Постанова

від 28.05.2024 по справі 910/18067/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 910/18067/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 14.02.2024)

у справі №910/18067/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ"

до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича

про стягнення 76 410,92 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича про стягнення 76410,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/18067/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 34, ідентифікаційний номер 36273213) заборгованість у сумі 61998.00 грн, інфляційні втрати у сумі 2377.10 грн, пеню у сумі 7225,06 грн та судовий збір у сумі 2515.01 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване наступним. Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 61998.00 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідач, у свою чергу, належних доказів на спростування заборгованості у сумі 61998,00 грн суду не надав. Щодо заявленого розміру пені позивачем у розмірі 12 035.82 грн, суд першої інстанції задовольняючи позов у цій частині частково виходив з того, що обґрунтованою є пеня у сумі 7225.06 грн, при цьому судом було здійснено власний перерахунок. Задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2377.10 грн, суд першої інстанції зазначав, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та таким, що здійснений відповідно до умов договору та законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць Зубрицький Олександр Павлович подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2024 року до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/18067/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича про стягнення 76410,92 грн; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2024 року у справі № 910/18067/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича про стягнення 76410,92 грн; відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" до Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича про стягнення 76410,92 грн.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначав, що суд першої інстанції в порушення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України не дослідив докази в їх сукупності, неповно з`ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, не надав жодної оцінки аргументам відповідача, у зв`язку з чим порушив норми процесуального права, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та зробив лише узагальнюючий висновок про доведення факту укладання Договору № 164 оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року, додаткових угод до нього, з огляду на що дійшов передчасних висновків у справі про задоволення позову.

Відповідач стверджує, що він не укладав та не підписував договір № 164 оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року, додаткові угоди до нього, а також Акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01 січня 2022 року, які були додані до позовної заяви та на підставі яких позивач здійснює нарахування орендної плати. Договір №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також усі документи надані позивачем, нібито укладені в рамках даного договору, відповідач вважає неукладеним та таким, який вчинений з підробленням підпису відповідача. За доводами відповідача всі зобов`язання в частині користування орендованими приміщеннями виконуються відповідно до умов договору №143 оренди нежитлових приміщень від 01 грудня 2019 року. За таких обставин відповідач зазначає, що в діях позивача, який звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 76410,92 грн та подав до суду посвідчені копії договору №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, додаткові угоди до нього, акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також акти наданих послуг, які не підписувалися відповідачем, наявні ознаки суперечливості і недобросовісності.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича у справі №910/18067/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18067/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/18067/23.

18.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/18067/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Позивач своїм правом, відповідно до ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не направив.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Зубрицьким Олександром Павловичем (орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлових приміщень № 164 (надалі - договір), відповідно до умов якого оренододавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування наступні нежитлові приміщення: 03151, м.Київ, вул. Волинська, 34: торгова секція №14 торгового ряду, площею 20 кв.м.; торгова секція №15торгового ряду, площею 20 кв.м., далі разом - об`єкт оренди. Загальна площа об`єкту оренди - 40 кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1).

Згідно із п.2.3. договору орендодавець зобов`язаний передати, а орендар прийняти об`єкт оренди на підставі акту приймання-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання даного договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2022 року включно. Строк оренди може бути продовжено за взаємною згодою сторін, при цьому загальний строк договору оренди не може перевищувати 35 календарних днів. У випадку, якщо жодна із сторін не пізніше аніж за 30 календарних днів не попередить іншу сторону про намір припинити договір в строк, вказаний в.3.1. цього договору - договір вважається продовженим на новий строк, а саме 1 (один) календарний рік (п.3.1., 3.2.договору).

Додатковою угодою №2 сторони дійшли згоди встановити строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до п.4.1. договору розмір щомісячної орендної плати становить 12000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2022 сторони установили розмір щомісячної орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 6000,00 грн.

У пункті 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України, у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку виставленого орендодавцем, що виставляється до 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.5. договору визначено, що платіж за відшкодування вартості витрат за комунальні послуги здійснюється орендарем за попередній місяць у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 17-го числа поточного місяця, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, що надається орендарю до 15-го числа поточного місяця за попередній місяць та розраховується, виходячи з вартості послуг та тарифів надавачів комунальних послуг. Витрати за фактично спожиті комунальні послуги відображаються орендодавцем у актах наданих послуг, що надаються орендодавцем орендарю щомісячно.

Відповідно до п.4.6. договору орендодавець виставляє рахунки орендареві у строки у відповідності до п. 4.4 та 4.5 цього договору кожного місяця. Якщо до настання зазначеного вище строку орендарем не отримає відповідний рахунок (рахунки), він повинен до настання строку оплати звернутися до орендодавця для отримання рахунку (рахунків). Неотримання орендарем рахунку (несвоєчасне його отримання) не звільняє орендаря від відповідальності за порушення строків та порядку внесення орендної плати.

