострочення.

01.01.2022 згідно із Актом приймання-передачі нежитлових приміщень позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення: 03151, м.Київ, вул. Волинська, 34: торгова секція №14 торгового ряду, площею 20 кв.м.; торгова секція №15торгового ряду, площею 20 кв.м., далі разом - об`єкт оренди. Загальна площа об`єкту оренди - 40 кв.м.

11.01.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, яке відповідач отримав 14.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 17.01.2023 відповідач у відповідь на повідомлення про розірвання договору зазначив, що згоди на розірвання чи припинення договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 не надає та повідомив, що має намір надалі користуватися орендованим приміщенням.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року включно становить 61998,00 грн.

Позивачем надані у матеріали справи підписані між сторонами акти надання послуг: №6 від 31.01.2022, №18 від 31.01.2000, №30 від 28.02.2022, №42 від 31.03.2022, №75 від 30.04.2022, №123 від 30.06.2022, №150 від 31.07.2022, №165 від 31.08.2022, №221 від 31.10.2022, №229 від 31.10.2022, №246 від 30.11.2022, №255 від 30.11.2022, та підписані зі сторони позивача акти надання послуг №274 від 31.12.2022 та №283 від 31.12.2022. Також відповідачем надані рахунки на оплату за оренду та відшкодування витрат за період з січня 2022 року по грудень 2021 року та банківські виписки по рахунку відповідача, що підтверджують часткові оплати відповідачем нарахувань по договору.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 12035,82 грн - пені (за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн) та 2377,10 грн - інфляційні втрати (нараховані на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно).

08.02.2024 позивач надав суду уточнений розрахунок штрафних санкцій, згідно із яким сума пені становить 39343,6 грн, інфляційних втрат - 9145,09 грн. Однак, оскільки позивач заяви про збільшення позовних вимог, у строки встановлені Господарським процесуальним кодексом України, не заявляв, розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог у позові, однак з урахуванням пояснень щодо розрахунку основного боргу та порядку нарахування пені та інфляційних втрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Позивачем у матеріали справи надано копію договору №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, що містить підписи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" та Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що не підписував договір №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також додаткові угоди до нього, акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.01.2022, акти наданих послуг, та вважає зазначені документи такими, що вчинені з підробленням підпису відповідача та договір є неукладеним.

Дослідивши докази наявні у матеріалах справи, оцінюючи заперечення відповідача щодо існування такого договору, суд зазначає таке.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст.181 ГК України).

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд зауважує, що у матеріалах справи наявні виписки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПАТ "МТБ БАНК" по рахункам відповідача № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , якими підтверджується, що відповідач у період з 01.02.2022 по 31.10.2022 здійснював оплати по оренді та за наявними у матеріалах справи рахунками виставленими позивачем за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Водночас присутній у судовому засіданні 01.02.2024 представник відповідача підтвердив факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування приміщенням.

У призначенні платежу відповідачем зазначено номера та дати рахунків, які у свою чергу містять посилання на договір №164 від 01.01.2022 та більша частина яких (рахунків) була оплачена відповідачем.

Також у матеріалах справи наявний лист від 17.01.2023, в якому відповідач, у відповідь на повідомлення про розірвання договору зазначив, що згоди на розірвання чи припинення договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 не надає та повідомив, що має намір надалі користуватися орендованим приміщенням.

У судовому засіданні 01.02.2024 судом було оглянуто оригінал листа відповідача на повідомлення позивача про дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022, та встановлено, що лист відповідача містить підпис останнього, а відповідач щодо факту підписання та направлення позивачу листа не заперечує, у той час як представник відповідача підтвердив факт підписання ФОП Зубрицьким О.П. зазначеного листа.

За таких обставин, оскільки відповідачем визнано факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування приміщенням, враховуючи правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами, суд дійшов висновку, що кваліфікація договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 як неукладеного виключається, і зазначений договір розглядається як укладений та чинний.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання відповідача щодо не підписання між сторонами договору та доводи про те, що зобов`язання в частині користування орендованими приміщеннями виконуються відповідно до умов договору №143 оренди нежитлових приміщень від 01 грудня 2019 року.

Суд зазначає, що у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Добросовісність є однією з засад цивільного законодавства (ст.3 ЦК України). Встановлення недобросовісності дій сторін правовідносин чи їх суперечливої поведінки є правовим висновком суду виходячи з встановлення фактичних обставин конкретної справи. Повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки.

В аспекті доктрини заборони суперечливої поведінки, враховуючи те, що у спірних правовідносинах відповідач до моменту звернення позивача з позовом здійснював часткові оплати по договору, підтверджував укладення договору №164 від 01.01.2022 (та навпаки не надавав згоди на його розірвання), суд вважає, що спроба відповідача згодом заперечувати існування між сторонами зазначеного договору суперечить попередній поведінці відповідача.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.4., 4.5. договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується відповідачем у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата; платіж за відшкодування вартості витрат за комунальні послуги здійснюється відповідачем за попередній місяць не пізніше 17-го числа поточного місяця.

При цьому умова договору, що оплата у вище вказані строки здійснюється на підставі рахунку не впливає на погоджені сторонами строки оплати, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Окрім того, відповідно до п.4.6. договору якщо до настання зазначеного у п. 4.4 та 4.5 цього договору строку відповідач не отримає відповідний рахунок (рахунки), він повинен до настання строку оплати звернутися до позивача для отримання рахунку (рахунків). Неотримання відповідачем рахунку (несвоєчасне його отримання) не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків та порядку внесення орендної плати.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та як вбачається із розрахунку позивача, поданого до суду 08.02.2024 відповідач не здійснив оплату за рахунками №6 від 03.01.2022 (заборгованість 5160,00 грн), №33 від 31.01.2022 (заборгованість 895,00 грн), №21 від 07.02.2022 (заборгованість 1000,00 грн), №424 від 31.03.2022 (заборгованість 6000,00 грн), №447 від 08.04.2022 (заборгованість 6000,00 грн), №44 від 07.06.2022 (заборгованість 5336,00 грн), №511 від 11.07.2022 (заборгованість 4000,00 грн), №538 від 04.08.2022 (заборгованість 4000,00 грн), №583 від 31.01.2022 (заборгованість 3000,00 грн), №606 від 31.10.2022 (заборгованість 820,00 грн), №621 від 01.11.2022 (заборгованість 12000,00 грн), №633 від 30.11.2022 (заборгованість 870,00 грн), №649 від 01.12.2022 (заборгованість 12000,00 грн), №660 від 31.12.2022 (заборгованість 917,00 грн).

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 становить 61998,00 грн.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 61998,00 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідач, у свою чергу, належних доказів на спростування заборгованості у сумі 61998,00 грн суду не надав.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 61998,00 грн.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн (нараховані на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно) та пені у сумі 12035,82 грн (за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн), суд зазначає наступне.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунку позивача наведеного у позові, враховуючи пояснення щодо розрахунків, подані до суду 08.02.2024, позивач здійснює нарахування пені у сумі 12035,82 грн за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн (за №621 від 01.11.2022, №633 від 30.11.2022, №649 від 01.12.2022, №660 від 31.12.2022).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та відшкодування вартості витрат за комунальні послуги встановлена в п.6.2. договору.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Одночасно, судом встановлено, що у п.6.2. договору сторони не погодили іншого строку нарахування пені, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України.

Водночас пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 30.03.2020 року № 540-IX.

В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.

Отже, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відтак, враховуючи встановлені у договорі строки оплати та положення п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, а також ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України правильним є нарахування пені: з 22.11.2022 по 30.06.2023 на суму 12000,00 грн; з 20.12.2022 по 30.06.2023 на суму 870,00 грн; з 21.12.2022 по 30.06.2023 на суму 12000,00 грн; з 18.01.2023 по 30.06.2023 на суму 917,00 грн.

Здійснивши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є пеня у сумі 7225,06 грн, а тому позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З розрахунку наведеного у позові вбачається, що нарахування інфляційних втрат позивач здійсню на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та таким, що здійснений відповідно до умов договору та законодавства. Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн є обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 у сумі у сумі 61998,00 грн, інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн та пені у сумі 7225,06 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі у сумі 61998,00 грн, інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн та пені у сумі 7225,06 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 34, ідентифікаційний номер 36273213) заборгованість у сумі 61998,00 грн, інфляційні втрати у сумі 2377,10 грн, пеню у сумі 7225,06 грн та судовий збір у сумі 2515,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.02.2024.

Суддя С.О. Турчин