Нарахування орендної плати та відшкодування витрат за користування комунальними послугами - починається з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі об`єкту оренди від орендодавця до орендаря, і закінчується з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі (повернення) об`єкту оренди від орендаря до орендодавця (п.4.7. договору).

Відповідно до п.6.2. договору у випадку несвоєчасного здійснення оплат орендарем, орендодавець має право стягнути з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення суми заборгованості за кожен день прострочення.

01.01.2022 згідно із Актом приймання-передачі нежитлових приміщень позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення: 03151, м.Київ, вул. Волинська, 34: торгова секція №14 торгового ряду, площею 20 кв.м.; торгова секція №15торгового ряду, площею 20 кв.м., далі разом - об`єкт оренди. Загальна площа об`єкту оренди - 40 кв.м.

11.01.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, яке відповідач отримав 14.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У подальшому, листом від 17.01.2023 відповідач у відповідь на повідомлення про розірвання договору зазначив, що згоди на розірвання чи припинення договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 не надає та повідомив, що має намір надалі користуватися орендованим приміщенням.

З позовної заяви убачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року включно становить 61998,00 грн.

Позивачем надані у матеріали справи підписані між сторонами акти надання послуг: №6 від 31.01.2022, №18 від 31.01.2000, №30 від 28.02.2022, №42 від 31.03.2022, №75 від 30.04.2022, №123 від 30.06.2022, №150 від 31.07.2022, №165 від 31.08.2022, №221 від 31.10.2022, №229 від 31.10.2022, №246 від 30.11.2022, №255 від 30.11.2022, та підписані зі сторони позивача акти надання послуг №274 від 31.12.2022 та №283 від 31.12.2022. Також відповідачем надані рахунки на оплату за оренду та відшкодування витрат за період з січня 2022 року по грудень 2021 року та банківські виписки по рахунку відповідача, що підтверджують часткові оплати відповідачем нарахувань по договору.

Отже, посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 12035,82 грн - пені (за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн) та 2377,10 грн - інфляційні втрати (нараховані на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно).

З матеріалів справи убачається, що 08.02.2024 позивач надав суду уточнений розрахунок штрафних санкцій, згідно із яким сума пені становить 39343,6 грн, інфляційних втрат - 9145,09 грн. Однак, оскільки позивач заяви про збільшення позовних вимог, у строки установлені Господарським процесуальним кодексом України, не заявляв, розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог у позові, однак з урахуванням пояснень щодо розрахунку основного боргу та порядку нарахування пені та інфляційних втрат.

Суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Судом було установлено, що позивачем у матеріали справи надано копію договору №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, що містить підписи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТГОТ" та Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича.

Відповідач/апелянт, зазначав, що не підписував договір №164 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2022, а також додаткові угоди до нього, акт приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.01.2022, акти наданих послуг, та вважає зазначені документи такими, що вчинені з підробленням підпису відповідача та договір є неукладеним.

Розглянувши матеріали справи та доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Господарський договір укладається в порядку, установленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст.181 ГК України).

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не установлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не установлено законом.

Також, суд зауважує, що у матеріалах справи наявні виписки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПАТ "МТБ БАНК" по рахункам відповідача № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , якими підтверджується, що відповідач у період з 01.02.2022 по 31.10.2022 здійснював оплати по оренді та за наявними у матеріалах справи рахунками виставленими позивачем за договором оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022.

Водночас, суд першої інстанції зазначав, що присутній у судовому засіданні 01.02.2024 представник відповідача підтвердив факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування приміщенням.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, у призначенні платежу відповідачем зазначено номера та дати рахунків, які у свою чергу містять посилання на договір №164 від 01.01.2022 та більша частина яких (рахунків) була оплачена відповідачем.

Також у матеріалах справи наявний лист від 17.01.2023, у якому відповідач, у відповідь на повідомлення про розірвання договору зазначив, що згоди на розірвання чи припинення договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 не надає та повідомив, що має намір надалі користуватися орендованим приміщенням.

Також, суд першої інстанції зазначав, що у судовому засіданні 01.02.2024 судом було оглянуто оригінал листа відповідача на повідомлення позивача про дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 164 від 01.01.2022, та установлено, що лист відповідача містить підпис останнього, а відповідач щодо факту підписання та направлення позивачу листа не заперечує, у той час як представник відповідача підтвердив факт підписання ФОП Зубрицьким О.П. зазначеного листа.

За таких обставин, оскільки відповідачем визнано факт користування приміщенням, що є об`єктом оренди та факт оплати за користування приміщенням, ураховуючи правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами, суд дійшов висновку, що кваліфікація договору оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 як неукладеного виключається, і зазначений договір розглядається як укладений та чинний.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача у апеляційній скарзі щодо не підписання між сторонами договору та доводи про те, що зобов`язання в частині користування орендованими приміщеннями виконуються відповідно до умов договору №143 оренди нежитлових приміщень від 01 грудня 2019 року суд вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформував правову позицію щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Добросовісність є однією з засад цивільного законодавства (ст.3 ЦК України). Встановлення недобросовісності дій сторін правовідносин чи їх суперечливої поведінки є правовим висновком суду виходячи з встановлення фактичних обставин конкретної справи. Повноваження суду щодо оцінки доказів є тим процесуальним механізмом, який дозволяє суду оцінити добросовісність дій сторін та встановити суперечливість їх поведінки.

В аспекті доктрини заборони суперечливої поведінки, ураховуючи те, що у спірних правовідносинах відповідач до моменту звернення позивача з позовом здійснював часткові оплати по договору, підтверджував укладення договору №164 від 01.01.2022 (та навпаки не надавав згоди на його розірвання), суд вважає, що спроба відповідача згодом заперечувати існування між сторонами зазначеного договору суперечить попередній поведінці відповідача.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.4., 4.5. договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується відповідачем у формі попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата; платіж за відшкодування вартості витрат за комунальні послуги здійснюється відповідачем за попередній місяць не пізніше 17-го числа поточного місяця.

При цьому умова договору, що оплата у вище вказані строки здійснюється на підставі рахунку не впливає на погоджені сторонами строки оплати, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Окрім того, відповідно до п.4.6. договору якщо до настання зазначеного у п. 4.4 та 4.5 цього договору строку відповідач не отримає відповідний рахунок (рахунки), він повинен до настання строку оплати звернутися до позивача для отримання рахунку (рахунків). Неотримання відповідачем рахунку (несвоєчасне його отримання) не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків та порядку внесення орендної плати.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та як убачається із розрахунку позивача, поданого до суду 08.02.2024 відповідач не здійснив оплату за рахунками №6 від 03.01.2022 (заборгованість 5160,00 грн), №33 від 31.01.2022 (заборгованість 895,00 грн), №21 від 07.02.2022 (заборгованість 1000,00 грн), №424 від 31.03.2022 (заборгованість 6000,00 грн), №447 від 08.04.2022 (заборгованість 6000,00 грн), №44 від 07.06.2022 (заборгованість 5336,00 грн), №511 від 11.07.2022 (заборгованість 4000,00 грн), №538 від 04.08.2022 (заборгованість 4000,00 грн), №583 від 31.01.2022 (заборгованість 3000,00 грн), №606 від 31.10.2022 (заборгованість 820,00 грн), №621 від 01.11.2022 (заборгованість 12000,00 грн), №633 від 30.11.2022 (заборгованість 870,00 грн), №649 від 01.12.2022 (заборгованість 12000,00 грн), №660 від 31.12.2022 (заборгованість 917,00 грн).

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлових приміщень №164 від 01.01.2022 становить 61998,00 грн.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 61998,00 грн підтверджується матеріалами справи. Оскільки відповідач, у свою чергу, належних доказів на спростування заборгованості у сумі 61998,00 грн суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 61998,00 грн..

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн (нараховані на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно) та пені у сумі 12035,82 грн (за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн), суд зазначає наступне.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З розрахунку позивача наведеного у позові, ураховуючи пояснення щодо розрахунків, подані до суду 08.02.2024, позивач здійснює нарахування пені у сумі 12035,82 грн за період з 22.11.2022 по 20.11.2023 на суму 25787,00 грн (за №621 від 01.11.2022, №633 від 30.11.2022, №649 від 01.12.2022, №660 від 31.12.2022).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та відшкодування вартості витрат за комунальні послуги встановлена в п.6.2. договору.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Одночасно, судом установлено, що у п.6.2. договору сторони не погодили іншого строку нарахування пені, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України.

Водночас пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 30.03.2020 року № 540-IX.

В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.

Отже, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Відтак, ураховуючи установлені у договорі строки оплати та положення п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, а також ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України правильним є нарахування пені: з 22.11.2022 по 30.06.2023 на суму 12000,00 грн; з 20.12.2022 по 30.06.2023 на суму 870,00 грн; з 21.12.2022 по 30.06.2023 на суму 12000,00 грн; з 18.01.2023 по 30.06.2023 на суму 917,00 грн.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є пеня у сумі 7225,06 грн, а тому позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З розрахунку наведеного у позові убачається, що нарахування інфляційних втрат позивач здійсню на суму 61998,00 грн за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року включно.

Отже, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом установлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та таким, що здійснений відповідно до умов договору та законодавства. Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2377,10 грн є обґрунтованими.

Щодо доводів Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича, наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/18067/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Павловича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/18067/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/18067/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран